про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі
13 листопада 2025 року № 320/46930/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про уточнення позовних вимог у справі № 320/46930/25 за позовом ОСОБА_1 до ДПС України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та грошової компенсації,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/46930/25 за позовом ОСОБА_1 до ДПС України, в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Державної податкової служби України про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, 01 вересня 2025 року у зв'язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 01.09.2025 № 1958-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 02 вересня 2025 року.
4. Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, будинок 8, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 вересня 2025 року до дня поновлення на роботі та визначити розмір грошової виплати за термін вимушеного прогулу.
5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині:
- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України з 02 вересня 2025 року;
- стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 37 486,90 грн. (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 90 копійок), з якої мають бути відраховані податки та обов'язкові платежі.
Справа розглядається у спрощеному провадженні з призначенням першого судового засідання на 12.11.2025р.
06.10.2025р. позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії ДПС України про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу мобілізаційної роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку Державної податкової служби України, 01.09.2025р. у зв'язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС України без скорочення чисельності та штату державних службовців.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ДПС України від 01.09.2025р. № 1958-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи та охорони праці Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку ДПС України з 02.09.2025р.
4. Стягнути з ДПС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.09.2025р. до дня поновлення на роботі та визначити розмір грошової виплати за термін вимушеного прогулу, при цьому покласти обов'язок покрити шкоду, заподіяну ДПС України у зв'язку з виплатою на користь ОСОБА_1 його середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.09.2025р. до дня поновлення на роботі, та визначити розмір грошової компенсації, еквівалентній оплаті за термін вимушеного прогулу ОСОБА_1 , за рахунок посадових осіб ДПС України, які причетні до протиправного повторного звільнення позивача:
- посадову особу, яка підписала наказ ДПС від 01.09.2025р. № 1958-0 «Про припинення державної служби ОСОБА_2 » (у якому міститься визнаний протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 1 наказу Державної податкової служби України від 01.09.2025р. № 1958-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »): Леся КАРНАУХ;
- посадову особу, яка готувала проєкт наказу ДПС від 01.09.2025р. № 1958-0 «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » (у якому міститься визнаний протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 1 наказу Державної податкової служби України від 01.09.2025р. № 1958-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »): ОСОБА_3 ;
- посадових осіб, які, відповідно до вимог Регламенту ДПС, погоджували проєкт наказу ДПС від 01.09.2025р. № 1958-0 «Про припинення державної служби ОСОБА_1 » (у якому міститься визнаний протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 1 наказу Державної податкової служби України від 01.09.2025р. № 1958-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »).
5. Стягнути з ДПС України на користь ОСОБА_1 :
- моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн., що відповідає приблизній оплаті за час вимушеного прогулу, у зв'язку із його незаконним звільненням;
- середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв'язку із його звільненням у сумі 15 392,70 грн.;
- компенсацію за відпустку у розмірі 135 113,70 грн. з врахуванням вже виплаченої суми;
- компенсацію за відпустку державного службовця у розмірі 51 309,00 грн. з врахуванням вже виплаченої суми.
6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 37 626,60 грн., з якої мають бути відраховані податки та обов'язкові платежі.
Частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, законодавцем визначено право позивача збільшувати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відтак, позивачем не при поданні заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог не порушено строків, визначених приписами ст. 47 КАС України.
Розглянувши подану заяву у письмовому провадженні, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд зауважує на тому, що уточнений адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Позивачем, зокрема, заявлено вимогу про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн. та грошової компенсації в сумі 186 422,70 грн., проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за вказані позовні вимоги.
Так, за п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року (далі - Закон №3674-VI) встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Водночас, суд зауважує, що вимога про стягнення моральної шкоди, як майнова є похідною вимогою від попередніх, та заявлена в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно правового спору.
Згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Суд наголошує, що наведене вище положення Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди останні повинні бути визнані судовим рішенням незаконними.
Разом з тим, матеріали адміністративного позову не містять доказів, які б підтверджували, що дії та наказ відповідача визнані незаконними в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому, на даній стадії розгляду справи суд немає можливості встановити, що спірна матеріальна шкода, завдана незаконними діями, бездіяльністю чи рішеннями відповідача. Такий же принцип застосовується і до виплати грошової компенсації позивачу.
Відповідно, в цій справі позивач оскаржує спірний наказ про звільнення із посади аргументуючи неправомірними, незаконними діями відповідача та прийняття наказу про звільнення. Відтак, застосувати п.13 ч.2 ст.3 Закону №3674-VI у даному випадку суд не вбачає можливості як і п.1 ч.1 ст.5 вказаного Закону у межах заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.
Згідно з ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Виходячи з того, що на даному етапі розгляду справи не встановлено вчинення відповідачем незаконних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, відповідні дії та прийнятий наказ оскаржуються у даній справі одночасно із вимогою про стягнення моральної шкоди, тому суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, враховуючи також предмет спору, а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди (упущеної вигоди) та грошової компенсації позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 року у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 року у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 року у справі №202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 року у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 року у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 року у справі №9901/194/20.
Частиною 1 ст. 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 грн.
З урахуванням розміру заявлених вимог та наведених положень законодавства, ставка судового збору за звернення до суду з вказаним адміністративним позовом становить 3 864,23 грн. (186 422,70 + 200 000,00 = 386 422,70; 386 422,70 грн х 1%).
Таким чином, позивачу необхідно здійснити сплату судового збору у розмірі 3 864,23 грн. за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
За приписами ч. ч. 13, 14 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 171 КАС, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
При цьому, необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171-172, 243, 248, 256 КАС, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ДПС України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та грошової компенсації, - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві 5-тиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марич Є.В.