17 листопада 2025 року м. Київ справа №340/2269/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не складення висновку щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168"Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" і не надсилання висновку і поданих позивачем документів до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки) для розгляду,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" і надіслати висновок і подані позивачем документи до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки) для розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною загиблого військовослужбовця. 2 жовтня 2023 року вона звернулась із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 повернув до ІНФОРМАЦІЯ_3 документи «на доопрацювання». Позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 про розгляд її заяви від 02.10.2023 року про надання допомоги належним чином та прийняття відповідного рішення. Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.11.2023 року повідомлено позивача, що її заяву надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 для надання роз'яснень щодо прийнятого рішення. Між тим, результати розгляду її заяви не відомі, інформація про наявність чи відсутність висновку щодо можливості призначення допомоги не надана.
На думку позивача, така бездіяльність відповідача є протиправною та порушує її права на отримання одноразової грошової допомоги, що змусило її звернутися до суду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року матеріали адміністративної справи №340/2269/24 передано до Київського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №340/2269/24, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", одноразова грошова допомога виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У листі ІНФОРМАЦІЯ_4 № 06/21256 від 06.10.2023 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуті документи для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", старшого лейтенанта ОСОБА_2 . У результаті розгляду виявлено, що згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №139 від 17.05.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеротичної хвороби серця, захворювання, висновок ВЛК від 25.09.2023 №3 182 «Захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини» та інше, що суперечить вимогам пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 повернув документи померлого ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на доопрацювання.
Враховуючи викладене, вважає, що відповідач діяв на підставі та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Засобами електронного зв'язку, Міністерством оборони України надані пояснення щодо позову, в яких зазначає, що Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975). 31.01.23 набрав чинності Наказ Міністра оборони України від 25.01.23 №45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі-Порядок №45). При перевірці щодо відповідності поданих заявником документів, ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що ОСОБА_2 помер внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеротичної хвороби серця, захворювання, висновок ВЛК від 25.09.23 № 182 «Захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини» та інше, що суперечить вимогам п. 2 Постанови № 168. Тобто, Постановою № 168 передбачено призначення та виплата огд для інших категорій осіб та за інших обставин, відмінних від Порядку №975.
У зв'язку з чим вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 діяв на підставі та у спосіб передбачений нормативно-правовими документами та повернув документи на доопрацювання.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, проходив військову службу в лавах Збройних сил України та у період, зокрема, з 15.12.2022 по 07.01.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у Бахмутському районі Донецької області.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 14.01.2023 Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 14 січня 2023 року складено відповідний актовий запис №992. Місце смерті: Україна, Донецька область, м. Бахмут.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради №314 від 09.01.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , смерть настала в зоні військових дій; хвороба (патологічні стани), що призвели до смерті: а) гостра недостатність кровообігу; б) атеросклеротична хвороба серця.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 №1063, службовим розслідуванням, призначеним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2023 року №105 встановлено, що начальник зв'язку НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 від гострої недостатності кровообігу, атеросклеротичної хвороби серця. Смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Також, у наказі зазначено, що відповідно до зібраних матеріалів службового розслідування було встановлено, що 07.01.2023 начальник зв'язку НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 виконував обов'язки військової служби в районі виконання завдань НОМЕР_3 механізованого батальйону. Близько 21:00 години старший лейтенант ОСОБА_2 знепритомнів через різке погіршення стану здоров'я. Військовослужбовця евакуювали у стабілізаційний пункт в місто «Бахмут». У стабілізаційному пункті військові лікарі констатували смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 . У ході розслідування встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_2 помер під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій.
Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 №139 (по стройовій частині), старшого лейтенанта ОСОБА_2 , начальника зв'язку військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеротичної хвороби серця, захворювання, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 8 січня 2023 року. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово- лікарської комісії Збройних Сил України від 25 вересня 2023 року №3182, захворювання старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1965 року народження, «Атеросклеротична хвороба серця. Гостра недостатність кровообігу.», яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.01.2023 серія НОМЕР_2 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), лікарським свідоцтвом про смерть від 09.01.2023 №314, виданим комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2023 №139, сповіщенням сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_10 від 09.01.2023 №105- ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
2 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_10 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_9 лейтенанта ОСОБА_2 .
Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 від 11.10.2023 №4791 повідомлено позивача про те, що її документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану», старшого лейтенанта ОСОБА_2 , повернуті ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_10 на доопрацювання.
Матеріали справи містять лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 6 жовтня 2023 року №06/21256 до ІНФОРМАЦІЯ_10 , в якому повідомлено, що за результатом розгляду документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, старшого лейтенанта ОСОБА_2 , виявлено, що згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №139 від 17.05.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок гострої недостатності кровообігу, атеросклеротичної хвороби серця, захворювання, висновок ВЛК від 25.09.2023 №3182 «Захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини» та інше, суперечить вимогам пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Враховуючи зазначене, ІНФОРМАЦІЯ_2 повертає документи на доопрацювання.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
Статтею 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також Закон № 2011-XII, в редакції на дату загибелі ОСОБА_2 ) передбачено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 2 Постанови КМУ № 168 встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Пунктом 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Згідно з абзацом тридцятим пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Абзацом шостим пункту 4.6 розділу IV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071 передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП.
Відповідно до Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі Порядок №45 у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви до ІНФОРМАЦІЯ_10 ).
Згідно пункту 1.9 Порядку № 45 одноразова грошова допомога (далі - ОГД) призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.
Розділом IV Порядку № 45 визначено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД.
У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.
В подальшому, як установлено пунктом 4.3 Порядку № 45, обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв'язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).
Пунктом 4.4 Порядку № 45 передбачено, що Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного ІНФОРМАЦІЯ_12 документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції №280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних ІНФОРМАЦІЯ_12 результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_11 для інформування обласних (ІНФОРМАЦІЯ_13, та, у разі її призначення,- готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного ІНФОРМАЦІЯ_12 (пункт 4.5 Порядку №45).
За змістом пунктів 4.6, 4.8 Порядку № 45 районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД, повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання). Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.
Зміст наведених положень свідчить про те, що районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника документи і надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням, в свою чергу останній перевіряє отримані документи і результати опрацювання документів зазначаються у його висновку та доповіді, які разом з іншими документами надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки). В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_11 для інформування обласних (ІНФОРМАЦІЯ_13 та, у разі її призначення, - готує проекти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного ІНФОРМАЦІЯ_12.
Таким чином, законодавством встановлено відповідний порядок дій районного (міського) ТЦКСП та обласного ІНФОРМАЦІЯ_12, які зазначені суб'єкти зобов'язані вчинити після надходження заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги із доданими до неї документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі №380/12477/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 160/22400/23.
Отже, вищенаведеними нормами передбачено обов'язок обласного ТЦК та СП зареєструвати документи, оформити їх та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ( має право/ не має право).
Лише головний розпорядник коштів - Міністерство оборони України має виключне право приймати рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).
Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначені Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627 (далі - Положення № 564).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 2 розділу II Положення № 564 визначено, крім іншого, що саме Комісія зобов'язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.
В світлі спірних правовідносин та вищенаведеного правового регулювання, суд зазначає, що відповідач, не маючи на те компетенції, фактично перейняв на себе функцію Комісії та головного розпорядника бюджетних коштів щодо вивчення документів та прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.
Своєю чергою, до компетенції відповідача належить обов'язок формування пакету документів, підготовка висновку та направлення вказаних документів до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, яка наділена виключним правом щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/2970/18.
Суд зазначає, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Вирішення питання стосовно можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції Міністерства оборони України, яке з урахуванням своїх дискреційних повноважень зобов'язано прийняти одне із можливих рішень. Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав альтернативного варіанту розгляду заяви позивача, був зобов'язаний діяти відповідно до встановленого порядку та повинен лише подати розпорядникові бюджетних коштів висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновки про наявність або відсутність у позивачки підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги).
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 не було складено та подано висновку стосовно можливості призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Необхідно також зазначити, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 порушують принципи, викладені в практиці Європейського суду з прав людини як джерелі права.
Так, у справі "Рисовський проти України" суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat. Com S.r.L проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини"", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
За такого правого регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не складання та ненаправлення висновку з документами позивача до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стан» та зобов'язати відповідача скласти та направити висновок з документами позивача до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, із коригуванням способу захисту порушених прав позивача.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не складання та не направлення висновку з документами ОСОБА_1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стан».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) скласти та направити висновок з документами ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 листопада 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.