17 листопада 2025 року Справа № 280/10004/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Новікова І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Мелітопольська установа виконання покарань (№144)» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
12 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Державної установи «Мелітопольська установа виконання покарань (№144)» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачці у заниженому розмірі у період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, компенсації днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати відповідача здійснити з 29.01.2020 по 20.05.2023 позивачці перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, компенсації днів невикористаної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачці грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 39580,74 грн.
Відповідно до пункту 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви зокрема з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановленою статтею 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Також, відповідно до статті 233 Кодексу Законів про працю України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Статтею 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Судом встановлено, що позивачем припинено проходження служби у ДУ «Мелітопольська установа виконання покарань (№144)» з 30.10.2024.
З наказом про звільнення позивачка ознайомлена - 31.10.2024.
Отже, після припинення проходження служби 30.10.2024 та отримання грошового забезпечення при звільненні, позивачка повинена була з листопада 2024 року дізнатися про те, що з нею не було проведено повний розрахунок, а тому строк звернення до суду слід обчислювати з листопада 2024 року.
Разом з тим, позивачка протягом 3-х місяців з дня її звільнення не звернулася до суду з позовною заявою щодо невиплати їй грошового забезпечення у повному обсязі, що свідчить про пропуск строку звернення до суду.
Позовна заява не містить заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У відповідності до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із статтею 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в статті.167 КАС України.
Під час ухвалення рішення судом враховується правова позиція Верховного Суду, що викладена у постанові суду від 04.10.2024 по справі №200/1643/24, від 21.03.2025 по справі №460/21394/23, від 10.09.2025 по справі №160/28405/24.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Мелітопольська установа виконання покарань (№144)» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду.
Копію ухвали надіслати представнику позивача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Новікова