17 листопада 2025 року м. Рівне №460/18359/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення від 22.07.2025 №172450008884 та від 03.09.2025 №0600-0305-8/75883; зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати першого звернення 16.10.2024.
Ухвалою суду від 10.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримала відмову з підстав недостатнього страхового стажу. Наголошує, що для призначення цієї пенсії достатньо страхового стажу понад 15 років. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву вказує, що ним правомірно прийнято рішення від 22.07.2025 № 172450008884 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки. За наданими документами та згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 18 років 5 місяців 13 днів. Таким чином, вона матиме право на пенсійну виплату з 24.08.2026. Отже, дії управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 26.07.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Згідно з довідкою відділу «ЦНАП» Рокитнівської селищної ради від 07.10.2024 №10-08/363, позивач була зареєстрована за місцем проживання в селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області з 20.11.1987 по 03.10.2000.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, селище (смт) Рокитне Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
16.10.2024 позивач зверталась до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.10.2024 №172450008884 у призначенні пенсії відмовлено. Доказів оскарження цього рішення матеріали справи не містять.
15.07.2025 ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 22.07.2025 № 172450008884 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 24 років. У вказаному рішенні зазначено про те, що вік заявника 55 років. Згідно наданих документів позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення 5 років 1 місяць 12 днів. Загальний період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 12 років 10 місяців 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років. Страховий стаж становить 18 років 5 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 22.07.1987 відповідно до диплому НОМЕР_2 від 22.07.1987, оскільки дані періоди навчання перетинаються з навчанням в Рокитнівському загальноосвітньому закладі №1 І-ІІІ ступенів.
31.07.2025 позивач подала заперечення (скаргу) на вказане рішення.
За результатами розгляду скарги, рішенням від 03.09.2025 №0600-0305-8/75883 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, рішення від 22.07.2025 № 172450008884 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії залишено без змін, а скаргу від 31.07.2025 без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Так, відповідно до частини першої цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (в редакції Постанови Пенсійного фонду №55-1 від 19.12.2023);
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Так, пунктом 2.22 цього розділу передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є, зокрема (1) документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (зокрема, відповідна довідка) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право встановлення пільг і компенсацій мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Таким чином, наявність лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, є підставою для призначення до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень.
Право ж на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали (працювали), у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993, що підтверджується документами про проживання, які видані органами місцевого самоврядування (зокрема довідкою), як передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1.
Матеріалами справи підтверджено, що період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше 3 необхідних років.
Як зазначалось судом, в спірному рішенні відповідача вказано, що позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення 5 років 1 місяць 12 днів. Загальний період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 12 років 10 місяців 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Таким чином, пенсійний вік позивача відповідно до статті 55 Закону №796-XII підлягає зниженню на 6 років. Разом з тим, вказана обставина не є спірною у даній справі.
Спір у даній справі виник виключно щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
При цьому, однією з обов'язкових умов призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досягнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.
За наведеного, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, достатній вік позивача для призначення пенсії має становити 54 роки (60-6).
Судом встановлено, що на момент подання заяви до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах (15.07.2025), позивачу виповнилося 55 років.
Оскільки, позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , то 54 річного віку досягнула ще у 2023 році. Тому, вказана умова є дотриманою.
Суд зауважує, що у даному випадку вирішальною обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ, яка є вирішальною у межах даної справи, є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Таким чином, з урахуванням зменшення на 6 років, необхідний страховий стаж становить - 24 роки.
Приписами статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 18 років 5 місяців 13 днів, що підтверджується розрахунком стажу позивача за формою РС-право.
Як вже зазначалось судом, за змістом оскаржуваного рішення до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 22.07.1987 відповідно до диплому НОМЕР_2 від 22.07.1987, оскільки дані періоди навчання перетинаються з навчанням в Рокитнівському загальноосвітньому закладі №1 І-ІІІ ступенів.
Водночас, навіть з урахуванням такого періоду навчання страховий стаж позивача становитиме менше 24 необхідних років, що також було зазначено у рішенні від 03.09.2025 №0600-0305-8/75883 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за результатами розгляду скарги позивача від 31.07.2025, яким рішення від 22.07.2025 №172450008884 про відмову в призначенні пенсії залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Однак, незарахування до страхового стажу періоду навчання (як і будь-яких інших періодів роботи) не є предметом спору.
Позивач з покликанням на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №300/3435/21, від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, «від 14.05.2024 у справі №300/1744/22, від 12.03.2025 у справі №240/18568/23» вважає, що пенсія за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років підлягає призначенню на умовах ст. 55 Закону №796-ХІІ та за наявності страхового стажу понад 15 років.
Суд вважає такі твердження повністю необґрунтованими, безпідставними та надуманими з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 сформував наступні висновки: (1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин; (2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).
Суд наголошує, що стаття 55 Закону №796-XII визначає умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, частиною третьою статті 55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Тобто, Закон №796-XII чітко визначає, що призначення пенсії особам, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи (до яких відноситься і позивач), здійснюється органом Пенсійного фонду відповідно до норм Закону №1058-IV з урахуванням норм Закону №796-XII.
Стаття 26 Закону №1058-IV визначає саме умови призначення пенсії за віком.
Таким чином, умови призначення пенсії за віком визначені статею 26 Закону №1058-IV, а пільги щодо зниження віку для призначення такої пенсії особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи - статтею 55 Закону №796-XII.
Суд повторює, що згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Аналіз вищевказаних правових норм свідчить на користь того, що пенсія за віком вищевказаним особам призначається відповідно до статті 26 Закону №1058-IV по досягненню 60-річного віку (або 63-річного або 65-річного в залежності від наявного страхового стажу), а відповідно до статті 55 Закону №796-XII пенсійний вік та страховий стаж особи може бути знижено. При цьому, частина перша статті 55 Закону №796-XII передбачає зниження пенсійного віку та страхового стажу не лише для осіб, які проживали на території зони гарантованого добровільного відселення (максимум на 6 років), а й іншим особам, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, зниження пенсійного віку та страхового стажу яким проводиться на 10 років.
Водночас, суд наголошує, що стаття 56 Закону №796-XII визначає пільги щодо обчислення стажу роботи (служби).
Частина друга статті 56 Закону №796-XII визначає не умови призначення пенсії, а пільгу щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж (чоловіки понад 20 років, жінки понад 15 років), але не вище 75% заробітку, яка підлягає встановленню при призначенні особі пенсії.
Постанова Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 не містить правовий висновок про те, що відмова через «нестачу стажу» понад 15 років є незаконною. Натомість, вказана справа стосується здійснення індексації та перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796.
Постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №300/1744/22, від 12.03.2025 у справі №240/18568/23 взагалі відсутні. За даними ЄДРСР судом встановлено, що у таких справах наявні лише рішення судів першої інстанції, однак щодо перерахунку пенсій особам відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за оновленими довідками з урахуванням усіх складових грошового забезпечення.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду у позивача відсутній необхідний страховий стаж 24 роки, то вона не набула права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22.07.2025 №172450008884 про відмову позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» скасуванню не підлягає.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення від 22.07.2025 №172450008884 та від 03.09.2025 №0600-0305-8/75883; зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 16.10.2024, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ/РНОКПП 13559341)
Суддя Н.В. Друзенко