14 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа №440/3150/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, та
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.12.2024 №4966/нагд в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 , оператора другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів другого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів другої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 (п.п. 1.3, п. 1 наказу);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію та додаткову винагороду за грудень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність оспорюваного наказу, на підставі якого його позбавлено премії та додаткової винагороди за грудень 2024 року нібито за вживання алкогольних напоїв, зазначивши, що відповідні доводи відповідача є надуманими та не підтверджені документально, зокрема, у визначеному законом порядку не зафіксовано факт вживання ним алкогольних напоїв під час перебування на службі.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 38-41/. Свою позицію мотивував посиланням на порушення позивачем вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. Так, за твердженням відповідача, стосовно солдата ОСОБА_1 працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення від 30.11.2024 серії ЕПР1 № 185932 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідач переконував, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. З урахуванням наведеного, відповідач вважав, що оспорюваний наказ є правомірним та обґрунтованим, а позовні вимоги ОСОБА_1 - безпідставними.
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 заяву представника позивача, адвоката Нечипоренко Катерини Олексіївни про поновлення строку звернення до суду з цим позовом задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник позивача у відповіді на відзив наполягала на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.03.2025 у справі №199/10418/24 закрито провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП /а.с. 46-47/.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
Солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією під час воєнного стану на посаді оператора другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів другого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів другої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 /а.с. 23-25/.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією свідоцтва серії НОМЕР_2 /а.с. 22/.
10.12.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", підпунктом 1.3 пункту 1 якого визначено за порушення військової дисципліни, що призвело до вживання алкогольних напоїв, накласти дисциплінарне стягнення сувора догана на солдата ОСОБА_1 , оператора другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів другого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів другої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 /а.с. 13-16/.
У якості підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено посилання на протокол серії ЕПР1 №185932 про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 30.11.2024, за вхідним листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 02.12.2024 №22432/4.
У пункті 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" визначено начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), а саме розділу 16 пункту 4, не виплачувати премію військовослужбовцям, вказаним в пункті 1 чинного наказу за грудень 2024 року.
А відповідно до пункту 7 згаданого наказу командирам підрозділів відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), а саме розділу 34 пункту 14, не включати в рапорт про виплати додаткової винагороди військовослужбовців, вказаних в пункті 1 цього наказу за грудень 2024 року.
Позивач не погодився з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавлення премії та додаткової винагороди за грудень 2024 року, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Згідно з пунктом 11 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Відповідно до статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 1 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 16 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Пунктами 26 та 27 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; (...).
Відповідно до положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктами 3, 4 цього ж розділу Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Порядку службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу V Порядку акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-3 розділу VІ Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони України від 07.06.2018 №260.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI вказаного Порядку, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
За змістом абзацу третього пункту 4 розділу XVI Порядку при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Водночас, як визначено в абзаці третьому пункту 5 розділу XVI Порядку, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Крім того, пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (у редакції, чинній станом на грудень 2024 року) установлено що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, (...), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; (...) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1-2 названої постанови виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
У силу абзацу п'ятого пункту 15 розділу ХХХIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани, позбавлення премії та додаткової винагороди за грудень 2024 року.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в оспорюваній частині, суд виходить з такого.
Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
За обставин справи, що розглядається, відповідач не заперечував факт тощо, що службове розслідування стосовно дотримання позивачем військової дисципліни не проводилось.
Натомість підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.12.2024 №22432/4, яким командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено, що 30.11.2024 близько 23:11 в Донецькій області Покровському районі у населеному пункті Криворіжжя по вул. Центральній біля будинку №1 військовослужбовцями Військової служби правопорядку сумісно з працівниками Національної поліції з метою перевірки було зупинено транспортний засіб SKODA OCTAVIA р/н НОМЕР_3 під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння на місці, за допомогою приладу «Drager Alkotest» або у встановленому законом порядку у медичному закладі. Відповідно огляду на стан сп'яніння, в присутності двох свідків, на що військовослужбовець відмовився /а.с. 44/.
У листі зазначено, що стосовно солдата ОСОБА_1 працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення від 30.11.2024 серії ЕПР1 № 185932 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник позивача у поданій до суду позовній заяві наголошувала, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, може бути підтвердженим лише відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.
Разом з відповіддю на відзив представник позивача надала копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 28.03.2025 у справі №199/10418/24, якою закрито провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП /а.с. 52-55/.
У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції зазначив:
"вимога поліцейського на проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна ґрунтуватись на виявленні у водія певних ознак сп'яніння, що повинно бути зафіксовано технічними засобами відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №185932 від 01.12.2024, ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA державний номерний знак « НОМЕР_3 » з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі.
До протоколу долучено відеозапис з боди-камери поліцейського.
Як вбачається із вказаного відеозапису, працівник поліції перед тим, як висунути водієві вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не зазначив, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були ним виявлені у ОСОБА_1 . Відеозапис також не містить фіксації того, яким саме чином поліцейський виявив ознаки алкогольного сп'яніння.
Тому, передбачених законом підстав для висунення вимоги на проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у працівника поліції не було. А відтак, відмова ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
Ба більше, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, виданого КДП Добропільська лікарня інтенсивного лікування при проходженні 01.12.2024 р. о 02 год 10 хв, тобто протягом до двох годин з моменту зупинки водія поліцейськими, ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено. Що апеляційним судом також розцінюється, як доказ безпідставності вимоги поліцейського до Тонкошкура пройти огляд на стан сп'яніння.".
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України (...) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд зазначає, що факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння спростований постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.03.2025 у справі №199/10418/24.
Як наслідок, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №185932 від 01.12.2024 не може бути належним доказом вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Інших фактичних даних, що свідчили б про вчинення позивачем порушення правил військової дисципліни внаслідок вживання алкогольних напоїв під час несення військової служби відповідачем не здобуто та суду не надано.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України.
А тому, підпункт 1.3 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" належить визнати протиправним та скасувати.
Крім того, з огляду на встановлений у ході судового розгляду факт безпідставності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та недоведення належними і допустимими доказами обставин перебування позивача на військовій службі у стані алкогольного сп'яніння, необґрунтованим є позбавлення позивача премії та додаткової винагороди за грудень 2024 року.
Тож позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити премію та додаткову винагороду за грудень 2024 року належить задовольнити як похідні від основної вимоги про визнання протиправним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, як учасник бойових дій /а.с. 22/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
З огляду на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог позивача, звільнено від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 132, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №4966/нагд "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію та додаткову винагороду за грудень 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА