14 листопада 2025 року (16:00)Справа № 280/7861/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії Військовій чистині НОМЕР_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
09.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Гарнізонної військово-лікарської комісії Військовій чистині НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, яка полягає у неналежному проведенні медичного огляду військовослужбовця ОСОБА_1 , внаслідок якого прийнята незаконна і необґрунтована постанова BЛК, оформлена Довідкою №2735 від 24 жовтня 2024 року про визнання його придатним до військової служби;
визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, яка полягає у відмові в розгляді скарги військовослужбовця ОСОБА_1 від 06 березня 2025 року на постанову ВЛК, оформлену довідкою №92735 від 24.10.2025;
скасувати постанову відповідача 1, оформлену довідкою №2735 від 24.10.2024;
зобов'язати відповідача 2 направити ОСОБА_1 на повторний медичний огляд в інший військово-медичний заклад, із проведенням при цьому належних обстежень та врахуванням усіх наявних медичних документів про встановлені у нього діагнози та за результатами огляду прийняти нову постанову ВЛК відповідно до вимог Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваний на військову службу за мобілізацією 03 травня 2024 року. На дату проведення оскаржуваного ВЛК - 24 жовтня 2024 року позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , є учасником бойових дій. Зазначає, в жовтні 2024 року позивач був направлений до Військової частин НОМЕР_1 для проходження медичного огляду військово- лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби. За результатами проведеного медичного огляду позивача була прийнята постанова ВЛК, оформлена у вигляді Довідки ВЛК № 2735 від 24 жовтня 2024 року, відповідно до якої, на підставі статей 23-в, 61-в графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ - позивач був визнаний придатним до військової служби. Копія довідки позивачу не вручалась, була вручена лише у листопаді 2024 року у військовій частині його безпосереднім командиром. Відповідач 1 зазначив в Довідці ВЛК неправильні відомості про ТЦК та СП, яким позивач був призваний на військову служби, а також військове звання позивача (головний сержант замість старший сержант); найменування військової посади позивача (стрілець замість старший стрілець). По формі Довідка ВЛК не відповідає Додатку 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зокрема: Розділ з відміткою про ознайомлення оглянутого з постановою ВЛК, його підпис, ім'я та прізвище, дата ознайомлення з постановою ВЛК в оскаржуваній постанові взагалі відсутні. 06 березня 2025 року адвокат позивача звернувся зі скаргою на постанову ВЛК Військової частини НОМЕР_1 , оформленої Довідкою ВЛК №2735 від 24.10.2024 до відповідача 2 та Листом 05.04.2025 відмовлено у розгляді скарги позивача у зв'язку із нібито пропущенням встановленого строку. Проте, відповідач 2 не врахував, що позивач після проходження медичного огляду не був ознайомлений з Довідкою ВЛК, не підписував і не отримував її в установленому законом порядку. Дата ознайомлення позивача з Довідкою ВЛК №2735 від 24 жовтня 2024 року з тексту Довідки ВЛК не вбачається. Також, відповідач 2, відмовляючи в розгляді Скарги у зв'язку з пропуском строку, залишив поза увагою, що оскаржувана Довідка ВЛК не відповідає за формою Додатку 4. Також відповідач 2 не прийняв до уваги, що позивач є діючим військовослужбовцем, який проходить безперервну військову службу в Збройних Силах України, є учасником бойових дій, не обізнаний щодо юридичних строків і процедур; тривалий час не мав можливості звернутись за правовою допомогою адвоката та не мав фізичної можливості дотриматись встановлених законом строків. Також зазначає, що відповідач 1, який не виконав при проведенні медичного огляду позивача вимоги Положення №402, і не дотримався встановлених законодавством правил і процедур, дійшов необ'єктивного висновку про стан здоров'я позивача і прийняв незаконну і необґрунтовану постанову ВЛК. Так, в оскаржуваній Довідці ВЛК не були враховані всі наявні у позивача стани і захворювання, відомості про які містяться в його медичній документації. Відповідач 1 безпідставно не застосував коди згідно чинного НК 025, які були до цього визначені лікарями медичних закладів, де після поранення 04.07.2024 проходив лікування позивач; вказані в Довідці ВЛК діагнози не були віднесені відповідачем 1 до відповідних статей Розкладу хвороб. Враховуючи наявність у позивача захворювань ока та придаткового апарату, а також пошкодження при пораненні органів слуху, позивачу категорично не можна було залишатись на посаді «стрільця», але за наявності у позивача Довідки ВЛК про його придатність до військової служби, підстав для подачі рапорту на переведення на іншу посаду у нього не було. Відповідач 1, приймаючи рішення про придатність позивача до військової служби, не індивідуалізувало (не відрізнило) таку придатність відповідно до можливості або неможливості здійснення ним військового обов'язку. Також зауважує, що відповідач 1 не залучав до медичного огляду вузькопрофільних лікарів - спеціалістів, які не входять до складу комісії ВЛК, для встановлення/підтвердження чи спростування встановлених до цього лікарями медичних закладів діагнозів хвороб та станів позивача, а також не проводив при встановленні діагнозів всіх необхідних діагностичних процедур, які передбачені Розкладом хвороб (з урахуванням Додатків 1, 2 до нього). При визначенні ступеня порушення функцій позивача стосовно більшості захворювань, вказаних в Довідці ВЛК, відповідач 1 для характеристики ступеня порушення функцій вживав такі слова, як: «без порушення функцій», «легкого ступеня», що дозволило відповідачу 1 занизити показники наявних у позивача хвороб і застосувати саме ті пункти вказаних в Довідці ВЛК статей Розкладу хвороб, якими визначалась придатність до військової служби, без врахування при цьому реального стану здоров'я Позивача. Отже, постанова гарнізонної Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлена Довідкою ВЛК №2735 від 24.10.2024 щодо позивача є неповною, необґрунтованою і незаконною, не відповідає реальному стану здоров'я Позивача і вимогам чинного законодавства України, у тому числі - вимогам Положення №402, а тому - підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03.10.2025 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№49612), в якому останній зазначає, що 24.10.2024 позивачу було проведено медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 , з метою визначення ступеню придатності до проходження військової служби у Збройних Силах України. За результатами проведених обстежень винесено Довідку ВЛК №2735 від 24.10.2024, якою позивач визнаний придатний до військової служби. Позивач оскаржив постанову ВЛК військової частини НОМЕР_1 , оформлену довідкою ВЛК №2735 від 24.10.2024. Листом від 05.04.2025 ЦВЛК ЗСУ надала відповідь на скаргу позивача, в якій відмовила у розгляді скарги та рекомендувала позивачу у випадку погіршення стану здоров'я звертатись встановленим порядком до командування військової частини за місцем проходження військової служби. Зазначає, що під час медичного огляду позивача, враховуючи результати проведених обстежень, а також надану позивачем медичну та особисту документацію, гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 не знайшла підстав для встановлення зв'язку із захистом Батьківщини захворювань. Зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження, а також причинний зв'язок захворювань є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. Звертаємо увагу суду на правову позицію Верховного Суду від 13.06.2018 №806/526/16 та зазначає, що суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Також зазначає, що гарнізонна ВЛК військової частини НОМЕР_1 не має повноважень самостійно направляти військовослужбовців на медичний огляд ВЛК. Це повноваження належить виключно командуванню військової частини, в якій проходить військову службу позивач, або іншим органам, визначеним пунктом 6.1 Положення №402. Саме командир військової частини, в якій проходить військову службу позивач має оцінити стан здоров'я військовослужбовця, проаналізувати висновки медичної служби частини та прийняти рішення про доцільність направлення на повторний медичний огляд ВЛК. Ураховуючи зазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 .
04.07.2024 позивач отримав вогнепальне поранення під час виконання бойового завдання, що підтверджується Довідкою про обставини травми від 28.07.2024 №3526 (а.с.40).
Відповідно до Довідки ВЛК КП «Хмельницька міська лікарня» Хмельницької обласної ради від 24.07.2024 №340, отримана позивачем травма відноситься до категорії «тяжка»; травма, так, пов'язана із проходженням військової служби (а.с.45).
Командуванням ВЧ НОМЕР_2 30.09.2024 видано направлення на медичний огляд ВКЛ з метою визначення придатності позивача до військової служби (а.с.71).
В межах медичного огляду позивачу зроблені відповідні дослідження та проведений огляд у лікарів-спеціалістів (а.с.72-75,77).
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду позивача (а.с.70) та відповідно до Довідки ВЛК від 24.10.2024 №2735:
«Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) (У36.2) Наслідки ВОСП м'яких тканин грудної клітини, ділянки лівого колінного суглобу, лівої гомілки (04.07.2024) ускладненого лівобічний гемопневмотораксом, лікованого оперативно (04.07.2024) дренуванням плевральної порожнини за Бюлау зліва, ПХО ВОСП м'яких тканин лівого колінного суглобу лівої гомілки у вигляді зміцнілих шкірних рубців без порушення функції; (Т70.0, Н90.6) акубаротравми з розривом барабанних перетинок у вигляді хронічної двобічної змішаної приглухуватості легкого ступеня.
Згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 відноситься до важких травм. Поранення, травма, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. (Довідка про обставини травми №3526 від 28.07.2024 видана командиром військової частини НОМЕР_3 )
(М54.5) Хронічна вертеброгенна люмбалгія зліва, фаза нестійкої ремісії, з м'язево-тонічним синдромом.
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
(Н52) Далекозорість в +1,75Д з гостротою зору 0,1 правого ока, 1,0 лівого ока.
(Н53) Амбліопія високого ступеня обох очей. (М1 7.1) Лівобічнии гонартроз II стадії без порушення функції.
Захворювання, НІ, не пов'язані з проводженням військової служби.
На підставі статей 23-в, 61-в графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ - придатний до військової служби.
Адвокат позивача оскаржила вказану постанову ВЛК до ЦВЛК ЗСУ (а.с.26-30), та листом від 04.05.2025 повідомлено про пропущення терміну звернення зі скаргою (а.с.31).
Вважаючи, що відповідачем 1 проведений неналежний медичний огляд позивача, що призвело до визнання його придатним до військової служби, а також не погоджуючись із діями відповідача 2 щодо не розгляду скарги на постанову ВКЛ, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України і діє на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
За пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Згідно з пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України (підпункт 2.3.3).
Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
За рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 розділу І Положення №402).
Згідно із пунктом 2.5.1. пункту 2.5 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до пункту 2.6 розділу І Положення №402, госпітальні ВЛК створюються при ВМКЦ, медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України. Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені.
На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається зокрема, проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення (підпункт 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення №402);
За приписами підпункту 2.6.4 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення №402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці підлягають медичному огляду госпітальною (гарнізонною) ВЛК, якій, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби.
Як встановлено судом, командуванням ВЧ НОМЕР_2 позивач направлений на медичний огляд ВКЛ з метою визначення придатності до військової служби та відповідно до Довідки ВЛК від 24.10.2024 №2735 на підставі статей 23-в, 61-в графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ - позивач визнаний придатним до військової служби.
Суд зазначає, що військово-лікарська комісія при військовій частині НОМЕР_1 є позаштатною гарнізонною ВЛК, підпорядкованою ВЛК регіону. При цьому, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних гарнізонних ВЛК у судовому порядку.
Згідно з нормами Положення №402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
При цьому, оскарженню у судовому порядку, за приписами підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Судом з'ясовано, що не погодившись із висновками ВЛК, зазначеними у довідці від 24.10.2024 №2735 позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ, проте скарга по суті не розглянута з огляду на пропуск терміну.
Так, відповідно до п. 3.2 Положення №402, скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Статтею 17 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Як зазначено у листі ЦВЛК ЗСУ від 05.04.2025, скарга на постанову гарнізонної ВЛК від 24.10.2024 оформлена без дати, надійшла на електрону адресу ЦВКЛ 06.03.2025, тобто, із пропуском місячного строку.
У позові зазначено, що оскаржувана постанова ВЛК від 24.10.2024 вручена позивачу у листопаді 2024 (а.с.2). До ЦВКЛ адвокат позивач звернувся у березні 2025 року.
З огляду на викладені вище норми, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо відмови у розгляді скарги військовослужбовця позивача на постанову ВЛК, оформлену довідкою №2735 від 24.10.2024, оскільки відповідачем 2 надано обґрунтовану відповідь із чітким посиланням на норми законодавства щодо пропуску позивачем місячного строку на подання скарги.
Підставою звернення позивача до суду стало те, що, на його думку, відповідачем 1 проведений неналежним огляд позивача, не враховано наявність у нього відповідних захворювань, відомості про які містяться у медичній документації, зокрема зазначає що:
при проведенні медичного огляду відповідач не врахував наявність у позивача захворювань хребта, про які зазначено в медичних документах, зокрема: КТ - дослідженні від 14.06.2024 №57051, проведеному ТОВ «Євро-Сервіс Україна» (м. Дніпро);
при обстеженні шийного відділу хребта (ШВХ) у позивача були виявлені: «Остеохондроз. КТ - ознаки переднього атланто-аксіального суглобу. Кісти в дузі С1 хребця ліворуч, суглобовому відростку ліворуч С6 хребця. Медіанна протрузія міжхребцевого диску С3-С4. Задньоліва протрузія міжхребцевого диску С6-С7. Двобічний форамінальний стеноз на рівні С5-С6, С6-С7.»;
при проведенні КТ грудного відділу хребта (ГВХ) у позивача були встановлені: «Незначний S-подібний сколіоз. Остеохондроз грудного відділу хребта. Деформуючий спондильоз, спондолоартроз. Артроз реберно-хребцевих зчленувань. Задньоліва кила міжхребцевого диску Th5-Th6. Двобічний форамінальний стеноз на рівні Th10-Th11. Еностоз в тілі Th2 хребця.»;
при проведенні КТ поперекового відділу хребта (ПВХ) у позивача були виявлені: «Spina bifida S1. Остеохондроз. Спондилоартроз. Дифузні випинання міжхребцевих дисків L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5. Медіанна протрузія міжхребцевого диску L5-S1. Локальне потовщення корінця L5 праворуч на рівні тіла L5» і для уточнення характера змін та виключення об'ємного утворення лікарями було рекомендовано провести МРТ- дослідження, чого позивачем (який більшість часу перебуває на військовій службі) зроблено не було.
Суд звертає увагу, що повноваження щодо визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є повноваженнями військово-лікарської комісії. Надання оцінки стану здоров'я позивача та його діагнозам, що визначають ступінь придатності до військової служби, не входять до повноважень суду при вирішенні адміністративної справи.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд зазначає, що суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями ВЛК та інших спеціалізованих експертних установ. У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та їх причинно-наслідкового зв'язку.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а та від 26.02.2025 у справі №240/13173/22.
У свою чергу, позивач не надав доказів порушення відповідачем процедури медичного огляду та порядку прийняття постанови про придатність позивача до військової служби, а суд не має підстав для висновку про необ'єктивне визначення лікарями-спеціалістами стану здоров'я позивача на момент огляду.
В той же час, відповідачем до відзиву надані докази того, що в межах медичного огляду позивачу зроблені відповідні дослідження та проведений огляд у лікарів-спеціалістів (а.с.72-75,77). Відповідно до картки обстеження та медичного огляду позивача (а.с.70) та відповідно до Довідки ВЛК від 24.10.2024 №2735.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності дій та рішень ВЛК щодо не неналежного проведення медичного огляду позивача на предмет його подальшої придатності до військової служби.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, оформленої довідкою від 24.10.2024 №2735, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення похідних вимог про зобов'язання призначити позивачу переогляд військово-лікарськими комісіями.
Додатково суд зазначає, що посилання представника позивача на помилки у Довідці ВЛК від 24.10.2024 №2735 в частині посади позивача та органу, яким позивач був призваний на військову служби, не впливають на суть спору та не можуть бути окремою підставою для задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем прав, свобод або інтересів позивача на момент звернення до суду, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Гарнізонної військово-лікарської комісії Військовій чистині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; код ЄДРПОУ 08356179) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.11.2025.
Суддя Ю.В. Калашник