Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 листопада 2025 р. № 520/21614/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неповернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих з його грошового забезпечення коштів на користь військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 21773,34 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 34 копійки).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №520/4887/25 визнано незаконним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 10.05.2024 №796 в частині, що стосується ОСОБА_1 та визнано незаконними та скасовано наказ військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 26.02.2025 №35, складеного відносно ОСОБА_1 . До моменту прийняття судового рішення з грошового забезпечення позивача зайво утримано в/ч НОМЕР_4 на користь в/ч НОМЕР_2 кошти на суму 21773,34 грн. Однак, після скасування вказаних наказів відповідача, утриману з грошового забезпечення суму 21773,34 грн. станом на дату подання до суду даного позову позивачу так і не повернуто. Вважає, що така бездіяльність відповідача порушує права та законні інтереси позивача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
Відповідач, у відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.
Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Відповідачем видано наказ від 10.05.2024 № 796 про притягнення позивача, до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 50% від суми безпідставно виплаченої додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. еквіваленті у розмірі 48042,59 грн., але не більше 15 прожиткових мінімумів працездатних осіб встановлених на 01.01.2024, тобто у сумі 45420 грн.
Вказаний наказ піддано відповідачем виконанню у спосіб, визначений п.1 ст.11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» направленням до в/ч НОМЕР_4 листа від 18.12.2024 з вказівкою про проведення відповідних утримань з грошового забезпечення позивача.
Вказівка, що міститься в листі відповідача від 18.12.2024 виконана військовою частиною НОМЕР_4 Національної гвардії України шляхом видання наказу від 26.02.2025 № 35 про утримання з позивача коштів.
Позивач оскаржив у судовому порядку наказ військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 10.05.2024 №796 та наказ військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 26.02.2025 №35.
У позові також, серед іншого, просив про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 26.02.2025 №35.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №520/4887/25 заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України про визнання незаконними та скасування наказу залишено без задоволення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №520/4887/25 визнано незаконним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 10.05.2024 №796 в частині, що стосується ОСОБА_1 та визнано незаконними та скасовано наказ військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 26.02.2025 №35, складеного відносно ОСОБА_1 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі №520/4887/25 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 520/4887/25 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію (виконання) наказу Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 26.02.2025 №35 "Про утримання зайво виплачених коштів", складеного відносно ОСОБА_1 , - до набрання законної сили рішення суду у справі №520/4887/25.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/4887/25 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 520/4887/25 залишено без змін.
Так, до моменту прийняття вищевказаних судових рішень з грошового забезпечення позивача зайво утримано в/ч НОМЕР_4 на користь в/ч НОМЕР_2 кошти на суму 21773,34 грн.
Позивач звернувся до відповідача з питання повернення означених коштів, однак листом від 22.07.2025 №40/05/13-3-583 відповідач повідомив, що кошти будуть повернуті після надходження фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів Головного управління Національної гвардії України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію» (далі - Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-ІХ).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що скасування оскаржуваних позивачем пунктів наказу в судовому порядку має наслідком повернення позивачу стягнутих коштів, про що видається наказ.
Разом з тим, станом на день вирішення справи по суті утримані із позивача кошти у сумі 21773,34 грн. позивачу повернуті не були.
Відповідачем жодні заходи щодо повернення позивачу утриманих з нього коштів не вчинялися, а тому не зумовили поновлення порушених прав особи, а відтак не свідчать про виконання вимог частини 3 статті 14 Закону № 160-ІХ.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неповернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих з його грошового забезпечення коштів на користь військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 21773,34 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд вважає вказані вимоги позивача передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.
Наразі відповідач не здійснив нарахування утриманих сум позивачу.
Отже, належним способом захисту в даному випадку буде зобов'язання військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суми утриманої з його грошового забезпечення коштів у розмірі 21773,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно дост.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неповернення ОСОБА_1 безпідставно утриманих з його грошового забезпечення коштів на користь військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми утриманої з його грошового забезпечення коштів у розмірі 21773,34 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 34 копійки).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова