17 листопада 2025 року м. Рівне №460/12378/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу періоди догляду за дитиною, постраждалою від Чорнобильської катастрофи до досягнення 12 років.
На обґрунтування спірних правовідносин позивач зазначив, що він як потерпілий від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пільгову пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, проте відповідач відмовив їй у призначенні такої пенсії. Вказує, що причиною такої відмови стало відсутність достатнього страхового стажу. Водночас, зауважує, що відповідачем протиправно не враховано періоди догляду за дитиною, постраждалою від Чорнобильської катастрофи до досягнення 12 років до її страхового стажу. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі, належним чином повідомлені про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подалм, причини неможливості подання відзиву суду не повідомили. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого знаходиться з матеріалах справи.
Позивач 12.03.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням від 14.04.2025 №172650009420 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком. В якості підстави зазначено: у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу - 25 років, наявний страховий стаж 21 рік 11 місяців 10 днів
Згідно висновків рішення, страховий стаж обчислено за даними довідок про підтвердження стажу про роботу в колгоспі «Кричіловський» від 31.07.2024 №661, 662, №663, довідка про отримання допомоги по безробіттю від 31.07.2024 №942, даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, доглядом за дитиною до трьох років.
До періодів догляду за дитиною постраждалої від ЧК до 12 років не зараховано періоди з 12.08.1995 по 14.03.1998, з 18.06.1999 по 31.07.1999, з 22.08.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 26.03.2000 по 30.04.2000, оскільки за даними відомостей про трудову діяльність реєстру застрахованих осіб заявниця перебувала в трудових відносинах.
Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796).
Згідно з ст. 9 Закону № 796 (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Згідно з ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 3 років, на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі - Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.
Як вбачається з матеріалів справи, висновків оскаржуваного рішення та не є спірним, період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить понад 19 років, в тому числі станом на 01.01.1993 - 3 роки 07 місяць 28 днів, що надає такій особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні та 3 роки початкової величини (на 6 років), тобто у 54 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
В даному випадку спірним є наявність достатнього страхового стажу.
Обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
В силу статті 26 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку мають особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Таким чином, на момент звернення з заявою, страховий стаж позивача повинен становити не менше 24 роки.
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абз. 2 ч. 1 ст. 24).
Відповідач при розгляді поданих позивачем документів вказував, що страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяці 10 днів
При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною постраждалої від ЧК до 12 років - з 12.08.1995 по 14.03.1998, з 18.06.1999 по 31.07.1999, з 22.08.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 26.03.2000 по 30.04.2000, оскільки за даними відомостей про трудову діяльність реєстру застрахованих осіб заявниця перебувала в трудових відносинах.
З даного приводу суд зауважує наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.10.1989, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.05.1991, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 07.09.1992, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , 12.08.1992.
За змістом довідки виконавчого комітету Кричильського старостинського округу №3 Сарненської міської ради №13/03-194 від 02.07.2025 ОСОБА_4 , 12.08.1992 видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 від 04.01.1994.
Копія відповідного посвідчення знаходиться в матеріалах справи.
Вказані документи дають підстави вважати, що ОСОБА_4 мав статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 13 ст. 30 Закону № 796-ХІІ, визначено що потерпілим дітям, визначених у п. 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
Згідно п.11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;
заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
виписка з трудової книжки;
відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
інформація із системи персоніфікованого обліку.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 26.04.2017 № 9-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу першого пункту 2.23 розділу II Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Отже, спеціальним законом, яким визначено порядок та умови зарахування певного періоду до страхового стажу, є саме Закон № 1058-IV.
Враховуючи наведене та системний аналіз наведених норм, обов'язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені - внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, норми п.13 ст.30 Закону № 796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам, які визначені спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу.
Тобто, умовою зарахування часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років до страхового стажу матері або батька є сплата за страхових внесків в указаний період або отримання виплат по догляду за дитиною. Відповідний висновок випливає, зокрема, й зі змісту положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, де визначено перелік застрахованих осіб.
Отже, період догляду за постраждалою дитиною може бути зараховано в страховий стаж одному з батьків, який не працював і доглядав таку дитину до 12-річного віку, якщо такий догляд здійснили до 01.01.2004.
Як вбачається з наданих суду документів, позивачем не надано документів, визначених Порядком № 637, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку мати не працювала.
Водночас, позивачем було подано суду архівну довідку, видану Комунальною установою «Трудовий архів» Сарненської міської ради від 31.07.2024 №661, зі змісту якої вбачається, що позивач працювала в колгоспі «Кричильський», КСП «Кричильський», СГП «Кричильське» та її трудовий стаж в спірні періоди становив:
1994 відпустка по догляду за дитиною
1995 - 1997 вихододні не значаться
1998 виконання річного мінімуму вихододнів 266 з 180 необхідних
1999 виконання річного мінімуму вихододнів 281 з 180 необхідних
Крім того, з гідно відомостей архівної довідки №663 від 31.07.2024, виданої Комунальною установою «Трудовий архів» Сарненської міської ради, позивач працювала в колгоспі «Кричильський», КСП «Кричильський», СГП «Кричильське» та її трудовий стаж в спірні періоди становив:
1996 - лютий 1988, червень 1999 - серпень 1999, січень 2000, березень 200 вихододні не значаться
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
В той же час, відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII та законодавства, що діяло на момент роботи позивача, нормами (трудоднями) обслуговування для працівників колгоспів є мінімуми трудової участі в громадському господарстві.
Суд зазначає, що в роки, коли річний мінімум участі виконаний в повному обсязі/перевиконаний до стажу зараховується повний рік роботи; в роки, коли річний мінімум участі не виконаний в повному обсязі - до страхового стажу зараховується кількість днів, фактично відпрацьованих згідно даних трудової книжки.
Вказане свідчить, що період 1998, 1999 років зараховано до страхового стажу позивача як повні роки роботи.
Водночас, наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку за період:
з 12.08.1995 по 31.12.1997
з 01.01.2000 по 31.01.2000
з 26.03.2000 по 30.04.2000
З огляду на викладене, суд вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, без урахування вказаних періодів, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним і підлягає скасуванню.
Таким чином, належним способом захисту та відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 12.08.1995 по 31.12.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 26.03.2000 по 30.04.2000 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не виконали процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на наведене, позовна заява підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172650009420 від 14.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 12.08.1995 по 31.12.1997, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 26.03.2000 по 30.04.2000.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл Соборна, 3,м.Слов'янськ,Донецька область,84121, код ЄДРПОУ 13486010)
Суддя В.В. Щербаков