14 листопада 2025 року Справа № 280/7964/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
10.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №084650005333 від 24.07.2025р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу період роботи з 20.06.1979 по 24.03.1988 в колгоспі «Пам'ять Леніна» Михайлівського району Запорізької області та з 25.03.1988 по 24.02.1996 у колгоспі «Ленінська правда» Михайлівського району Запорізької області, на підставі записів про трудову участь в суспільному господарстві наведені в трудовій книжці колгоспника від 28.03.1987 №0041083 у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду по даній справі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до органів Пенсійного фонду України та надав заяву про призначення пенсії та відповідні підтверджуючі документи. Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності через недостатній страховий стаж. Зазначає, що йому безпідставно не було зараховано вищезазначені періоди роботи, оскільки записи трудової книжки підтверджують спірний страховий стаж.
15.09.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7964/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 03.10.2025 вх. №49607 посилається на те, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. У зв'язку із тим, що позивач значився членом колгоспу в періоди з 20.06.1979 по 24.03.1988, з 025.03.1988 по 24.02.1996, такий страховий стаж повинен визначатися за фактичною тривалістю відпрацьованого часу. Таким чином, для зарахування періодів праці в колгоспі потрібна довідка, в якій буде визначено фактично відпрацьований час, або на підставі показань не менше двох свідків, які б знали позивача по спільній з ним роботі на колгоспі. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспах відповідно до довідок №402/02-08, №403/02-08 від 09.07.2020, №152, №153 від 02.07.2020 та №156, №155 від 02.07.2020 оскільки в довідках прізвище, ім'я та по батькові не відповідає паспортним даним Позивача, а саме в паспорті « ОСОБА_2 », а в довідках - « ОСОБА_3 » (рос.мовою). За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивач 17.07.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення №084650005333 від 24.07.2025 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії в зазначено наступне:
«Необхідний страховий стаж на призначення пенсії по інвалідності після досягнення 63-річного віку - 15 років.
Вік заявника - 62 роки 02 місяці 11 днів.
Страховий стаж особи становить 03 роки 01 місяць 25 днів
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі за 1988, 1994-1995 роки згідно довідки №402/02-08 від 09.07.2020 року та за 1989-1993 роки згідно довідки №403/02/08 від 09.07.2020 року, оскільки по батькові заявника зазначено скорочено та не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 », а в довідках-« ОСОБА_3 »(рос.мовою)....»
Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи протиправним рішення №084650005333 від 24.07.2025 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
У відповідності до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка колгоспника на ім'я позивача серії НОМЕР_1 від 28.03.1981 містить наступні записи:
- з 20.06.1979 прийнятий в члени колгоспу «Пам'ять Леніна», Михайлівського району, Запорізької області;
- 24.03.1988 дозволено вихід з колгоспу згідно заяви за власним бажанням;
-25.03.1988 прийнятий в члени колгоспу «Ленінська правда» Михайлівського району, Запорізької області;
- 24.02.1996 виключений із членів колгоспу.
Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписом та печаткою колгоспу.
В записах трудової книжки колгоспника (сторінка 18-19) в розділі "трудова участь у суспільному господарстві" наявні відомості щодо фактично відпрацьованих трудоднів позивачем:
-за 1979 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 39, встановлений мінімум трудоднів - 240;
-за 1980 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 148, встановлений мінімум трудоднів - 240;
-за 1981 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 184, встановлений мінімум трудоднів - 240;
-за 1982 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 210, встановлений мінімум трудоднів - 138;
-за 1984 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 10, встановлений мінімум трудоднів - 12;
-за 1985 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 243, встановлений мінімум трудоднів - 240;.
-за 1986 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 303, встановлений мінімум трудоднів - 240.
- за 1987 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 270, встановлений мінімум трудоднів - 240.
- за 1988 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 183, встановлений мінімум трудоднів - 215.
- за 1989 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 269, встановлений мінімум трудоднів - 260.
- за 1990 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 280, встановлений мінімум трудоднів - 260.
- за 1991 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 328, встановлений мінімум трудоднів - 260.
- за 1992 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 289, встановлений мінімум трудоднів - 260.
- за 1993 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 228, встановлений мінімум трудоднів - 260.
- за 1994 рік: кількість відпрацьованих трудоднів - 28, встановлений мінімум трудоднів - 260.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання позивачем, під час роботи в колгоспі встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи з 20.06.1979 по 24.03.1988 та з 25.03.1988 по 24.02.1996 відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що їх безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача.
Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на визначені відомості в довідках №402/02-08, №403/02-08 від 09.07.2020, №152, №153 від 02.07.2020 та №156, №155 від 02.07.2020, оскільки позивач не мав обов'язку щодо їх подання для зарахування періодів участі в колгоспі до страхового стажу. Трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 28.03.1981 всі необхідні відомості для зарахування спірного стажу роботи позивача.
Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, тому не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності від 17.07.2025 з урахуванням висновків суду та зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі з 20.06.1979 по 24.03.1988 та з 25.03.1988 по 24.02.1996.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом подання звіту суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлюючи строк для подання звіту, суд повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно з судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Позивач не зазначив жодних обставин, які б вказували, що відповідач уникатиме виконання рішення.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим клопотання позивача щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №084650005333 від 24.07.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 20.06.1979 по 24.03.1988 та з 25.03.1988 по 24.02.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 17.07.2025 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 14.11.2025.
Суддя М.С. Лазаренко