Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 листопада 2025 р. Справа № 520/2978/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.10.2025 через систему "Електронний суд" представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня постановлення ухвали про встановлення судового контролю, звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №520/2978/25 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 по справі №520/2978/25.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №520/2978/25 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 по справі №520/2978/25 відповідачем не виконано, тому, на думку представника позивача, наявні всі підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання боржника надати до суду звіт про виконання рішення суду в даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Позивач просив розглянути його заяву за відсутності заявника.
Отже, враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.
У період з 30.10.2025 по 12.11.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала на навчанні та у відпустці, відтак розгляд питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду здійснюється в перші робочі дні.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд встановив наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №520/2978/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають у застосуванні до пенсії ОСОБА_1 після перерахунку з 01.01.2025 коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату нарахованої з 01.01.2025 пенсії без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 по справі №520/2978/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі № 520/2978/25 - скасовано в частині відмови визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними щодо обмеження пенсії максимальним розміром, нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром. Ухвалено в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні пенсії ОСОБА_1 яка підлягає виплаті шляхом обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2025 року протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в повному обсязі її нарахування без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2025 року. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі № 520/2978/25 - залишено без змін.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №520/2978/25 набрало законної сили 16.09.2025.
З програми «Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що на виконання вказаного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом виготовлено виконавчий лист, зокрема, щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в повному обсязі її нарахування без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2025 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату нарахованої з 01.01.2025 пенсії без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначені виконавчі листи отримано позивачем 08.10.2025 та подано до виконавчої служби для примусового виконання.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.10.2025 відкрито виконавче провадження №79337493 та №79337619 з виконання виконавчих листів по справі №520/2978/25.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Як вже встановлено судом з матеріалів справи, постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.10.2025 відкрито виконавче провадження №79337493 та №79337619 з виконання виконавчих листів по справі №520/2978/25.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, як вбачається з матеріалів заяви позивача, виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа №79337493 та №79337619 відкрито 14.10.2025 за заявою позивача (стягувача). Інших відомостей щодо вжиття державним виконавцем заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для примусового виконання виконавчого листа в даній справі, матеріали заяви не містять.
Таким чином, позивач не зазначив жодних доводів та не надав відповідних доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату та не навів належних та достатніх обґрунтувань щодо того, що рішення суду не буде фактично та в повному обсязі виконане в ході виконавчого провадження
Крім того, у поданій заяві позивач (представник позивача) не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду (в даному випадку від перерахунку грошового забезпечення позивача).
Доказів того, що відповідач створює перешкоди для виконання рішення суду в даній справі, матеріали справи також не містять.
Суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі № 806/2594/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі № 520/2978/25, у зв'язку з чим у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №520/2978/25 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 по справі №520/2978/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга ГОРШКОВА