Справа № 420/36071/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановила:
До суду через систему «Електронний суд» з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому, просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторний медичний огляд із врахуванням усіх наданих медичних документів.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному питання про залишення позову без руху вирішено в перший її робочий день.
Ознайомившись з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами, суддя вказує про таке.
Відповідно до п. 4 ч. 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Як вбачається з прохальної частини позову позивач просить скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби.
При цьому, в якості відповідача є ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
При цьому відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).
Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема ВЛК ТЦК та СП.
Згідно з підпунктом 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення № 402 до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).
За змістом приписів пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення № 402 - ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Персональний склад ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров'я (установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.
З огляду на вказане, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 є суб'єктом, який здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а відтак є окремим суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 4 КАС України.
При цьому, суд відмічає, що ВЛК ТЦК та СП та РТЦК та СП є дві окремі особи, а відтак створення ВЛК при ТЦК та СП не змінює правового статусу цих суб'єктів владних повноважень у цьому спорі.
Таким чином, позивачу необхідно визначитися з відповідачем або відповідачами, а також уточнити зміст позовних вимог до такого відповідача/відповідачів.
Суд також зауважує, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або у порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Як зазначалось вище, предметом оскарження у даній справі є постанова ВЛК, при цьому, позивачем не вказано ні номеру, ні дати її ухвалення.
Натомість, матеріали справи містять клопотання про витребування оскаржуваної постанови від ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не є суб'єктом її прийняття.
Отже, наведене вище свідчить про недотримання вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява відповідно до ч.1, ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 120, 123,160-162, 187, 169, 241-243, 248 КАС України,
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, визначитись з належним відповідачем у даній справі, подавши нову редакцію позову з доказами її надіслання іншим учасникам справи та доказами, які підтверджують позовні вимоги.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна