14 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа №440/7170/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, та
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Суд визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також зобов'язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 27.02.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, та провести виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 - без змін.
05.03.2025 позивачу виданий виконавчий лист №440/7170/24.
Відомості про відкрите виконавче провадження відсутні.
21.07.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у місячний строк до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №440/7170/24.
Мотивуючи подану заяву позивач зазначив, що рішення суду від 12.09.2024 у цій справі відповідачем фактично не виконано, оскільки ОСОБА_1 не отримав кошти, нараховані на виконання судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання рішення суду задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали суду.
23.10.2025 до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 суд призначив розгляд звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 у порядку письмового провадження.
Позивач надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 не виконано в частині виплати ОСОБА_1 коштів, нарахованих на виконання судового рішення. З урахуванням наведеного, позивач просив накласти на командира військової частини НОМЕР_1 штраф за невиконання рішення суду в сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд розглянув звіт про виконання рішення суду разом з доданими до нього документами та дійшов такого висновку.
Суд встановив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 відповідач здійснив нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 загалом у розмірі 164885,00 грн (з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору).
У звіті від 17.10.2025 вих.№602/4495 відповідач зазначив, що рішення суду у справі №440/7170/24 не виконане в частині сплати на користь ОСОБА_1 коштів з огляду на відсутність бюджетних асигнувань за напрямом виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", що підтверджено випискою з рахунка від 09.10.2025.
При цьому відповідач зазначив, що він не заперечує власного обов'язку з виконання судового рішення, а вказує про наявність об'єктивних підстав, які наразі унеможливлюють його виконання, а саме - відсутність необхідного фінансування.
На підтвердження наведених доводів відповідач надав копії основних заявок-розрахунків від 07.03.2025, 11.03.2025, 04.04.2025, 07.05.2025, 06.06.2025, 04.07.2025, 05.08.2025, 04.09.2025, 07.10.2025, де у додатку 2 відображено замовлення коштів у розпорядника вищого рівня.
Оцінюючи наведені доводи боржника, суд виходить з таких міркувань.
За змістом частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
У силу положень пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
За обставин справи, що розглядається, суд враховує, що боржником у справі є Військова частина НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.
Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, воєнний стан наразі продовжено до 03.02.2026.
З огляду на введення на території України воєнного стану Збройні Сили України переведені на стан повної бойової готовності.
Спір у справі №440/7170/24 стосувався нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Матеріали справи наразі не містять доказів, що свідчили б про свідоме невжиття командиром Військової частини НОМЕР_2 дій, спрямованих на виплату ОСОБА_1 коштів, нарахованих як доплата до грошового забезпечення на виконання рішення суду у цій справі.
Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили, без невиправданих зволікань здійснив розрахунок грошового забезпечення за спірний період та нарахував доплату, що відображена в основних заявках-розрахунках.
Крім того, відповідач з березня 2025 року щомісячно звертався до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня із заявками про виділення коштів з метою сплати позивачу заборгованості, тоді як за напрямом виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" фінансові (бюджетні) асигнування - відсутні.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм частини п'ятої цієї ж статті, суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення (ухвала від 13.03.2025 у справі №640/16655/21), висловив позицію про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає.
Одночасно в іншій своїй ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20 Верховний Суд зауважив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов'язання. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Зокрема, перелік таких обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у частині п'ятій статті 382-3 КАС України, до яких віднесено відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи вищенаведене, Верховний Суд в ухвалі від 03.04.2025 у справі №560/1080/19 дійшов висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень (боржника), судом має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Зокрема суд повинен з'ясувати чи вживалися суб'єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п'ятої 382-3 КАС України.
Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення, а також дослідивши долучені до звіту копії документів сукупно з іншими матеріалами справи, суд встановив, що рішення від 12.09.2024 в частині перерахунку грошового забезпечення позивача та нарахування суми доплати за спірний період виконане в розумний строк після набрання ним законної сили.
Водночас, як вже встановлено вище, відповідач не забезпечив виплату нарахованої заборгованості з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на зазначені цілі. При цьому така заборгованість облікована у військовій частині за датою набрання рішенням суду законної сили, а розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня щомісяця надсилаються заявки на виділення додаткових коштів для її сплати.
За таких обставин, враховуючи передбачене у частині п'ятій статті 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обставин про дійсні причини невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24, суд розглядає як прийнятне надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, у зв'язку з чим, згідно положення частини третьої статті 382-3 КАС України вирішив встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
З урахуванням наведеного, суд повернеться до розгляду клопотання позивача про накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 за невиконання судового рішення після надходження звіту про його виконання.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 - відмовити.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/7170/24 разом з доказами сплати заборгованості на користь позивача або неможливості її сплати упродовж шістдесяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Роз'яснити Військовій частині НОМЕР_1 , що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам частин другої, третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА