Справа № 420/31144/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька пл., 1, оф. 201-б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 року, прийняте Одеською митницею.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.07.2022 року між ТОВ “СТІЛЛІ» (надалі - позивач) та компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD укладено Контракт №1 на поставку продукції, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (взуття).
20.12.2024 року на виконання умов Контракту №1 продавцем було виставлено Інвойс № 140 з переліком товарів на загальну суму 62812,99 доларів США.
Як зазначив позивач, 19.03.2025 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000099/2. Проте, позивач не погоджується із зауваженнями відповідача щодо нібито розбіжностей у поданих декларантом документах, вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Так, позивач стверджує, що пакування включено у ціну товару, документами на підтвердження витрат на перевезення є Рахунок на оплату від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України. Станом на день подання документів для митного оформлення товарів, рахунок експедитора не було сплачено, а тому декларант не міг надати платіжний документ в підтвердження фактичної оплати транспортних послуг.
Щодо пропозицій та замовлень позивач вказує, що перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу відповідно до розд. 3 Контракту. Відповідний інвойс було надано. Будь-які інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню.
Як вказує позивач, з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару. На переконання позивача, відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.
З підстав викладеного, вважаючи, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості № UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 року.
03.10.2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем повідомлено, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500020002051U0 від 19.03.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ».
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020002051U0 від 19.03.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Як зазначив відповідач, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
У відзиві наголошено, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, та зроблено посилання на постанови ВС України від 28.07.2021 справа № 808/3022/17, від 26.07.2021 справа №813/8725/14, від 16.07.2021 справа № 804/3702/16, від 16.07.2021 справа № 804/769/16, від 12.07.2022 у справі № 808/865/18.
19.03.2025 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 19.03.2025 № 1903-01 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб. Як зазначив відповідач, вказані вище розбіжності усунені не були.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020002051U0 від 19.03.2025містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідачем повідомлено, що у відношенні товарів застосували резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів з урахуванням опису та фізичних характеристик, митне оформлення яких вже здійснено є більшим і становить: товар № 1 - 7, 364 дол. США/пара (МД від 07.09.2024 № UA408020/2024/44858), ніж заявлено декларантом 6, 639 дол. США/пара ; товар № 2 - 7, 377 дол. США/пара (МД від 04.09.2024 №UA100440/2024/322551), ніж заявлено декларантом 6, 639 дол. США/пара.; товар № 3 - 7, 430 дол. США/пара (МД від 27.09.2024 № UA100180/2024/012091), ніж заявлено декларантом 6, 540 дол. США/пара.
Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
З цих підстав відповідач вважає обґрунтованим та законним прийняте ним рішення.
03.10.2025 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 16.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “СТІЛЛІ», код ЄДРПОУ 44601800, основний вид діяльності за КВЕД: 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям; інші: 47.72 - Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.71 - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.
У ході здійснення господарської діяльності позивача - ТОВ «СТІЛЛІ» 18.07.2022 між RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 1, відповідно до предмету якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Контракту. Товаром за цим Контрактом є взуття.
Згідно з п. 1.5. Контракту № 1 номенклатура товару та ціни визначаються у додатках до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1. Контракту № 1 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.
За приписами п. 2.2. Контракту № 1 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів. погоджених сторонами у додатках протягом дії цього Контракту.
Відповідно п. 3.1, 3.2, 3.3 Контракту №1 умови поставки: (базові умови) СРТ. Детальні умови визначаються сторонами у додатках. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо Продавець виставив Покупцю попередній інвойс.
Відповідно до додаткової угоди від 19.07.2022 до контракту № 1 сторони вирішили викласти п. 3.1 контракту № 1 в новій редакції: 3.1 Умови поставки: (базові умови) - FOB. Строки поставки визначаються у додатках.
За умовами оплати відповідно п. 4 Контракту №1 Покупець сплачує 100% суми, зазначеної в інвойсі, протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу. Авансові платежі можливі за згодою сторін. У випадку непоставки товару Продавець зобов'язаний повернути авансовий платіж протягом 90 днів з дати авансування. Bcі платежі за Контрактом здійснюються у доларах США або Китайських юанях шляхом банківського переказу.
20.12.2024 року на виконання умов Контракту №1 Продавцем було виставлено Інвойс № 140 з переліком товарів на загальну суму 62812,9904 доларів США.
З метою митного оформлення ввезеного товару декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 25UA500020002051U0 від 19.03.2025 року на:
- товар № 1 - взуття жіноче, на підошві та з верхом з пластмаси, з устілкою завдовжки менш як 24см, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття: - арт. X100-1R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-2R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-3R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-4R, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-5R, взуття з розміром 36- 37 - 120 пар; - арт. X100-6, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-7, взуття з розміром 36-37 - 120 пар; - арт. X100-8R, взуття з розміром 36-37 - 116 пар.
- товар № 2 - взуття жіноче, на підошві та з верхом з пластмаси, з устілкою завдовжки 24 см або більше, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття: - арт. X100-1R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-2R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-3R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-4R, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-5R, взуття з розміром 38- 41 - 360 пар; - арт. X100-6, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-7, взуття з розміром 38-41 - 360 пар; - арт. X100-8R, взуття з розміром 38-41 - 348 пар.
- товар № 3 - взуття жіноче, на підошві з гуми та з верхом з текстильних матеріалів, без металевого підноска, не відносятся до спеціального спортивного взуття: - арт. X200-1, взуття з розміром 36-41 - 800 пар; - арт. X200-2, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. X200-3, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. X200- 4, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. X200-5, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. X200-6, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. X200-7, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. X200-8, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. NB200-1, взуття з розміром 36-41 - 584 пар; - арт. NB200-2, взуття з розміром 36-41 - 320 пар; - арт. NB200-3, взуття з розміром 36-41 - 472 пар; - арт. NB200-4, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. NB200-5, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. NB200-9, взуття з розміром 36-41 - 480 пар; - арт. NB200-14, взуття з розміром 36-41 - 480 пар.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, зазначені у графі 44:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 20.12.2024;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №140 від 20.12.2024;
- Домашній коносамент (House bill of lading) №BW25010852A від 03.02.2025;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №7063 від 18.03.2025;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №25C700001262/00403 від 04.03.2025;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №593 від 04.03.2025;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 19.07.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 26.12.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 02.01.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 06.01.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 06.02.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 31.12.2024;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 18.07.2022;
- Договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 21.07.2023;
- Договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023;
- Звіт про зважування №792 від 18.03.2025;
- Повідомлення про прибуття від 08.03.2025.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано;
3) до митного оформлення наданий рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 04.03.2025 № 593, складена відносно договору про перевезення від 21.07.2023 № 21072023-01 між ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" та ТОВ "СТІЛЛІ", у якому п.4.2 зазначено що послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку, але підтверджуючих документів умов договору до митного оформлення не надано.
4 ) згідно п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 2,3 статті 53,54 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Повідомлено, що у відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як вказав відповідач, 19.03.2025 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 19.03.2025 № 1903-01 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб.
19.03.2025 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000099/2 за митною декларацією №25UA500020002051U0, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів з урахуванням опису та фізичних характеристик, митне оформлення яких вже здійснено є більшим і становить: товар 1 - 7,364 дол. США/пара (МД від 07.09.2024 № UA408020/2024/44858) ніж заявлено декларантом 6,639 дол. США/пара ; товар2 - 7,377дол.США/пара (МД від 04.09.2024 №UA100440/2024/322551) ніж заявлено декларантом 6,639 дол. США/пара.; товар 3 - 7,430 дол. США/пара (МД від 27.09.2024 № UA100180/2024/012091) ніж заявлено декларантом 6,540 дол. США/пара.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000153 від 19.03.2025 року.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Щодо доводів митного органу про те, що п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Суд зазначає, що у наданих декларантом документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати по оплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому в силу пп. в) п.1 ч.10 ст.58 МК України така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.
Як встановлено судом, сторонами договору у пункті 5.1. Контракту №1 від 18.07.2022 року узгоджено, що товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів.
Додатковою угодою до Контракту №1 від 02.01.2023 року викладено п. 5.1. Контракту №1 в новій редакції: Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.
У свою чергу в інвойсі № 140 від 20.12.2024 до Контракту №1 від 18.07.2022 року у графі “Packing» зазначено: пакування відповідно до заявки покупця та включено в ціну.
Отже, вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.
Суд зазначає, що заявлені декларантом витрати на упаковку та робіт пов'язаних з пакуванням до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Відповідно вартість упаковки та робіт з пакування входить до вартості товару за Договором, у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну.
За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.
Матеріалами справи підтверджено, що Контракт №1 та інвойс № 140 від 20.12.2024 року були надані митному органу разом із митною декларацією №25UA500020002051U0.
Вказане спростовує доводи відповідача щодо неможливості перевірити правильність визначення митної вартості товару через відсутність даних такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки.
Також, митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, що відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано.
Судом встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару було надано Рахунок на оплату від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України, а саме включає в себе такі послуги:
Експедиційна винагорода на території України;
Транспортно-експедиційне обслуговування на території України;
Локальні портові витрати за межами державного кордону України;
Морське перевезення за межами державного кордону України.
Суд вважає перелічені докази достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування.
Частина 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 ; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Постанова від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16; від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; Постанова від 13 січня 2022 справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.
Посилання відповідача на наказ МФУ № 599 від 24.05.2012 року у даному випадку є безпідставним, оскільки такий наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:». З цього випливає, що наказ наводить можливі приклади документів в підтвердження вартості перевезення. Він не передбачає вичерпного переліку таких документів, а формулювання не містить обов'язкової вимоги.
Таким чином, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність можливості провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.
Щодо твердження митного органу стосовно того, що до митного оформлення наданий рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 04.03.2025 № 593, складена відносно договору про перевезення від 21.07.2023 № 21072023-01 між ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" та ТОВ "СТІЛЛІ", у якому п.4.2 зазначено що послуги Експедитора сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку, але підтверджуючих документів умов договору до митного оформлення не надано, суд враховує пояснення позивача, що згідно з п. 4.3 Договору транспортного експедирування, вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором узгоджується сторонами шляхом підписання заявки до даного договору. Вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором також може бути визначена в заявках на надання послуг, актах виконаних робіт, рахунках-фактури та інших документах, погоджених сторонами. Декларантом було надано відповідачу виставлений експедитором рахунок на оплату вартості транспортних послуг. Станом на день подання документів для митного оформлення товарів, рахунок експедитора не було сплачено, а тому декларант не міг надати платіжний документ в підтвердження фактичної оплати транспортних послуг.
З огляду на положення ч. 2 ст. 53 МК України, відповідно до якої документами, які підтверджують митну вартість товарів, є - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд відхиляє зазначені доводи відповідача.
Також суд не приймає посилання митного органу про те, що згідно п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
Відповідно до розділу 3 Контракту №1 перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідний інвойс було надано декларантом при митному оформленні, а жодні інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, оскільки це не передбачено Контрактом.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ “СТІЛЛІ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, судом встановлено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі № 9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі N9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі № 140/2000/19.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі № 160/4944/19).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України.
Суд враховує висновки Верховного суду. Так, Верховний суд у постановах від 27.02.2019 року по справі № 814/1647/16, від 06.03.2019 року по справі № 809/278/17, від 13.06.2019 року по справі № 820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі № 813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Доводи відзиву на адміністративний позов фактично дублюють оскаржуване рішення та положення Митного кодексу України. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 року, у зв'язку з чим воно належить до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька пл., 1, оф. 201-б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000099/2 від 19.03.2025 року, прийняте Одеською митницею.
Стягнути з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька пл., 1, оф. 201-б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук