17 листопада 2025 року Справа № 280/7664/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу,-
01.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.2.3, п.4, п.5, п.6 в частині, що стосується ОСОБА_2 , п.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521.
В обґрунтування позову зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування щодо безпідставного нарахування додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 , яким встановлено вину позивача у формі службової недбалості, як відповідальної особи з перевірки відповідних відомостей у журналі бойових дій, щодо виконання завдань військовослужбовцями в поданих рапортах до виплати додаткової винагороди та термінів безпосередньої участі в бойових діях з даними бойових розпоряджень, що призвело до безпідставного нарахування деяким військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди у розмірі 50000 грн та спричинило надлишкову виплату у розмірі 364903,21 грн, що призвело до прямої дійсної шкоди державі. Зазначені висновки позивач вважає протиправними, оскільки вони зроблені на підставі невірного тлумачення норм чинного законодавства, що регулює порядок виплати додаткової грошової допомоги військовослужбовцям у розмірі 50000 грн. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.
08.09.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Запропоновано усунути недоліки шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
15.09.2025 позивачем через канцелярію суду на виконання ухвали подано заява про поновлення процесуального строку, в якій просить суд поновити позивачу строк звернення до суду.
16.09.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7664/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
17.10.2025 ухвалою суду повторно витребувано докази у відповідача.
Військовою частиною НОМЕР_1 позов не визнано. У письмовому відзиві, який надійшов до суду 31.10.2025 посилається на наступні обставини.
Службовим розслідуванням належним чином встановлено, що в діях старшого лейтенанта ОСОБА_1 , як призначеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2024 року №667 членом комісії з перевірки поданих рапортів на виплату додаткової винагороди, вбачається недбале ставлення до своїх посадових обов'язків, що в свою чергу призвело до прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 року №41 та незаконної виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 в розмірі 364903,21 грн, а також призвело до прямої дійсної шкоди державі. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 06.11.2025 відповідачу поновлено строк на подачу відзиву. Позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання відзиву надати відповідь на нього з дня отримання даної ухвали суду.
10.11.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що подання позивачем на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 рапорту вх. №1467 від 05.02.2025 та підсумкового бойового донесення №21/дск від 01.02.2025 здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства. нарахована військовою частиною НОМЕР_2 сума додаткової винагороди, була погоджена та виплачена Відповідачем військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , чим Відповідач підтвердив законність дій Позивача та відсутність будь-якої протиправної бездіяльності з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_2 . Враховуючи вищенаведене, заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є таким, що: 1) суперечать законодавству України з питання нарахування та виплати додаткової винагороди, а саме: Ч. 1 ст. 9, ст. 92 Закону № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»; 2) не спростовують мотиви, викладені Позивачем в позовній заяві.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 № 261 " Про призначення службового розслідування за фактом перевиплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 " було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин та умов виникнення факту неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_2 за січень 2025 року в розмірі 50 000 гривень. Визначено строк проведення до 15.03.2025.
Наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2025 №307, від 25.03.2025 №358, строк службового розслідування було продовжено до 01.04.2025 включно.
За результатами службового розслідування складено акт від 01.04.2025. Стосовно позивача було встановлено наступні обставини.
Основні завдання на січень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 визначені бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 01.01.2025 №9/127дск та бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2025 №75/127дск.
Виплата додаткової винагороди 50000 гривень за січень 2025 року військовослужбовцям управління та штабу військової частини НОМЕР_2 здійснювалась на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №41 та додатку 2 до цього наказу.
Підставою для внесення даних в наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №41 є:
рапорт начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 від 05.02.2025 №1467, в якому він просить виплатити військовослужбовцям управління та штабу військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду за січень 2025 року у таких розмірах:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах) на території Гуляйпільської міської територіальної громади та Малинівської сільської територіальної громади Запорізької області, Великоновосілківської селищної територіальної громади Донецької області, а саме:
підполковнику ОСОБА_4 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
сержанту ОСОБА_5 , у період з 09.01.2025 по 12.01.2025 та з 21.01.2025 по 24.01.2025;
молодшому лейтенанту ОСОБА_3 , у період з 08.01.2025 по 25.01.2025 та з 28.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_6 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
старшому сержанту ОСОБА_7 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_8 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_9 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
старшому солдату ОСОБА_10 ЧУХІНІЙ, у період з 08.01.2025 по 11.01.2025 та з 25.01.2025 по 31.01.2025;
старшому солдату ОСОБА_11 , у період з 08.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_12 , у період з 17.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_13 , у період 08.01.2025, з
10.01.2025 по 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, 19.01.2025, 22.01.2025, 25.01.2025, 28.01.2025;
лейтенанту ОСОБА_14 ПАРНЮКУ, у період з 17.01.2025 по 18.01.2025, 22.01.2025, 24.01.2025, 27.01.2025, 30.01.2025;
головному сержанту ОСОБА_15 , у період з 08.01.2025 по 10.01.2025, з 12.01.2025 по 14.01.2025, 16.01.2025, 20.01.2025, 23.01.2025, 26.01.2025, 29.01.2025, 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_16 ДОЛИНСЬКОМУ, у період з 08.01.2025 по 09.01.2025, 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, з 17.01.2025 по 18.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_17 ПОГОДАЕВУ, у період 10.01.2025, з 12.01.2025 по 13.01.2025, з 15.01.2025 по 17.01.2025, 20.01.2025;
штаб-сержанту ОСОБА_18 , у період 13.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_19 , у період з 08.01.2025 по 24.01.2025 та з 28.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту ОСОБА_20 , у період з 08.01.2025 по 20.01.2025, з 24.01.2025 по 28.01.2025, 31.01.2025;
капітану ОСОБА_21 , у період з 08.01.2025 по 20.01.2025; з 22.01.2025 по 25.01.2025, з 27.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому лейтенанту Дем'яну Івановичу ЧОРНОІВАНЕНКУ, у період з 19.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_22 ШРАМКУ, у період з 08.01.2025 по 10.01.2025, з 12.01.2025 по 14.01.2025, з 16.01.2025 по 18.01.2025, з 20.01.2025 по 23.01.2025, з 25.01.2025 по 27.01.2025, з 29.01.2025 по 31.01.2025;
молодшому сержанту Андрію Володимировичу НІКОЛАЄВУ, у період з 08.01.2025 по 10.01.2025, 12.01.2025, 14.01.2024, з 16.01.2025 по 18.01.2025, 20.01.2025, з 22.01.2025 по 23.01.2025, 26.01.2025, 28.01.2025, 30.01.2025;
сержанту ОСОБА_23 , у період 08.01.2025, з 10.01.2025 по 11.01.2025, 13.01.2025, 15.01.2025, 19.01.2025, 21.01.2025, з 24.01.2025 по 25.01.2025, 27.01.2025, 29.01.2025, 31.01.2025;
молодшому сержанту Андрію Миколайовичу МИТИКАСОВУ, у період з 08.01.2025 по
14.01.2025, з 16.01.2025 по 18.01.2025, з 20.01.2025 по 23.01.2025, з 30.01.2025 по 31.01.2025;
старшому лейтенанту ОСОБА_24 ГОМАНУ, у період з 09.01.2025 по 11.01.2025, з 13.01.2025 по 15.01.2025, з 17.01.2025 по 19.01.2025, з 21.01.2025 по 23.01.2025, з 25.01.2025 по 27.01.2025, з 29.01.2025 по 30.01.2025;
молодшому сержанту Андрію Ігоровичу ТЕЛЬПУКУ, у період 09.01.2025, з 21.01.2025
по 24.01.2025, з 29.01.2025 по 30.01.2025; (на підставі ПБД командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_25 від 01.02.2025 №21/дск)
Сукупна кількість днів у особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_2 відповідно до додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.2025 №41, за яким нараховувалася додаткова винагорода із розрахунку 50000 грн становить 404 дні.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2025 №667 "Про внесення змін в наказ №441 від 30.08.2024", наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2024 №441 "Про внесення змін в наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2023" та наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2023 №175 "Про призначення комісії по перевірці рапортів від начальників груп, служб та командирів підрозділів, щодо додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 ", командир військової частини НОМЕР_2 наказав створити комісію для перевірки поданих рапортів на виплату додаткової винагороди від начальників груп, служб та командирів рот, окремих взводів, окремих підрозділів військової частини НОМЕР_2 у складі:
голова комісії: підполковник ОСОБА_26 заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 ;
члени комісії: старший лейтенант ОСОБА_27 оперативний черговий командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 ; старший лейтенант ОСОБА_28 начальник групи безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 ; лейтенант ОСОБА_29 офіцер групи планування військової частини НОМЕР_2 ; молодший лейтенант ОСОБА_30 начальник групи планування військової частини НОМЕР_2 .
Згідно Акта перевірки законності виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за січень 2025 року від 05.02.2025 №1474 голова та члени комісії погодили рапорт начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_31 без зауважень.
Згідно висновків службового розслідування, наведених у п. 3.11. акта службового розслідування, в діях старшого лейтенанта ОСОБА_2 вбачається недбале ставлення до своїх посадових обов'язків, що стало причиною протиправних дій у військовій частині НОМЕР_2 за фінансово-економічним напрямком, а саме: спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3., 3.5. та 3.8. акту службового розслідування сукупно загальна сума з урахуванням ПДФО та ЄСВ склала 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування.
У п. 4.7 акта службового розслідування зазначено, що старший лейтенант ОСОБА_28 призначений членом комісії з перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям у військовій частині НОМЕР_2 для перевірки поданих рапортів на виплату додаткової грошової винагороди.
Внаслідок неналежного виконання покладених обов'язків старшим лейтенантом ОСОБА_32 був прийнятий наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №41, що стало причиною протиправних дій посадових осіб у військовій частині НОМЕР_2 в фінансово-економічного напрямку, а саме:
спричинення надлишкової виплати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пунктах 3.3-3.8. акту службового розслідування сукупно становить 364 903,21 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування. Це підтверджується довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди наданої фінансово - економічною службою військової частини НОМЕР_1 .
Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди старшим лейтенантом ОСОБА_32 , виражається у формі службової недбалості.
Своїми діями старший лейтенант ОСОБА_28 , порушив вимоги: ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню є неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державним у наслідок можливої недостатньої обізнаності з правових норм при визначенні підстав з нарахування додаткової винагороди.
07.04.2025, позивача було ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521 “Про результати службового розслідування за фактом надлишкової виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 » (надалі також - Наказ №521) п.2.3 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Також п.4 Наказу 521 визначено що порушення вказаних вище норм завдало збитків державі у розмірі 364903,21 грн. Абз.2 п.4 Наказу 521 наказано, у тому числі позивачу, у добровільному порядку повернути кошти рівними частками до каси військової частини НОМЕР_1 . П. 5 Наказу №521 передбачено наступне: У разі відмови старшого лейтенанта ОСОБА_33 , протягом п'яти робочих днів з моменту ознайомлення, заступнику начальника штабу військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_34 за погодженням з помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби подати проект наказу про притягнення до матеріальної відповідальності даних військовослужбовців в порядку Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»
Вважаючи окремі пункти наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 № 521 незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999.
Положення Статуту Збройних Сил України поширюються на військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.
Відповідно статті 11 Статуту Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту).
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту). Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
З наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 № 261 вбачається, що службове розслідування проводиться з метою встановлення причин та умов виникнення факту неправомірно виплаченої додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_2 за січень 2025 року у розмірі 50000 грн згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 №41, який встановлено під час роботи комісії та зазначено в пункті 9 Акту приймання та здавання справ і посади командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 №3650/дск.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
З системного аналізу вищезазначених норм суд доходить висновку, що притягненню військовослужбовця до матеріальної відповідальності повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2025 № 261 визначено строк проведення службового розслідування до 15.03.2025, який був продовжений наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2025 №307, від 25.03.2025 №358 до 01.04.2025 включно, акт службового розслідування був зареєстрований 01.04.2025, строк проведення службового розслідування не порушено.
Таким чином, судом не встановлено суттєвих порушень процедури призначення та проведення спірного службового розслідування, що в сукупності можуть бути підставою для скасування зроблених висновків стосовно позивача.
Аналізуючи позовні вимоги позивача та спірний наказ відповідача суд дійшов висновку, що незгода позивача зі спірним наказом пов'язана із висновками комісії з проведення службового розслідування про відсутність підстав у відповідальних осіб за нарахування додаткової винагороди військової частини НОМЕР_2 у січні 2025 року нараховувати військовослужбовцям, зазначеним в рапортах та підсумкових бойових донесеннях командирів підрозділів військової частини НОМЕР_2 , додаткову грошову допомогу у розмірі 50000 грн.
Розглянувши зазначені обставини, судом взято до уваги наступне.
Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України по сьогоднішній день включно.
У відповідності до ч. 1 ст. 9, ст. 92 Закону № 2011-XII, Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова № 168) установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Згідно п. 12 Постанови № 168, передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно п. 21 Постанови № 168, установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:
порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Згідно п. 2 - п. 4, п. 9, п. 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, грошове забезпечення військовослужбовців, яке гарантується Державою, повинно відповідати умовам військової служби (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII).
Забезпечення гарантій обумовлюються безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перелічених у п. 2 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Враховуючи те, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , вказані у рапорті начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 вх. №1467 від 05.02.2025, виконували бойові (спеціальні) завдання у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах), - вказані військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 мають право на отримання додаткової винагороди, з розрахунку 50 000,00 гривень на місяць за виконання таких завдань у січні 2025 року.
Службовим розслідуванням зроблено висновок, що у січні 2025 року у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 не перебували інші військові частини на підрозділи, а тому підстави для нарахування військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , вказані у рапорті начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 вх. №1467 від 05.02.2025 відсутні.
Суд вважає помилковим подібне тлумачення п. 2 - п. 4, п. 9, п. 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та вважає за необхідне зазначити наступне.
Дослідження вищезазначеної норми дає підстави зробити висновок, що сполучник “та» може тлумачитися як “і» або “або» залежно від контексту. Якщо перелік логічно поділяється на рівнозначні елементи то “та» вжито у значенні “або»; якщо йдеться про комплексну вимогу, де все має виконуватись разом тоді “та» має значення “і» у вузькому сенсі. Але у більшості випадків, коли мова про види посад або функцій, як в даному випадку “управління військовими частинами та підрозділами» - мова йде про охоплення різних категорій посад. Це означає, що маються на увазі обидві категорії - і керівники військових частин і керівники підрозділів. Тобто сполучник “та» не повинен тлумачитись як “і одночасно», у протилежному випадку майже ніхто і не відповідав би цій вимозі, бо зазвичай офіцер керує або частиною або підрозділом, а не всім разом. Отже, в даному випадку “управління частинами та підрозділами» має тлумачення “управління хоча б одним із них, не обов'язково обома».
Таким чином, суд не вбачає порушення позивачем норм чинного законодавства в ході розгляду рапорту начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 від 05.02.2025 №1467 в складі комісії з перевірки поданих рапортів на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Твердження позивача щодо правильності у перевірці ним нарахування додаткової винагороди у розмірі 50000 грн у січні 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 та відсутності факту вчинення ним під час виконання покладених на нього обов'язків службової недбалості, в ході судового розгляду спростовано не було.
Враховуючи не підтвердження матеріалами справи обставин, що передували притягненню позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, п.2.3, п.4, п.5, п.6, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521 в частині, що стосується позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Інші доводи і аргументи сторін викладені ними в заявах по суті справи, не впливають на оцінку спірних правовідносин судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року.)
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір», а інших судових витрат заявлено не було, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати п.2.3, п.4, п.5, п.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.04.2025 №521, в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_35 .
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 17.11.2025.
Суддя М.С. Лазаренко