справа № 380/13646/25
17 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні заяву представниці позивача, адвоката Босонченко Олени Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Рішенням суду від 31.10.2025 у цій справі суд постановив адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Житомирської митниці №UA101000/2025/000135/2від 10.04.2025.Визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA209170/2024/003116 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за митною декларацією №№UA101020/2025/000451 від 10.04.2025, прийняту Житомирською митницею.Стягнути з Житомирської митниці (місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул.Перемоги, будинок 25, код ЄДРПОУ 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ ГЛАСС ФАКТОРІ» судовий збір в сумі 6056(шість тисяч п'ятдесят шість) грн.80 коп.
11.11.2025 від представниці позивача суд отримав заяву про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00грн.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд встановив, що під час прийняття рішення у цій справі питання стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося, оскільки в матеріалах справи не було надано позивачем достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а представниця позивача звернулася до суду із повідомленням про попередній розмір витрат.
Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням, в якому заперечив про ухвалення додаткового рішення з тих підстав, що заявлена позивачем сума до відшкодування є необґрунтованою.
Так, суд звертає увагу, що на підтвердження вказаних витрат позивач надав суду ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію акта приймання-передачі наданих послуг №07/11/25 від 07.11.2025 про виконані роботи на надані адвокатом послуги.
Однак, суд вважає, що поданих документів недостатньо для можливості вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки представниця позивача не надала, зокрема, докази на підтвердження оплати позивачем послуг, які б підтверджували понесені позивачем витрати на послуги адвоката або визначили умови оплати правничих послуг.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, у справі № 1740/2428/18 від 24.03.2020, у справі №320/3271/19 від 07.05.2020.
Крім того, суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, відповідно до яких склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 134 КАС України, висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що подані представницею позивача документи не можуть слугувати достатніми та належними доказами для підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу адвоката Босонченко Олени Миколаївни у справі № 380/13646/25, а тому підстави для їх стягнення відсутні.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 248, 252, 256, 293-297 КАС України суд
відмовити в ухваленні додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на цю ухвалу подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя Лунь З.І.