ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" листопада 2025 р. справа № 300/3515/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Західніенерготехнології» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови
ТОВ «Західніенерготехнології» звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 094913 від 22.04.2025 про застосування штрафу у розмірі 17000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 094913 від 22.04.2025 ТОВ «Західніенерготехнології» притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Позивач вважає постанову протиправною, посилаючись на безпідставність висновків відповідача про відсутність у водія на момент перевірки товарно-транспортної накладної та на порушення процедури розгляду справи та способу прийняття оскаржуваного рішення. Тому, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи (а.с. 21,22).
У встановлений строк, відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті при проведенні рейдової перевірки встановлено відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме товарно-транспортної накладної на вантаж, що відображено в акті від 10.02.2025 №АР077980. Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт було складено постанову від 22.04.2025 №094913. Повідомлення позивача про розгляд справи здійснено у спосіб встановлений законом і позивач вважається повідомленим про такий розгляд. Вважає, що посадові особи діяли в межах законодавства, а оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача законною, просив відмовити в задоволенні позову (а.с. 27-40).
Представником позивача надано відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився з аргументами відповідача та зазначив, що обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної встановлена у випадку надання послуг з перевезень вантажів на договірних умовах, в той час як у спірних правовідносинах відбувалось внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей. Також вказав, що справа розглянута поза межами двохмісячного строку встановленого п. 25 Порядку проведення рейдових перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (а.с. 63-66).
На адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якій представник відповідача не погодилася з аргументами представника позивача. В задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 73-79).
Також представниками сторін надано письмові пояснення (а.с. 83-86, 91-93).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Позивач, ТОВ «Західніенерготехнології», код ЄДРПОУ 40688207, юридична адреса: 76014, вул. Левинського І., буд. 1; м. Івано-Франківськ.
Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої владі, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
На підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 07.02.2025 та направлення на рейдову перевірку №001974 від 07.02.2025 співробітниками відповідача проведена рейдова перевірка у місті Івано-Франківськ та Івано-Франківська область (а.с. 41).
Під час проведення перевірки 10.02.2025 було зупинено транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 .
В ході перевірки було встановлено відсутність у водія товарно-транспортної накладної на вантаж.
У зв'язку з виявленими порушенням контролюючим органом 10.02.2025 складено акт №АР 010299 (а.с. 43).
Враховуючи встановлене порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», на підставі вказаного акту перевірки відповідачем була прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №094913 від 22.04.2025, якою накладено на позивача штраф у розмірі 17000 грн (а.с. 12, 46).
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Пунктом 2 Порядку №1567 встановлено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно п. 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Таким чином, посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, який є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, уповноважені здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, зокрема, шляхом здійснення рейдових перевірок та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР077980 від 10.02.2025 встановлено відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж, водій із цим актом ознайомлений про що свідчить підпис та пояснення, які містяться в акті перевірки (а.с. 43).
Згідно з пунктами 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
З огляду на вищезазначене, на відповідача покладено обов'язок щодо повідомлення суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, а у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання відповідачі уповноважені здійснювати розгляд справи про порушення без її участі.
Судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надіслано позивачу 02.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44, 45).
Водночас, судом встановлено та не заперечується сторонами, що вказане повідомлення не вручене позивачу з незалежних від відповідача причин і як наслідок позивач був неповідомленим про дату час та місце розгляд у справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у позовній заяві позивач зазначає вказану обставину як безумовну підставу визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 27 Порядку №1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином Порядком № 1567 встановлено обов'язок органу державного контролю повідомити суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб'єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Такий висновок узгоджується із позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі №340/1617/22.
Як встановлено з матеріалів справи, повідомлення про розгляд справи про порушення транспортного законодавства (яка призначена на 22 квітня 2025 року) надіслано позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням 02 квітня 2025 року.
Отже, відповідач виконав свій обов'язок щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.
При цьому будь-яких інших обов'язків з цього приводу Порядок №1567 на нього не покладає, оскільки в межах спірних правовідносин законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Тому, аргументи позивача щодо неповідомлення його про час та місце розгляду такої справи не відповідають дійсності.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Водночас, та обставина, що поштова кореспонденція повернулась з зазначенням «за закінченням терміну зберігання», і як наслідок, позивач не був обізнаний про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства, не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку №1567.
Крім того, суд звертає увагу, що положеннями Порядку №1567 не встановлено обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб'єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та прийняття органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Оскільки пунктом 27 Порядку №1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення розглядається без її участі, то відповідачем правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі позивача.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року по справі №200/4035/23.
Щодо тверджень представника позивача про розгляд справи з порушенням двохмісячного терміну встановленого п. 25 Порядку, як підставу скасування оскаржуваною постанови суд зазначає наступне.
Висновок про застосування пункту 25 Порядку № 1567 у взаємозв'язку з положеннями статті 250 ГК України у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року в справі № 160/12371/22. Такий висновок зводиться до наступного.
Зі змісту статті 250 ГК України висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.
Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб'єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Судом встановлено, що акт проведення перевірки складено 10 лютого 2025 року, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 22 квітня 2025 року.
Наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки, фактично порушивши строк розгляду справи (не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення), передбаченого пунктом 25 Порядку № 1567, застосував до позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.
Згідно правових висновків Верховного Суду у справі №160/10125/22 викладених у постанові від 14.12.2023 вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб'єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.
Зі встановлених судом обставин слідує, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України, що свідчить про правомірність прийняття постанови.
Щодо виявленого порушення, а саме відсутність у водія на момент перевірки товарно-транспортної накладної, що зафіксовано в акті перевірки, суд зазначає наступне.
Представник позивача зауважує, що в даному випадку відповідач не здійснював комерційні перевезення, та не був автомобільним перевізником у даному випадку, що виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Абзацом 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за №128/2568 (надалі - Правила №363), встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Отже, під час здійснення перевезення вантажів водій повинен мати товарно-транспортну накладну із зазначенням у ній усіх обов'язкових реквізитів, передбачених частиною третьою статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", та у разі відсутності належним чином оформленої товарно-транспортної накладної автомобільний перевізник несе відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Судом враховано правову позицію Верховного Суду відображену у постанові від 31.10.2023 у справі №440/17062/21, згідно якої Верховним Судом зазначено, що положеннями статті 48 Закону №2344-ІІІ визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив, як єдиний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Виключенням з цього правила є лише випадки, якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Тому, саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу. Водночас, зміст та форма товарно-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів і дотримання цих умов є обов'язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, про обов'язок водія мати товарно-транспортну накладну, в тому числі при здійсненні внутрішнього переміщення товару, оскільки ним здійснювалось перевезення вантажу для власних потреб. Таке переміщення вантажу для внутрішніх потреб підтверджене долученими представником позивача до матеріалів справи подорожнім листом від 10 лютого 2025 року та накладною-вимогою складеною ТОВ «Західніенерготехнології» №ЗТ00-000035 від 10.02.2025, які свідчать про перевезення позивачем вантажу в межах господарської діяльності як внутрішнє перевезення (а.с. 15-17).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №ПШ 094913 від 22.04.2025 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України та скасуванню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Західніенерготехнології» є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ТОВ «Західніенерготехнології» (код ЄДРПОУ 40688207, вул. Левинського І., буд. 1; м. Івано-Франківськ, 76014) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492) про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 094913 від 22.04.2025 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.