про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду
та
про заміну способу і порядку виконання рішення суду
14 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2115/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - заявник, позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 13 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13 грудня 2018 року № 2171/07/2018 про відмову в поновлені пенсії ОСОБА_1 за заявою від 11 травня 2017 року; зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 17 серпня 2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року скасовано, справу № 360/2115/19 направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимог за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року задоволено; зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Від представника ОСОБА_1 до суду 05 листопада 2025 року надійшли заява про заміну УПФУ в м. Сєвєродонецьку його правонаступником - ГУПФУ в Луганській області, клопотання про встановлення судового контролю за виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 та зобов'язання ГУПФУ в Луганській області подати у десятиденний строк до суду звіт про виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року по справі № 360/2115/19.
Заява про встановлення судового контролю мотивована тим, що відповідач не виплачував і не виплатив пенсію позивачці за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року. На неодноразові звернення позивачки із заявами про добровільне виконання рішення суду відповідач не надав жодної інформації та розрахунків щодо виконання рішення суду. Електронний кабінет веб порталу Пенсійного фонду України позивачки містить лише протокол/рішення № 909190854975 від 23 жовтня 2021 року про поновлення виплати пенсії з 01 листопада 2021року. Отже рішення суду від 08 жовтня 2020 року не виконане.
Також представник зауважує, що відповідач не нарахував компенсацію втрати частини доходів та не виплатив суму боргу за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року з індексацією в розмірі станом на момент виплати.
Представник вважає, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.
Ухвалою від 10 листопада 2025 року задоволено заяву адвоката Меламеда В.Б. в інтересах ОСОБА_1 про заміну відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; замінити відповідача у справі № 360/2115/19 з УПФУ в м. Сєвєродонецьку на правонаступника - ГУПФУ в Луганській області.
Ухвалою від 10 листопада 2025 року заяву адвоката Меламеда В.Б. в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 14 листопада 2025 року; запропоновано ГУПФУ в Луганській області надати до суду у строк до 13 листопада 2025 року: - відзив на заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, - докази повного та фактичного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19.
Від ГУПФУ в Луганській області до суду 13 листопада 2025 року надійшов відзив із запереченнями проти встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19.
Заперечення відповідача про встановлення судового контролю мотивовані тим, що у червні 2020 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість з пенсії, нараховану на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 360/2115/19, за період з 17 серпня 2017 року по 28 лютого 2020 року в сумі 50224,40 грн.
На виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 360/2115/19 та від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 УПФУ в м. Сєвєродонецьку ОСОБА_1 поновлено нарахування пенсії з 07 жовтня 2009 року. Сума заборгованості за період з 07 жовтня 2009 року по 31 березня 2021 року склала 178158,01 грн.
Заборгованість з нарахованої пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 31 січня 2021 року в сумі 178158,01 грн, з урахуванням виплаченої в червні 2020 року пенсії за період з 17 серпня 2017 року по 31 травня 2020 року в сумі 50224,40 грн, 11 листопада 2021 року включено до Реєстру судових рішень, реєстраційний номер С1933579.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість з пенсії, нараховану на виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19, в сумі 37265,72 грн (з урахуванням норм статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV)) та поточну пенсію за квітень 2021 року в розмірі 2966,43 грн.
З 01 квітня 2021 року по 30 червня 2023 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась пенсія в повному розмірі, заборгованості за цей період немає.
З травня 2021 року по червень 2023 року ОСОБА_1 щомісяця разом із поточною пенсією за відповідний місяць виплачувалась заборгованість, нарахована на виконання рішення у справі № 360/2115/19, в сумі 2966,43 грн.
Загальна сума виплаченої заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішень суду від 13 червня 2019 року у справі № 360/2115/19 та від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19, складає 164617,30 грн.
Останнім місяцем нарахування пенсії ОСОБА_1 є червень 2023 року, у якому до виплати на основну відомість нараховано пенсію за червень 2023 року в сумі 3166,43 грн та на додаткову відомість - заборгованість, нараховану на виконання рішення у справі № 360/2115/19, в сумі 2966,43 грн, всього в червні 2023 року ОСОБА_1 виплачено 6132,86 грн.
Невиплата залишку заборгованості, нарахованої на виконання рішень суду у справі № 360/2115/19, обумовлена припиненням виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, на підставі листа АТ «Державний Ощадний банк України» від 13 липня 2023 року № 110.14-20/35380/2023/БТ, яким надано інформацію за період з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року (соціальна пенсія) по клієнтам, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, у тому числі щодо позивача.
До тепер виплата пенсії ОСОБА_1 не поновлена. Виплату пенсії ОСОБА_1 можливо поновити у разі подання нею заяви про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках відповідно до норм пункту 10 Постанови № 1596 та проходження ідентифікації, враховуючи норми статті 47-1 Закону № 1058-IV.
За рішенням суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 невиплаченою ОСОБА_1 залишається пенсія в сумі 13540,71 грн ((сума заборгованості за період з 07 жовтня 2009 року по 31 березня 2021 року) 178158,01 грн - (виплачена частина заборгованості) 164617,30 грн = 13540,71 грн).
Також представник ГУПФУ в Луганській області зауважив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 360/1565/24, що набрало законної сили 09 жовтня 2025 року, відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалюючи рішення у справі № 360/1565/24, окрім іншого, суд виходив з того, що як на час подання спірної заяви про виплату пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок, так і на час розгляду справи виплата пенсії позивачу на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV припинена (з 01 липня 2023 року) у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд та у визначеному законом порядку не поновлювалась.
Підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 трьома шляхами: або особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду, або до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, або від установи уповноваженого банку, а органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596).
Однак, у випадку позивача поданню заяви про виплату пенсії на банківський рахунок має передувати подання заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Матеріалами справи підтверджено, що позивач (представник позивача) у період з 01 липня 2023 року по цей час з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії у порядку, визначеному Порядком № 22-1, до територіального органу Пенсійного фонду України не звертались.
З урахуванням викладеного, у межах спірних правовідносин, що склались у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , у тому числі суму недоотриманої пенсії з 01 липня 2023 року, з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Ощадбанк». Суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Луганській області правомірно не здійснило виплату пенсії на особистий банківський рахунок позивача, а отже, оскаржувані дії та бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах відсутні.
ГУПФУ в Луганській області стверджує, що ОСОБА_1 у встановленому порядку до Головного управління заяви про поновлення виплати пенсії та заяви про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках не подавала, тому частина заборгованості з пенсії в сумі 13540,71 грн, нарахована на виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19, невиплачена ОСОБА_1 з вини пенсіонера.
ГУПФУ в Луганській області вжило всіх залежних від нього заходів з метою належного та повного виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року по справі № 360/2115/19, втім затримка у виплаті частини заборгованості з пенсії в сумі 13540,71 грн ОСОБА_1 зумовлена не бездіяльністю ГУПФУ в Луганській області, а об'єктивними обставинами.
На підтвердження вказаних у відзиві обставин ГУПФУ в Луганській області в матеріали справи надано, зокрема: витяг з ІКІС ПФУ про розмір виплаченої ОСОБА_1 пенсії; витяг з ІКІС ПФУ підсистема РС; довідку від 11 вересня 2023 року № 3710/05-16 щодо виплати заборгованості з пенсії на виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19; звернення позивачки та її представника до ГУПФУ в Луганській області, подані на електронну пошту, через веб портал Пенсійного фонду України; листи ГУПФУ в Луганській області, направлені у відповідь на звернення позивачки та її представника.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною другою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина третя статті 382-1 КАС України).
Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У Рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
При цьому, з аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведеного процесуального заходу мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З наданих в матеріали справи доказів судом установлено такі обставини:
- на виконання рішень суду у справі № 360/2115/19 ОСОБА_1 нараховано пенсію за період з 07 жовтня 2009 року по 31 березня 2021 року в загальному розмірі 178158,01 грн, у тому числі за період з 07 жовтня 2009 року по 31 березня 2021 року в сумі 127933,61 грн та за період з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2020 року в сумі 50224,40 грн (підтверджено витягом з ІКІС ПФУ: РС);
- заборгованість в розмірі 178158,01 грн зареєстровано в Реєстрі рішень суду 11 листопада 2021 року за реєстраційним номером С1933579 (підтверджено витягом з ІКІС ПФУ: РС);
- з квітня 2021 року розпочато виплату ОСОБА_1 поточної пенсії (підтверджено витягом з ІКІС ПФУ про виплату пенсії);
- у червні 2020 року виплачено ОСОБА_1 нараховану на виконання рішень суду у справі № 360/2115/19 пенсію в розмірі 50224,40 грн (за період з 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2020 року на виконання рішення суду від 13 червня 2019 року); у квітні 2021 року - 37265,72 грн; з травня 2021 року по червень 2023 року включно - по 2966,43 грн щомісяця, а всього - 164617,30 грн (підтверджено витягом з ІКІС ПФУ про виплату пенсії та довідкою від 11 вересня 2023 року № 3710//05-16);
- з липня 2023 року припинено нарахування ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, на підставі листа АТ «Державний Ощадний банк України» від 13 липня 2023 року № 110.14-20/35380/2023/БТ, яким надано інформацію за період з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року (соціальна пенсія) по клієнтам, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, у тому числі щодо позивача (підтверджено довідкою АТ «Державний Ощадний банк України», листами ГУПФУ, направленими у відповідь на звернення позивачки та її представника);
- залишок невиплаченої пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 складає 13540,71 грн (178158,01 грн (нарахована на виконання рішень суду у справі № 360/2115/19 заборгованість) - 164617,30 грн (виплачена сума заборгованості, нарахована на виконання рішень суду у справі № 360/2115/19)).
Статтею 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до абзацу першого статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 47-1 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
У частині другій статті 49 Закону № 1058-ІV визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 Закону № 1058-ІV.
З наведених правових норм слідує, що виплату пенсії, у тому числі й минулих періодів, пенсіонерам, які тимчасово проживають за межами України, можливо здійснювати на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України.
Однак, як встановлено судом, з липня 2023 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, на підставі листа АТ «Державний Ощадний банк України» від 13 липня 2023 року № 110.14-20/35380/2023/БТ.
Суду не надано доказів звернення позивачки (її представника) до суду за оскарженням рішення ГУПФУ в Луганській області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року.
У свою чергу, у суду під час вирішення питань щодо вжиття заходів судового контролю за виконання рішенням суду відсутні підстави для надання правової оцінки тим рішенням, діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені) ним після постановлення відповідного рішення, та які виходять за межі предмету спору, що перебував на вирішенні у цій справі, тобто вирішення нового спору, який не існував на час постановлення відповідного рішення та із ним не пов'язаний.
З цих же підстав суд не надає правової оцінки й твердженням представника позивачки щодо ненарахування відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії, непроведення індексації нарахованої пенсії тощо, як таким, що не входили до предмету доказування по справі № 360/2115/19.
На час розгляду цієї заяви суду не надано доказів поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії.
Як стверджує ГУПФУ в Луганській області виплату пенсії ОСОБА_1 можливо поновити у разі подання нею заяви про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках відповідно до норм пункту 10 Постанови № 1596 та проходження ідентифікації, враховуючи норми статті 47-1 Закону № 1058-IV.
У свою чергу виплата пенсії, у тому числі минулих періодів, без подання заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії у порядку, визначеному Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, є неможливим.
У рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 360/1565/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року, судом установлено, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії, якій, у випадку позивача, має передувати подання заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Проте позивач (представник позивача) у період з 01 липня 2023 року по день постановлення рішення у справі з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії у порядку, визначеному Порядком № 22-1, до територіального органу Пенсійного фонду України не звертались, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , у тому числі суму недоотриманої пенсії з 01 липня 2023 року, з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк».
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, рішенням суду у справі № 360/1565/24 підтверджено правомірність дій ГУПФУ в Луганській області щодо невиплати позивачу пенсії (поточної та минулих періодів) з 01 липня 2023 року по день постановлення рішення у цій справі.
Підсумовуючи встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що територіальним органом Пенсійного фонду України вживалися заходи щодо належного виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 у визначений Законом № 1058-IV спосіб.
А також, що залишок нарахованої на виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 заборгованості в розмірі 13540,71 грн невиплачений ОСОБА_1 не з вини ГУПФУ в Луганській області, а у зв'язку із об'єктивними обставинами, що унеможливлюють таку виплату, - припинення виплати пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закон № 1058-IV та не звернення ОСОБА_1 за поновленням її виплати у порядку, визначеному Порядком № 22-1.
Суд також зауважує, що за встановлених обставин, вжиття судом заходів судового контролю за виконання рішенням суду та зобов'язання ГУПФУ в Луганській області подати до суду звіт про виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 жодним чином не вплине на встановлені судом причини невиконання рішення суду та не спонукатиме відповідача до виплати ОСОБА_1 залишку заборгованості з виплати пенсії.
Тобто зобов'язання ГУПФУ в Луганській області подати звіт про виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 у даному випадку жодним чином не відповідатиме меті такого заходу контролю.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Поряд з цим суд зазначає, що згідно із абзацом першим частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що на даний час невиплаченою ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 залишається пенсія в сумі 13540,71 грн.
З дати набрання рішенням суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 законної сили пройшло більше двох місяців. Проте нарахована на виконання цього рішення суду заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 повністю не сплачена.
Отже судом встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 шляхом стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати донарахованої за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року пенсії в сумі 13540,71 грн (тринадцять тисяч п'ятсот сорок гривень 71 коп.).
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 295, 378, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вулиця Шевченка, будинок 9, місто Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованості з виплати донарахованої за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року пенсії в сумі 13540,71 грн (тринадцять тисяч п'ятсот сорок гривень 71 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова