17 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9955/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення перерахунку та виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 10.02.2001 по 08.08.2002 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", з 30.11.2002 по 31.12.2004 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", з 01.01.2005 по 14.02.2016 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС" та з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.2005 по 14.02.2016 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС" згідно з довідкою про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії, ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 10.02.2001 по 08.08.2002 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", з 30.11.2002 по 31.12.2004 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", з 01.01.2005 по 14.02.2016 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС" та з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.2005 по 14.02.2016 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС" згідно з довідкою про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не взяв до уваги довідку про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019 та не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 10.02.2001 по 08.08.2002, з 30.11.2002 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 14.02.2016.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/9955/25; витребувано докази.
До Полтавського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 07.08.2022 отримує пенсію за віком.
30.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 30.05.2025 про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням страхового стажу з 10.02.2001 по 08.08.2002 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", з 30.11.2002 по 31.12.2004 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазсервіс", з 01.01.2005 по 14.02.2016 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС" та з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.2005 по 14.02.2016 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС" згідно з довідкою про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019.
У листі від 27.06.2025 пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу не було враховано період роботи з 01.01.2005 по 14.02.2016 на території Російської Федерації, а саме: у "КНГ-Сервіс" та довідку про заробітну плату від 25.04.2019 №246, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Вважаючи бездіяльність пенсійного органу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Як вбачається зі змісту позову, позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням відповідачем Закону внаслідок нездійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019.
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Статтею 72 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
Проте пенсійний орган при розрахунку пенсії не врахував позивачу частину заробітної плати, яка виплачувалась за межами України.
За приписами статей 72, 73 Закону №1788-ХІІ при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за межами України для призначення (перерахунку) пенсії враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64 - 67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.
З аналізу наведеної норми вбачається, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування.
Крім того, Україна та Російська Федерація були учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі статтею 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, зокрема, від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15.
Крім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, та, відповідно, не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Указана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
За змістом норм частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем жодним чином не доведено факту сумнівності відомостей, зазначених у спірній довідці. Видача такої довідки органом РФ беззаперечно не підтверджує недостовірність відомостей, указаних у них, у зв'язку з чим не впливає та не повинно обмежувати право позивача на пенсійне забезпечення. Крім того, жодних доказів на підтвердження указаних обставин матеріали справи не містять.
За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про відсутність в пенсійного органу підстав для відмови у врахуванні заробітку, визначеного в довідці про доходи фізичної особи за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019.
Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 07.11.1992 №549/92 "Про реформу грошової системи України", починаючи з 23-ї години 12.11.1992 припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України.
З моменту припинення функціонування рубля в грошовому обігу на території України та запровадження національної валюти, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Тобто, заробітна плата, указана в російських рублях, повинна бути переведена по курсу української гривні до російського рубля на момент призначення пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №211/1910/17 (2-а/211/16/18).
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 07.08.2022 (призначено пенсію за віком), з урахуванням інформації про заробітну плату у довідці про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019, перевівши її по курсу НБУ української гривні до російського рубля на момент призначення пенсії (на 07.08.2022).
Щодо періоду роботи з 10.02.2001 по 08.08.2002, з 30.11.2002 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 14.02.2016 суд зазначає таке.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
У трудовій книжці позивача НОМЕР_1 наявні записи про стаж роботи позивача з 10.02.2001 по 08.08.2002, з 30.11.2002 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 14.02.2016.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період з 10.02.2001 по 08.08.2002, з 30.11.2002 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 14.02.2016.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення відповідача, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 10.02.2001 по 08.08.2002, з 30.11.2002 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 14.02.2016 та здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням інформації про заробітну плату у довідці про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.08.2022, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу роботи з 10.02.2001 по 08.08.2002, з 30.11.2002 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 14.02.2016 та з урахуванням інформації про заробітну плату у довідці про заробітну плату для нарахування пенсії за період 2005-2016 років № 246 від 25.04.2019, перевівши її по курсу НБУ української гривні до російського рубля на момент призначення пенсії (на 07.08.2022).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна