про закриття провадження у справі
17 листопада 2025 року Справа № 480/369/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 у фіксованій величині 4103,98 грн в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що провадження у справі в частині заявлених позовних вимог підлягає закриттю, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так, 09 вересня 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 в якій просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 застосовуючи базовий місяць січень 2016 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та 01.03.2018 по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №480/5942/22 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , а саме зобов'язано здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд визнав необґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Військовою частиною НОМЕР_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №480/5942/22 в частині задоволення позовних вимог позивача. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 зазначена апеляційна скарга була повернута внаслідок несплати судового збору.
Натомість ОСОБА_1 не скористався своїм правом, якщо був не згодний, на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №480/5942/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 щодо зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, спір щодо нарахування і виплати щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 вирішено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №480/5942/22.
Відповідач звертає увагу суду, що не може існувати два різних рішення щодо одного і того ж предмета спору.
Позивач, звертаючись з новим позовом, фактично намагається отримати прямо протилежне рішення тому, яке ухвалене у адміністративній справі № 480/5942/22.
Позивач піддає сумніву рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №480/5942/22 в частині, якою відмовлено у задоволенні його вимог щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Однак, права на сумнів у рішенні суду, яке набрало законної сили, у позивача немає. Позиція Позивача щодо можливості застосування п.4 ч.1 ст.238 КАС України за умов тотожності всіх позовних вимог, наведених у позові, є помилковою та такою, що суперечить принципу юридичної визначеності.
Рішення суду не може скасовувати рішення в іншій судовій справі. У іншому випадку це суперечитиме положенням статті 14 КАС України та ставитиме під сумнів виключність судового рішення, яка є однією з гарантій правової визначеності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 “Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 “Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відповідно до практики Верховного Суду щодо обов'язковості судових рішень (рішення від 09.02.2018 у справі № К/9901/428/17, рішення від 24.07.2018 у справі №820/1412/17, рішення від 16.11.2018 у справі №817/1318/17, рішення від 25.01.2019 у справі №368/1337/17), Суд неодноразово звертав увагу на приписи статті 129-1 Конституції України, якими визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання, а також імперативні вказівки, визначені ч. 1 ст. 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Законом передбачений лише перегляд судового рішення в межах однієї й тієї ж справи.
Позивач повинен був звернутися до суду не з новим позовом, а з відповідною скаргою на судові рішення, ухвалені у адміністративній справі №480/5942/22.
Позивач звернувся до суду з новим позовом безпідставно.
На підставі зазначеного відповідач просить закрити провадження у даній справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.11.2022 у справі №420/18232/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21, від 11.04.2023 у справі №600/2561/21-а, від 31.05.2023 у справі №160/16445/22, від 20.07.2023 у справах №280/7163/22 та №600/4130/22-а, від 26.07.2023 у справі №120/9859/23, від 28.07.2023 у справі №420/14964/22 та інш.
Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначається наступне.
Так, позивач просить врахувати правову позицію Верховного Суду по справі №380/14195/22 від 18.10.2023, яким підтверджено право виплати індексацію-різницю за період з 1 березня 2018 року до звільнення з військової служби. Зазначає, що хоча позовні вимоги схожі по зазначеній відповідачем справі, однак мають різний характер, а саме: позовні вимоги у поданому позові містять конкретну суму невиплати мені індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 з урахуванням конкретної щомісячної суми, а не періоду, що був відображений по справі №480/5945/22 - де період оскарження дій військової частини НОМЕР_1 стосувався протиправності дій відповідача без фіксованої суми.
Таким чином, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №480/5945/22 не вирішено питання стосовно нарахування і виплати щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018, оскільки не було зазначено у позовних вимогах конкретної щомісячної фіксованої суми індексації з урахуванням п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі №580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі №804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі №520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 9 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Судом враховується, що 12.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду та в межах справи №480/5945/22 заявлені до військової частини були позовні вимоги щодо
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року застосовуючи базовий місяць січень 2016 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та 01.03.2018 року по 03.07.2018 року із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 по справі № 480/5945/22, яке набрало законної сили 03.05.2023 після повернення скарги НОМЕР_2 , позивачу відмовлено у задоволенні позову в частині вимог позивача про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Інші заявлені позовні вимоги судом задоволено.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 по справі № 480/5945/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувало ся в апеляційному порядку, із висновками суду позивач погодився.
В подальшому, позивач 10.01.2025 подає новий позов до суду із вимогами про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 у фіксованій величині 4103,98 грн в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В межах даної справи позивачем, як і у справі №480/5945/22, повторно обґрунтовується право на нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Судом враховується, що в адміністративному позові в межах даної справи позивачем зазначалося про розрахунок фіксованої величини суми індексації, зазначається про наявне право на нарахування та виплату індексації.
Також в адміністративному позові в межах справи №480/5945/22 позивачем також зазначалося та відображалося розрахунок суми фіксованої величини індексації.
Судом враховується, що відображення у позовних вимогах суми фіксованої величини 4103,98 грн в місяць, жодним чином не вказує на наявність іншого, ніж у справі №480/5945/22 спору.
Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2023 у справі № 420/14964/22.
Крім цього, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/1764/17, від 06.10.2021 у справі № 520/16416/2020.
Суд звертає увагу, що у межах справи №480/5945/22 судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача щодо права на отримання щомісячної фіксованої індексації відповідно до Порядку №1078 за спірний період з 01.03.2018 до 16.08.2020.
Судом в мотивувальній частині судового рішення по справі №480/5945/22 зазначено розрахунки індексу споживчих цін за спірний період, а також зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_1 правомірно не проводилося нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по липень 2018 року (включно).
Крім того, суд у мотивувальній частині судового рішення наголосив, що позовні вимоги стосовно застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 до 16.08.2020) не містили в собі такого поняття як "фіксована сума індексації". Зазначений термін використовувався у додатку 4 "Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів" до Порядку №1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15.12.2015.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, а тому задоволенню в цій частині позов не підлягає.
Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.06.2022 у справі №520/4061/21.
Таким чином подання нового адміністративного позову з аналогічних спірних правовідносинах, свідчить про те, що позивач просить суд повторно дослідити право позивача на нарахування та виплату суми індексації-різниці за аналогічний період, а також право позивача на врахування абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Суд зазначає, що в разі незгоди позивача із судовим рішення він має право виключно на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а не звернення повторно, через деякий час із новою позовною заявою.
В межах даної справи предметом позову є питання наявності права позивача розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру. Вказане було предметом правової оцінки судом у справі №480/5945/22, оскільки перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачем зазначалася в обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові по справі №480/5945/22, а тому підлягала дослідженню судом.
Тобто, ОСОБА_1 заявляє повторно ті самі вимоги до того самого відповідача з тих самих підстав.
Згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Ураховуючи наведене , а також те, що позовні вимоги, заявлені позивачем у межах даної справи вже були вирішені судовим рішенням у справі №480/5945/22, яке набрало законної сили 03.05.2023, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 328 КАС України.
Аналогічний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 липня 2023 року по справі № 420/14964/22 адміністративне провадження № К/990/16643/23, який враховується судом в межах даної справи.
Також аналогічні висновки зазначені Другим апеляційним адміністративним судом та викладені в постанові від 17 жовтня 2023 р. по справі №520/16803/23.
Керуючись ст. ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Клопотання військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.07.2018 із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.07.2018 у фіксованій величині 4103,98 грн в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Суддя С.М. Гелета