14 листопада 2025 року Справа № 280/7448/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи з 01.05.1994 по 24.01.2000, з 06.06.2000 по 04.02.2023;
зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 01.05.1994 по 24.01.2000, з 06.06.2000 по 04.02.2023 до страхового стажу позивача у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 11.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 01 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 09 вересня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у даній справі, відкрито спрощене позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 11.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058. При призначенні пенсії відповідачем не зараховано до стажу позивача періоди її роботи з 01.05.1994 по 24.01.2000, з 06.06.2000 по 04.02.2023 у подвійному розмірі у відповідності до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до стажу вказаних періодів роботи у подвійному розмірі, проте отримала відмову. Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушив її законні права та інтереси, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив, в якому вказує, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 11.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV. Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 32 роки 05 місяців 13 днів. В подальшому по пенсійній справі проводились перерахунки відповідно до прийнятих нормативних актів. Листом Міністерства праці та соціальної політики України № 217/0/14-06/039-6 від 17.01.2006 року щодо застосування пільг з обчислення стажу відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за періоди роботи після 01.01.2004 року при призначенні пенсій за вислугу років повідомлено наступне: «Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії за вислугу років призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Враховуючи вищезазначене, при визначенні права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статі 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначений порядок зарахування періодів роботи в подвійному розмірі застосовується як до 01.01.2004 року, так і після цієї дати. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 року зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Враховуючи норми чинного законодавства періоди роботи позивача в Кіровському психоневрологічному інтернаті з 01.05.1994 по 24.01.2000 та з 06.06.2000 по 04.02.2023 було обчислено в одинарному розмірі. Отже, страховий стаж з 01.01.2004 враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. З 01.01.2004 року в подвійному розмірі зараховується лише стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Виходячи з вищевикладеного, для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 01.05.1994 по 24.01.2000 та з 06.06.2000 по 04.02.2023, правових підстав немає, оскільки це не передбачено чинним законодавством, отже періоди роботи позивача зараховані на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 11.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок стажу на пільгових умовах, а саме врахувати в подвійному розмірі період з 01.05.1994 по 24.01.2000, з 06.06.2000 по 04.02.2023 відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 30.05.2025 відмовило в перерахунку стажу, оскільки психоневрологічний інтернат - це стаціонарний заклад для соціального захисту, підстав для обчислення стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788 немає, тому періоди роботи в Кіровоградському психоневрологічному інтернаті з 01.05.1994 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 04.02.2023 було обчислено в одинарному розмірі.
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 01.05.1994 по 24.01.2000, з 06.06.2000 по 04.02.2023, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до сттті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За ч.ч. 1, 2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Даний спір виник у зв'язку з відмовою ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи з 01.05.1994 по 24.01.2000, з 06.06.2000 по 04.02.2023 у Кіровоградському психоневрологічному інтернаті, оскільки вказаний заклад відноситься до закладів соціального захисту, а не до закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Водночас, право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов'язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.
За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII, заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Статтею 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року №1489-III (в редакції до 10.06.2018) надано такі визначення:
психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади (абзац 4);
психіатричний заклад - це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги (абзац 7).
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги від 14 листопада 2017 року № 2205-VIII, який введений в дію з 10.06.2018, у статті 1 Закону №1489-III абзаци четвертий і сьомий викладено в такій редакції:
"психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин";
"заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги".
Крім того, після абзацу сьомого статтю 1 Закону №1489-III доповнено новим абзацом такого змісту: заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, - юридична особа будь-якої форми власності, що надає соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади.
Відповідно до п.1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 957, психоневрологічний інтернат (далі - інтернат) є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті (далі - підопічні).
Згідно з п.5 Типового положення, основними завданнями інтернату є:
1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;
2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).
Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.
Інтернат може надавати безоплатні та платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) відповідно до законодавства.
Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються інтернатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 р. № 268 Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги (Офіційний вісник України, 2005 р., № 15, ст. 759) і затверджуються засновником;
3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до основного виду діяльності Кіровоградського психоневрологічного інтернату належить (КВЕД) 87.30 Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів.
Отже, спірний інтернат здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, отже не є психіатричним закладом охорони здоров'я в розумінні статті 60 Закону №1788-XII, а тому відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача у такому закладі до страхового стажу у подвійному розмірі.
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.01.2024 у справі №280/3769/23, а також Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 25.06.2024 у справі №620/1927/24, П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26.03.2024 у справі №420/21283/23 та від 10.09.2024 у справі №420/9484/24.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова