06 листопада 2025 рокуСправа № 280/414/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянувши заяву представника Державної установи «Центр пробації» Яременко Віти Володимирівни про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної установи «Центр пробації» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, код ЄДРПОУ 41847154)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації», які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), у т.ч. грошової допомоги на оздоровлення, за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 по 19.07.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
В решті позовних вимог відмовлено.
15.10.2025 рішення по справі №280/414/25 набрало законної сили.
27.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ДУ «Центр пробації» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 до затвердження кошторису Центру пробації на 2026 рік та надходження відкритих асигнувань до 01 березня 2026 року. В обгрнтування зазначив, що відповідач відповідно до Положення про Державну установу «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2025 №497/5 є бюджетною неприбутковою установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально - виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мінюсту. Центр пробації є розпорядником бюджетних коштів, кошторис затверджується Міністерством юстиції України.
З метою виконання рішення суду відповідач звернувся до Міністерства юстиції України як головного розпорядника коштів із листом щодо внесення змін до кошторису та виділення додаткового фінансування по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для виплати коштів за рішенням судів. У відповідь Міністерство юстиції України повідомило про неможливість внесення змін до кошторису. На теперішній час додаткового фінансування протягом поточного бюджетного року Міністерством юстиції України не передбачено.
Залишки коштів за іншими кодами економічної класифікації видатків, наявні на рахунках установи, є розподіленими до затвердженого кошторису та планів використання бюджетних коштів і будуть використані до кінця поточного року для забезпечення першочергових потреб та безпосередньо функціонування установи, що підтверджується наданими документами.
Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин , які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку КЕКВ2800 «Інші поточні видатки» та неможливістю перерозподілити існуючи видатки з інших КЕКВ.
Для розгляду питання про відстрочення виконання рішення суду у справі судом призначено судове засіданні на 06.11.2025 о 15:00 год., про що повідомлено заявника, позивача та відповідача.
В судове представник заявника не з'явився, через систему «Електронний суд» звернувся з заявою про розгляд справи без його участі (вх. № 55077 від 03.11.2025)
Позивач, представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Частиною другою ст. 378 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Як передбачено ч.4 ст.229 КАС України, , у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із ч.5 ст. 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З огляду на викладене, слідує, що інститут відстрочення виконання рішення суду спрямований на забезпечення виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у разі наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд зобов'язаний встановити та перевірити наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або обставин, що роблять його виконання неможливим, врахувати ступінь вини відповідача (у даному випадку - заявника), стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Разом з тим під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами, як це встановлено статями 72,77 КАС України.
Водночас обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Тобто, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») дає підстави для висновків, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
В ст. 129 Конституції України видно, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як свідчить зміст заяви про відстрочення виконання судового рішення, остання мотивована загальними підставами, а саме: відсутністю коштів на виконання рішення.
Однак наведені відповідачем (боржником) обставини не є тими «виключними» підставами, які ототожнюються з поняттям стихійне лихо або інші непереборні обставини, з якими законодавець пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
На переконання суду, відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене фінансування, зокрема, в частині видатків на виконання судових рішень, не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Суд враховує, що і відповідач, і позивач знаходяться у рівних економічних умовах в одній державі, а відтак посилання представника відповідача на незадовільний фінансовий стан не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення в розумінні ст. 378 КАС України.
Інших доводів того, що виконання судового рішення є ускладненим, заявником не наведено, а також доказів на підтвердження обставин, що виключають можливість виконання рішення не надано.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Суд уважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у перерахунку та виплаті позивачу у повному обсязі коштів на виконання рішення суду є необґрунтованою, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
При цьому, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважали вчасно виконати рішення суду.
Наведене вище, на переконання суду, свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
Суд зазначає, що відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Також, заява не містить підстав уважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Враховуючи вищевикладене, підстави, на які посилається заявник щодо відстрочення виконання судового рішення, не дають підстав для висновку про істотність ускладнення чи неможливість виконання судового рішення, а відповідно заява про відстрочення виконання рішення суду у цій адміністративній справі не підлягає задоволенню відповідно до вимог статті 378 КАС України.
Керуючись ст. ст. 248, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника Державної установи «Центр пробації» Яременко Віти Володимирівни про відстрочення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 в адміністративній справі №280/414/25 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Суддя І.В. Батрак