Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
17.11.2025 р. справа №520/23707/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у вересні 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» № 1 від 03.01.2025, протиправними; 2) стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344; 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3-й під'їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за вересень 2025 року, в розмірі 45668 (сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що унаслідок вчинення суб»єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення отримує пенсію у неповному розмірі за рахунок: не обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у розмірі 90% заробітку діючого прокурора; обчислення пенсії до виплати у розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, за рахунок застосування положень постанови КМУ від 03.01.2025р. №1.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що розмір пенсії до нарахування та виплати обчислений правильно, пенсія виплачена у повному обсязі.
Окрім того, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві заявив клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що вирішення спору у цій справі неможливе без участі Міністерства соціальної політики України, оскільки саме Мінсоцполітики відповідно до Положення №423 формує та реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення, є головним розпорядником коштів бюджетної програми КПКВК 2506080, а виконання будь-якого рішення про задоволення позову прямо залежатиме від наявності відповідних бюджетних призначень та дій цього міністерства. Крім того, відповідач посилається на норми статей 23, 116 Бюджетного кодексу України щодо недопустимості взяття зобов'язань та здійснення видатків без бюджетних асигнувань, а також вказує, що Мінсоцполітики є розробником проєкту постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, що регулює порядок виплати пенсій у період воєнного стану.
Проаналізувавши зміст поданого клопотання відповідача, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з ч.4 та ч.5 ст.49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
З наведених норм випливає, що питання про залучення третіх осіб вирішується ухвалою суду за заявою, в якій зазначається, на яких підставах їх належить залучити до участі у справі.
У той час твердження представника про те, що у разі винесення рішення про задоволення позовних вимог, реальне виконання залежатиме саме від дій Міністерства соціальної політики України, як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері, зокрема, соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення та який є головним розпорядником коштів, не свідчить про виникнення нових обов'язків, крім тих, що покладені чинним законодавством на такий орган.
Проаналізувавши предмет спору та обґрунтування представника відповідача, які викладені у поданому клопотанні, суд вважає, що такі не свідчать, що рішення у даній справі може вплинути безпосередньо на права, свободи, інтереси або обов'язки Міністерства соціальної політики України.
Таким чином, суд вважає, що представником відповідача не доведено необхідність залучення до участі у розгляді справи третьої особи - Міністерства соціальної політики України.
З огляду на приписи ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України, предмет та характер спору, зміст спірних відносин, обсяг матеріалів справи, котрі повно та всебічно висвітлюють усі аспекти спору, суд вважає за можливе вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчив доводи усіх процесуальних документів учасників спору, повно виконав процесуальний обов'язок із збору доказів, з'ясував обставини фактичної дійсності, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізував зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив доводи сторін добутими доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився - 24.06.1959 року; належить до громадянства України; проходив публічну службу в органах прокуратури України; отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію по інвалідності у порядку у порядку Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру"; розмір пенсії складає 90% заробітку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.10.2017 року перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка визначена у висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №24152 від 05.12.2019 року та складає 62180 (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят) грн. 66 коп., без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №520/14348/19 роз'яснено рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/14348/19 від 31.01.2020 таким чином, що при його виконанні слід проводити виплати пенсії в повному обсязі за вислугу років 90 відсотків від розміру заробітної плати та проводити перерахунки пенсії з дати звернення за перерахунком. Згідно ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ з 01 січня 2022 року підвищено посадові оклади керівника окружної прокуратури у відповідності до довідки, на даної Чернігівською обласною прокуратурою від 27.01.2022 року №21-9, де розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою прокурора району, становить: (на день звільнення/призначення пенсії) - 87500.00 грн. без зменшення або ділення на загальну вказану в довідці про грошове забезпечення, без обмежень максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, без її оподаткування та нарахування військового збору та про водити виплати перерахованої пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії і повному обсязі та без обмежень. У разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити перерахунок пенсії та ї виплатити, з урахуванням виплачених сум, але не більш як за 12 місяців, тобто з моменту зверненні про перерахунок пенсії до Головного у правління пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №963020121839 від 02.12.2024 позивачу довічно за вказаним рішенням суду призначена пенсія по інвалідності на підставі Закону України "Про прокуратуру" у розмірі з надбавками 80124,00 грн.
Згідно даних з електронної пенсійної справи в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України станом на 04.09.2025 року загальна сума призначеної пенсії становить - 80.124.00 грн. Місяць останньої виплати - вересень 2025 року, сума останньої виплати - 34.455.60 грн.
Згідно з приєднаним до справи рішенням перерахунку пенсії від 15.10.2025 суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника до виплати із застосуванням коефіцієнтів згідно з постановою КМУ від 03.01.2025р. №1, унаслідок чого із загального розміру пенсії у - 80.124,00 грн до виплати належить - 34.455,60 грн.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення розміру пенсії до виплати за вересень 2025р. відповідно до постанови КМУ від 03.01.2025р. №1, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ були врегульовані питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.
Позивачеві пенсія по інвалідності призначена на підставі положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років (частина восьма статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).
14.10.2014 прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Питання пенсійного забезпечення почали унормовуватись статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VІІ.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо, (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8- рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, (рішення № 5-рп/2002).
22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5- рп/2005, згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянин Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Застосовуючи зокрема наведені рішення Конституційного Суду України на підставі судового рішення позивачу призначено пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від заробітної плати без обмеження її максимальним розміром.
Призначення пенсії та її розмір не є предметом судової оцінки у межах цієї справи.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР"Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" зазначено, що відповідно до статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України постановив, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 зазначеної постанови, у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 116 від 04.02.2025).
Частиною 3 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року.
Таким чином, згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» норми цієї постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 застосовуються у разі якщо розмір пенсії перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Як зазначено вище, у постанові Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 дійсно йдеться про розповсюдження дії її положень до правовідносин із обмеження розміру пенсії, призначеної, зокрема, за Законом України «Про прокуратуру» та передбачає, що пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
Водночас, суд зазначає, що насамперед Законом України «Про прокуратуру» врегулювано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Так, частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76- VIIІ внесені зміни до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, зокрема частину двадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.
Виходячи з викладеного, з 13.12.2019 частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, що автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що в Основному Законі України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6).
Згідно з приписами Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85).
Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; до його повноважень належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку України (частина перша статті 113, пункти 2,3,4 статті 116 Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.07.016 № 5-рп/2016).
З огляду на зміст рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020р. №10-р/2020 та зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб згідно з Законом України №2262-ХІІ у контексті ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути кваліфікована у якості виправданого втручання у майнові інтереси громадянина лише у випадку внесення відповідних змін безпосередніх змін до тексту Закону України №2262-ХІІ.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2025р. у справі №520/1317/25: "Застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, яким пенсія призначена за Законом України «Про прокуратуру», положень статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у січні 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними."
Дані висновки Верховного Суду у справі №520/1317/25 є цілком релевантними до спірних правовідносин та підлягають застосуванню відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Розв»язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб»єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі дії у розумінні вчинку з приводу обчислення до виплати пенсії за правилами постанови КМУ від 03.01.2025р. №1, що призвело до обчислення пенсії до виплати у розміру меншому, від пенсії, обчисленої до нарахування за обліками суб"єкта владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що під час розгляду справи суб'єкт владних повноважень не довів дотримання у межах спірних правовідносин ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк вчинив управлінське волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати без урахування спеціальних правил Закону України №2262-ХІІ.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин на отримання пенсії у належному розмірі.
Стосовно способу захисту порушеного права заявника суд зазначає, що застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовують умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, ГУ ПФУ у Харківській області вийшло за межі наданих повноважень, що є підставою для визнання протиправними його дій, а сума недоплаченої пенсії підлягає стягненню на користь заявника.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову та надання порушеному праву заявника судового захисту у спосіб, котрий відповідно до ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про залучення третьої особи - залишити без задоволення.
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати у вересні 2025р. із застосуванням із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» № 1 від 03.01.2025.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3-й під'їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за вересень 2025 року, в розмірі 45668 (сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко