Справа № 420/30280/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у листі від 14.07.2025р. №19564-18645/Л-02/8-1500/25 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки при призначенні пенсії за віком;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком з 10.04.2025 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії;
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона звернулася до відповідача із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2022-2024 роки. Проте, листом Відповідач відмовив, зазначив також зазначено, що так як позивач отримувала пенсію за вислугу тому для призначення пенсії було взято середню заробітну плату (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки проіндексовану. З даною позицією позивач не погоджується, тому звернулася до суду.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що первинне призначення пенсії Позивачу було здійснено ще 01.07.2011, а переведення 10.04.2025. Пенсію Позивача проіндексовано із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати, який враховано під час попереднього виду пенсії, що передбачено вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки Позивач з 01.07.2011 отримував пенсію за вислугу років, то для врахування середньомісячної заробітної плати за 2022-2024 роки підстав немає.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/30280/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, який з 2011 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.06.2025 року ОСОБА_1 направила до відповідача заяву про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, листом від 14.07.2025 № 19564-18645/Л-02/8-1500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у застосуванні середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це встановлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому обґрунтовуючи свою відмову, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу. Зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. При обчисленні пенсії за віком, згідно Закону, врахована середня заробітна плата за 2014-2016 роки, що передбачено ч. 2 ст. 40 Закону, яка застосовувалась при призначенні пенсії за вислугу років. Для розрахунку пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки не має.
Вказана відмова зумовила позивача звернутися до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
П. 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 Л1.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника.
Окрім того, п.15 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. У цьому разі заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який враховувався при призначенні (перерахунку) пенсії, виплата якої відновлюється. У такому самому порядку за бажанням пенсіонера здійснюється переведення з одного виду пенсії на інший.
При цьому, якщо особа надає довідку про заробітну плату, яка відповідає вимогам частини першої статті 40 Закону, заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який передує року поновлення виплати раніше призначеної пенсії чи переведенню з одного виду пенсії на інший.
Частиною 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, соціальної політики і фінансів; К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з п. 2, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Судом встановлено, що позивачу з 2011 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд вважає, що не відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший вид пенсії, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, та у жодному разі не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах положень одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Такого ж висновку у схожій ситуації дійшов і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування в спірних правовідносинах норм ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV. Позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
Показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, повинен враховуватись відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2021, 2022 та 2023 роки, тобто за три роки, шо передують року звернення за призначенням пенсії.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду України від 29.11.2016 (справа №133/476/15-а), 31.10.2018 справа № 876/5312/17, 31.10.2018 у справі № 577/2576/17, від 13.02.2019 справа №265/7301/16-а, від 27.02.2020 по справі № 513/298/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 р. по справі № 876/5312/17.
Суд не приймає до уваги наведену відповідачем у відзиві на позовну заяву судову практику Верховного Суду, оскільки предметом спору були зовсім інші правовідносини, зокрема, застосування показника середньої заробітної плати при переході на інший вид пенсії в межах дії Закону № 1058.
Доводи відповідача про дискрецію у питанні застосування показника середньої заробітної плати в Україні для обчислення розміру пенсії суд також вважає необґрунтованими, оскільки повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. В даному спорі встановлено, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно було застосовано при розрахунку пенсії позивача за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. А тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Приписами ст. 371 КАС України надано вичерпний перелік спорів в яких рішення суду виконується негайно. Так, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, пунктами 1 і 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної норми також встановлено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Предметом спору не є стягнення грошових коштів, натомість є зобов'язання вчинити дії, тобто позовні вимоги мають немайновий характер, у зв'язку з чим підстави для звернення до негайного виконання рішення, відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 22, 263, 295, КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у листі від 14.07.2025р. №19564-18645/Л-02/8-1500/25 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.04.2025 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 96 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення складено 17.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко