про повернення позовної заяви в частині вимог
17 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2072/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 23 жовтня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 19 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошового забезпечення за період з 19 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року відповідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4225,10 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у загальній сумі 245055,80 грн відповідно до приписів абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою від 27 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року; запропоновано позивачу (представнику позивача) надати до суду протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання цієї ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно разом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 27 жовтня 2025 року від позивача до суду 10 листопада 2025 року надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначено, що позивач є діючим військовослужбовцем, що в умовах воєнного стану значно ускладнює можливість звернення до суду з метою ефективного захисту своїх прав.
Позивач зазначив, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Позивач вказує, що відомості про розмір грошового забезпечення за спірний період отримав лише безпосередньо перед зверненням до суду з цим позовом, у відповідь на свій запит.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
В ухвалі від 27 жовтня 2025 року суд дійшов висновку, що позивач звернувся з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З наведеного слідує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд вважає, що позивача безпідставно поширює на спірні правовідносини положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини першої цієї статті, положеннями якої визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд повторно наголошує, що оскільки індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо непроведення індексації грошового забезпечення чи проведення в неналежному розмірі.
Твердження, що лише після отримання відповіді на запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права, судом відхиляються як безпідставні, оскільки отримання інформації не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування грошового забезпечення. Тим більше, що таке звернення відбулося після спливу значного проміжку часу.
Крім того, суд зауважує, що згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2025 року № 08/6064 позивач і по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (зазначені обставини підтверджує і сам позивач в даному клопотанні). Вказані обставини свідчать, що відповідач не здійснював звільнення позивача з військової служби та не проводив з ним остаточний розрахунок при звільненні з військової служби. Тому твердження позивача про обов'язок відповідача вручити позивачу повідомлення про нараховані та виплачені йому при звільненні з військової служби складові грошового забезпечення є безпідставними.
Також вказані обставини свідчать, що позивач звернувся до відповідача із запитом за отриманням інформації щодо нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення вже після спливу значного проміжку часу (значно більше трьох місяців - строку, визначеного статтею 233 КЗпП України для звернення до суду за вирішенням трудового спору).
Отже, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом із отриманням ним відповіді відповідача на інформаційний запит.
Щодо посилання позивача, що він є діючим військовослужбовцем, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року по справі № 120/359/24 сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Суд враховує доводи позивача, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте позивачем жодних доказів його перебування і виконання ним обов'язків військової служби у віддалених, у тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які унеможливили звернення до суду у строк, визначений процесуальним законом, до позовної заяви не надано.
На думку суду, недостатньо тільки послатися на проходження позивачем військової служби, позивачем мають бути вказані фактичні обставини, які обмежили можливість своєчасного звернення до суду, з наданням відповідних доказів, яким суд має надати оцінку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, у клопотанні не наведено, тому суд визнає зазначені позивачем підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду в частині вимог нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Повернути позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про:
визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4225,10 грн за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідно до приписів абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова