17 листопада 2025 року Справа № 280/7442/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті доплати, що підлягала виплаті її чоловіку, ОСОБА_2 на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату доплати, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24 відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 , внаслідок чого по пенсійній справі сформувались доплати, проте зазначені суми не були виплачені. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивачка вказує, що будучи дружиною ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманої її чоловіком за життя суми доплати, у відповідь на яку отримала рішення № П/С58201 від 09.07.2025, в якому було зазначено, що для виплати їй потрібно надати документи про факт сумісного проживання з чоловіком. Звертає увагу суду на те, що нею було надано до заяви довідку про місце проживання з чоловіком за однією адресою. Посилаючись на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на висновки Верховного Суду, зазначених у постанові від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а позивачка вважає, що має право на отримання доплати, що підлягала виплаті її чоловікові на виконання рішень суду у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24 і залишились недоодержаними, у зв'язку з його смертю. З огляду на зазначене просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду через систему «Електронний суд» 29 вересня 2025 року. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що за матеріалами електронної пенсійної справи місце проживання пенсіонера ОСОБА_2 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою територією України. Відповідач вважає, що оскільки в заяві на виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера позивачкою зазначено місце задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) населений пункт, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а пакет документів на виплату недоодержаної пенсії позивачкою надано на підконтрольній території України, встановити факт проживання позивачки з померлим пенсіонером на день його смерті у відповідача немає можливості. Звертає увагу суду на те, що додана позивачкою до заяви довідка про місце проживання, видана ОСББ «Затишок-3», не є належним доказом спільного проживання ОСОБА_1 з її померлим чоловіком, оскільки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не відноситься до органів місцевого самоврядування. З огляду на викладене вважає, що у відповідача не має правових підстав для виплати позивачці недоодержаної пенсії її померлого чоловіка. Разом з тим відповідач зазначає про те, що він не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду та не може здійснювати жодних розпоряджень коштами. Як вбачається з матеріалів справи № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24 стороною був саме ОСОБА_2 , а не його дружина ОСОБА_1 , а тому стягувачем, тобто на чию користь виконується рішення, був саме померлий. З огляду на зазначене вважає, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, є законними та обґрунтованими, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачка та ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії довідок від 20.08.2024 № 54414 та № 54415. Фактичним місцем проживання позивачки та ОСОБА_2 було визначено наступну адресу: АДРЕСА_2 .
З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що:
- рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 280/5035/23, яке набрало законної сили 31жовтня 2023 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 , у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2349/С від 13.12.2021 про грошове забезпечення для нарахування пенсії, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення (із врахуванням раніше виплачених сум);
- рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 280/1082/24, яке набрало законної сили 09 квітня 2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області установити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 грн до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.07.2021;
- рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі № 280/1907/24, яке набрало законної сили 21 червня 2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 29.01.2024 № 104/с (включаючи усі вказані у ній додаткові види грошового забезпечення) з 01.02.2023, з урахуванням раніше виплачених сум;
- рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справа № 280/7732/24, яке набрало законної сили 28 жовтня 2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням проведених виплат) пенсії ОСОБА_2 , починаючи з 01.02.2023 на підставі довідки від 29.01.2024 №104/с, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % суми грошового забезпечення та без обмежень максимальним розміром такої пенсії, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити нарахування та виплату (з урахуванням проведених виплат) пенсії ОСОБА_2 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, починаючи з 01.03.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, починаючи з 01.02.2023 та з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначених рішень суду відповідач здійснив перерахунок пенсії, в наслідок чого по пенсійній справі ОСОБА_2 сформувались доплати, які залишились не виплаченими.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років, місце смерті м. Івано-Франківськ.
17 червня 2025 року позивачка подала до відповідача заяву про виплату неодержаної пенсії, у зв'язку зі смертю її чоловіка.
09 липня 2025 року відповідачем було прийнято рішення № П/С 58201 про відмову в оформленні та виплаті неодержаної пенсії гр. ОСОБА_1 , у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 . Підставою для відмови у виплаті неодержаної пенсії стало неможливість встановлення факту проживання заявниці з померлим пенсіонером на день його смерті.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови їй у виплаті доплати, що підлягали виплаті її чоловікові ОСОБА_2 на виконання судових рішень та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статі 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника
За приписами частини 3 цієї статті Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Таким чином, вищевказаними положеннями запроваджено спеціальне правило публічного законодавства, у силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера; 3) дружині (чоловіку) померлого пенсіонера; 4) членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту Порядок № 3-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядок № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 3-1 передбачено, що до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи:
1) свідоцтво про смерть пенсіонера;
2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;
3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Поряд із цим, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною 1 статті 52 Закону № 105 8-ІV та частини 1 статі 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина 2 стаття 52 Закону № 1058-ІУ), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Таким чином, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ.
Як встановлено судом, на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24, які набрали законної сили, відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , внаслідок якого сформувалась доплата, яка була нарахована, але не виплачена сума пенсії, яка залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 також підтверджується, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 , яка проживала разом з пенсіонером на день його смерті та звернулась до пенсійного органу у встановлений законодавством строк із заявою в порядку статті 61 Закону № 2262-ХІІ, до якої додала документи передбачені пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 3-1.
Отже, виходячи з приписів частини 1 статті 61 Закону № 2262-XII позивачка має право на отримання нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 за життя пенсії, а тому відмова відповідача у виплаті цих коштів є неправомірною.
Щодо зазначеної в оскаржуваному рішенні підстави для відмови в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 - неможливість встановлення факту проживання ОСОБА_1 з померлим пенсіонером на день його смерті за однією адресою, суд зазначає наступне.
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем у прийнятому рішенні від 09.07.2025 № П/С58201 було зазначено, що за матеріалами електронної пенсійної справи місце проживання пенсіонера ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, м. Мелітополь Мелітопольської міської територіальної громади з 25.02.2022 по теперішній час тимчасово окупована рф територія України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії довідок від 20.08.2024 № 54414 та № 54415. Фактичним місцем проживання позивачки та її чоловіка було визначено за адресою: АДРЕСА_2 .
Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2025 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті м. Івано-Франківськ.
Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки голови ОСББ «Затишок-3» від 13.06.2025, судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 26.04.2025 разом із своїм покійним чоловіком ОСОБА_2 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, матеріалами справи повністю підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом за адресою АДРЕСА_2 .
З огляду на зазначене, підстава для відмови ОСОБА_1 в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , через неможливість встановлення факту проживання позивачки з померлим пенсіонером на день його смерті за однією адресою є протиправною.
За таких підстав, суд вважає доведеним, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.07.2025 № П/С 58201 про відмову в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 за заявою від 17.06.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів відповідача з приводу того, що додана позивачкою до заяви довідка про місце проживання, видана ОСББ «Затишок-3», не є належним доказом спільного проживання ОСОБА_1 з її померлим чоловіком, оскільки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не відноситься до органів місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.
Зазначена довідка засвідчена головою ОСББ «Затишок - 3».
При цьому, суд зазначає, що вимоги Порядку № 3-1 зобов'язують надати документ, який підтверджує відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті, проте не встановлює конкретного документу, яким такі відомості мають підтверджуватися.
Більш того, Порядок № 3-1 вимагає підтвердження саме проживання з пенсіонером на день його смерті, а не факт реєстрації за місцем його проживання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Твердження, що відповідач не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду також відхиляються з огляду на те, що Головне управління, відмовляючи позивачу, на вказані обставини не посилалося.
При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті доплати, що підлягала виплаті її чоловіку, ОСОБА_2 на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, оскільки такі дії були реалізовані шляхом прийняття рішення від 09.07.2025 № П/С 58201 про відмову в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 за заявою від 17.06.2025.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.07.2025 № П/С 58201 про відмову в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 за заявою від 17.06.2025 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату доплати, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп., згідно квитанції № 8389-9453-1092-8202 від 04.09.2025.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.07.2025 № П/С58201 про відмову в оформленні та виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 за заявою від 17.06.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату доплати, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/5035/23, № 280/1082/24, № 280/1907/24, № 280/7732/24, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 17 листопада 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький