14 листопада 2025 року м. Київ справа №320/25964/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу на посадах, а саме:
з 01.08.1981 р. по 23.05.1989 р. на посаді викладача по класу фортепіано в Сквирській дитячій школі мистецтв відділу культури Сквирській Сквирській районної державної адміністрації;
з 01.09.1993 р. по 31.08.2006 р. на посаді викладача фортепіано, концертмейстером в Дитячій музичній школі №24 Деснянського району м. Києва;
з 01.09.2006 р. по теперішній час на посаді викладача фортепіано в Дитячій музичній школі №132 ім. М. І. Глінки Дніпровського району м. Києва, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та призначенні і виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 стаж на посадах, а саме:
з 01.08.1981 р. по 23.05.1989 р. на посаді викладача по класу фортепіано в Сквирській дитячій школі мистецтв відділу культури Сквирській Сквирській районної державної адміністрації;
з 01.09.1993 р. по 31.08.2006 р. на посаді викладача фортепіано, концертмейстером в Дитячій музичній школі №24 Деснянського району м. Києва;
з 01.09.2006 р. по теперішній час на посаді викладача фортепіано в Дитячій музичній школі №132 ім. М. І. Глінки Дніпровського району м. Києва, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та призначити грошову допомогу у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 858,88 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 15000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що має достатньо страхового та спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, а також надання права на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, однак відповідачем протиправно відмовлено в наданні такої допомоги.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення одноразової грошової допомоги. Вказує про можливість зарахування до стажу періоду роботи лише до 1991 року, а всі інші періоди не можливо зарахувати, оскільки це робота у позашкільних навчальних закладах, яка не передбачена Переліком №909. При цьому, стаж є недостатнім для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
29.11.2022 позивач звернувся до із заявою до пенсійного органу щодо зарахування йому періоду роботи з 01.08.1981 р. по 23.05.1989 р., з 01.09.1993 р. по 31.08.2006 р., з 01.09.2006 р. по теперішній час до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначенні і виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 08.12.2022 року позивачу надало відповідь на вищевказану заяву, розглянувши останню як звернення громадян.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1) заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Як зазначено позивачкою, остання звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо зарахування йому періоду роботи з 01.08.1981 р. по 23.05.1989 р., з 01.09.1993 р. по 31.08.2006 р., з 01.09.2006 р. по теперішній час до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначенні і виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, за результатом розгляду заяв пенсійним органом має бути прийнято рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії.
Відповідач листом на вказану заяву надав відповідь, оформлену листом, та тим самим порушив вказаний Порядок, адже не прийняв відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивачки про перехід на інший вид пенсії.
Тобто, фактично відповідачем не розглянуто належним чином заяви позивачки.
За таких обставин, суб'єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивачки про перехід на інший вид пенсії.
З огляду на встановлену протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо розгляду заяви позивачки про зарахування йому періоду роботи з 01.08.1981 р. по 23.05.1989 р., з 01.09.1993 р. по 31.08.2006 р., з 01.09.2006 р. по теперішній час до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначенні і виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви від 29.11.2022р №18493 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву від 29.11.2022 №18493, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 83436,00 грн, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті134 КАС України).
Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» самостійно адвокатом.
Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З'їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір №22-05/23 про надання правової допомоги та квитанцію про сплату 15000 грн.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 Суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих до суду документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що такі види послуг адвоката, як: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви).
На думку суду, вказані дії є єдиним процесом опрацювання та підготовки позовної заяви та письмових доказів до позовної заяви, необхідних для обґрунтування правової позиції позивача у справі, а тому суд критично оцінює їх виокремлення адвокатом в якості окремих послуг.
Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа є справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Згідно з вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368), яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.11.2022 №18493 щодо зарахування йому періоду роботи з 01.08.1981 р. по 23.05.1989 р., з 01.09.1993 р. по 31.08.2006 р., з 01.09.2006 р. по теперішній час до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначенні і виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.11.2022 №18493 щодо зарахування йому періоду роботи з 01.08.1981 р. по 23.05.1989 р., з 01.09.1993 р. по 31.08.2006 р., з 01.09.2006 р. по теперішній час до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначенні і виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення.
4. В іншій частині вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім грн 88 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.