про повернення позовної заяви
17 листопада 2025 рокусправа № 380/21568/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Позивач просить суд:
-визнати дії Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України протиправними щодо:- віднесення запитуваної інформації, зазначеної мною у запиті від 21.04.2025, до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації);- відмови у задоволенні мого запиту від 21.04.2025 про надання публічної інформації;- ненадання запитуваної інформації, зазначеної мною у запиті від 21.04.2025;
-зобов'язати Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України у п'ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути мій запит від 21.04.2025 та надати мені запитувану у ньому інформацію, а саме в електронному (скановану в кольоровому форматі) та паперовому вигляді копію звернення (з доданими до нього документами) Релігійної громади Християн Віри Євангельської (Церкви) №2, за результатами розгляду якого управлінням патрульної поліції у місті Львові департаменту патрульної поліції Національної поліції України було надано лист-відповідь від 15.11.2017 №30051/41/12/02-2017, а також копію зазначеного листа.
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 03.11.2025 позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали) шляхом подання оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 968,96 грн.
14.11.2025 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 року про залишення позовної заяви без руху. Обґрунтовуючи таку, посилається на копії довідки про доходи за I квартал 2024 року - IIІ квартал 2025 року від 27.10.2025; листа №2603-вих-79880 від 02.06.2025, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради; листа Державного центру зайнятості №33/10/4515-25 від 30.05.2025; листа Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України №2800-060203-8/29899 від 06.05.2025. Вважає, що зазначені документи, які з невідомих причин не були враховані судом при вирішенні питання про відкриття провадження, підтверджують неспроможність сплати судового збору та є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору згідно з ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір».
Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 року №3674-VI “Про судовий збір».
Згідно із ч.1 ст.1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Закон №3674-VI визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі процесуальної заяви до суду, зокрема позовної заяви, як однієї з передбачених законом підстав для відкриття судового провадження.
Установлюючи сплату судового збору передумовою звернення до суду, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (ст.5 Закону №3674-VI), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (ст.8 Закону №3674-VI).
Відповідно до ч.1 ст.8 зазначеного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (частина перша цієї статті).
Нормою ч.1 ст.132 КАС судовий збір віднесено до судових витрат, а частина друга цієї статті визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно ж до ч.1 ст.133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18 вже зробила висновок щодо застосування наведених норм. Так, аналізуючи норми ч.1 ст.8 Закону №3674-VI, Велика Палата зазначила, що, суд, застосувавши конструкцію “суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору особам, які не зазначені в ст.5 Закону №3674-VI (цією статтею визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору), або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов (передбачених статтею 8) для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження відсутності доходів позивачем подано: довідку про доходи за I квартал 2024 року - IIІ квартал 2025 року від 27.10.2025, відповідно до якої у позивача відсутні доходи за вказаний період; листа №2603-вих-79880 від 02.06.2025, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про неотримання допомоги; лист Державного центру зайнятості №33/10/4515-25 від 30.05.2025 про не перебування на обліку як особа, яка шукає роботу, та не була зареєстрована як безробітна та не отримувала виплати допомоги по безробіттю; лист Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України №2800-060203-8/29899 від 06.05.2025 про не перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії.
Водночас означені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору на час звернення до суду.
Констатація скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Суддя враховує, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору. При цьому обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно, а застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Також, як уже зазначалось судом вище, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Подібні висновки викладені Восьми апеляційним адміністративним судом у постановах від 15.04.2024 (справа №380/95/24) та від 05.09.2024 (справа №380/4489/24).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Оскільки станом на 17.11.2025 виявлені судом недоліки позовної заяви не усунуті, є підстави для її повернення позивачеві.
Схожий за змістом підхід щодо застосування норм процесуального права продемонстрований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2023 у справі №990/35/23 за позовом до Верховної Ради України, Голови ВРУ, Кабінету Міністрів України, Державної служби з питань праці Міністерства економіки України, треті особи на стороні позивача: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, Представництво Європейського Союзу в Україні, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що судове рішення про повернення позовної заяви Позивачу не є проявом обмеження права на доступ до суду, оскільки це рішення було зумовлено не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення Позивача до суду, а лише невиконанням процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження доступу їй до суду.
Роз'яснити позивачу, що в силу вимог ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст.169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії- повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна