17 листопада 2025 року м. Київ справа №320/56067/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Калитянської селищної ради Броварського району Київської області щодо неналежного розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1278 та зобов'язати Калитянську селищну раду Броварського району Київської області вжити заходів у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, щодо віднесення земельних ділянок, орієнтовною площею 3 384,6088 га, що знаходяться в адміністративних межах Калитянської селищної ради Броварського району Київської області до самозалісених.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства 22.12.2023 за №04-17/1278 до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області було скеровано подання щодо необхідності вжиття заходів, передбачених частинами 2, 3, 4 статті 57-1 Земельного кодексу України, з метою віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 3 384,6088 га, розташованих у межах відповідної територіальної громади, до самозалісених. На підтвердження наявності на цих земельних ділянках самосійних лісів Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства Калитянській селищній раді було надано матеріали обстеження, зокрема акт огляду відповідних земель та схеми їх розташування, складені з метою визначення відповідності ділянок критеріям самозалісення. Проте, незважаючи на подані матеріали та вимоги законодавства, Калитянська селищна рада не забезпечила належного розгляду зазначеного подання та не прийняла жодного рішення щодо віднесення вказаних земель до самозалісених, чим допустила протиправну бездіяльність.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справу №320/56067/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду від 06.12.2024 надійшла заява про усунення недоліків позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/56067/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач н погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки Подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1278 (вх. №1531/02-14 від 17.04.2024) було отримано ним поштовим відправленням 17.04.2024, що підтверджується відповідним конвертом та реєстраційною відміткою. У подальшому Калитянська селищна рада, керуючись статтею 83 та статтею 12 Земельного кодексу України, а також положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянула зазначене подання та рішенням від 10.01.2025 №3185-105 черг. IV пл.3-VIII відмовила у віднесенні земельних ділянок орієнтовною площею 3 384,6088 га до самозалісених. Основною підставою для відмови, як вказує відповідач, було ненадання позивачем переліку земельних ділянок у паперовому вигляді з визначенням координат кожної ділянки, їх кількості, площ та місця розташування, що унеможливлювало ідентифікацію земель, стосовно яких мало бути прийнято рішення. Відповідач також зазначає, що відповідь Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 11.10.2024 №04-17/1105, надана на запит прокуратури, не містила такого переліку земельних ділянок. Крім того, відповідач наголошує, що ні у поданні від 22.12.2023 №04-17/1278, ні у позовній заяві від 15.11.2024 №52-9897 вих-24 не зазначено конкретних земельних ділянок, що виключає наявність предмета спору. Подання було винесено на розгляд 105-ї чергової сесії ради 19.12.2024, однак рішення ухвалено лише 10.01.2025 через відсутність кворуму на попередніх засіданнях, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність його бездіяльності, оскільки питання розглянуто у встановленому законом порядку. На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також в матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі, зазначаючи, що посилання відповідача на рішення Калитянської селищної ради від 10.01.2025 №3185-105черг IV пл.3-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок орієнтовною площею 3384,6088 га до самозалісених» не може бути прийняте до уваги як належне виконання процедури, визначеної статтею 57-1 Земельного кодексу України, оскільки наведені у рішенні підстави є необґрунтованими та не виключають бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо вжиття обов'язкових заходів із віднесення земель до самозалісених. Позивач наголошує, що відсутність у поданні Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства кадастрових номерів земельних ділянок не перешкоджає здійсненню таких дій у порядку, визначеному частиною п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України, та не звільняє селищну раду від обов'язку реагування на вказану інформацію. Невжиття належних заходів, на думку позивача, свідчить про наявність бездіяльності відповідача, перешкоджає реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, оскільки аналіз положень статей 57-1, 122 Земельного кодексу України та статей 1, 4, 5, 7, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України, у сукупності з фактичними обставинами, наведеними у поданні від 22.12.2023 №04-17/1278, свідчить про самозалісений характер відповідних угідь, щодо яких Калитянською селищною радою протиправно не вжито заходів для їх віднесення до категорії самозалісених земель.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Згідно з інформацією Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, на підставі даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України, розробленої Українським державним проєктним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект», а також за результатами аерофотозйомки та космічної зйомки, на території Калитянської селищної ради Броварського району Київської області виявлено земельні ділянки загальною площею 3 384,6088 га, які частково та/або повністю вкриті лісовою рослинністю, заліснення яких відбулося природним шляхом.
При цьому, Броварською окружною прокуратурою з'ясовано, що на підставі статей 57, 57-1 Земельного кодексу України Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 22.12.2023 звернулося до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області з поданням №04-17/1278 про необхідність розглянути на сесії селищної ради питання щодо віднесення вищевказаних земельних ділянок до категорії самозалісених.
До зазначеного подання додано інформацію про місце розташування даних самозалісених ділянок у форматі файлів *.geojson.
Натомість, подання Калитянською селищною радою Броварського району Київської області належним чином не розглянуто. У відповідь на вказане подання селищною радою на адресу Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства скеровано лист від 22.04.2024 №772 про те, що інвентаризація земельних ділянок на території Калитянської громади не проводилась та селищна рада не володіє запитуваною інформацією щодо самозалісених земельних ділянок.
У зв'язку з цим 26.09.2024 Броварською окружною прокуратурою Київської області було направлено до Калитянської селищної ради лист про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1278.
За результатами розгляду вказаного запиту Калитянська селищна рада листом від 11.10.2024 повідомила прокуратуру про відсутність інформації стосовно місця розташування самозалісених земельних ділянок. Також було зазначено, що подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок площею 3 384,6088 га до самозалісених селищною радою не отримувалося.
Водночас позивач вважає, що позиція селищної ради не відповідає дійсності та спростовується листом Калитянської селищної ради від 24.04.2024 №772, скерованим до Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства у відповідь на це саме подання. У листі фактично підтверджується отримання подання №04-17/1278, а також засвідчується неналежний його розгляд.
Такі дії та бездіяльність органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.
Рішенням від 10.01.2025 №3185-105 черг. IV пл.3-VIII відмовила у віднесенні земельних ділянок орієнтовною площею 3 384,6088 га до самозалісених. Основною підставою для відмови, як вказує відповідач, було ненадання позивачем переліку земельних ділянок у паперовому вигляді з визначенням координат кожної ділянки, їх кількості, площ та місця розташування, що унеможливлювало ідентифікацію земель, стосовно яких мало бути прийнято рішення.
Вважаючи протиправною бездіяльність Калитянської селищної ради Броварського району Київської області щодо неналежного розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1278 та зобов'язати Калитянську селищну раду Броварського району Київської області вжити заходів у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, щодо віднесення земельних ділянок, орієнтовною площею 3 384,6088 га, що знаходяться в адміністративних межах Калитянської селищної ради Броварського району Київської області до самозалісених, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Державою визначено пріоритети у сфері збереження та відтворення лісів з огляду на зменшення їх кількості. При цьому, на даний час особлива увага приділяється земельним ділянкам, які є самозалісеними. Тому, з метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», який набрав чинності у липні 2022 року та яким введено поняття «самозалісеної земельної ділянки».
Так Указами Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 № 675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», передбачено проведення ідентифікації самозаліснених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.
Згідно із Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» лісистість території країни повинна становити в 2025 році 16,5%, а в 2035 році 17,5% порівняно з нинішніми 15,9%. В Україні, за різними оцінками, наразі близько 500 тис. га самосійних лісів, які розташовані на землях сільськогосподарського призначення або землях невизначеної категорії.
Ці ліси та відповідні земельні ділянки не перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», а тому, зважаючи на вимоги закону (п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України), перейшли до комунальної власності територіальних громад.
З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», яким введено поняття самозалісненої земельної ділянки.
Суд враховує, що з травня 2021 року у результаті вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин до комунальної власності територіальних громад відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України перейшли всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення.
За загальним правилом, більшість земель лісогосподарського призначення є державною власністю та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України». Відтак, відповідно до п. 24 Перехідних положень ЗК України ці землі до комунальної власності не передано.
Водночас, як встановлено, на землях сільськогосподарського призначення зростає самосійний ліс. При цьому, ці ліси та відповідні земельні ділянки не перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», а тому, зважаючи на вимоги закону перейшли до комунальної власності територіальних громад.
З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», який набрав чинності у липні 2022 року та яким введено поняття «самозалісеної земельної ділянки», під якою розуміється земельна ділянка будь-якої категорії земель площею більше 0,5 гектарів вкрита лісовою рослинністю і заліснення якої пройшло (відбулося) природним або іншим шляхом (ч. 12 ст. 1 Лісового кодексу України).
Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до Закону України від 20.06.2022 №2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» доповнено Земельний кодекс України статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначений порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Так, згідно частин 1-4 вказаної статті самозаліснена ділянка це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, заліснення якої відбулося природним шляхом.
Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісненої ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісненої ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Віднесення земельної ділянки до самозалісненої здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісненої ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісненою ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі Порядок) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку (п. 107 Порядку).
Згідно п. п. 108, 109 вказаного Порядку, під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється:
1) державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки;
2) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, містобудівною документацією;
3) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі територій, на яких розташовані земельні ділянки, необхідні для розміщення об'єктів, щодо яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності;
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:
1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);
4) замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки; 3) електронний документ.
Згідно п. 112 вказаного Порядку, після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст, серед інших, також належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Вимогами ст. 20 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою; організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою. Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.
Землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації). Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії. (ст. 22 Закону України «Про землеустрій»).
Згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст. 30 Закону України «Про землеустрій»).
Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ст. 35 Закону України «Про землеустрій»).
Згідно ст. 36 Закону України «Про землеустрій» ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ.
Отримана в процесі обстежень інформація використовується, в тому числі для прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращення природних ландшафтів, передачу в постійне користування державним та комунальним лісогосподарським підприємствам самозалісених ділянок тощо.
Статтею ст. 186 Земельного кодексу України встановлено порядок погодження та затвердження проектів землеустрою. Так, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів затверджуються їх замовниками. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками. Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою.
Згідно вимог ст. 184 Земельного кодексу України землеустрій, серед іншого, передбачає визначення самозалісених ділянок.
Враховуючи викладене, виключно після прийняття рішення органом місцевого самоврядування про розробку землевпорядної документації та обстеження ділянок в натурі у ході розроблення такої документації можна отримати відомості, на підставі яких у подальшому будуть внесені відомості про самозалісену земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.
Як вже було встановлено судом, згідно з інформацією Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, сформованою на підставі даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України, розробленої Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект», а також за результатами аерофотозйомки та космічної зйомки, на території Калитянської селищної ради Броварського району Київської області виявлено земельні ділянки загальною площею 3 384,6088 га, які частково або повністю вкриті лісовою рослинністю, заліснення яких відбулося природним шляхом.
Броварською окружною прокуратурою встановлено, що Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 22.12.2023 року, керуючись статтями 57, 57-1 Земельного кодексу України, звернулося до Калитянської селищної ради з поданням №04-17/1278 щодо необхідності розгляду питання на сесії селищної ради про віднесення зазначених земельних ділянок до категорії самозалісених. До подання додано інформацію про місце розташування виявлених ділянок у форматі файлів *.geojson.
Однак зазначене подання селищною радою належним чином не розглянуто. Натомість листом від 22.04.2024 №772 Калитянська селищна рада повідомила Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, що інвентаризація земель громади не проводилася та селищна рада не володіє запитуваною інформацією щодо самозалісених земель. У зв'язку з цим 26.09.2024 року Броварська окружна прокуратура звернулася до селищної ради з вимогою надати інформацію та засвідчені копії документів щодо розгляду подання від 22.12.2023 №04-17/1278. За результатами розгляду цього звернення селищна рада листом від 11.10.2024 повідомила прокуратуру, що не має відомостей щодо місця розташування самозалісених земель та що подання Центрального міжрегіонального УЛМГ до неї не надходило.
Так, Рішенням від 10.01.2025 №3185-105 черг. IV пл.3-VIII відмовила у віднесенні земельних ділянок орієнтовною площею 3 384,6088 га до самозалісених. Основною підставою для відмови, як вказує відповідач, було ненадання позивачем переліку земельних ділянок у паперовому вигляді з визначенням координат кожної ділянки, їх кількості, площ та місця розташування, що унеможливлювало ідентифікацію земель, стосовно яких мало бути прийнято рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.
Так, для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості) та яким не присвоєно кадастрового номера, законодавець установив окрему процедуру їх віднесення до самозалісених. Така процедура передбачає прийняття рішення органом місцевого самоврядування на підставі подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Відповідно до частини п'ятої статті 57-1 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки, яка не сформована як об'єкт цивільних прав, а також сформованої, але не внесеної до Державного земельного кадастру, до самозалісеної здійснюється на підставі документації із землеустрою, за якою такі відомості підлягають внесенню до кадастру. Будь-який інший нормативно-правовий акт не визначає альтернативної процедури віднесення земель до самозалісених.
Отже, відсутність у поданні Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства кадастрового номера земельної ділянки не перешкоджає селищній раді вжити заходів щодо віднесення відповідних угідь до самозалісених у порядку, визначеному частиною п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.
Разом з тим, невжиття Калитянською селищною радою заходів, передбачених статтею 57-1 Земельного кодексу України, щодо віднесення спірних земель до самозалісених, не сприяє реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.
Суд вважає, що Селищна рада допускає протиправну бездіяльність, що суперечить цілям державної політики у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Згідно з положеннями цього Закону, лісистість території України нині становить 15,9 відсотка, натомість індикатори державної політики передбачають її збільшення до 16,5% у 2025 році та до 17,5% - у 2030 році.
За наявними оцінками, в Україні розташовано від 300 до 500 тис. гектарів самосійних лісів, переважно на землях сільськогосподарського призначення, які масово повертаються в обробіток. Поряд із цим фіксується збільшення розорюваності пасовищ і сіножатей, що призводить до деградації біорізноманіття. Така ситуація створює ризики невиконання цілей екологічної політики держави та міжнародних зобов'язань України, зокрема в контексті Європейської зеленої угоди (EU Green Deal).
В свою чергу Калитянська селищна рада, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, є органом, уповноваженим розпоряджатися землями комунальної власності в межах свого адміністративного устрою, у тому числі приймати рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених. Відповідно до статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи несуть відповідальність перед державою й територіальною громадою за свою діяльність.
Ліси, згідно зі статтями 1, 4, 5 та 7 Лісового кодексу України, є національним багатством та об'єктом права власності Українського народу. Органи державної влади й місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати їх охорону в межах своїх повноважень.
Аналіз положень статей 57-1 і 122 Земельного кодексу України та статей 1, 4, 5, 7, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України у поєднанні з фактичним станом земель, викладеним у поданні Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1278, свідчить про наявність ознак самозалісення відповідних угідь. Незважаючи на це, селищна рада протиправно не вжила заходів щодо їх віднесення до самозалісених.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування. Суд також вправі застосувати інший спосіб захисту, що є ефективним і відповідає суті порушення.
Положення пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України надають право звернутися до суду з вимогою про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та про зобов'язання його вчинити певні дії. У цій справі таким належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності Калитянської селищної ради та покладення на неї обов'язку вжити заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Суд враховує правову природу дискреційних повноважень, визначену Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 та Методологією проведення антикорупційної експертизи. Однак у даних правовідносинах дискреція органу місцевого самоврядування не є необмеженою, оскільки закон прямо зобов'язує його вчинити певні дії за наявності визначених умов. Тому зобов'язання відповідача вжити заходів у порядку статті 57-1 Земельного кодексу України не може розцінюватися як втручання у його дискреційні повноваження.
Крім того, рішення Калитянської селищної ради від 10.01.2025 №3185-105черг IV підтверджує факт допущеної бездіяльності на момент подання позову прокурором (15.11.2024) та фактично є визнанням позовних вимог. Водночас відповідачем не надано суду доказів внесення відомостей про спірні земельні ділянки до Державного земельного кадастру, що свідчить про триваючий характер порушення.
Таким чином, невжиття Калитянською селищною радою Київської області заходів, передбачених статтею 57-1 Земельного кодексу України, щодо віднесення спірних земельних ділянок до самозалісених порушує інтереси держави, а також створює ризики їх незаконного використання, поділу та передачі у приватну власність шляхом безоплатної приватизації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, у даній справі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Калитянської селищної ради Броварського району Київської області щодо неналежного розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1278 та зобов'язати Калитянську селищну раду Броварського району Київської області вжити заходів у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, щодо віднесення земельних ділянок, орієнтовною площею 3 384,6088 га, що знаходяться в адміністративних межах Калитянської селищної ради Броварського району Київської області до самозалісених.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.