14 листопада 2025 року Справа № 280/7440/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023 та у зарахуванні до страхового стажу в одинарному розмірі періоду роботи у колгоспі з 1987 рік по 2000 рік;
зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023 до страхового стажу позивача у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахувати періоди роботи у колгоспі з 1987 рік по 2000 рік, у зв'язку з чим провести її перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 16.06.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом поданнядо суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску за період з 16.06.2023 по 19.02.2025.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строкузверненняз позовом до суду, які наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву повернуто в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 16.06.2023 по 19.02.2025.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 16.06.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058. При призначенні пенсії відповідачем не зараховано до стажу позивача періоди її роботи з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023 у подвійному розмірі у відповідності до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування до стажу вказаних періодів роботи у подвійному розмірі, проте отримала відмову. Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушив її законні права та інтереси, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив, в якому вказує, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. З 01.01.2004 в подвійному розмірі зараховується лише стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Отже, період роботи позивачки у відповідності до норм ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховано в одинарному розмірі. Підстав для зарахування стажу роботи позивачці в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 13.10.2020, з 13.06.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.03.2023 правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 16.06.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Відповідно до довідки від 19.06.2025 №176, видана КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в Новозлатопільській психіатричній лікарні з 03.05.2002 на посаді молодшої сестри (буфетниці) 1-го відділення (наказ від 03.05.2002 №42).
01.04.2004 переведена на посаду молодшої медсестри (ванниці) 1-го відділення (наказ від 31.03.2004 №33).
01.04.2008 переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 1-го відділення (наказ від 31.03.2008 №31).
31.03.2020 звільнена у зв'язку з переведенням у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (наказ від 20.03.2020 №470.
За період роботи з 03.05.2002 по 31.03.2020 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти років не перебувала.
За період роботи з 03.05.2002 по 31.03.2020 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати:
06.07.2002 - 20.07.2002 наказ від 05.07.2002 №61;
22.02.2003 - 28.02.2003 наказ від 21.02.2003 №15;
08.10.2003 - 15.10.2003 наказ від 08.10.2003 №103;
07.06.2004 - 13.06.2004 наказ від 07.06.2004 №61;
09.08.2004 - 16.08.2004 наказ від 09.08.20004 №92;
05.05.2005 - 11.05.2005 наказ від 05.05.2005 №44;
09.08.2005 наказ від 09.08.2005 №81;
10.03.2006 наказ від 06.03.2006 №22;
05.06.2010 - 07.06.2010 наказ від 01.06.2010 №501;
01.01.2011 наказ від 31.12.2010 №151;
09.08.2012 наказ від 09.08.2012 №102;
08.03.2014 наказ від 07.03.2014 №27;
28.06.2019 - 30.06.2019 наказ від 27.06.2019 №79.
З 22.08.2003 Новозлатопільська психіатрична лікарня перейменована у Комунальну установу «Новозлатопільська психіатрична лікарня» на підставі наказу управління з питань державних координуючих прав ОДА №145 пл 11.08.2003. На підставі Рішення Запорізької обласної ради від 31.03.2010 №28 Новозлатопільська психіатрична лікарня перейменована в комунальну установу «Новозлатопільська психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. На підставі Рішення Запорізької обласної ради від 12.12.2019 №05 припинено КУ «Новозлатопільська психіатрична лікарня» ЗОР шляхом приєднання до КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР. На підставі Рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 №13 створено КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР в результаті перетворення КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР. На підставі розпорядження обласної військової адміністрації від 08.05.2024 №275 КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР перейменовано в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР.
На підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи в психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується у подвійному розмірі.
Згідно з довідкою від 19.06.2025 №177, видана КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була прийнята в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР з 01.04.2020 на посаду молодша медична сестра (санітарка-палатна) змішаного психіатричного відділення. 15.09.2021 звільнена з посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (наказ від 10.09.2021 №172-о).
За період роботи з 01.04.2020 по 15.09.2021 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х та 6-ти років та у відпутсці без збереження заробітної плати не перебувала.
13.06.2022 прийнята на посаду молодша медична сестра (санітарка-палатна) 3-го психіатричного чоловічого відділення (наказ від 10.06.2022 №112-о). 01.07.2022 переведена на посаду молодша медична сестра з догляду за хворими 3-го психіатричного чоловічого відділення (наказ від 27.06.2023 №123-о) де працює по теперешній час (на 19.06.2025).
За період роботи з 13.06.2022 по теперешній час перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 02.11.2022 по 02.01.2023 (наказ від 14.10.2022 №202-в).
На підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи в психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується у подвійному розмірі.
Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про зарахування до стажу періодів роботи з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023 у подвійному розмірі.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 03.06.2025 повідомлено про те, що відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Повідомлено, що до стажу позивача зараховано періоди роботи з 03.05.2002 по 31.12.2003 відповідно до вимог статті 60 Закону №1788, а періоди роботи з 01.01.2004 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 13.10.2020, з 13.06.2022 по 30.11.2022 та з 01.01.2023 по 31.03.2023 зараховано в одинарному розмірі відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, Законом №1788-XII передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказані періоди роботи у підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Суд зазначає, що Закон №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IVне скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.
Судом установлено, що відповідно до довідки від 19.06.2025 №176, видана КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в Новозлатопільській психіатричній лікарні з 03.05.2002 на посаді молодшої сестри (буфетниці) 1-го відділення (наказ від 03.05.2002 №42). 01.04.2004 переведена на посаду молодшої медсестри (ванниці) 1-го відділення (наказ від 31.03.2004 №33). 01.04.2008 переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 1-го відділення (наказ від 31.03.2008 №31). 31.03.2020 звільнена у зв'язку з переведенням у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (наказ від 20.03.2020 №470.
Згідно з довідкою від 19.06.2025 №177, видана КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була прийнята в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР з 01.04.2020 на посаду молодша медична сестра (санітарка-палатна) змішаного психіатричного відділення. 15.09.2021 звільнена з посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (наказ від 10.09.2021 №172-о). 13.06.2022 прийнята на посаду молодша медична сестра (санітарка-палатна) 3-го психіатричного чоловічого відділення (наказ від 10.06.2022 №112-о). 01.07.2022 переведена на посаду молодша медична сестра з догляду за хворими 3-го психіатричного чоловічого відділення (наказ від 27.06.2023 №123-о) де працює по теперешній час (на 19.06.2025).
Відповідачем не заперечується трудова діяльність позивача у вказані періоди на відповідних посадах, у своєму листі від 03.06.2025 та у відзиві на позов зазначено, що період роботи позивача зараховано в одинарному розмірі, заперечення висловлено лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до страхового стажу позивача у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що довідка від 19.06.2025 №176, видана КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, містить також відомості про періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, зокрема, у такі періоди: з 07.06.2004 по 13.06.2004, з 09.08.2004 по 16.08.2004, з 05.05.2005 по 11.05.2005, 09.08.2005, 10.03.2006, з 05.06.2010 по 07.06.2010, 01.01.2011, 09.08.2012, 08.03.2014, з 28.06.2019 по 30.06.2019.
Також, довідка від 19.06.2025 №177, видана КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, містить відомості про періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 02.11.2022 по 02.01.2023.
Відповідно до положень статті 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Отже, Кодекс Законів про працю України передбачає зарахування відпустки без збереження заробітної плати до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Разом з тим, жодних посилань на можливість зарахування такого періоду у подвійному розмірі до стажу не йдеться.
Суд зазначає, що встановлена статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільга стосовно обчислення у подвійному розмірі стажу роботи пов'язана саме з тим, що робота особи пов'язана з особливо важкими та шкідливими умовами праці.
Позивач протягом періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати не виконувала посадові обов'язки та не працювала, а відповідно підстави для зарахування такого періоду у подвійному розмірі відсутні.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів роботи позивача з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023, за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до статті 60 Закону України«Про пенсійне забезпечення», є протиправними.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, починаючи з 20.02.2025.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів її роботи з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023, за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до статті 60 Закону України«Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 20.02.2025 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру її пенсії періодів роботи з 01.01.2004 по 15.09.2021, з 13.06.2022 по 31.05.2023 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова