справа№380/7934/25
14 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 28.03.2025 він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»». Однак, через відсутність документів, які надають право на відстрочку, зокрема докази здійснення догляду та отримання компенсації за догляд, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації. Позивач, вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою від 28.04.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Ухвалою від 05.05.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою від 05.05.2025 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення комісії першого відділу щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 28.03.2025 року.
14.05.2025 від відповідача за вх. №40333 надійшли витребувані документи.
14.05.2025 від відповідача за вх. №40421 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги заперечив, пояснивши, що заява ОСОБА_1 була розглянута у встановленому законом порядку комісією по надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ), результат розгляду оформлено протоколом засідання комісії № А/13 від 02.04.2025, а заявнику ОСОБА_1 надано відповідь вих. № А/3304/1 від 10.04.2025. Згідно інформації, яка міститься в протоколі засідання комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відстрочки в зв'язку з відсутністю підтверджуючого документу до заяви на відстрочку згідно вимог дод. 8 постанови КМУ № 560 від 16.05.2024. Згідно вимог постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», зокрема Додатку 5 «Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачено певний перелік документів які необхідно надати для підтвердження права на відстрочку від призову по мобілізації за п. 9 Закону, на який в своїй заяві посилався позивач. Крім цього, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 зовсім не позбавлений права повторно звернутись особисто до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою на відстрочку з дотриманням вимог законодавства. Згідно з даними АІТС «ОБЕРІГ» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на обліку при ІНФОРМАЦІЯ_6 , підлягає призову по мобілізації та з 02.02.2025 значиться як такий, що являється порушником військового обліку (знаходиться в розшуку Національною поліцією України, за ухилення від призову та не прибуттю за викликом по повістці згідно вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак, ОСОБА_1 підлягає мобілізації. Таким чином, дії, ІНФОРМАЦІЯ_5 були вчинені з дотриманням нормативно правових актів. Тому, враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 29.03.2025 вх. № А/2802, була розглянута комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 , рішення по ній прийняте. а відповідь надана заявнику шляхом направлення поштовим листом АТ «Укрпошта» на його адресу. З урахуванням наведеного просить суд відмовити у задоволенні позову.
19.05.2025 від позивача за вх. №41380 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що доводів чи обставин, а також правових обґрунтувань, які спростовують твердження щодо протиправності рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 представником відповідача не надано. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 22.05.2025 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
09.06.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів. (вх. №47406).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з данини АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , і саме там перебуває на обліку при ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ).
28.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивачем були долучені наступні документи: завірена підписом заявника копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; завірений підписом заявника витяг з реєстру територіальної громади від 15.05.2024 ОСОБА_1 ; завірена підписом заявника копія паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; завірений підписом заявника витяг з реєстру територіальної громади від 07.06.2024 ОСОБА_2 ; завірена підписом заявника копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; завірена підписом заявника копія довідки про склад сім'ї ОСОБА_1 №01 -16-08/0/635 від 21.03.2025 (зареєстрованих в житловому приміщенні); завірена підписом заявника копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 № НОМЕР_1 ; завірена підписом заявника копія рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 18.07.24; завірена підписом заявника копія банківської квитанції про отримання компенсації фізичній особі яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; завірена підписом заявника копія акту проведення обстеження сім'ї; завірена підписом заявника копія висновку лікарського консультативної комісії закладу охорони здоров'я №539; завірена підписом заявника копія довідки закладу охорони здоров'я згідно рішення лікарсько-консультативної комісії номер 539 від 29.05.2024; завірена підписом заявника копія військово-облікового документу, сформованого 23.01.2025 о 16:01 год. з накладеним ЕЦП у формі графічного елементу Qr-код.
Рішенням комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке оформлене протоколом засідання №А/13 від 02.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Відмова мотивована тим, що відсутні документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення собою постійного догляду.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами ст. 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. ч. 3 та 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, ст. 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Згідно п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
За змістом п. 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції на момент подачі заяви) затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
На момент звернення позивача із заявою про надання відстрочки Порядок № 560 передбачав необхідність подачі для особи, яка зайнята доглядом: документів, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд (додаток 5 Порядку № 560).
За змістом п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судом встановлено, що 28.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», до заяви позивачем було долучено необхідні документи.
За результатами розгляду заяви комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію», ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийнято рішення, яке оформлене протоколом засідання №А/13 від 02.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оскільки ним не надано документ про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення собою постійного догляду.
Суд не погоджується із такими висновками відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Згідно висновку лікарської консультативної комісії №539 від 29.05.2024 мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є особою з інвалідністю ІІ групи пожиттєво та потребує постійного стороннього догляду, оскільки нездатна до самообслуговування. Вказане також підтверджується довідкою №539 виданою КНП «Бродівська ЦРЛ», а також аналогічними документами з оновленим терміном їх дії. Зокрема: копією висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я №361 від 22.05.2025 з терміном дії до 22.05.2026; копією довідки закладу охорони здоров'я згідно рішення лікарсько консультативної комісії номер 361 від 22.05.2025 з терміном дії до 22.05.2026; копією рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 30.05.2025 з терміном дії до 22.05.2026; копією акту проведення обстеження сім'ї від 30.05.2025.
Відповідно до рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 18.07.2024 ОСОБА_1 надає соціальні послуги з догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на непрофесійній основі.
Згідно з актом проведення обстеження сім'ї ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_2 та щоденно надає їй соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до банківської квитанції АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 отримав компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за березень 2025.
Тобто, судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є особою з інвалідністю ІІ групи пожиттєво та потребує постійного стороннього догляду, оскільки нездатна до самообслуговування. Перебуває на утриманні позивача, інших осіб, які б змогли доглядити його матір не має, оскільки батько ОСОБА_3 є пенсійного віку та проживає за іншою адресою.
Отже, наявні у матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту утримання позивачем своєї матері.
Судом також встановлено, що зазначені вище документи, передбачені Порядком № 560, були надані позивачем відповідачу до заяви військовозобов'язаного у порядку п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.
Посилання відповідача на те, що позивач не надано всіх необхідних документів, для відстрочи від призову, суд вважає такими, що суперечать вимог Порядку № 560.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено у ст. 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, суд вказує, що обов'язок «здійснювати утримання батьків» та «здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд - це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, «здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як «постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Судом враховано, що позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов'язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своєю матір'ю, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наведене, позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ надано достатні докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір'ю.
Як зазначалось вище, розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, відбувається за встановленою процедурою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Що ж стосується позовної вимоги забов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Пунктом 60 Порядку №560 визначено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Отже, саме відповідач в особі відповідної комісії у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У зв'язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №А/13 від 02.04.2025, в частині відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) від 28.03.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2025.
Суддя Потабенко В.А.