17 листопада 2025 рокусправа № 380/18325/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 26.02.1994 по 01.01.1999, з 01.01.2016 по 31.12.2016 загальною тривалістю: 5 років 10 місяців 5 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 26.02.1994 по 01.01.1999, з 01.01.206 по 31.12.2016 загальною тривалістю: 5 років 10 місяців 5 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 26.02.1994 по 01.01.1999 та з 01.01.2016 по 31.12.2016. Однак листом від 21.08.2025 відповідач надав письмову відповідь на вказану заяву, якою по суті відмовив у зарахуванні вищевказаних періодів до страхового стажу позивача. Позивач вважає, що період страхового стажу за період з 26.02.1994 по 01.01.1999 підтверджується записом №17 у його трудовій книжці, свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 29.12.1997, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_1 серії ААВ №396696 від 20.01.2012, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію підприємницької діяльності 23.06.1992, виданим виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Львівської області. Факт сплати позивачем страхових внесків на державна соціальне страхування в сумі 2388 грн 06 копійок, який неправомірно не зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача підтверджується листом ГУ ДПС у Львівській області від 04.03.2024. З огляду на наведене, позивач вважає дії щодо не зарахування зазначених періодів до страхового стажу протиправними, а тому звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою від 15.09.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
29.09.2025 за вх.№77583 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивач із заявою встановленої форми згідно Порядку про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивач не звертався. Лист-відповідь управління наданий відповідно до Закону України «Про звернення громадян» не можна вважати правовим актом індивідуальної дії в розумінні КАС України. По суті позовних вимог представник відповідача зазначив, що за документами до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 26.02.1994 по 31.12.1998 та з 01.01.2016 по 31.12.2016 оскільки за період з 26.02.1994 по 31.12.1998 відсутні дані про сплату страхових внесків, з 01.01.2016 по 31.12.2016 відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку. Вважає, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.
10.10.2025 за вх.№81082 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Вважає твердження відповідача про правомірність своїх дій щодо незарахування до загального страхового стажу позивача спірних періодів безпідставними.
Ухвалою суду від 03.11.2025 витребувано у сторін додаткові докази.
07.11.2025 за вх.№89026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
07.11.2025 за вх.№89207 від позивача надійшло клопотання про виконання ухвали суду від 07.11.2025.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
На підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 01.04.2025, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2025.
01.08.2025 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просив зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 26.02.1994 по 01.01.1999 та з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Листом від 21.08.2025 за №17052-18015/Д-52/8-1300/25, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що розмір пенсії обчислено при загальному страховому стажі 28 років 07 місяців 08 днів (зараховано по 31.03.2025). Для зарахування до загального страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 26.02.1995 по 31.12.1998 та з 01.01.2016 по 31.12.2016 підстав немає, оскільки за період з 26.02.1995 по 31.12.1998 відсутні дані про сплату страхових внесків, з 01.01.2016 по 31.12.2016 відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку. Розмір пенсії призначений і обчислений на підставі документів, що знаходяться у пенсійній справі та відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України № 1788-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі по тексту також - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина 3 статті 20 Законом № 1058-IV).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за № 5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.
Коментована Інструкція від 10.06.1994 за № 5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за № 5-5, № 11-1, № 4-6 і № 16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а зазначив:
"39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
В спірному випадку відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю з 26.02.1994 до 01.01.1999.
Так, період зайняття підприємницькою діяльністю з 26.02.1994 до 01.01.1999 може бути зарахований до страхового стажу позивача лише за умови підтвердження спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або за умови здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування також свідоцтвом про сплату єдиного податку.
Однак, аналізуючи матеріали справи, судом встановлено, що підтверджуючих документів позивачем не надано ні пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії за віком, ні суду разом із позовною заявою.
Суд зауважує, що ні лист ГУ ДПС у Львівській області від 04.03.2024 №52/ЗПІ/13-01-60, ні лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.04.2025 № 1300-5504-8/57305 не містять інформації, що позивач у спірний період здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі.
Так, з огляду на вищевказані положення період зайняття підприємницькою діяльністю з 26.02.1994 до 01.01.1999 може бути зарахований до страхового стажу позивача лише за умови підтвердження спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян (пункт 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV), або довідкою про сплату страхових внесків (пункт 4 Порядку № 637).
Таких документів позивач не надав ні пенсійному органу разом із заявою про перерахунок пенсії за віком, ні суду разом із позовною заявою.
Отже, не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю з 26.02.1994 до 01.01.1999, оскільки такий не підтверджений відповідними документами.
Щодо зарахування періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Як вже зазначалось судом, з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов'язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку № 22-1.
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
Як встановлено судом, станом на день звернення до територіального органу Пенсійного фонду України у довідці з бази даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) на ОСОБА_1 відсутні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Суд також зазначає, що доказів підтвердження спірного періоду зайняття підприємницькою діяльністю, шляхом подання до територіального органу довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК) судом не здобуто та позивачем суду не подано.
З наведеного мотиву суд критично оцінює долучений до позовної заяви лист ГУ ДПС у Львівській області, який датований датою 04.03.2024.
При цьому, судом встановлено, що у вказаному листі вказано, що за період з 01.10.2013 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний соціальний внесок за період з 01.10.20133 по 31.12.2016: з 01.10.213 - 0,00 грн, 2014 - 0,00 грн, 2015 - 0,00 грн, 2016 - 2388,06 грн.
Суд вважає, за необхідне зазначити, що підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базу нарахування ЄСВ за кожен місяць визначають відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:
- не менше розміру мінзарплати, встановленої у відповідному місяці: з 01.01.2016 по 30.04.2016 - 1378 грн, з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 1450 грн,, з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 1600 грн;
- не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ: з 01.01.2016 Ї 34450 грн, із 01.05.2016 - 36250 грн, із 01.12.2016 - 40000 грн.
Базу нарахування ЄСВ визначається щомісяця незалежно від суми отриманого доходу у цьому місяці тобто він має самостійно визначити як базу нарахування ЄСВ будь-яку суму в озвучених вище межах. При цьому платник повинен кожного місяця визначити базу нарахування ЄСВ у сумі не меншій за розмір мінзарплати й сплачувати ЄСВ у сумі не менше мінімального страхового внеску, що становить:
- з 01.01.2016 по 30.04.2016 р. - 303,16 грн (1378 грн х 22%);
- з 01.05.2016 по 30.11.2016 р. - 319,00 грн (1450 грн х 22%);
- з 01.12.2016 по 31.12.2016 р. - 352,00 грн (1600 грн х 22%).
При цьому немає значення чи отримує підприємець дохід чи ні, чи веде він підприємницьку діяльність чи ні - в будь-якому випадку за кожен місяць він зобов'язаний сплатити ЄСВ у сумі не меншій за мінімальний страховий внесок.
Таким чином, мінімальна сума ЄСВ, яку повинен сплатити підприємець у 2016 році становила за І квартал: 303,16 грн х 3 = 909,48 грн; за ІІ квартал: 303,16 грн + (319,00 грн х 2) = 941,16 грн; за ІІІ квартал: 319,00 грн х 3 = 957,00 грн; за ІІІ квартал: (319,00 грн х 2) + 352,00 грн = 990,00 грн.
З огляду на зазначене, суд критично оцінює лист ГУ ДПС у Львівській області від 04.03.2024, як доказ сплати позивачем ЄСВ саме за 2016 рік.
Суд також звертає увагу на тому, що до 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску, сплати страхових внесків перебували в органах Пенсійного фонду України, а інформація про сплату страхових внесків позивачем у спірних періодах 2000-2003 років у відповідача відсутня, а з 01.10.2013 функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) перейшли до органів Міндоходів в повному обсязі, після завершення всіх процедур щодо приведення нормативної бази у відповідність з чинним законодавством.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду підприємницької діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Окрім того, до матеріалів справи відповідачем долучено Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 08.05.2024 №134850008502, Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії від 08.04.2024 №134850008502, Рішення Головного управління Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії від 10.08.2022 №134850008502 , Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії від 18.04.2023 №134850008502, Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії від 19.08.2022 №134850008502, Рішення Головно управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 29.03.2023 №134850008502, Рішення Головно управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 30.06.2022 №134850008502, листи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами звернень позивача від 28.04.2025 та від 21.08.2025, де серед інших періодів значиться про спірний період і основна мотивація відсутність сплати страхових внесків.
Крім того з приводу заявлених вимог щодо зарахування стажу по спірній справі то відсутнє рішення Пенсійного фонду, таку відсутність позивач пояснює, що він оскаржує дії по стажу і підстав звертатися про зарахування стажу нема.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А саме висновки сформовані у Постанові КАС ВС від 06.08.2024 у справі №580/7175/21.
Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до пенсійного органу із заявою про зарахування трудового стажу подавши докази сплати ним страхових внесків за період, який він просить зарахувати до трудового стажу.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 09.12.2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна