Справа № 420/4973/25
(додаткове)
17 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача у справі ОСОБА_1 - адвоката Князь Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення,
встановив:
У лютому 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», у якому позивач просила суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» (код ЄДРПОУ 08564699, місце знаходження: 73032, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) стосовно не виконання своїх обов'язків щодо виплати при звільненні всіх сум, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та проведення повного розрахунку на вимогу ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України,
2. Зобов'язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» (код ЄДРПОУ 08564699, місце знаходження: 73032, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) нарахувати та провести виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22 березня 2022 року, додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно за березень 2022 рік та квітень 2022 рік,
3. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 01.04.2020 по 01.01.2025 включно ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024,
4. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення), матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.04.2020 по 01.01.2025 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5,
5. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно - січень 2008 року,
6. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року,
7. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01.01.2025 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078,
8. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01.01.2025 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078,
9. Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не нарахуванню та не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 ,
10. Зобов'язати державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» здійснити нарахування та виплатити грошову компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо виплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать їй при звільненні. Зобов'язано Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 гривень щомісячно за березень та квітень 2022 року. Визнано протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо обчислення в період з 01.04.2020 по 19.05.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення), з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. Зобов'язано державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з 01.04.2020 по 19.05.2023, визначеного з посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, що розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 15 червня 2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - січень 2008 року. Зобов'язано державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 15 червня 2017 року із застосуванням місяця, для обчислення індексу споживчих цін, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 вересня 2018 року по 13 травня 2022 року, розрахованої відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано державну установу «Північна виправна колонія (№ 90)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 03 вересня 2018 року по 13 травня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.У задоволенні решти вимог відмовлено.
15.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду представник позивача подала заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Державної установи “Північна виправна колонія (№90) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування заяви вказує що у зв'язку із розглядом цієї справи позивачка понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, які були їй надані адвокатом Князь І.І. на підставі договору про надання правової допомоги №152 від 14.02.2025.
17.10.2025 від відповідача надійшла заява із запереченнями щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у яких вказує на те, що надані представником позивача у підтвердження наданих адвокатських послуг фото документів суперечать нормам ст.94 КАС України. З огляду на відсутність належним чином наданих підтверджуваних документів, які б відображали детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, співмірність обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення заяви про стягнення з державної установи “Північна виправна колонія (№ 90) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечення відповідача з приводу такої заяви, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2-5 ст.252 КАС України, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із даним позовом, у позовній заяву в тому числі було заявлено про те, що позивач у зв'язку із розглядом цієї справи понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Разом з цим, під час ухвалення судового рішення у даній справі, судом не було вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу, у зв'яну із чим, суд вважає за можливе за результатами розгляду заяви представника позивача прийняти додаткове судове рішення, яким вирішити питання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, отриману від адвоката Князь І.І. у зв'язку із розглядом цієї справи в суді.
Так, питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, приписами якої визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд також враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У розумінні п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши матеріали справи в частині розгляду заяви про стягнення судових витрат з відповідача, викладені також у заяві доводи та надані документи, суд встановив, що 14.02.2025 ОСОБА_1 уклала Договір №152 про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «ІННИ КНЯЗЬ», за умовами якого Бюро прийняло доручення Клієнта та взяло на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, адміністративного, господарського судочинства, органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань щодо представництва інтересів в адміністративній справі щодо зобов'язання ДУ “Північна виправна колонія (№90) здійснити певні дії.
Відповідно до п.2.2 договору безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Князь Інна Іванівна.
Згідно п.3.1, 3.2,3.3 гонорар встановлюється у формі фіксованого розміру і не залежить від часу витраченого адвокатом для надання послуг клієнту. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу за представлення інтересів Клієнта у суді першої інстанції, складає 10 000,00 (десять тисяч) грн, в апеляційній інстанції - 8 000,00 грн (вісім тисяч). Строк оплати гонорару - впродовж 30 календарних днів з моменту ухвалення рішення.
14.10.2025 між Бюро та Красновою Г.Б. підписано акт надання правничої допомоги, яким підтверджується факт надання правової допомоги щодо представництва та захисту інтересів Клієнта в адміністративній справі №420/4973/25 у суді першої інстанції. Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання зазначеного доручення не мають.
Також, в матеріалах наявна копія ордеру, що посвідчує повноваження адвоката на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Князь Інною Іванівною в Одеському окружному адміністративному суді.
Суд зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
В контексті оцінки доводів відповідача з приводу невідповідності доданих до заяви представником позивачки фото документів на підтвердження надання правничої допомоги Красновій Г.Б. у зв'язку із розглядом цієї справи суд зазначає, що в силу вимог ч.3 ст.94 КАС України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
З матеріалів справи слідує, що заяву про ухвалення додаткового рішення представник позивача подала до суду через Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Докази, на підтвердження складу та розміру понесених позивачкою у зв'язку із розглядом цієї справи витрат на правничу допомогу також були подані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення через Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Відтак, зауваження представника відповідача про те, що надані докази не є належними суд відхиляє за необґрунтованістю.
Отже, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу суд доходить висновку, що заявлені витрати дійсно пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально, отже позивач має право на компенсацію таких.
Щодо співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги у зв'язку з розглядом даної справи, суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічним чином висловився Верховний Суд і у постановах від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19) тощо, в яких зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Це означає, що при присудженні судових витрат ЄСПЛ враховує не лише їх фактичне понесення, але й обґрунтованість та пропорційність, згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Оцінюючи ж заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд відзначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд враховує, що вказана справа не є складною; зміст позовної заяви та обсяг наданих до суду документів не свідчать, що адвокатом було докладено значних зусиль для складання та подання до суду позовної заяви у цій справі та двох заяв з процесуальних питань.
Суд звертає увагу, що безпосередньо умовами Договору №152 від 14.02.2025 про надання правової допомоги було передбачено гонорар адвоката в суді першої інстанції у фіксованому розмірі у сумі - 10 000 (десять тисяч) грн.
Тобто, фактично, розмір адвокатських послуг було зафіксовано сторонами, оцінивши який виходячи із передбачених законодавством наведених вище критеріїв, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу, понесену у зв'язку із розглядом даної справи у розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованою, неспівмірною із реально необхідним часом (фактично витраченим) адвокатом на надання позивачу правничих послуг за вказаним вище Договором.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню, у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Зогляду на обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову та з урахування принципу пропорційного відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 6000 грн.
Керуючись ст.132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Заяву представника позивача у справі представника позивача у справі ОСОБА_1 - адвоката Князь Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА