. 17 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12238/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20.08.2025 № 028 на суму штрафних санкцій у розмірі 5083,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за оспорюваним рішенням за недотримання встановлених законом вимог до змісту реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», на неї накладено штраф у розмірі 5083 грн. Вказує на те, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду, сформованої у період 2021-2022р.р., відповідач при проведенні заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу повинен був дотримуватися вимог порядку його проведення, встановленого Законом №877-У, зокрема, видати наказ, оформити посвідчення на перевірку, перед початком заходу (контролю) пред'явити та надати його позивачці, чого відповідачем зроблено не було, такий захід був проведений за відсутності позивачки, акт уніфікованої форми не складався, що є порушенням відповідачем процедури, встановленої Законом №877-У. Крім того зазначає, що у період дії воєнного стану відповідач має право проводити лише позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу за наявності та на підставі рішення центрального органу виконавчої влади у відповідній сфері, проте, доказів наявності такого рішення відповідачем не надано, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022р. №303. Звертає увагу суду, на те що під час прийняття оскаржуваного рішення також не було не отримано пояснень від уповноважених осіб, не надано обґрунтування розміру застосованого розміру штрафної санкції в рішеннях про накладення штрафу, як і не зрозуміло на якій АЗС, що працює під брендом «МОТТО» здійснено фотофіксацію інформаційних матеріалів та у який проміжок часу. Відтак вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що стосовно самого виявленого Відповідачем порушення передбаченого ч.4 ст.8 Закону України «Про рекламу», Позивач заперечень не має. Зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 280/275/24 в своїй Постанові від 07 квітня 2025року зробив правовий висновок яким визначив, що Закон № 270/96-ВР є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням. Цей висновок суду окреслює межі застосування правових норм, контроль за рекламою здійснюється під режимом Закону №270/96-ВР «Про рекламу», без застосування норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Процедура контролю, що застосовується у сфері реклами, визначена Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 року (у редакції постанови №1178 від 10.11.2023 року) далі (Порядок).. Цей Порядок передбачає складання протоколу про порушення, повідомлення суб'єкта господарювання, розгляд справи колегіальним органом та прийняття рішення з відповідним приписом. Таким чином, Відповідач діяв у межах повноважень наданих йому Законом №270/96- ВР «Про рекламу», здійснюючи контроль, а не перевірку у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». А Закон №270/96-ВР «Про рекламу» є спеціальним актом, що регулює сферу правовідносин, пов'язаних саме із рекламою, і не передбачає застосування процедур, визначених Законом №877, щодо здійснення контролю за дотриманням рекламного законодавства. Контроль здійснений відповідно до Закону України «Про рекламу», є самостійним інструментом державного регулювання у відповідній сфері і не є заходом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Отже, Постанова Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 року, про обмеження планових перевірок під час воєнного стану, не застосовується до дій Відповідача, оскільки жодних перевірок у розумінні Закону №877 стосовно ТОВ «П.Рітейл» Відповідачем не проводилося, про що і сам Позивач неодноразово наголошує у своїй позовній заяві. Контроль, здійснений відповідно до Закону «Про рекламу», є самостійним інструментом державного регулювання у відповідній сфері, що не регламентується згаданою постановою КМУ.
25.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити. Крім того, зазначає, що відповідач також не надав жодного доказу у якості підстави проведення заходу державного нагляду (контролю) та не обґрунтував, чому саме на нього, як орган державної влади не повинні розповсюджуватися загальнообов'язкові вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Поміж іншого, вказує на те, що використання засобів відеотехніки без здійснення планових (позапланові) заходів Відповідачем не передбачено, як і використання візуальних доказів, які є неналежними у зв'язку з недотриманням зазначеної норми.
30.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив, який суд, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, розцінює, як заперечення на відповідь на відзив. В яких повністю підтримує свою позицію щодо не згоди з позовними вимогами. Вказує на те, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу є окремим видом контрольної діяльності та не тотожний «заходам державного нагляду (контролю)» у розумінні Закону № 877-V. Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №280/275/24 в своїй Постанові від 07 квітня 2025 року виклав правовий висновок яким визначив, що Закон №270/96-ВР є спеціальним Законом, що регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням. Позивач у своїй відповіді на відзив Відповідача, зазначив, що нібито Відповідач у відзиві підкреслив «кожну окрему дію під час проведення планового (позапланового) заходу», тобто на свій розсуд змінив текст п.15.ч.6 вказаного Положення, доповнивши його словами: «під час проведення планового (позапланового) заходу». Таке твердження Позивача не відповідає дійсності, є підміною самої редакції п.15.ч.6 Положення про Держпродсоживслужбу в Житомирській області затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №149 і не знаходить свого підтвердження у тексті відзиву Відповідача. Щодо зазначеного Позивачем в позовній заяві факту стосовно заборони проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період дії воєнного стану на території України введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та Постановою КМУ України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», то Відповідачем в деталях спростовані ці та інші твердження Позивача, у відзиві на його позовну заяву.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ТОВ «П.РІТЕЙЛ» створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 15 червня 2022 року, номер запису 1 000 681 0200 00063404. Основним видом здійснення Товариством господарської діяльності згідно КВЕД є: роздрібна торгівля пальним (основний) (47.30), а також супутніми товарами. Господарська діяльність ТОВ «П.РІТЕЙЛ» здійснюється шляхом продажу пального та інших товарів на орендованих об'єктах АЗС, що знаходяться в користуванні Товариства на підставах, визначених законодавством, а саме на підставі договорів оренди, в тому числі на АЗС за адресою: вул. Покровська, 112, м. Житомир.
04.08.2025 посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, встановлено факт розповсюдження зовнішньої реклами за місцем здійснення діяльності суб'єктом господарювання ТОВ «П.Рітейл» (адреса: АЗС з магазином по вул. Покровська, 112, м. Житомир) на інформаційному табло, що встановлене біля дороги та поруч із АЗС, а також на огорожі території автозаправної станції (в двох різних зонах), із недотриманням встановлених законом вимог щодо змісту реклами, а саме: реклама не містить відомості про дату початку і закінчення дії знижки ціни на товар та реклама не містить відомості про співвідношення розміру нової ціни до попередньої ціни реалізації товару або про розмір знижки чим порушені вимоги ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР України «Про рекламу» далі (Закон №270/96-ВР).
За фактом виявленого порушення законодавства про рекламу передбаченого ч.4 ст.8 Закону України №270/96-ВР посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області складено протокол від 04 серпня 2025 р. №028 про порушення законодавства про рекламу. На підставі складеного протоколу від 04.08.2025 року №028 про виявлене порушення законодавства про рекламу Товариством з обмеженою відповідальністю «П.Рітейл», (код ЄДРПОУ 44796056, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 36008, м. Полтава, вул. Каденюка Леоніда, 4-Б), а саме за розповсюдження зовнішньої реклами із недотриманням встановлених законом вимог щодо змісту реклами, за місцем здійснення діяльності суб'єктом, за адресою АЗС вул. Покровська, 112, м. Житомир, винесено рішення від 05 серпня 2025 року № 028 про початок розгляду справи щодо порушення законодавства про рекламу.
Згідно з ч. 2 ст.26 Закону України №270/96-ВР на адресу Позивача Головним управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу від 06.08.2025р. вих. №2732/05-04/СГ щодо надання документів що стосуються реклами, а саме: інформації про вартість розповсюдженої реклами з підтверджуючими документами (копії платіжних документів щодо реклами, договір на виготовлення реклами, макет реклами, вартість друку реклами, акт приймання-передачі виконаних робіт по виготовленню реклами, рахунок-фактура або інші документи що стосуються виключно виготовлення реклами), також Відповідач проінформував Позивача про виявлене порушення рекламного законодавства за місцем його діяльності за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 112 та про складений протокол від 04.08.2025р. №028 щодо допущеного Позивачем порушення законодавства про рекламу. Крім того, в даному листі містилося повідомлення та запрошення на участь в розгляді матеріалів справи про порушення законодавства про рекламу з визначенням дати та часу, а саме - на 20 серпня 2025 року на 11 год. 00 хв. в приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області за адресою: вул. Вороного Юрія, 55, каб. 54.
На вимогу про надання вище перерахованих документів щодо виготовлення реклами Позивач листом від 14.08.2025 №1408/25-01повідомив, що на АЗС за адресою: вул. Покровська, 112, м. Житомир в період з 14.08.2024 по 14.08.2025 включно не здійснювались жодні планові (позапланові) заходи Держспоживслужби, та запропоновано повідомити в рамках якого планового чи позапланового заходу були отримані копії фотографій, що долучені до листа Держспоживслужби. Більш того, з'ясування та наявність таких обставин, як плановий (позаплановий) захід є передумовою використання засобів відеотехніки, відповідно до Положення про Головне управління Держспоживслужби у Житомирській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 № 149 - Головне управління має право фіксувати процес планового (позапланового) заходу за допомогою засобів відеотехніки. Всі інформаційні матеріали реклами що знаходяться на АЗС за адресою діяльності м. Житомир, вул.Покровська, 112 виготовлені самостійно штатними працівниками Позивача, договори з виробниками не укладалися, а тому вартість будь-яких інформаційних матеріалів надати не є можливим.
На розгляд матеріалів справи представник позивача не з'явився. Належним чином повідомлений про дату, час та місце відповідного розгляду.
Уповноваженою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області 20 серпня 2025 року розглянуто матеріали справи про порушення законодавства про рекламу Товариством з обмеженою відповідальністю «П.Рітейл», місцезнаходження юридичної особи: 36008, м. Полтава, Полтавська область вул. Каденюка Леоніда, 4-Б; код ЄДРПОУ 44796056; адреса розміщення рекламоносіїв та здійснення діяльності АЗС, вул. Покровська, 112, м .Житомир, Житомирська область, про що був складений Протокол слухання у справі про порушення законодавства про рекламу від 20.08.2025р. №037 та винесено рішення від 20.08.2025 року №028 по матеріалах справи щодо притягнення ТОВ «П.Рітейл» до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч.4 ст.8 Закону України №270/96-ВР у вигляді накладення штрафу в сумі 5083 грн.00 коп.
Рішення №028 від 20.08.2025 р. щодо накладеного штрафу на Позивача направлено Позивачу листом від 22 серпня 2025 року вих.2927/05-04/СГ поштовим зв'язком на юридичну адресу ТОВ «П.Рітейл». Крім того, також був направлений Позивачу Припис від 20 серпня 2025року щодо усунення порушень передбачених ч.4 ст.8 Закону №270/96-ВР «Про рекламу» шляхом приведення розповсюдження реклами у відповідність згідно із вимогами законодавства у сфері реклами.
Вважаючи вищевказане рішення протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Що стосується аргументів позивача з приводу процедурних порушень, які полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю) без дотримання відповідачем порядку його проведення, встановленого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-У (далі Закон №877-У), суд зазначає про таке.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996р. №270/96-ВР (далі Закон №270/96-ВР).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №270/96-ВР передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами.
Частина 2 статті 26 Закону №270/96-ВР визначає, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
- вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
- вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
- надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
- приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
- приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Частиною 7 ст.27 Закону №270/96-ВР передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпункт 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі Положення №667) передбачає, що Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п.7 Положення №667).
А отже, Держпродспоживслужба, у тому числі, і його територіальні органи Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами, у тому числі, щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №693, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №693).
Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів пункт 2 Порядку №693.
Згідно пункту 16 Порядку №693 передбачено, що у разі наявності підстав для накладення штрафу за результатами розгляду справи уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Тобто, саме нормами Порядку №693 врегульовано питання оформлення документів, на підставі яких порушується розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.
А стаття 26 Закону №270/96-ВР визначає повноваження Держпродспоживслужби щодо контролю за дотриманням законодавства про рекламу, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання пояснень і документів, пов'язаних із рекламою та приймати рішення про визнання реклами такою, що порушує закон, і накладати штрафи.
Відтак, виходячи з аналізу положень ст.26 Закону №270/96-ВР та Порядку №693 слідує, що у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу оформлюються наступні процесуальні документи: протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками про порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок №693 не суперечить закону, а розвиває його норми, не виходячи за межі повноважень, делегованих законодавцем.
Водночас, виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон №270/96-ВР не пов'язує з проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, оформлення направлень на перевірку, повідомлень на перевірку, актів перевірок, тобто, оформлення таких документів згаданим Законом не передбачено.
Виходячи з терміну «реклама» Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням саме інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами.
А оскільки положення щодо регулювання питання контролю за дотриманням законодавства про рекламу містяться у Законі №270/96-ВР, є спеціальними нормами, тому саме вони мають застосовуватися пріоритетно порівняно із Законом №877-V.
Таким чином, саме Закон №270/96-ВР є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 07.04.2025р. у справі №280/275/24, де у пунктах 30, 31,32 цей Суд вказав, що Закон №270/96-ВР не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом №877-У (видача наказу чи оформлення направлення). Натомість він зосереджений на матеріальних аспектах виявленні порушень і застосуванні санкцій. Верховний Суд зауважив, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877-V.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що норми Закону №877-V не можуть поширюватися на норми Закону №270/96-ВР в частині проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).
А відтак, посилання позивачки на недотримання відповідачем процедурних порушень порядку проведення заходу державного нагляду (контролю), встановленого приписами Закону №877-V (не видання наказу, не оформлення посвідчення на перевірку, не складання уніфікованого акту та інше), є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, які є застосовними до правовідносин і у даній справі, виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У цьому контексті судом критично надається оцінка і доводам позивача про необхідність застосування у даних правовідносинах у наведеному вище питанні процедурних порушень, правових позицій Верховного Суду, сформованим цим Судом у 2021-2023р.р., з огляду на те, що за загальним правилом підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, яка сформована у часі пізніше, а відтак, саме правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 07.04.2025р. у справі №280/275/24, підлягає застосуванню у даних правовідносинах.
З огляду на наведені вище висновки, посилання позивача на порушення відповідачем і приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022р. №303 за якою у період дії воєнного стану відповідач мав право на проведення позапланового заходу (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу лише за наявності та на підставі рішення центрального органу виконавчої влади у відповідній сфері, є безпідставними на необґрунтованими, оскільки наведена Постанова КМУ стосується реалізації приписів саме Закону №877-V, які на дані правовідносини (які регулюються Законом №270/96-ВР), не поширюються, а відтак, і норми Постанови КМУ також на правовідносини у цій справі не поширюється.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідно до Положення про ГУ Держпродспоживслужби у Житомирській області від 24.02.2020 №149, управління має право використовувати засоби відеотехніки лише під час здійснення планових ( позапланових) заходів, суд зазначає наступне.
Відповідно п.15 частини 6 вищевказаного Положення Головне управління має право: «Фіксувати процес здійснення планового (позапланового) заходу чи окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки».
Відтак, суд висновує, що з огляду на те, що у цій ситуації здійснювався лише контроль за рекламою позивача як окрема дія відповідно до вимог Закону України «Про рекламу», а не повноцінний захід державного нагляду (контролю) у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», фіксація відповідачем такої перевірки за допомогою відеотехнічних засобів є правомірною. Такі дії відповідають вимогам Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, затвердженого Наказом №149 від 24.02.2020 року.
Також суд вважає необхідним зазначити, що позивачем по суті порушення не надано ніяких обґрунтувань та доводів. Позивач в позовній заяві посилався лише на порушення відповідачем порядку накладення штрафу.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного рішення з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, які не спростовані.
Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
В той же час, відповідачем наданими доказами доведено правомірність та законність прийняття оспорюваного рішення з урахуванням судової практики Верховного Суду, яка наведене вище.
Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу, а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що спірне рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" (вул. Каденюка Леоніда, б. 4-Б, м. Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 44796056) до Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області (вул. Вороного Юрія, 55, м. Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 40346926) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова