Справа № 420/9030/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача - Бойко Н.І., представника відповідача - Сенько М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання нарахувати та виплатити премію та усі виплати,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.02.2025 року стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності старшину 2 статті, начальник сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити премію та усі виплати старшині 2 статті ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 року по 27.02.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем ЗС України, старшина 2 статті, начальник сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 18.03.2023 року на підставі мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 . По проходженню військової служби характеризується позитивно.
20.01.2025 року ОСОБА_1 повернувся з ротації у бойовій частині, де виконував бойові завдання та прийняв участь у збитті 3 БПЛА.
За місяць до прибуття позивача з відрядження у його батька - ОСОБА_2 стався інсульт, що підтверджується Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1183, але дійсний вплив хвороби на здоров'я свого батька позивач побачив тільки 20.01.2025 після повернення з ротації.
Вищевказані обставини також мали вплив на здоров'я матері позивача - ОСОБА_3 , про що свідчить Виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, в якій, до того ж зазначається про наявність у ОСОБА_3 тривалої гіпертонічної хвороби та про встановлення кардіостимулятора.
Все вищевказане вплинуло на психічний та моральний стан здоров'я позивача. Через це ще ввечері 20.01.2025 року самопочуття ОСОБА_1 почало стрімко погіршуватися, а його тиск підскочив до позначки 190/100, але через наявність у позивача обов'язку прибуття зранку до військової частини, карету швидкої допомоги він не викликав, сам прийняв ліки та трохи знизив тиск.
Зранку 21.01.2025 року коли ОСОБА_1 мав прибути до військової частини НОМЕР_1 , у позивача стався гіпертонічний криз (тиск збільшився до позначки 200/100), через що позивач викликав карету швидкої допомоги. Лікарі швидкої допомоги зробили ОСОБА_1 два уколи, після яких останньому стало легше і він направився у військовий шпиталь, знайшовши при цьому сили, щоб повідомити командира та лікаря частини через мобільний застосунок «Signal», що підтверджується скріншотом з телефону позивача.
У військовому шпиталі ОСОБА_1 було поставлено попередній діагноз: Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності, також призначено попереднє лікування та обстеження, на яке позивач повинен був прибути 29.01.2025 о 15:30, що засвідчується в записах лікаря-кардіолога.
Після обстеження в лікаря-кардіолога ОСОБА_1 повернувся додому, де не зважаючи на прийом ліків, в нього стався повторний гіпертонічний криз, після чого він знов викликав лікарів швидкої допомоги, які зробили йому укол та виписали додаткові ліки, в госпіталізації відмовили через брак місць в лікарні, про що ОСОБА_1 вказує у своєму рапорті від 06.02.2025 року.
22.01.2025 року під час чергової спроби прибути до військової частини в ОСОБА_1 стався черговий гіпертонічний криз, було викликано швидку допомогу, яка привезла позивача до лікарні, про що він повідомив командира військової частини та лікаря, який був черговим по частині, котрий порадив взяти у лікаря проміжний епікриз.
Після прибуття до лікарні та стабілізації стану ОСОБА_1 госпіталізували, після чого останній повідомив лікарів, що він військовослужбовець, доповів своє знання та номер частини, згідно правил прийому військовослужбовців у цивільній лікарні.
Протягом усього періоду перебування в лікарні ОСОБА_1 телефонували з військової частини і погрожували тим, що його записали в СЗЧ, а хтось з представників військової частини приходив до головного лікаря та говорив, що ОСОБА_1 злочинець.
Також ОСОБА_1 протягом періоду, коли він знаходився на лікуванні в лікарні, ніхто з командування не проявляв жодного інтересу стосовно його стану здоров'я. Натомість, всі ці дні позивач відчував морально-психологічний та фізичний тиск за допомогою дзвінків, повідомлень з боку свого командування, метою якого було якнайскоріше відправити останнього до іншої військової частини, не зважаючи на його морально-психологічний стан та стан здоров'я.
Також 29.01.2025 року після закінчення основного лікування у лікарні, Бабічев одразу поїхав у військовий шпиталь на обтеження (УЗД), яке було призначено лікарем-кардіологом шпиталю ще 21.01.2025. Обстеження та видача висновку закінчилась після 18:00, оскільки в той час позивач знаходився під дією ліків, не міг повноцінно усвідомлювати свій стан, на запитання лікаря відповідав з трудом, після чого одразу повернувся додому, хоча, як зазначає, не пам'ятає як.
30.01.2025 року ОСОБА_1 о 8:00 прибув до шпиталю, але на прийом не потратив до лікаря-кардіолога через велику чергу та закінчення часу прийому. Після 17.30 він повернувся додому.
31.01.2025 року ОСОБА_1 о 8:00 знов прибув до шпиталю та о 10:39 потрапив на прийом до лікаря-кардіолога, який призначив ще одне обстеження, яке позивач пройшов та повернувся до лікаря, яка в свою чергу надала рекомендації по лікуванню та направила до травматолога.
01.02.2025 року позивач знов прибув до шпиталю з надією потрапити на прийом до травматолога, але через наявну чергу не потрапив. А о 13.00 отримав повідомлення про розосередження особового складу від командира частини.
02.02.2025 року був вихідний і позивач залишився вдома.
03.02.2025 року ОСОБА_1 зранку прибув до військової частини, де розповів повну хронологію подій та надав всі необхідні документи, які підтверджують його лікування та прийом у лікарів.
04.02.2025 року ОСОБА_1 отримав Акт службового розслідування від 04.02.2025 року, на підставі якого був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.02.2025 року №5-ОД, в якому командир військової частини НОМЕР_1 наказав наступне:
1. Відповідно до статей 4 та 45 Дисциплінарного статут Збройних Сил України за порушення вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнути начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшину 2 статті ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності а накласти на нього дисциплінарне стягнення «Догана».
2. Начальнику групи персоналу внести зміни до проекту наказу командира військової частини "Про преміювання особового складу за підсумками січня 2025 року» врахувати вимоги абзацу 2 пункту 5 розділу XVI, абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV та абзацу 3 пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»(зі змінами), та позбавити старшину 2 статті ОСОБА_4 100% премії за січень та лютий 2025 року та додаткової винагороди за січень 2025 року, грошове забезпечення за дні відсутності старшини 2 статті ОСОБА_4 на службі не виплачувати (з 30.01.2025року по 02.02.2025року).
Не погодившись з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.02.2025 року №5-ОД, позивач оскаржив його до суду, вважаючи, що за викладених вище обставин були відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та позбавлення грошових виплат.
Ухвалою від 14.04.2025 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 та поновлено цей строк. Прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 27.05.2025 року за заявою представника позивача ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 19.06.2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалою від 01.07.2025 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 05.11.2025 року об 11 год. 30 хв., з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Під час судового розгляду справи позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
29.04.2025 року (вхід. від 30.04.2025 року) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає наступне.
У період з 18.10.2024 по 19.01.2025 начальник сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшина 2 статті ОСОБА_1 був відряджений до складу сил та засобів тактичної групи оборони пункту базування № 3, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань.
Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та за час відрядження жодних скарг на самопочуття та здоров'я від позивача не було, що підтверджується відсутністю звернень та записів у медичній книжці.
20.01.2025 з метою доукомлектування бойових військових частин наказом командувача Військово-Морських Сил від 20.01.2025 №56-РС ОСОБА_1 було призначено на посаду сержанта резерву 93 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Даний наказ було доведено до позивача під підпис.
Крім того, ОСОБА_1 було доведено, що наказ командувача Військово-Морських Сил терміновий, знаходиться на особистому контролі вищого керівництва ВМС, та найближчим часом його буде виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та направлено до нового місця служби.
Одразу після ознайомлення з наказом про переведення до бойової військової частини, позивач звернувся до медичного пункту військової частини зі скаргами на погане самопочуття.
21.01.2025 року о 08:00, згідно із розпорядком дня, ОСОБА_1 мав прибути до місця несення служби у військовій частині НОМЕР_1 . Однак позивач не прибув, попередньо повідомив командування військової частини НОМЕР_1 про виклик швидкої допомоги у зв'язку із поганим самопочуттям.
У ході попереднього медичного огляду лікарями швидкої допомоги ОСОБА_1 не потребував госпіталізації, що свідчить про його задовільний стан здоров'я.
Однак Бабічев продовжував скаржитись на самопочуття та необхідність продовження медичних консультацій у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (далі - ВМКЦ ПР).
У ході огляду лікарем-кардіологом у ВМКЦ ПР позивач знову не потребував госпіталізації та стаціонарного лікування, що знову підтверджує його задовільний стан здоров'я. Проте лікарем-кардіологом, у зв'язку із скаргами на стан здоров'я, ОСОБА_1 було призначено наступну консультацію о 15:30 29.01.2025.
ОСОБА_1 після медичного огляду лікарями ВМКЦ ПР повернувся до місця проживання та вкотре продовжував скаржитися на стан здоров'я, викликавши швидку допомогу, яка, вдруге за день, надала амбулаторну допомогу, але підстав для госпіталізації не було.
22.01.2025 о 08:00 позивач знов не прибув до постійного місця служби, повідомивши чергового військової частини НОМЕР_1 про виклик швидкої допомоги та подальшу госпіталізацію.
Командування військової частини НОМЕР_1 з метою звітування про умови та причини невиконання наказу командувача ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.01.2025 №56-РС, намагалось отримати будь-які підтверджуючі документи від ОСОБА_1 про його фактичне місцезнаходження, підтримуючи зв'язок через мобільний застосунок "Signal", однак безуспішно.
Так, за усним наказом командира військової частини НОМЕР_1 було направлено заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради задля отримання підтверджуючих документів стаціонарного хворого, але йому було відмовлено на підставі керівних документів про лікарську таємницю.
У той же день, 22.01.2025 командуванням військової частини НОМЕР_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради було направлено запит щодо підтвердження інформації про перебування на стаціонарному лікуванні у Міській лікарні № 5 (відділення терапії за адресою: м. Одеса, бульвар Гетьмана Сагайдачного, 11) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач зазначив, що командування військової частини НОМЕР_1 постійно підтримувало зв'язок з позивачем та повідомляло про заходи стосовно нього, які виконувались згідно керівних документів та нормативно-правових актів України. Але ОСОБА_1 негативно сприймав всі зусилля командування військової частини НОМЕР_1 діяти в межах чинного законодавства, обґрунтовуючи тим, що це порушує його честь і гідність.
Виходячи із скрін-шотів позивача через мобільний застосунок "Signal" чітко видно, що командування військової частини НОМЕР_1 спілкувалось з позивачем виключно діловою мовою зі службових питань.
У зв'язку із відсутністю підтверджуючих місцезнаходження ОСОБА_1 документів, наказом командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування та знято позивача зі всіх видів забезпечення.
27.01.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 від Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради надійшов лист від 27.01.2025 вих. № 45 з підтвердженням, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно перебуває на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділені з 22.01.2025, на підставі чого наказом командира частини позивача було поновлено на всі види забезпечення з 22.01.2025.
03.03.2025 о 8:00 ОСОБА_1 прибув до постійного місця служби. Під час опрацювання документів, наданих до групи персоналу військової частини було встановлено, що позивача виписано з Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради 29.01.2025, проте, всупереч чинного законодавства, він не вважав за потрібне доповісти та відрекомендуватися безпосередньому командиру. За даним фактом наказом командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли правопорушенню.
У ході вивчення наданих документів, під час проведення службового розслідування, було встановлено, що 31.01.2025 о 10:39 та 11:27 позивач, поза чергою, без направлення лікаря військової частини НОМЕР_1 та без попереднього запису, звертався за консультацією до лікаря-кардіолога у ВМКЦ ПР, не зважаючи на те, що його запис був призначений на 15:30 29.01.2025, але командування частини помилково вважало, що останній ще знаходиться на стаціонарному лікуванні та не може відвідати лікаря.
За висновком лікаря-кардіолога від 31.01.2025 ОСОБА_1 не потребував звільнення від виконання службових обов'язків. Відповідно, що підтверджує, щонайменше, задовільний стан здоров'я та можливість прибути до місця служби та виконувати службові обов'язки за займаною посадою.
Інших документів, що підтверджували поважність невиходу на службу протягом наступних двох діб позивач не надав.
Тобто, ОСОБА_1 мав прибути до постійного місця служби о 08:00 30.01.2025.
31.01.2025 о 08:00 настала перша доба невиходу на службу без поважних причин. Таким чином, ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби, не прибувши вчасно з медичного закладу, що, в свою чергу, значно впливає на обороноздатність військової частини НОМЕР_1 під час правового режиму воєнного стану.
Свою відсутність позивач пояснює тим, що враховуючи низький морально-психологічний стан був під дією сильних медичних препаратів, та цілими днями знаходився в чергах у ВМКЦ ПР, задля консультації лікаря-кардіолога, не усвідомлюючи, що його відсутність за постійним місцем служби є правопорушенням.
На виконання наказу командувача ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.01.2025 №56- РС ОСОБА_1 було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.02.2025 №35, яким ОСОБА_1 було увільнено від займаної посади начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення, виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та направлено до нового місця служби.
Також, враховуючи велику відстань між військовими частинами, та незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1 , на який він посилався, командуванням військової частини було запропоновано транспортний засіб з метою доправлення його до нового місця служби. Проте, попри скарги на самопочуття, ОСОБА_1 вирішив використовувати особистий транспортний засіб за власним бажанням, та 04.02.2025 року вибув до військової частини НОМЕР_2 в супроводі представника від військової частини НОМЕР_1 , що також заперечує посиланню на погане самопочуття.
05.02.2025 у ході проведеного відбору представником військової частини НОМЕР_2 старшину 2 статті ОСОБА_1 було не зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 , про що було складено Акт виконання плану-відбору військовонавченого ресурсу від 05.02.2025 року.
06.02.2025 ОСОБА_1 повернувся до військової частини НОМЕР_1 , та був зарахований до списків військової частини та на всі види забезпечення.
Відповідач зазначив, що позивач не надав до командування військової частини НОМЕР_1 жодних документів, щоб підтверджували поважність причин нез'явлення з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 , внаслідок чого за результатами службового розслідування було повністю доведено вину військовослужбовця.
Крім того, ОСОБА_1 обґрунтовуючи своє дисциплінарне правопорушення, посилається на дію ліків, не усвідомлюючи свій стан, водночас, сідає за кермо особистого транспортного засобу, що підтверджується скрін-шотами з мобільного застосунку "Приват" від 01.02.2025.
Відтак, відповідач вважав, що свідчення позивача прямо суперечать наданим ним доказам.
Щодо позбавлення позивача грошових виплат, відповідач послався на приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 № 260 (п.15 розділу І, абз.2 пункту 15 розділу XVI, абз.2 пункту 15 розділу XXXV), які підтверджують правомірність невиплати позивачу відповідних сум.
Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 18.03.2023 року на підставі мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент спірних правовідносин позивач мав військове звання старшина 2 статті, обіймав посаду начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ,.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.10.2024 № 299 наказано вважати такими, що вибули у відрядження до військової частини НОМЕР_4 з метою виконання визначених службових (бойових) завдань у складі тактичної групи ОПБ №3 угруповання різнорідних сил угруповання сил і засобів Військово-Морських Сил Збройних Сил України з 19 жовтня 2024 року до окремого розпорядження: старшину 2 статті ОСОБА_1 , начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Підстава: розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.09.2024 №154/132/98/2659 (вх. №58/1252 від 18.10.2024), посвідчення про відрядження №343 від 18.10.2024 (а.с. 119).
Наказом командира тактичної групи оборони пункту базування № 3 (по стройовій частині) від 20.01.2025 № 14 наказано вважати такими, що вибули зі складу сил і засобів тактичної групи оборони пункту базування № 3, які залучалися та брали безпосередню участь в угрупованні різнорідних сил після здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації: 20 січня 2025 року старшина 2 статті ОСОБА_1 , начальник сховища військової частини НОМЕР_1 . Підстава: дозвіл командира угруповання різнорідних сил Військово-Морських Сил Збройних Сил України вих. № 107 від 19.01.2025 (а.с. 16).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2025 № 20 наказано вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків з відрядження до військової частини НОМЕР_4 (тактичної групи ОПБ №3 угруповання різнорідних сил угруповання сил і засобів Військово-Морських Сил Збройних Сил України) 20 січня 2025 року: старшину 2 статті ОСОБА_1 , начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Підстава: посвідчення про відрядження №343 від 18.10.2024, продовольчий атестат № НОМЕР_5 книжка № НОМЕР_6 серія АВГ (а.с. 120).
Також судом встановлено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 №10-АГ, заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітаном 3 рангу ОСОБА_5 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, щодо самовільного залишення військової частини начальником сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшиною 2 статті ОСОБА_1 , чиї дії стали причиною вчинення правопорушення. Підставою для призначення службового розслідування є рапорт чергового військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_6 (від 22.01.2025 № 37).
29.01.2025 року заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення складено Акт службового розслідування (а.с. 28-33), в якому встановлено, зокрема, наступне.
22.01.2025 о 08:00 отримано доповідь від чергового військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_6 (рапорт від 22.01.2025 вх. №37) про не прибуття на службу до військової частини НОМЕР_1 начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 2 статті ОСОБА_1 .
У письмовому поясненні начальник медичного пункту - начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_6 пояснив, що 21 січня 2025 року він заступив у добовий наряд - черговим військової частини НОМЕР_1 .
22 січня 2025 року зранку, контролюючи прибуття особового складу на службу він виявив, що старшина 2 статті ОСОБА_1 станом на 08:00 не прибув до військової частини. Під час телефонної бесіди зі старшиною 2 статті ОСОБА_1 , останній пояснив, що він знаходиться вдома, йому зле і він викликав “швидку медичну допомогу».
Під час ранкової доповіді командиру військової частини НОМЕР_1 капітану 2 рангу ОСОБА_7 він доповів про відсутність на службі старшини 2 статті ОСОБА_1 , про що також письмово доповів рапортом.
О 10:07 на його особистий номер телефону (через месенджер Signal) прийшло повідомлення від старшини 2 статті ОСОБА_1 , що він знаходиться у лікарні. Офіційного підтвердження даному повідомленню не надходило. З метою надання до військової частини НОМЕР_1 підтверджуючих даних про місцеперебування начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення, капітан медичної служби ОСОБА_6 рекомендував звернутися до чергового лікаря (медичної сестри) лікувального закладу.
Напередодні, 21.01.2025 старшина 2 статті ОСОБА_1 жалівся на болі серця, внаслідок чого йому надали направлення до військово-медичного клінічного центру Південного регіону для відвідання відповідного медичного фахівця.
Відповідно до письмових пояснень тимчасово виконуючого обов'язки начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 головного старшини ОСОБА_8 - 21 січня 2025 року до старшини 2 статті ОСОБА_1 було під підпис доведено Повідомлення про прийняття кадрових рішень (наказ Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 20.01.2025 № 56-РС), згідно якого він звільнявся із займаної посади і призначався сержантом резерву 93 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до письмових пояснень начальника групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 1 статті ОСОБА_9 , вона 22 січня 2025 року близько 08:00 від чергового військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_6 дізналася, що її підлеглий старшина 2 статті ОСОБА_1 станом на 08:00 цього дня не прибув до військової частині.
Додзвонитися до свого підлеглого їй не вдалося, тому що він не відповідав на дзвінки. Близько 10.30 на її особистий номер телефону (через месенджер Signal) надійшло повідомлення від старшини 2 статті ОСОБА_1 , що він знаходиться у лікарні. На її питання, в якій саме лікарні та в якому відділені він перебуває, відповів, що лікарня розташована у парку ім. Т.Г.Шевченка, а відділення він уточнить у лікаря після планового обходу. В подальшому ніякої конкретної інформації щодо свого місця перебування не надав.
Відповідно, попередньо про погіршення самопочуття та про звернення за медичною допомогою підлеглим, безпосередньому командиру старшині 1 статті ОСОБА_9 відомо не було.
Заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення 22.01.2025 з метою перевірки фактичного місцезнаходження старшини 2 статті ОСОБА_1 було вжито заходи та особисто відвідано Міську лікарню № 5, проте підтвердити або спростувати інформацію щодо його стаціонарного лікування не вдалось.
Внаслідок чого, 22.01.2025 на адресу лікарні, розташованої біля парку ім. Т.Г. Шевченка, а саме Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради було направлено запит щодо підтвердження інформації про перебування на стаціонарному лікуванні у Міській лікарні № 5 (відділення терапії за адресою: м. Одеса, бульвар Гетьмана Сагайдачного, 11) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
27.01.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 від Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради надійшов лист від 27.01.2025 вих. № 45 з підтвердженням, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно перебуває на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділені з 22.01.2025.
В акті службового розслідування вказано, що в діях начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 2 статті ОСОБА_1 не вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у зв'язку із відсутністю складу злочину, однак вбачаються ознаки і дисциплінарного правопорушення.
В акті службового розслідування зазначено, що старшина 2 статті ОСОБА_1 не доповів безпосередньому командиру про те, що з ним сталось, а саме: причину нез'явлення його вчасно на службу в умовах воєнного стану.
Протягом п'яти діб не можливо було достовірно встановити місцезнаходження військовослужбовця старшини 2 статті ОСОБА_1 та об'єктивно встановити наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч.5 ст.407 та ч.4 ст.409 Кримінального Кодексу України. Фактично несвоєчасне повідомлення медичним закладом про перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні та відсутність підтверджуючих документів за даним фактом, стало підставою вважати, що в діях старшини 2 статті ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.01.2025 № 3-ОД «Про результати службового розслідування», з метою недопущення подібних випадків у майбутньому та притягнення винних до відповідальності, наказано відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за порушення вимог ст. 12, ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальнику сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшині 2 статті ОСОБА_1 нагадати про обов'язки служби (а.с. 127-128).
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.02.2025 № 16-АГ «Про призначення службового розслідування» відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), затвердженого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 та на підставі рапорту начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 2 статті ОСОБА_1 (зареєстрований за вх. №53 від 03.02.2025) з метою уточнення причин і умов, що сприяли несвоєчасному прибуттю з лікувального закладу з 29.01.2025 по 03.02.2025 начальника складу групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 2 статті ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня його вини, наказано провести службове розслідування стосовно начальника складу групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 2 статті ОСОБА_1 (а.с. 201).
04.02.2025 року заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення складено Акт службового розслідування (а.с. 40-46), яким встановлено, зокрема, наступне.
03.02.2025 о 08:00 на військову службу до військової частини НОМЕР_1 прибув начальник сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшина 2 статті ОСОБА_1 , котрий з 22.01.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради.
Під час ознайомлення з випискою № 120/183 від 29.01.2025 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 встановлено, що останній був виписаний зі стаціонару 29.01.2025. Отже встановлено, що з 30.01.2025 по 03.02.2025 ОСОБА_1 був відсутній на службі.
Начальник сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшина 2 статті ОСОБА_1 надав пояснення, в якому зазначив, що 22.01.2025 йому зранку стало зле, він викликав «швидку допомогу», котра доправила його в лікарню №5 м. Одеси, де він проходив лікування в стаціонарі до 29.02.2025. О 14:00 29.02.2025 його виписали з лікарні, і він одразу направився на УЗД до військового шпиталю, яке було призначено на 15:25, але лікар прийняла його після 17:00, а висновок УЗД він отримав після 18:00.
30.01.2025 він знов прибув до шпиталю о 8:00, де зайняв чергу до лікаря-кардіолога, до якого повинен був прийти після УЗД, враховуючи, що це був повторний прийом, то запис на конкретний час не ведеться та треба чекати у черзі. Зважаючи на велику чергу та зайнятість лікарів у стаціонарі, до 17:30 його черга так і не підійшла.
31.01.2025 позивач знов прибув до шпиталю о 8:00, де зайняв чергу до лікаря-кардіолога, який його прийняв о 10:39, та направив на ЕКГ. Далі після ЕКГ він знов був на прийомі у лікаря-кардіолога об 11:27. Виписку, рецепт на ліки, рекомендації по лікуванню та ліки він отримав вже після обіду.
Далі у зв'язку з тим, що йому необхідно ще було пройти обстеження у травматолога, він пішов у травматологію де зайняв чергу, в якій був одинадцятим. О 17:45 лікарі сказали, що прийом закінчився, після чого він пішов з шпиталю.
На питання, де він перебував 1 та 2 лютого 2025 року, позивач відповів, що 01.02.2025 з 08:00 був у військовому шпиталі у відділені травматології, прочекавши до 13:00, однак на прийом до лікаря не потрапив (була велика черга), а після 13:00 години лікарі відмовились продовжувати прийом хворих. Після 14:00 знов намагався потрапити на прийом до травматолога, але прочекавши до 17:00, до лікаря на прийом так і не потрапив (через велику чергу). Після чого поїхав додому.
2 лютого 2025 року була неділя, тому до військової частини він не поїхав.
3 лютого 2025 року прибув на службу до військової частини НОМЕР_1 , про що доповів рапортом на ім'я командира військової частини та додав виписку з лікарні.
На питання, кому з керівників військової частин він доповів про виписку з лікарні 29.01.2025, він відповів, що нікому не доповів. Пояснив, що планував доповісти 29.01.2025 після відвідування військового шпиталю, але в зв'язку з погіршенням стану здоров'я та прийомом ліків (як побічний ефект) забув про необхідність зробити доповідь.
Також старшина 2 статті ОСОБА_1 пояснив, що останні дні знаходився в важкому моральному і психічному стані у зв'язку з хворобою батька, який переніс інсульт та до пояснення додав Виписку №1183 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , у котрій зазначено, що восени 2024 року він переніс ГПМК за ішемічним типом.
Відповідно до письмових пояснень тимчасово виконуючого обов'язки начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 головного старшини ОСОБА_8 , 03 лютого 2025 року з лікування прибув на службу та приступив до виконання службових обов'язків начальник складу групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшина 2 статті ОСОБА_1 , про що доповів рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2025 вх. № 53.
Під час вивчення виписки з медичної карти № 120/183 стаціонарного хворого терапевтичного відділення з ліжками алергології та паліативної терапії хворого ОСОБА_1 було виявлено, що дата його виписки з лікувального закладу 29.01.2025.
Відповідно старшина 2 статті ОСОБА_1 три доби був відсутній на військовій службі без поважної причини.
Відповідно до рапорту від 03.02.2025 вх. № 55 начальника групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 1 статті ОСОБА_9 , її підлеглий старшина 2 статті ОСОБА_1 не повідомляв, що був виписаний з лікарні 29.01.2025 року.
29.01.2025 року до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради було направлено запит за № 94 з проханням повідомити до військової частини у разі закінченні стаціонарного лікування у Міській лікарні № 5 (відділення терапії за адресою: м. Одеса, бульвар Гетьмана Сагайдачного, 11) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на 03.02.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 від Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради письмова відповідь або телефонне повідомлення на номер, зазначений у запиті, не надходили.
Документальне підтвердження перебування старшини 2 статті ОСОБА_1 у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону є лише на 11:27 31.01.2025 - виходячи з запису лікаря-кардіолога ОСОБА_10 , який надавав консультацію.
Як зазначено в Акті службового розслідування, в діях начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшини 2 статті ОСОБА_4 не вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, у зв'язку із відсутністю складу злочину, однак вбачаються ознаки дисциплінарного правопорушення.
Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 прийняв самостійне рішення щодо подальшого лікування в іншому закладі, всупереч нормативно-правовим актам України.
Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Спираючись на ст.260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил - на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
Так, відповідно до пункту 11 Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901, визначено, що заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідають за надання у повному обсязі документів, достовірність, актуальність та повноту інформації, що міститься у поданих документах.
В Акті службового розслідування вказано, що старшина 2 статті ОСОБА_1 не доповів безпосередньому командиру про те, що з ним сталось, а саме: про виписку із лікувального закладу та про причину його несвоєчасного з'явлення на службу в умовах воєнного стану.
Вказані вище дії в сукупності призвели до того, що командування військової частини протягом трьох діб не володіло інформацією про місцезнаходження військовослужбовця старшини 2 статті ОСОБА_1 та помилково вважало, що останній перебуває на стаціонарному лікуванні у медичному закладі.
Своїми діями старшина 2 статті ОСОБА_1 начальник сховища військової частини НОМЕР_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:
статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройна Сич України визначено, що військовослужбовець зобов'язаний святе і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки, але зазначені вимоги не виконав;
статтею 12 Статуту внутрішньої служби зазначено: про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійні таємниця захисника, таємниця парадної кімнати тощо);
статтею 14 Статуту внутрішньої служби визначено: із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника;
статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також це вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Виходячи з вище викладеного, Актом службового розслідування було запропоновано:
За порушення вимог ст. 12, ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальника сховища матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшину 2 статті ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Начальнику групи персоналу внести зміни до проекту наказу командира військової частини “Про преміювання особового складу за підсумками січня 2025 року» врахувати вимоги абзацу 2 пункту 5 розділу XVI, абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV та абзацу 3 пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового і забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), та позбавити старшину 2 статті ОСОБА_1 100% премії за січень та лютий 2025 року та додаткової винагороди за січень 2025 року, грошове забезпечення за дні відсутності старшини 2 статті ОСОБА_1 на службі не виплачувати.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.02.2025 № 5-ОД «Про результати службового розслідування» (а.с. 48-49), наказано:
1. Відповідно до статей 4 та 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнути начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшину 2 статті ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення "ДОГАНА".
2. Начальнику групи персоналу внести зміни до проєкту наказу командира військової частини “Про преміювання особового складу за підсумками січня 2025 року" врахувати вимоги абзацу 2 пункту 5 розділу XVI, абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV та абзацу 3 пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), та позбавити старшину 2 статті ОСОБА_1 100% премії за січень та лютий 2025 року та додаткової винагороди за січень 2025 року, грошове забезпечення за дні відсутності старшини 2 статті ОСОБА_1 на службі не виплачувати (з 30.01.2025 року по 02.02.2025 року).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.02.2025 № 17-АГ «Про внесення змін до наказу командира військової частини від 01.02.2025 № 15-АГ» (а.с. 132-133), на підставі вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 № 5-ОД наказано:
1. Внести зміни до підпункту 29 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2025 №15-АГ "Про преміювання особового складу за підсумками січня 2025" та викласти у наступній редакції: старшина 2 статті ОСОБА_11 , начальник сховища групи матеріально-технічного забезпечення, відсоток за посадовим окладом 0%, до виплати 0% (з 01.01.2025 по 29.01.2025).
2. Внести зміни до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2025 №15-АГ "Про преміювання особового складу за підсумками січня 2025" та викласти у наступній редакції:
"3. Відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (зі змінами) позбавити 100% премії за січень 2025 року нижче вказаних військовослужбовців:
3.2. старшину 1 статті ОСОБА_1 , начальника сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 №5-ОД".
Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України та їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV (далі за текстом - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Стаття 12 Статуту встановлює, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до статті 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Стаття 40 Статуту, зокрема, передбачає, що військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі:
призначення на посаду і звільнення з неї;
присвоєння військового звання;
вручення нагороди;
відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.
Дисциплінарним статутом, зокрема, передбачено:
Стаття 1. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Стаття 2. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Стаття 4. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стаття 45. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Стаття 85. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Стаття 86. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Так, пунктом 2.3.4 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2024 року № 40, що накази по стройовій частині видаються з питань щодо:
зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них, відрахування курсантів від подальшого навчання;
зміни персональних облікових даних особового складу;
перебування на лікуванні та повернення на службу з лікувального закладу;
звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я і виходу на службу після хвороби;
прийняття та здавання військовослужбовцями справ і посади;
призначення, переміщення та звільнення працівників Збройних Сил України (крім державних службовців);
вибуття у відрядження, відпустку, на навчання, прибуття з відрядження, відпустки, навчання (крім державних службовців);
надання (скасування) особовому складу доступу до відомостей, що становлять державну таємницю, секретних документів мобілізаційного характеру з питань планування застосування військ (сил), бойової готовності;
підтвердження нальоту та зарахування вислуги років на пільгових умовах льотному складу;
переходу на нові штати та у зв'язку з цим призначення на нові посади особового складу.
Відповідно до Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони від 29.11.2018 № 604, про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез'явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров'я, нез'явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.
Згідно з пунктом 3 розділом IV Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, військовослужбовці, що перебували на лікуванні або реабілітації у закладах охорони здоров'я в системі Міноборони, а також у закладах охорони здоров'я комунальної та державної власності, державних установах Національної академії медичних наук (далі - заклади охорони здоров'я (установи)), після завершення лікування (реабілітації) прибувають із цих закладів, безпосередньо до військових частин за місцем їхньої служби.
Відповідно до абзацу 8 статті 241 Статуту внутрішньої служби - медичному оглядові підлягають усі військовослужбовці строкової військової служби, новоприбулі, а також ті, що повернулися з відпустки, відряджень і лікувальних закладів після одужання, - в день прибуття до військової частини після доповідання про це безпосередньому командирові (начальникові).
Так, відповідно до статті 254 Статуту, військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Статтею 253 Статуту визначено, що про результати медичного обстеження особового складу військової частини, а також пропозиції щодо проведення необхідних лікувально-оздоровчих заходів начальник медичної служби частини доповідає командирові частини.
Згідно статті 260 Статуту, на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
Позивач акцентує увагу суду, що командуванням військової частини НОМЕР_1 під час накладення дисциплінарного стягнення не було враховано стан здоров'я його батьків, проте порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них визначено статтею 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого задля отримання відпустки за сімейними обставинами військовослужбовцю необхідно подати рапорт безпосередньо командиру частини, додавши документи, що підтверджують необхідність відпустки. Військовослужбовець може оскаржити відмову у наданні відпустки, якщо вважає її необґрунтованою.
При цьому, суд бере до уваги доводи відповідача, що ОСОБА_1 протягом своєї відсутності за місцем служби, не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 ані рапортом, ані іншими засобами зв'язку з метою отримання відпустки за сімейними обставинами.
Також суд бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що прибути та відрекомендуватися безпосередньому командиру після одужання, яке підтверджується випискою із медичної картки із стаціонарного хворого №120/183 від 29.01.2025, було обов'язком ОСОБА_1 згідно наведених вище приписів Статуту, який позивачем своєчасно (30.01.2025) виконано не було.
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, позивач порушив порядок звернення до медичного закладу, визначений статтями 241, 253, 254, 260 Статуту внутрішньої служби, оскільки робити висновки щодо необхідності додаткових медичних оглядів військовослужбовця після прибуття із лікувального закладу, згідно своїх посадових обов'язків, наділений начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 , а не самостійно позивач.
Отже, суд доходить висновку, що позивач не надав до командування військової частини НОМЕР_1 доказів поважності причин нез'явлення з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 у період з 30.01.2025 по 02.02.2025 включно, внаслідок чого за результатами службового розслідування було обґрунтовано встановлено вину позивача у порушенні військової дисципліни.
Окрім цього, позивач не тільки не заперечує, а й сам зазначає, що дійсно під час невиходу на службу без поважних причин він витрачав час на швидке збирання документів у зв'язку з його переведенням до іншої військової частини.
Таким чином, суд погоджується з висновками службового розслідування, що ОСОБА_1 було порушено вимоги статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби, статті 4 Дисциплінарного статуту, внаслідок чого позивача було обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладене дисциплінарне стягнення “догана».
З огляду на встановлені судом фактичні обставини та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 04.02.2025 року стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності старшину 2 статті, начальник сховища групи матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , прийнятий законно та обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, а тому він скасуванню не підлягає.
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі за текстом - Порядок) визначено:
Відповідно до пункту 15 розділу I Порядку, зазначається - грошове забезпечення не виплачується - за час відсутності на службі одну добу і більше;
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 розділу XVI Порядку військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються - за невихід на службу (навчання) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу ХХXV Порядку до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), -
за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Оскільки позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та у період з 30.01.2025 по 02.02.2025 позивач був відсутній на службі без поважних причин, відповідно до наведених вище приписів Порядку, позивача на законних підставах було позбавлено 100% премії за січень та лютий 2025, додаткової винагороди за січень 2025 та грошового забезпечення за дні відсутності на службі. Тому вимога позивача про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити премію та усі виплати старшині 2 статті ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 року по 27.02.2025 року також задоволенню не підлягає.
Решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідає приписам ч.2 ст.2 КАС України, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, й у позові йому слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання нарахувати та виплатити премію та усі виплати - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя В.В. Андрухів
.