14 листопада 2025 року Справа № 280/7572/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач) до Південно-Східної митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2025/000031/1 від 21.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
04.12.2023 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (покупець) уклало з компанією Qingdao Manye Cо., Ltd (Китай) (продавець) зовнішньоекономічний контракт №ME/1 на поставку в Україну товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією-продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2025-1 від 24.03.2025, інвойсу №МЕ-2025-1 від 16.04.2025 було здійснено поставку товарів (шини, камери, колеса, запчастини для тракторів, дизельні двигуни).
Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до Дніпровської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД) №25UA110150010231U5 від 17.07.2025.
Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №ME/1 від 04.12.2023; Додаток (специфікацію) до нього №2025-1 від 24.03.2025; Рахунок - фактуру №МЕ-2025-1 від 16.04.2025; Пакувальний лист від 16.04.2025; Сертифікат походження товару №С257837249790001 від 08.05.2025; також були надані технічні характеристики товару.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 84 від 04.01.2023; Заявки на перевезення №195 та №196 від 17.04.2025; Коносамент від 24.04.2025 №ZJSM25040928; Залізничні накладні: №31520269 та №31520271 від 01.07.2025; Рахунки на оплату ТЕО від 01.07.2025 №2025/PF/176 та №2025/PF/181; Акти виконаних послуг №49 та №50 від 08.07.2025; Довідки про транспортні витрати від 01.07.2025.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідач направив позивачу електроне повідомлення від 18.07.2025, відповідно до якого митним органом виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Цим же повідомленням, відповідно до ч.5 ст.54 МК України, митницею були додатково витребувані від позивача наступні документи:
«…1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини…».
Листом вих. №210701 від 21.07.2025, позивач надав відповідачу пояснення щодо виявлених невідповідностей, додатково надав залізничні накладні від 01.07.2025, а також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловив прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
21.07.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2025/000031/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1, 2, 4, 6, 8 10, 14, 17, 18, 23 - 31 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2025/000109.
Підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №25UA110150010441U4 від 23.07.2025. Загальна різниця митних платежів від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 593 007,97 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000031/1 від 21.07.2025 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
У графі 33 оскаржуваного рішення, відповідач зазначає розбіжності, які, на його думку, унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування:
1. «… Відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «QINGDAO MANYE MACHINERY CO., LTD.» (CN) та ТМ «Нема даних». У комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів та ТМ. Відповідно до п.2 ст.52 МКУ, декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. …».
Суд зазначає, що твердження про відсутність відомостей про виробника товару суперечить наданим до митного оформлення документам. Зокрема, у пункті 3 Специфікації №2025-1 від 24.03.2025, яка є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного контракту, чітко зазначено виробника товару: «QINGDAO MANYE MACHINERY CO., LTD., PRC». На підставі саме цього товаросупровідного документа, відповідно до вимог законодавства, відомості про виробника і були внесені до митної декларації. Отже, інформація про виробника була надана декларантом у повній відповідності до наявних комерційних документів.
Вимога митного органу надати додаткові документи, такі як ліцензії на виробництво, сертифікати якості, свідоцтва про присвоєння штрих-коду тощо, є неправомірною та виходить за межі його повноважень. Перелік документів, що підтверджують митну вартість, є вичерпним і визначений у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Зазначені митницею документи не входять до цього переліку.
Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, митний орган має право витребувати додаткові документи у випадку, якщо основні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
У своєму зауваженні митний орган не навів жодної конкретної розбіжності в наданих документах, яка б ставила під сумнів заявлену митну вартість і обґрунтовувала б необхідність надання додаткових документів.
Щодо зазначення у митній декларації «ТМ «Нема даних»», то це є стандартною технічною процедурою заповнення відповідної графи декларації у разі, коли торговельна марка не зазначена на товарі та у товаросупровідних документах, що відповідає вимогам Порядку заповнення митних декларацій.
Таким чином, зауваження митниці не ґрунтується на нормах Митного кодексу України, носить формальний характер та не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості.
2. «… Відповідно документів наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки згідно Інкотермс FOB - Qingdao (China). Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорта. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 04.12.2023 №ME/1 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. …».
Вимога митного органу надати копію митної декларації країни відправлення виходить за межі його повноважень, визначених митним законодавством. Митна декларація країни відправлення не входить до вичерпного переліку основних документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, який встановлено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Цей документ згадується лише у частині 3 статті 53 МКУ як один із додаткових документів, які митний орган має право витребувати виключно за наявності обґрунтованих сумнівів, тобто якщо основні документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. У своєму рішенні відповідач не вказав на жодні конкретні розбіжності чи недоліки в наданих основних документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, банківських документах тощо), які б унеможливлювали перевірку заявленої митної вартості та виправдовували б необхідність запиту митної декларації країни відправлення.
Обов'язок продавця здійснити експортне митне оформлення товару за умовами поставки FOB (Інкотермс 2010), як це зазначено у пункті 3.1.1 Контракту №ME/1 від 04.12.2023, є обов'язком, що виникає в рамках митного законодавства країни експортера (Китайської Народної Республіки). Однак, ані норми міжнародного права, ані чинне законодавство України не покладають на українського імпортера обов'язку отримувати та надавати українським митним органам документи, що подавались його контрагентом до митних органів іншої держави. Контрактом №ME/1 (пункти 3.5, 3.6) чітко визначено перелік документів, які продавець зобов'язаний надати покупцеві, і митна декларація країни відправлення серед них відсутня. Таким чином, у позивача відсутні як договірні, так і правові підстави вимагати цей документ у свого іноземного партнера.
Дана позиція повністю узгоджується з усталеною судовою практикою, зокрема з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у численних постановах (у справі №810/4116/17 від 19.03.2019). Суд неодноразово наголошував, що ненадання митної декларації країни відправлення саме по собі не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товару, якщо така вартість повністю підтверджується поданими первинними документами. Митний орган повинен не просто констатувати відсутність декларації, а довести, які саме розбіжності чи сумніви у поданих основних документах ця декларація могла б усунути.
Отже, посилання митного органу на відсутність експортної декларації як на підставу для сумнівів у правильності визначення митної вартості є формальним, необґрунтованим та не свідчить про наявність законних підстав для коригування заявленої митної вартості.
3. «… Відповідно п.5.2 контракту від 04.12.2023 №ME/1 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. У Специфікації від 24.03.2025 №2025-1 зазначено що оплата здійснюється протягом 180 днів з моменту фактичного отримання товару. Враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту від 24.04.2025 №ZJSM25040928, товар було завантажено на судно - 16.04.2025 (інформація згідно модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет - ресурсі за адресою ww.shippingline.org). Враховуючи, що оцінювана партія товару попередньо була поміщена на митний склад за ЕМД №25UA110150010107U9 від 15.07.2025 та 25UA110150010163U0 від 16.07.2025, оплата мала бути здійснена в повному обсязі. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). …».
Дане зауваження є безпідставним та ґрунтується на хибному тлумаченні як умов зовнішньоекономічного контракту, так і норм чинного законодавства, з огляду на наступне.
Митний орган невірно трактує договірне поняття «момент фактичного отримання товару», безпідставно ототожнюючи його з датою завантаження товару на судно в порту відправлення відповідно до умов поставки FOB. Умови поставки FOB (Інкотермс 2010) визначають лише момент переходу ризиків від продавця до покупця і не регулюють порядок та терміни оплати, які є предметом окремих домовленостей сторін. У пункті 6 Специфікації №2025-1 від 24.03.2025 сторони погодили, що оплата здійснюється «протягом 180 днів з моменту фактичного отримання товару». Сторони, як суб'єкти господарювання, вкладали у цей термін його пряме значення - день, коли товар фізично прибуває у кінцевий пункт призначення та переходить у розпорядження покупця.
Як підтверджується відміткою митного органу на товаросупровідних документах (зокрема, на інвойсі №МЕ-2025-1 від 16.04.2025), товар був узятий під митний контроль в Україні 08.07.2025. Саме ця дата є початком відліку 180-денного терміну для здійснення оплати.
Митне оформлення здійснювалося 17.07.2025, тобто на момент подання митної декларації термін оплати за товар ще не настав. Відповідно, у позивача не виникло зобов'язання здійснювати оплату, і, як наслідок, у нього були відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують таку оплату. Вимога митного органу надати документи, які об'єктивно не могли існувати на момент декларування, є неправомірною.
Відповідна позиція повністю узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що умови та терміни оплати є комерційною домовленістю сторін і безпосередньо не впливають на визначення митної вартості товару, якщо ціна угоди є визначеною та документально підтвердженою (постанова від 02.03.2021 по справі №380/842/20, постанова від 11.04.2018 по справі №804/4680/16). Той факт, що продавець відвантажив товар до моменту отримання повної оплати, свідчить лише про довірчі відносини між сторонами та не може бути підставою для сумнівів у достовірності ціни товару.
Таким чином, зауваження митниці щодо строків оплати не свідчить про наявність будь-яких розбіжностей у поданих документах, що впливають на числові значення складових митної вартості, і не може бути законною підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої митної вартості.
4. «… Відповідно до відомостей рахунків від 01.07.2025 №2025/PF/176, 2025/PF/181 визначено термін оплати - липень 2025. Однак, до митного оформлення банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг - не надано. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). …».
Дане зауваження є необґрунтованим та базується на невірному тлумаченні умов розрахунків, визначених у наданих до митного оформлення документах.
Митний орган помилково стверджує, що термін оплати транспортних послуг - липень 2025 року. Умови розрахунків врегульовані пунктом 4.2 Договору транспортно експедиторського обслуговування №84 від 04.01.2023, в якому зазначено: «Оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюється Клієнтом протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту виставлення рахунка-фактури».
Рахунки-фактури №2025/PF/176 та №2025/PF/181 були виставлені експедитором 01.07.2025. Таким чином, кінцевий термін оплати за надані транспортні послуги спливає лише в середині серпня 2025 року.
Митне оформлення товарів за ЕМД №25UA110150010231U5 відбувалось 17.07.2025, тобто в момент, коли термін оплати за транспортні послуги ще не настав. Відповідно, оплата послуг на той момент не була здійснена, про що Позивач і повідомив митний орган у своєму листі-поясненні від 21.07.2025.
Вимога митного органу надати банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати, ґрунтується на пункті 2 статті 53 Митного кодексу України, який застосовується у випадку, якщо рахунок сплачено. Оскільки на момент декларування зобов'язання з оплати транспортних послуг у Позивача ще не виникло, а рахунки не були сплачені, вимога надати платіжні документи є неправомірною та такою, що не може бути виконана з об'єктивних причин.
Таким чином, зауваження митниці є формальним, не відповідає дійсним обставинам справи та умовам наданих договорів, і не може слугувати підставою для висновку про неповноту або недостовірність відомостей щодо складових митної вартості.
5. «… У коносаменті від 20.04.2025 №ZJSM25040928 у графі «For delivery apply to» (Для доставки вертатися до) зазначено - FSR LOGISTICS UKRAINE LLC, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування.Документального підтвердження договірних відносин компанії «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o..» з компаніями (згідно інформації зазначеної у накладна УМВС SMGS) від 01.07.2025 №31520269 та коносаменту від 24.04.2025 №ZJSM25040928) щодо залучення третіх осіб, до митного контролю та оформлення не надано. …».
Суд зазначає, що залучення експедитором третіх осіб (субпідрядників) для виконання окремих етапів перевезення є звичайною та законною практикою. Відносини Позивача з організації перевезення вантажу регулюються Договором транспортно-експедиторського обслуговування №84 від 04.01.2023, укладеним з компанією «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.» (далі - Експедитор). Пунктом 2.1.2 цього договору прямо передбачено право Експедитора: «Укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги...». Таким чином, залучення компаній «FSR LOGISTICS UKRAINE LLC» (як агента в порту) та «Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.» (як залізничного перевізника) було здійснено Експедитором в рамках своїх повноважень за договором.
Позивач не є стороною господарських відносин між Експедитором («IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o.») та залученими ним субпідрядниками. Договори, рахунки та платіжні доручення, що стосуються їхньої співпраці, є їхньою внутрішньою комерційною інформацією. Вимагати у декларанта надання документів, стороною яких він не є і які у нього об'єктивно відсутні, є неправомірним.
Вартість послуг усіх залучених третіх осіб включена до загальної суми транспортних витрат, виставленої Позивачу основним Експедитором. Ця загальна сума підтверджується наданими до митного оформлення документами, а саме: рахунками №2025/PF/176 та №2025/PF/181 від 01.07.2025, актами виконаних послуг №48 та №50 від 08.07.2025 та Довідками про транспортні витрати від 01.07.2025. Жодних додаткових, не врахованих у митній вартості, витрат на транспортування у Позивача не виникало.
Дана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, який у постанові від 13.08.2020 у справі №804/4963/16 зазначив, що позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з компаніями-перевізниками, яких залучає експедитор, адже всі обов'язки щодо належного перевезення вантажу та оформлення документів покладено саме на експедитора, з яким укладено договір.
Таким чином, зауваження митного органу не свідчить про наявність будь-яких розбіжностей чи неврахованих складових митної вартості, а лише демонструє нерозуміння специфіки організації мультимодальних перевезень.
6. «… За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет - ресурсі за адресою ww.shippingline.org, встановлено що товари, які переміщувались у контейнерах MRКU2258852 та MRКU7288232 були перевантажені з морського судна MAERSK CAMPTON V.517W на PORTO KAGIO/525N у порту Bremerhaven NTB North Terminal Bremerhaven. Слід зазначити, що надані рахунки від 01.07.2025 №2025/PF/176, 2025/PF/181, Довідка про транспортні витрати від 01.07.2025; Заявки на перевезення №195, 196 від 17.04.2025; Акти виконаних послуг №48, 50 від 08.07.2025 містять відомості про вартість фактично наданих послуг страхування вантажу, перевезення за межами митної території України НРР, ТЕО, перевалка, навантажувально розвантажувальні операції в порту. При цьому, вказані документ не містять відомостей про вартість витрат, пов'язаних з перевантаженням товару в процесі морського транспортування. …».
Суд зазначає, що умови покриття витрат на перевантаження (перевалку) вантажу врегульовані пунктом 4.1 Договору транспортно-експедиторського обслуговування №84 від 04.01.2023, в якому зазначено: «У разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт».
На підтвердження виконання умов договору, позивачем були надані Довідки про транспортні витрати від 01.07.2025, в яких експедитор прямо підтвердив: «Перевалка включена у вартість».
У рахунках на оплату транспортних послуг №2025/PF/176 та №2025/PF/181 від 01.07.2025 у деталізації послуг вказано: «Фрахт з урахуванням перевалки та НРР...», що відповідає умовам договору та довідкам про транспортні витрати.
Таким чином, надані до митного оформлення документи у своїй сукупності та кожен окремо містять чіткі та недвозначні відомості про те, що вартість перевантаження товару в порту Бремергафен була включена до загальної вартості фрахту, яка і була заявлена до митного оформлення. Зауваження митного органу ґрунтується на формальному підході та ігноруванні прямих вказівок, наявних у транспортних та комерційних документах, а тому є безпідставним.
7. «… плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. З урахуванням зазначеного та положень заявки відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ. …».
Дане твердження митного органу про відсутність у наданих документах відомостей щодо вартості експедиторських послуг є помилковим, оскільки у всіх документах, що підтверджують транспортні витрати, вартість транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) виділена окремим пунктом. Зокрема:
у Рахунку №2025/PF/176 від 01.07.2025 окремим рядком зазначено: «Transport-forwarding service beyond the borders of Ukraine / ТЕО за межами України» у сумі 30,00 доларів США;
у Рахунку №2025/PF/181 від 01.07.2025 аналогічно зазначено: «Transport-forwarding service beyond the borders of Ukraine / ТЕО за межами України» у сумі 30,00 доларів США;
в Актах виконаних послуг №49 та №50 від 08.07.2025, які підтверджують надання послуг за вищевказаними рахунками, послуга «ТЕО за межами території України» також виділена окремо із зазначенням вартості 30,00 доларів США по кожному контейнеру;
у Довідках про транспортні витрати №0107/2Т та №0107/3Т від 01.07.2025 експедитор також окремо деталізував складові перевезення, зазначивши: «ТЕО за межами кордону України 30,00 USD».
Декларантом було коректно розраховано та в повному обсязі включено до митної вартості загальну суму витрат на транспортування до кордону України. Загальна сума витрат складається з:
вартість фрахту та ТЕО за межами України по контейнеру MRKU2258852 (Рахунок №2025/PF/176): 2790,00 USD + 30,00 USD = 2820,00 USD;
вартість фрахту та ТЕО за межами України по контейнеру MRKU7288232 (Рахунок №2025/PF/181): 2090,00 USD + 30,00 USD = 2120,00 USD.
Загальна сума транспортних витрат до кордону України, що підлягає включенню до митної вартості, становить 2820,00 + 2120,00 = 4940,00 доларів США. Саме ця сума і була заявлена декларантом у графі 17 Декларації митної вартості.
Таким чином, зауваження митного органу про відсутність документального підтвердження повноти включення до митної вартості витрат на експедиторські послуги є безпідставним, оскільки надані документи не лише містять відомості про вартість цих послуг, але й у своїй сукупності підтверджують коректність розрахунку загальної суми транспортних витрат, заявленої декларантом.
Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
За положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення митниці, у ньому зазначені дата раніше оформлених ЕМД, їх реєстраційний номер та рівень до якого скориговано митну вартість. Однак, у рішенні не наведено детальне обґрунтування, зокрема: торгової марки, технічних характеристик товару, умови поставки, що унеможливлює ідентифікацію раніше оформлених товарів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000031/1 від 21.07.2025 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м.Запоріжжя, вул.Штабна, буд.13, прим.19, код ЄДРПОУ 44830259) до Південно-Східної митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000031/1 від 21.07.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8895,12 грн (вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 12 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова