м. Львів
14 листопада 2025 рокусправа № 380/15391/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 118 321,5 грн;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі- 118 321,5 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні, а тому повинен нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення (середній заробіток). Крім цього позивач зазначає, що до спірних правовідносин належить застосовувати ст.117 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 та після набрання чинності Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022. У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 01.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
20.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що причиною затримки належних позивачу виплат є їх спірний характер, який обумовлювався нечіткістю законодавства. Відповідно, такі виплати були проведені після набранням судовими рішеннями законної сили, з чого власне і виник значний період затримки розрахунку. Тобто, невиплата 8 ДПРЗ усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов'язана із помилковим застосуванням норм законодавства.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу у 8 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України.
Відповідно до Витягу з Наказу Головного управління ДСНС у Львівській області (по особовому складу) від 26.09.2017 №308 о/с позивача звільнено зі служби за станом здоров'я з 30.09.2017.
При звільненні, позивачу не було виплачене належне йому грошове забезпечення у зв'язку з чим позивач звертався за захистом своїх прав до суду.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 380/15805/24 відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення 17.07.2025 в розмірі 58649,33 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк».
З урахуванням того, що все належне позивачу грошове забезпечення виплачено із затримкою, тобто з порушенням строку, визначеного КЗпП України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст.ст.116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в ДСНС.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату звільнення позивача з органів ДСНС, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ст. 117 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату звільнення позивача з органів ДСНС, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Водночас, у спірних правовідносинах Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 в статтю 117 КЗпП України внесені зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.
Отже, у цій справі суд ураховує норми ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, звернула увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, при зменшенні розміру відшкодування суд враховує:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Стосовно періоду затримки розрахунку при звільненні, котрий тривав після 19 липня 2022 суд ураховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, відповідно до якої законодавець обмежив виплату 6 місяцями.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі 489/6074/23, відповідно до яких, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» п. 1 розділу І Порядку № 100).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як встановив суд, Відповідно до Витягу з Наказу Головного управління ДСНС у Львівській області (по особовому складу) від 26.09.2017 №308 о/с позивача звільнено зі служби за станом здоров'я з 30.09.2017.
При звільненні, позивачу не було виплачене належне йому грошове забезпечення у зв'язку з чим позивач звертався за захистом своїх прав до суду.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 380/15805/24 відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення 17.07.2025 в розмірі 58649,33 грн.
Таким чином, при розрахунку суми середнього заробітку, який належить до виплати, період стягнення середнього заробітку слід поділити на дві частини:
до 19 липня 2022 стосовно періоду з 01.10.2017 (наступний день після звільнення) по 18.07.2022, до якого застосовуються норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року і
після 19 липня 2022 стосовно періоду з 19.07.2022 по 16.07.2025 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), до якого застосовуються норми статті 117 КЗпП України у редакції чинній на момент ухвалення рішення, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями.
Стосовно розрахунку середнього заробітку, який належить до виплати позивачу з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022, то суд зазначає таке.
Так, період затримки розрахунку при звільненні з 01.10.2017 по 18.07.2022 становить 1752 дні.
Відповідно до наданої довідки про нараховане грошове забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.09.2017, грошове забезпечення позивача за два повних місяці служби перед звільненням (за липень - серпень 2017 року) становить 14714,59 грн. (7341,13 грн. + 7373,46 грн.)(без врахування додаткових винагород), тобто середньоденне грошове забезпечення позивача складає 237,33 грн. (14714,59 грн. /62 дні).
Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 01.10.2017 по 18.07.2022 становить: 237,33 грн х 1752 дні = 415802,16 грн.
Як вже зазначав суд, період затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 обмежується 6 місяцями.
Обмежений 6 місяцями період у цьому спорі є з 19.07.2022 до 18.01.2023, що становить 184 дні.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що обмежений 6 місяцями, становить: 237,33 грн. х 184 дні = 43668,72 грн.
Розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку з 01.10.2017 по 16.07.2025 становить 459470,88 грн (415802,16 грн. + 43668,72 грн).
При цьому, суд враховує, що виплачена позивачу заборгованість по заробітній платі становить 58649,33 грн, тобто частка такої заборгованості у сумі середнього грошового забезпечення становить 12,76 % ((58649,33 грн / 459470,88 грн) х 100).
З огляду на очевидну неспівмірність суми середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 58628,48 грн. (459470,88 грн х 12,76 %).
За таких обставин суд дійшов висновку, що за період затримки розрахунку при звільненні з 01.10.2017 по 16.07.2025 необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток у розмірі 58 628,48 грн.
Отже, позовні вимоги щодо нарахування та виплати середнього заробітку у розмірі понад 58 628,48 грн, задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, друга позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 58 628 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 48 копійок.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
3. Зобов?язати 8 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 58 628 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 48 копійок.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: 8 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (81400, вул. Шевченка, 55, м. Самбір, Львівська область; ЄДРПОУ 38108935).
Повне рішення суду складено 14.11.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна