Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
17 листопада 2025 р. справа №520/23354/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з урахуванням скасування судовим рішенням наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 №598 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби під час мобілізації.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №520/29842/24 визнано протиправним та скасовано наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №598 від 11.10.2024 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу", яким ОСОБА_1 виключений з військового обліку у зв'язку з призовом та направленням для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_4 . Вказаними судовим рішенням також скасовано наказ військової частини НОМЕР_4 про призначення та зарахування ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_4 . Після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.05.2025 №144, ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає, що враховуючи скасування судовим рішенням наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 №598 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, а також скасування наказу командира військової частини НОМЕР_4 , позивач вважається таким, що не набув статусу військовослужбовця, підлягає поновленню на військовому обліку військовозобов'язаних та не може бути зарахований до списків особового складу військової частини. Однак, на звернення представника позивача до військової частини НОМЕР_2 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини як такого, що немає статусу військовослужбовця, листом від 04.08.2025 №4921, військовою частиною НОМЕР_2 в задоволенні заяви відмовлено. Позивач вважає, що дії відповідача щодо не виключення його зі списків особового складу військової частини з урахуванням судового рішення, яке набрало законної сили, на підставі поданої заяви є протиправними.
Представник відповідача правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №520/29842/24, яке набрало законної сили 14.05.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними та скасування наказів - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» №598 від 11.10.2024 в частині виключення з військового обліку, призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до лав Збройних Сил України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини НОМЕР_4 .
Визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_4 про призначення та зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_4 .
Згідно військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 16.11.2022, позивача зараховано до списків Військової частини НОМЕР_2 згідно наказу від 16.05.2025 №144.
Представник позивача - адвокат Бухан Валерій Григорович звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою від 05.07.2025 №05/7-2 про виключення із списків військової частини з урахуванням рішення суду, в якій просив з урахуванням скасування судовим рішенням наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 №598 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, а також скасування наказу командира військової частини НОМЕР_4 , виключити останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Листом командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.08.2025 №4921 надано відповідь на заяву представника позивача від 05.07.2025 №05/7-2 про виключення із списків військової частини з урахуванням рішення суду, якою повідомлено про відсутність підстав для виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , посилаючись на те, що ОСОБА_1 на підставі наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 чи Військової частини НОМЕР_4 до списків військової частини НОМЕР_2 не зараховували, а також на те, що до заяви не додано документів, що підтверджували наявність у ОСОБА_1 підстав для звільнення з лав Збройних Сил України.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, навіть при наявності порушення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки процедури призову, визнання протиправними дій або бездіяльності не призводить до відновлення прав особи та повернення до статусу військовозобов'язаного, оскільки з початком проходження військової служби статус військовозобов'язаного змінюється на статус військовослужбовця.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.
Відповідно до п. 4 ч. 1 та абз. 1 ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція №280).
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1.3. глави 1 розділу ІІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, особовий склад, який прибув по мобілізації, зараховується в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 2.7, 2.8 глави 2 розділу ІІ. Призначення (переміщення) офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу проводиться наказом по стройовій частині після закінчення відмобілізування командирами цих частин відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом незалежно від номенклатури посад для призначення на мирний час. Ці накази є підставою для визначення посадового становища офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, запису відомостей про них до облікових документів, виписки та видачі їм документів, що посвідчують особу.
Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.
Тобто, встановлено правові підстави для видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу.
Таким чином, з дня відправлення позивача до Військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 проходить військову службу та набув правового статусу "військовослужбовець".
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи позовної заяви щодо того, що зі скасуванням судовим рішенням наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 №598 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, а також наказу командира військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_1 вважається таким, що не набув статусу військовослужбовця.
Як вбачається з матеріалів справи наказом від 16.05.2025 №144 ОСОБА_1 зараховано до списків Військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, серед яких: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Отже, Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування судовим рішенням наказу про призов.
При цьому, доказів того, що позивач звертався до відповідача із рапортом про звільнення, із зазначенням підстав звільнення, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, матеріали справи не містять та про такі сторона позивача не зазначає.
Крім того, суд зазначає, що доказів зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_2 відбулось на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" від 11.10.2024 №598 позивачем не надано.
Натомість, згідно інформації, наданої командиром Військової частини НОМЕР_2 у листі від 04.08.2025 №4921, ОСОБА_1 не зараховували до списків Військової частини НОМЕР_2 на підставі наказів ІНФОРМАЦІЯ_4 чи Військової частини НОМЕР_4 .
З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_2 про задоволення заяви про виключення зі списків особового складу та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про виключення позивача зі списків особового складу.
При цьому суд звертає увагу, якщо позивач на теперішній час не може проходити військову службу з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.