17 листопада 2025 року м. Рівне №460/8514/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №403417000705-22 від 03.03.2025 про застосування штрафних санкцій в сумі 161582,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що разом з запереченнями на акт фактичної перевірки позивачем було надано контролюючому органу форму ведення ним товарного обліку та копії первинних документів на підставі яких було внесено відомості до такої форми обліку, але такі документи не були враховані, хоча в силу припису п.44.7 ст.44 ПК України платник податків має право надати такі документи і вони повинні були бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Вважає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 161582,00 грн. є незаконним, а відтак підлягає скасуванню. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.05.2025 суддею Махаринцем Д.Є. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.06.2025 відповідач подав через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стверджує, що наказ на перевірку відповідає вимогам законодавства та правозастосуванню Верховного Суду. Вказує, що в ході проведення перевірки в магазині "Pstifon", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач, знято залишки технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, на загальну суму 161582,00 грн., при цьому продавцем-консультантом ОСОБА_2 не було надано на такий товар на початку та в ході перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів. Наголошує, що продавець-консультант магазину в акті перевірки зазначив, що накладні на товар та форма ведення товарних запасів відсутня в магазині, оскільки такі документи знаходяться у ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що подання відповідних документів та пояснень позивачем контролюючому органу до прийняття оскаржуваного рішення свідчить про виконання позивачем обов'язку надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, передбачений п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, але не спростовує той факт, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати такі документи на початок проведення перевірки. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
17.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем викладено пояснення та міркування щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, які схожі за змістом до наведених у позові.
23.06.2025 через систему "Електронний суд" відповідач надав додаткові письмові пояснення у яких звертає увагу суду на наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача та зазначає, що позивач здійснює діяльність у декількох місцях продажу, а з наданих позивачем контролюючому органу первинних документів не можливо було встановити на яке саме місце реалізації товару було поставлено таку продукцію.
У зв'язку з відстороненням від посади Рівненського окружного адміністративного суду судді Махаринця Д.Є., вказану справу передано для повторного розподілу до автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до проведеного 12.09.2025 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу передано на розгляд судді Зозулі Д.П.
Ухвалою суду від 16.09.2025 адміністративну справу прийнято до провадження судді Зозулі Д.П. та вирішено розгляд справи почати спочатку зі стадії розгляду справи по суті.
Оскільки, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд враховує наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснює з 17.06.2024 року підприємницьку діяльність. Основним видом діяльності якої за КВЕД 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах. Другорядними видами діяльності за КВЕД є: 47.43 - Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.54 - Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 - Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 47.78 - Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.41 - Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.91 - Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 95.12 - Ремонт обладнання зв'язку.
05.02.2025 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 22.01.2025 №261-п "Про проведення фактичної перевірки магазину "Patifon" за адресою: АДРЕСА_1 ", направлень на перевірку від 22.01.2025 №353/Ж3/17-00-07-05-15 та №354/Ж3/17-00-07-05-15, проведена фактична перевірка магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Метою даної перевірки визначено: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється, згідно статті 102 ПК України.
За результатами фактичної перевірки магазину, посадові особи склали Акт (довідка) фактичної перевірки від 05.02.2025 №000114 (зареєстрований 06.02.2025 під №2626/Ж5/17-00-07-05-17/3565313254), відповідно до висновків якого, податковим органом встановлено порушення:
- п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- ст.24 Кодексу законів про працю України;
- наказу Міністерства фінансів України №496 від 09.09.21 "Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку" (із змінами).
На підставі вказаного Акта Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №403417000705-22 від 03.03.2025 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення п.12 ст. 3 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі 161582,00 грн.
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження шляхом подання до Державної податкової служби України скарги від 13.03.2025 про скасування податкового повідомлення-рішення №403417000705-22 від 03.03.2025 (зареєстрована у ДПС України за вхідним №11895/6 від 18.03.2025).
30.04.2025 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги за №12183/6/99-00-06-03-02-06, яким залишено скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №403417000705-22 від 03.03.2025 - без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області №403417000705-22 від 03.03.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з положеннями п.80.1. ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп.80.2.5);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп.80.2.6);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7).
Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Так, відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Позивач здійснює свою підприємницьку діяльність у сфері торгівлі технікою та електронікою, яка відноситься до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, що не заперечується сторонами.
З урахуванням вказаних норм та враховуючи наявність листа Державної податкової служби України №19312/7/99-00-07-04-02-07 від 03.07.2024 та доповідної записки за №311/17-00-07-05-10 від 21.01.2025, встановлених у справі обставин, суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача.
Щодо суті зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
З матеріалів справи вбачається, що позивач будучи фізичною особою - підприємцем є платником єдиного податку 2 група, не зареєстрований платником податку на додану вартість, але провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а відповідно на нього поширюються вимоги пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо ведення обліку товарних запасів і у разі проведення перевірки надання контролюючому органу документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як слідує з Акта (довідки) фактичної перевірки від 05.02.2025 №000114 (зареєстрованого 06.02.2025 за №2626/Ж5/17-00-07-05-17/3565313254) за результатами фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: встановлено реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту та на які не надано документів на початок перевірки в паперовому (електронному) вигляді, які підтверджують їх облік та походження на загальну суму 161582,00 грн, згідно з даними Акта про зняття залишків.
Перелік товарних запасів, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки в магазині "Patifon" за адресою Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 30/1, станом на 05.02.2025 наведено у Акті зняття залишків технічно-складних побутових товарів, який підписаний продавцем-консультантом позивача - ОСОБА_2 за участі якого здійснювалася перевірка.
Пунктом 2 розділу I Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (надалі - Порядок № 496), визначено, що документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Суд зазначає, що нормами пункту 85.6 статті 85 ПК України встановлений загальний порядок дій податкового органу у випадку, коли платник податків відмовляється від надання до перевірки запитуваних контролюючим органом документів, а саме на випадок відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отже, якщо станом на початок проведення перевірки чи під час проведення перевірки на законну вимогу контролюючого органу платник податків не надав (пасивна поведінка платника податків) чи відмовився надати первинні документи (активна поведінка платника податків), які стосуються предмета перевірки, то посадові особи податкового органу повинні зафіксувати такий факт (обставину), зокрема, шляхом оформлення (складення) акта у довільній формі (із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати).
Як слідує з акта (довідки) фактичної перевірки №000114 від 05.02.2025 фактична перевірка позивача розпочалася контролюючим органом 05.02.2025 о 12год. 31 хв та завершилася 05.02.2025 о 13 год.40 хв., в цей же день представнику позивача було вручено копію акта перевірки, при цьому в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували те, що платник податків відмовився надавати інспекторам документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), саме «на початок проведення перевірки» та підтверджували б складання представниками контролюючого органу акта, який би засвідчував факт відмови позивача від надання документів до перевірки. Вказане на переконання суду свідчить про не вжиття контролюючим органом заходів передбачених пунктом 85.6 статті 85 ПК України та відповідно не здійснення документування у встановленому законом порядку факту ненадання позивачем під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як вбачається з акта (довідки) перевірки продавець-консультант магазину зазначив у ньому, що накладні та форми ведення товарних запасів знаходяться у підприємця, тобто, не заперечив наявності облікових документів у платника податків, а навпаки підтвердив їх наявність.
Відповідачем не надано суду доказів ненадання чи відмови у наданні позивачем облікових документів на початок проведення перевірки, зокрема, відеозапис фактичної перевірки.
Відповідно до пункту 85.4. ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
За правилами пункту 85.8. статті 85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
З'ясуванню підлягає питання виконання платником податків обов'язку надання первинних документів на законну вимогу контролюючого органу факт виконання чи невиконання вимог запиту.
Суд зазначає, що посадові (службові) особи контролюючого органу мають безумовне право на отримання у платників податків належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів шляхом оформлення відповідного запиту.
З матеріалів справи слідує, що контролюючим органом не надано суду доказів того, що ним складалися та вручалися позивачу письмові запити (вимоги) про надання документів.
За правилами пункту 80.10. статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Пунктом 86.7 ст.86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
За приписами п.п.86.7.1 п.86.7 ст.86 ПК України визначено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду п.п.86.7.3 п.86.7 ст.86 ПК України.
13.02.2025 позивач листом з описом надіслав до Головного управління ДПС у Рівненській області заперечення на акт (довідку) фактичної перевірки №000114 від 05.02.2025, до якого було долучено копії документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів технічно-складних побутових приладів на 27 аркушах та копію відомості обліку товарних запасів на 3 аркушах. Такі заперечення та долучені до них копії документів були отримані відповідачем 18.02.2025, що підтверджується штампом Головного управління ДПС у Рівненській області щодо реєстрації вхідної документації, інформацією Укрпошти щодо відстеження руху листа за трекінговим номером 3301400059986 та не заперечується відповідачем.
Як встановлено судом з матеріалів справи до заперечень на акт перевірки позивачем було долучено: Форму ведення обліку товарних запасів магазин "Patifon" ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; видаткову накладну №б/н від 20.01.2025, рахунок-фактуру №1-10/02-КЄ від 20.01.2025, Договір поставки товару №1-20/01-КЄ від 20.01.2025, видаткову накладну №52/7992806-01-01 від 22.10.2024, рахунок на оплату №52/7992806-01 від 22.10.2024, видаткову накладну №2234 від 30.10.2024, видаткову накладну №МЕ-395 від 31.10.2024, рахунок на оплату №МЕ-395 від 31.10.2024, видаткову накладну №20347338 від 22.11.2024, рахунок на оплату по замовленню №20347338 від 22.11.2024, видаткову накладну №52/8074912-01-01 від 20.12.2024, рахунок на оплату №52/8074912-01 від 20.12.2024, видаткову накладну №259 від 22.01.2025, рахунок на оплату №259 від 22.01.2025, видаткову накладну №МЕ-376 від 24.10.2024, рахунок на оплату №МЕ-376 від 24.10.2024.
Отримання вказаних заперечень та долучених до них документів визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
З урахуванням наведених вище норм, суд зазначає, що якщо платник податків в установлені нормами ПК України строки подав контролюючому органу заперечення на акт перевірки разом з документами, які підтверджують ведення ним товарного обліку, то такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, але не виключно, в постановах від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 31.01.2020 у справі № 826/15328/18, від 03.10.2023 у справі № 420/534/20.
У постанові від 08.08.2019 у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 ст. 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеною і послідовною.
У спірному випадку контролюючий орган не розглянув належним чином заперечення платника податків на акт (довідку) фактичної перевірки та не надав належну оцінку документам, які надані разом з запереченнями.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, матеріали перевірки - це:
акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Вказане вище свідчить про формальний підхід контролюючого органу до питання застосування відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Рисовський проти України", №29979/04, рішення від 20.10.2011, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (справа "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
Відтак за обставин, коли позивач дотримався встановленої законом процедури та подав разом із запереченнями на Акт перевірки облікові документи, а відповідач, будучи уповноваженим органом влади, без наведення жодних мотивів не взяв їх до уваги, то, на переконання суду, негативні наслідки від такої поведінки органу влади не можуть перекладатися на позивача.
Суд зазначає, що контролюючий орган повинен був взяти до уваги надані платником податків пояснення та первинні документи щодо обліку товарних запасів, які подані із запереченнями на акт перевірки, оскільки такі документи є невід'ємною частиною матеріалів, що враховуються під час винесення податкового повідомлення-рішення.
Наявні в матеріалах справи докази та установлені судом під час вирішення спору по суті обставини свідчать про те, що платник податків вжив належних заходів щодо надання контролюючому органу документів, які стосувалися ведення товарного обліку (та стосувалися предмета перевірки), натомість податковий орган діяв у спірних правовідносинах формально та не у визначений спосіб, провівши фактичну перевірку за один день, маючи 10 діб, та не формуючи відповідних письмових вимог про надання облікових документів; факту відмови платника податків у наданні документів не установлено та не зафіксовано.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 КАС України, правомірність прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто, прийняте з порушенням процедури його прийняття, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1615,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №386 від 13.05.2025 на вказану суму, яка знаходиться в матеріалах справи, а тому ці судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №403417000705-22 від 03.03.2025.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1615,82 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя Д.П. Зозуля