14 листопада 2025 року м. Київ Справа №320/24604/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000012/2 від 03 лютого 2023 року.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380601435U1 від 02.02.2023, до якої були надані всі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів.
Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України (далі - МК України).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380601435U1 від 02.02.2023документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитися в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару.
Позивачем було надано відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позов задовольнити.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ТОВ "Барбатекстіль" (код ЄДРПОУ 40314889) зареєстроване як юридична особа 02.03.2016, номер запису 1 556 102 0000 057431 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, між FairdealMills (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистані, (далі продавець), та ТОВ "Барбатекстіль" 12.06.2020 був укладений контракт № 06/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.
Відповідно до п. п. 1-3 та 10 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.
Ціна товару визначається на умовах CIF порт м. Одеси, Україна.
Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракту.
Оплата за товар, що постачається за контрактом, здійснюється позивачем у доларах США.
Оплата за контрактом здійснюється у формі документарного інкасо, врегульованого Уніфікованими правилами для інкасо (редакція 1995 року).
Базові умови поставки CIF порт м. Одеси, Україна (Incoterms 2010).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. Сторони можуть продовжити терміну дії контракту шляхом підписання додаткової угоди.
Продавець та позивач 17.10.2020 уклали додаткову угоду №2 до контракту, якою, зокрема доповнили п. 2 контракту новим абзацом, відповідно до якого сторони домовилися, що за домовленістю сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передоплати.
Продавець та позивач 30.12.2020 уклали додаткову угоду №3 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2022.
Продавець та позивач 23.03.2021 уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою, зокрема виклали п. 11 контракту в новій редакції, відповідно до якої змінили юридичну адресу позивача.
Продавець та позивач 06.09.2021 уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою, зокрема виклали абз. 1 п. 2 контракту в новій редакції, відповідно до якої сторони домовились, що ціна товару, який постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Вартість страхування товару на час транспортування включена до ціни товару.
Продавець та позивач 02.12.2022 уклали додаткову угоду № 5 до контракту, якою, зокрема виклали абз. 2 п. 2 та абз. 1 п. 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що ціна товару визначається на умовах CIF/СРТ м. Одеса, Україна. Базові умови поставки СРТ м. Одеса, СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
Продавець та позивач 27.12.2022 уклали додаткову угоду №3 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2024 й погодили, що за домовленістю сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів із моменту доставки товару в порт м. Констанци, Румунія.
12.12.2022 продавець на виконання п. 1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №EXP/FDW/2182/2022 щодо поставки позивачу товару за ціною 119 607,09 доларів США.
Позивач 02.02.3023 подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380601435U1, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ № 23UA100380601435U1 від 02.02.2023 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала 119 607,09 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Одеса, Україна, Україна.
Позивачем до Київської митниці разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380601435U1 від 02.02.2023 подано, зокрема такі документи:
Після подання вказаної митної декларації 02.02.2023 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: за наявності платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо); копії митної декларації країни відправлення з врахуванням ст. 254 МК України; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; інших наявних у позивача документів. що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
14.04.2023 позивач на вказаний запит надав відповідачу свого листа № 1404/23-01 від 14.04.2023 з наступними документами, поясненнями та інформацією:
Щодо платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо) позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 від 27.12.2022 до контракту продавець та позивач погодили, що за домовленістю сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із моменту доставки товару в порт м. Констанци, Румунія.
Позивач додатково надав до відповідача для ознайомлення фотокопію електронного платіжного доручення №JBKLN2E071PMLA від 14 лютого 2023 року, виданого позивачем на суму 119 607,09 доларів США.
Позивач звернув увагу відповідача на те, що він у довідкових цілях під час митногооформлення спірного Товару надав останньому для ознайомлення фотокопії наступних банківськихплатіжних документів, які підтверджують оплату позивачем Продавцю вартості подібних (аналогічних) товарів, придбаних у Продавця за Контрактом та Інвойсом №EXP/FDW/2100/2021 від 19 червня 2021 року, виставленим Продавцем: Платіжних доручень №JBKLM9TO6JG9TI від 29 вересня 2022 року на суму 67 000,00 доларів США та №JBKLMAE06LJDS5 від 14 жовтня 2022 року на суму 67 109,16 доларів США.
Позивач також повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції, витребуваної в запиті, адже такий документ не надався йому продавцем.
Щодо копії митної декларації країни відправлення з врахуванням ст. 254 МК України, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та яка не надавалась позивачу, та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача.
Щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару, крім того прайс-листа продавця, який було надано позивачем разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380601435U1 від 02.02.2023.
Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача, що він міг надати Відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який є в його наявності.
Більше того, позивач зауважив, що чинне законодавство не містить обов'язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов'язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача.
Позивач також зазначив, що прайс-лист продавця носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в ч. 2 ст. 53 МК України.
Щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, документів, що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних із їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, коносамента з відмітками митних органів позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до ст. ст. 2, 3 контракту в редакції додаткової угоди № 5 від 02.12.2022 та інвойса, поставка товару здійснювалась на умовах СРТ м. Одеса, Україна (Incoterms 2010) та навів витяг зі ст. ст. А.3, А.4 та А.6 Розділу СРТ.
Водночас, відповідно до п. п. 5 та 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Позивач зауважив відповідачу, що законодавець у ч. 10 ст. 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на його транспортування до місця ввезення на митну територію України, та витрати, понесені на його навантаження, вивантаження та обробку, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.
Як наслідок, позивач звернув увагу відповідача на те, що вартість витрат, пов'язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, витрат, понесених на навантаження, вивантаження та обробку товару, пов'язаних із його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, на умовах поставки СРТ м. Одеса, Україна (Incoterms 2010) була включена до ціни товару та була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення транспортування товару, його навантаження, вивантаження та обробки, пов'язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, а відтак позивач не повинен був додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості товару.
Що стосується твердження відповідача, що позивач надав останньому коносамент без відміток митного органу та перевізника, то позивач звернув увагу відповідача, що він надав відповідачу копію коносамента у тому вигляді, в якому вона була отримана від перевізника продавця, та яка містить відмітки перевізників.
Що ж стосується виокремлення складових митної вартості товару в інвойсі, в якому чітко та однозначно вказано, що товар постачався на умовах СРТ м. Одеса, Україна, то позивач зауважив, що він не погоджується з такою позицією відповідача, адже такої вимоги щодо виокремлення складових митної вартості товару в інвойсі законодавець не передбачає.
Щодо судових рішень, зазначених у графі 44 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380601435U1 від 02.02.2023, позивач зазначив відповідачу, що вказані в графі 44 митної декларації рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 в адміністративній справі № 420/13552/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги від 20.04.2021, та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 в адміністративній справі № 420/13553/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021, стосуються попередніх поставок позивача в рамках контракту та підтверджують заявлений рівень митної вартості товарів, раніше ввезених позивачем за контрактом, у яких містяться відомості, зокрема про позицію товарів, ввезених за контрактом відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 5513410000, що залишилося поза увагою Київської митниці.
Відповідач 03.02.2023 прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2.
Так, за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією № 23UA100380601435U1 від 02.02.2023, відповідачем встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) Відповідно до Інкотермс - 2010, міжнародний торговий термін (умова) "СРТ" (Carriage Paid To (named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Контрактом не передбачено включення до вартості товару такої складової як "навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України".
Зазначено лише про включення до ціни товару вартості страхування (доповнення до Контракту від06.09.2021 б/н). У наданому інвойсі від 12.12.2022 №EXP/FDW/2182/2022 також не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів. А отже, неможливо відокремити вартість самого товару. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена бо підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на мину територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Таким чином відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості. За наданими документами не можливо встановити чи наявні додаткові витрати під час транспортування товарів за межами митної території України, зокрема витрати на навантаження, розвантажувальні роботи та інші.
2) Згідно з доповненням до Контракту від 17.10.2020 №2 по домовленості сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передплати; пунктом 2 доповнення до Контракту від 27.12.2022 №3 по домовленості сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту доставки товару в порт Констанція, Румунія. Відповідно до коносаменту (поданого без відміток митних органів) від 18.12.2022 №HLCUKHI221222920 ванта завантажено на борт судна 18.12.2022, інформація щодо дати прибуття товару в порт Констанція, Румунія відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутня.
3) Банківські платіжні документи надані без печатки установи, що їх видала;
4) Зазначені в 44 графі митної декларації судові рішення стосуються справи, яку неможливо ідентифікувати з наявними у митній декларації відомостями.
Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МКУ, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МКУ та є підставою для застосування другорядного методу 2г - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 - 5,86USD/кг (МД від 31.01.2023 №UA500020/2023/1407).
Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч. 8 ст. 57 та ч. 1 ст. 55 МК України, відповідач зазначив, що можливо застосувати резервний метод відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості. Таким чином, між митними органами та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Рішення винесено без урахування термінів, передбачених ст. 53 МК України, на лист позивача.
Після цього митним органом відповідно до п. 1 ч. 11 та ч. 12 ст. 264 МК України було відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380601435U1 від 02.02.2023 у зв'язку з прийняттям рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2 від 03.02.2023.
При прийнятті відмови посадовою особою митного органу була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000101 від 03.02.2023, примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380601486U3 від 03.02.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 232 857,50 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України № 4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
У силу приписів ч. 1 ст. 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Частинами 7 та 8 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені ч. 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, в силу ч. 2 цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.
Дана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" № 3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноваженої ним особи зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
За стандартним правилом, визначеним п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України.
Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2 від 03.02.2023 встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем із посиланням на те, що позивач не підтвердив включення вартості транспортування та витрат на його навантаження, вивантаження, обробку до митної вартості товару.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Суд зазначає, що відповідно до п. п. 2 та 3 контракту в редакції додаткової угоди № 5 від 02.12.2022 до нього та комерційного інвойса поставка спірного товару здійснювалася на умовах поставки CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
Продавець також зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
В обов'язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
Отже, за умовами поставки CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов'язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Одеси, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов'язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Одеси, Україна.
При цьому за приписами п. п. 5 та 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд зазначає, що законодавець у ч. 10 ст. 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті відмітки посадових осіб митного органу в пункті пропуску на митному кордоні України, суд зазначає, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а сам спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
Разом із тим, вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчить про її необґрунтованість.
При цьому в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010), тобто обов'язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Одеси, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов'язані з цим витрати.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару до митної вартості товару, адже такі витрати вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду всі документи, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 119 607,09 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №23UA100380601435U1 від 02.02.2023.
Суд вважає безпідставним твердження відповідача про необхідність виокремлення складових митної вартості в інвойсі, виданому продавцем, адже у вказаному інвойсі зазначено, що поставка спірного товару здійснюється на умовах CPT м. Одеса, Україна.
Таким чином, ціна товару, вказана продавцем у його комерційному інвойсі включає всі витрати, які продавець зобов'язаний нести згідно з умовами поставки товару CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, які не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2 від 03.02.2023.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі Правила)).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.
Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2 від 03.02.2023 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2 від 03.02.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2 від 03.02.2023.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 492,86 грн. (платіжна інструкція № 2551 від 13.07.2023), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 492, 86грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, оскільки спірне рішення про коригування митної вартості товарів призвело до спірних правовідносин.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000012/2 від 03.02.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" місцезнаходження: м. Одеса, проспект Шевченка, 4-Д, код ЄДРПОУ 40314889) судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3 492 (три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн 86 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: м. Київ. вул. В. Гавела, 8-а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.