17 листопада 2025 року № 320/37955/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий"
до Державної податкової служби України
про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий" із позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2454/ІПК/99-00-04-03-03 від 05.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що індивідуальна податкова консультація № 2454/ІПК/99-00-04-03-03 від 05.05.2025 року не відповідає чинному податковому законодавству України.
Позивач зазначив, що з метою встановлення можливості чи неможливості перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, що було предметом індивідуальної податкової консультації, визначальним є саме встановлення тих видів діяльності, які здійснює чи планує здійснювати у подальшому позивач. У свою чергу, відповідачем було проігноровано обставини, які були зазначені позивачем у зверненні, а саме: 1) ТОВ «Зв'язковий» включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №1167, як постачальник електронних комунікаційних послуг та не включений як постачальник електронних комунікаційних мереж (URL:https://nkrzi.gov.ua); 2) ТОВ "Зв'язковий" у своєму повідомленні до НКЕК подав інформацію та, відповідно, включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг лише як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання послуги доступу до мережі Інтернет - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, з використанням мережі фіксованого зв'язку.
Крім того, позивачем наголошено на Офіційному узагальненому роз'ясненні щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому рішенням НКЕК від 03.04.2024 №170 (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0170897-24#Text), яке є офіційно зареєстрованим на сайті Верховної Ради України, та в якому наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, зокрема, це: послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1; послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Позивачем зазначено, що під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог Закону України «Про електронні комунікації» позивач не зазначав таких видів діяльності, як OS.SI: "Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж" чи ІС.SI "Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації". В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий" (код ЄДРПОУ 38007107) включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №1167 (про що було зазначено у зверненні позивача, як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання: - послуга доступу до мережі Інтернет (Код IA.S1) - Послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.З використанням мережі: фіксованого зв'язку; - послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет (Код IA.S2) - Послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів. З використанням мережі: фіксованого зв'язку. Зазначені обставини також були проігноровані відповідачем, що свідчить про безпідставність та необ'єктивність спірної індивідуальної податкової консультації.
Право позивача оскаржити індивідуальну податкову консультацію передбачене підпунктом 17.1.7 статті 17 ПК України та пунктом 53.2 статті 53 ПК України. Позивач просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду через систему "Електронний суд" від представника Державної податкової служби України надійшов відзив на позову заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши про виконання ним вимог статті 52 ПК України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить посилання на норми ПК України, що регулюють ці відносини, не суперечить їх змісту. Вважає, що ДПС надало вичерпну індивідуальну податкову консультацію, яка відповідає вимогам законодавства. Посилаючись на практику ВС зазначає, що фактично індивідуальна податкова консультація є відповіддю контролюючого органа на питання платника податку, яка має містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми податку та/ або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Державна податкова служба України вважає, що згідно вищезазначених норм ПК України податкова консультація може бути визнана недійсною виключно у тому випадку, коли вона суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, що в даному випадку не мало місця, а також існує норма закону, котра вказує на інакше застування певного податкового механізму.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий" звернулось до Державної податкової служби України за наданням індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм чинного законодавства, поставивши наступні питання:
- чи має право товариство з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий", здійснюючи діяльність за видами економічної діяльності КВЕД 61.10, 61.20, 61.90, бути платником єдиного податку відповідно до положень статті 291 ПКУ?
За результатами опрацювання звернення позивача, ДПС України було надано індивідуальну податкову консультацію № 2454/ІПК/99-00-04-03-03 від 05.05.2025 року, у якій зокрема зазначила:
«Відповідно до пункту п.291.3 ст.291 ПК України, юридична особа чи фізична особа- підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеним главою 1 розділу XIV Кодексу.
Водночас згідно пункту 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 статті 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи суб'єкти господарювання, зокрема юридичні особи, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського або ж міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі із правом технічного обслуговування та надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
З 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16 грудня 2020 року №1089 - IX «Про електронні комунікації» (далі ? Закон № 1089), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до абзацу третього частини 70 статті 2 Закону №1089 оператор і є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг. Постачальник електронних комунікаційних послуг суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/ або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (частина 87 статті 2 Закону № 1089). Проте у попередньому Законі України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» (далі - Закон № 1280, діяв до 01.01.2022) було розділено ці поняття та було визначено окремого суб'єкта в цій сфері «провайдер телекомунікацій» (суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (абзац 33 частини 1 статті 1 Закону № 1280).
Тобто, з набранням чинності Закону № 1089, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльності з постачання електронних комунікаційних послуг, не визначаються, як суб'єкти без права на технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі щодо надання доступу до таких мереж.
Таким чином, нормами Кодексу заборонено застосовувати спрощену систему оподаткування юридичними особами, які здійснюють постачання електронних телекомунікаційних послуг.
Класифікація видів економічної діяльності затверджена наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» (далі - Наказ № 396). Цей наказ визначає методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД-2010.
Так, згідно Наказу №396 клас 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» розділу 61 «Телекомунікації (електрозв'язок)» включає: надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій; експлуатацію супутникових терміналів, функціонально пов'язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем; надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо; надання телефонного зв'язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях; надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з'єднань: передавання голосу в реальному часі через інтернет-протокол (VOIP); перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).
Клас 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» розділу 61 «Телекомунікації (електрозв'язок)» КВЕД ДК 009:2010 включає: експлуатація, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв'язку; експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устаткування задля забезпечення прямого зв'язку між двома точками за допомогою кабельного зв'язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з'єднань; експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів); надання телеграфного та іншого неголосового зв'язку власними засобами; купівля доступу та пропускної здатності мережі у власників і операторів мереж, а також надання телекомунікаційних послуг із використанням цих потужностей для бізнесу та населення; надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктури; комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм.
Клас 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку» включає: експлуатацію, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури безпроводового електрозв'язку; експлуатацію, технічне обслуговування пейджингового та стільникового зв'язку, а також інших видів систем безпроводового електрозв'язку; купівлю доступу та пропускної здатності мережі у власників та операторів мереж, а також надання безпроводових телекомунікаційних послуг (крім супутникових) із використанням цих потужностей для бізнесу та населення; надання доступу до мережі Інтернет оператором безпроводової інфраструктури; комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм.
Слід зазначити, що Наказ №396 не виокремлює окремий клас або підклас видів економічної діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж.
Враховуючи зазначене, у разі здійснення юридичною особою діяльності з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльності з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльності з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльності з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, такий суб'єкт господарювання не може бути платником єдиного податку третьої групи.»
Позивач, вважаючи оскаржувану податкову консультацію протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України, податковою консультацією вважається індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами підпунктів 14.1.172-1 пункту14.1 статті 14 ПК України, індивідуальна податкова консультація - це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно пункту 52.1 статті 52 ПК України, за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктами 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 ПК України).
Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі.
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
У силу пункту 53.1 статті 53 ПК України, у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, то застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
За правилами пункту 53.2 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
При цьому, скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
У подальшому, протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або ж надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у певному визначеному колі податкових правовідносин.
Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій або ж оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування і сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має чіткий індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація була надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення відносно практичного її застосування; 4) має мету - викладення (тобто роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з тих чи інших питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
У той же час, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Обов'язковими складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.12.2020р. у справі №805/112/16-а та від 13.08.2021р. у справі №816/1510/16.
Судом встановлено, що позивач у зверненні про надання індивідуальної консультації просив надати конкретну відповідь на поставлене питання:
- чи має право товариство з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий", здійснюючи діяльність за видами економічної діяльності КВЕД 61.10, 61.20, 61.90, бути платником єдиного податку відповідно до положень статті 291 ПКУ?
Згідно підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або ж невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання-з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України).
Підпунктом 8 пп. 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (окрім кур'єрської діяльності), діяльність із надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж та надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського чи міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку із використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж та надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність із надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Отже, виходячи з вказаної норми права, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, зокрема, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Так, визначаючись щодо повноти та обґрунтованості наданих ДПС України роз'яснень відносно практичної форми та моделі поведінки позивача у відповідному колі податкових правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити таке.
3 01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» від 16 грудня 2020 року №1089-IX (далі - Закон №1089-IX) яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Так, відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону №1089-IX, мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз'єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами.
Послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.
Електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг.
Електронна комунікація (телекомунікація, електрозв'язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.
Електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.
Постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.
Постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами.
У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.
У свою чергу, згідно пункту 87 статті 2 Закону №1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Суд зазначає, що Закон №1089-IX не визначає окремого суб'єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж.
У той же час, як уже зазначено вище, неможливість перебування суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування ПК України пов'язує саме із тим, що суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність із надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Відтак, з метою встановлення можливості чи неможливості перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, визначальним було саме встановлення тих видів діяльності, які здійснює чи планує здійснювати у подальшому позивач.
У відповідності до норм частини 2 статті 16 Закон №1089-IX, суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
Згідно пункту 8 частини 3 статті 16 Закону №1089-IX, у повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб'єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
У силу статті 17 цього Закону, регуляторний орган - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Постановою НКЕК «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг» від 20.04.2022р. №30, затверджено «Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму», а також «Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг».
В «Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг», надане таке визначення послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - це послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, а також визначення послуг з передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для потреб мовлення (код послуги TB.S1) - послуги з приймання/передавання інформаційних продуктів та інформаційних послуг з використанням технічних засобів електронних комунікації них мереж для потреб мовлення.
«Орієнтовним переліком видів електронних комунікаційних послуг» передбачено й послугу з кодом OS.S1 як «послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж». За визначенням, це є послугою з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
При поданні Повідомлення суб'єкт господарювання, обираючи вид послуги з кодом OS.S1, має обрати такі уточнення щодо експлуатації електронних комунікаційних мереж:
- інших постачальників електронних комунікаційних мереж;
- інших суб'єктів господарювання.
В Офіційному узагальненому роз'ясненні (затверджене рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг зв'язку від 03.04.2024 №170) наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пп. 8 пп. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України, зокрема, це:
послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1;
послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Тобто, лише при здійсненні зазначених видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог Закону України «Про електронні комунікації» позивач не зазначав у якості діяльності такого виду діяльності як OS.S1: «Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж» чи ІС.S1 «Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації».
У спірному випадку, товариство з обмеженою відповідальністю «ЗВ'ЯЗКОВИЙ» (код ЄДРПОУ 38007107) включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за № 1167 , як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання:
- послуга доступу до мережі Інтернет (Код IA.S1)Послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. З використанням мережі: фіксованого зв'язку;
- послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет (Код IA.S2) Послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів. З використанням мережі: фіксованого зв'язку.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач, наразі, не здійснює види діяльності, які є несумісними з перебуванням суб'єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування.
Що ж до відповідності видів діяльності КВЕД ДК 009:2010 видам діяльності, передбаченим в «Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг», то суд звертає увагу на те, що Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» встановлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні суб'єктів господарювання, що виробляють подібні товари чи послуги або ж використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.
Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
Крім того, КВЕД призначений забезпечувати:
- статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності;
- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності, а також аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків - рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці «витрати-випуск»);
- зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць, а також принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.
КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас, Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, вона не завжди адаптована до цього повною мірою. Таким чином, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку із чим можуть виникнути суперечності щодо юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених тими чи іншими нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.
Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або ж нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Відтак, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в «Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг», можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
На підставі вищезазначеного, аналізуючи наведене правове регулювання у контексті поставлених товариством з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий" питань (зокрема, про можливість товариству з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий" , здійснюючи діяльність за видами економічної діяльності КВЕД 61.10, 61.20, 61.90, бути платником єдиного податку відповідно до положень статті 291 ПКУ) та наданих контролюючим органом загальних посилань на положення ПК України, без надання оцінки обставинам, що чітко свідчать про неоднозначність відповідних норм податкового та іншого законодавства (ототожнення видів діяльності у сфері електронних комунікацій, які визначені в «Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг», з окремими видами діяльності, що згадуються в ПК України), суд доходить висновку, що ДПС України, у даному випадку, було надано безпідставні, необґрунтовані та, насамперед, нечіткі відповіді на поставлені позивачем питання.
Зазначене свідчить про те, що надана позивача індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам, встановленим положеннями пункту 52.4 статті 52 Податкового кодексу України, оскільки не містить обов'язкових вимог, а саме: опису питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків; обґрунтування застосування норм законодавства; висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не повністю виконав свій обов'язок щодо надання податкової консультації, що передбачений статтею 52 Податкового кодексу України.
Суд також звертає увагу, що Верховним Судом неодноразово зазначалося, що податкова консультація надана правомірно, якщо містить висновки, придатні до практичного використання у вказаних у запиті платника податків фактичних обставинах (Постанови: від 16.10.2018 року у справі №820/4461/17; від 11.12.2018 року у справі №826/9590/16).
Оскільки оскаржувана індивідуальна податкова консультація не містить повної обґрунтованої відповіді на поставлене позивачем питання, а фактично складається лише з переліку правових норм, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог податкового законодавства, що є підставою для скасування індивідуальної податкової консультації, що оскаржується позивачем.
Відтак, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України №2454/ІПК/99-00-04-03-03 від 05.05.2025 року.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд дійшов висновку, що витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2454/ІПК/99-00-04-03-03 від 05.05.2025 року.
Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язковий" сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.