про повернення позовної заяви
17 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/8861/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Грюнвальська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 43316386), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (вул. П. Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 37975895) та Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (вул. Дністровська, буд. 14, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76015, код ЄДРПОУ 37951998) про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області та Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, яким просить суд:
1) визнати протиправними дії Стягувача щодо подання заяви № 4441 від 24.04.2025 про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання постанови № УП-137;
2) визнати протиправною та скасувати постанову Виконавця від 13.05.2025 про відкриття ВП № 78053905;
3) визнати протиправною постанову Виконавця від 13.05.2025 про арешт коштів боржника за ВП № 78053905;
4) стягнути на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 50000 грн, завдану неправомірними діями Стягувача та рішеннями Виконавця, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області відповідно до закону.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду:
- заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку;
- докази сплати судового збору або докази про наявність підстав для звільнення від сплати такого;
- подати позовну заяву у новій редакції із уточнення або складу відповідачів або змісту позовних вимог до них;
- подати позовну заяву у новій редакції із уточненням правового статусу третіх осіб відповідно до положень 49 КАС України
12 листопада 2025 року позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо подання заяви № 4441 від 24.04.2025 про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання постанови № УП-137;
- визнати протиправною та скасувати постанову Відповідача 2 (Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції) від 13.05.2025 про відкриття ВП № 78053905;
- стягнути на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн солідарно з Відповідача 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Відповідача 2 (Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області відповідно до закону;
- стягнути з Відповідача 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Відповідача 2 (Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції) на користь Позивача судові витрати.
Разом з тим, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення із даним адміністративним позовом. Позивач у такій заяві зазначив, що він не знав, що арешт та стягнення за ВП № 78053905 стосуються його, оскільки було відкрито інше ВП № 78028056, яке стосувалося позивача особисто, що ввело його в оману щодо джерела арешту та стягнення, постанова про відкриття провадження № 78053905 помилково містила РНОКПП позивача, а всі інші дані, зокрема, адреса, стосувалися іншої особи, через що ця постанова не була направлена на адресу позивача, і він не міг своєчасно дізнатися про існування цього провадження та позивач звернувся до виконавця, коли виявив, що відносно нього відкрито інше ВП, оскільки після закінчення ВП № 78028056 арешт залишився, проте Виконавцем не було повністю задоволено вимоги Позивача.
Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду із даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За нормами частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із тим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами частини другої статті 287 вказаного Кодексу позовну заяву може бути подано до суду, зокрема: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поряд з цим, у відповідності до статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами частини п'ятої цієї статті визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зазначає, що при визначенні дати, з якої позивач дізнався про своє порушене право слід враховувати таке.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Положеннями статті 18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, зокрема, те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною першою статті 19 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.
У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК, він доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже в учасника виконавчого провадження немає обов'язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом «Про виконавче провадження», термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Поновлення пропущеного строку для подання позову відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
При зверненні до суду з позовом на дії державного виконавця, саме на позивача покладається обов'язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 та від 11.11.2019 у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов'язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №918/539/16.
Чинне процесуальне законодавство початок перебігу строку звернення до суду визначає альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тому при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що через певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є необхідним змінити спосіб захисту на той, яким вона раніше скористатися не бажала.
Частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Судом встановлено, що предметом оскарження в даній справі є постанова ВП №78053905 від 13 травня 2025 року.
Як зазначено у позовній заяві, Позивачем згадується про ВП № 78028056 для того, щоб показати, що Позивач думав, що арешти та списання його коштів відбуваються в рамках саме цього ВП (яке стосувалося саме особи Позивача і містило його дані без помилок, на відміну від ВП № 78053905), через що не міг своєчасно оскаржити ВП № 78053905. У даних ВП № 78053905 було зазначено лише РНОКПП Позивача, а всі інші дані, зокрема, адреса, стосувалися іншої особи. Тобто постанова про відкриття провадження № 78053905 не була направлена на адресу Позивача, і він не міг своєчасно дізнатися про існування цього провадження.
Позивач зазначає, що у його мобільному додатку «Ощад 24» не було інформації про ВП, якого стосувалися арешти та стягнення, він вважав, що вони стосуються ВП № 78028056. Значну роль зіграло співпадіння сум штрафу у першій версії заяви Стягувача до Виконавця № 4440 та штрафу за ВП № 78053905. Тому коли банк наклав два арешти - на суму 37710 грн., та 56410 грн., Позивач вважав, що перший арешт відбувся через подання Стягувачем першої версії заяви № 4440 із сумою штрафу 17000 грн.,, а не через існування якогось іншого ВП.
Те, що арешти та стягнення було виконано у рамках ВП № 78053905, Позивач дізнався після закінчення ВП № 78028056 постановою Виконавця від 03.09.2025, побачивши, що після цього арешт на суму 56410 грн., було знято, а на суму 37710 грн., ні.
10 вересня 2025 року позивачем подано заяву до Виконавця про виправлення помилки із РНОКПП, зняття арешту із банківських рахунків, повернення стягнених коштів та відшкодування завданої шкоди. Остання вимога, про відшкодування шкоди, була проігнорована Виконавцем, і у його відповіді від 30.09.2025 немає жодних зауважень чи заперечень стосовно цієї вимоги. Ця заява Позивача є спробою досудового вирішення спору, яку Виконавець не задовольнив повністю. Тому Позивач змушений оскаржувати постанову про відкриття ВП як протиправну, оскільки її визнання такою є юридичною підставою для стягнення моральної шкоди, вимога про відшкодування якої була предметом досудового врегулювання та залишилася незадоволеною.
Відтак, Позивачу було відомо про постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78053905 від 13 травня 2025 року, починаючи з 30 вересня 2025 року.
При з'ясуванні питання щодо подачі адміністративного позову в межах строку звернення, суд має встановити день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Отже, саме з 30 вересня 2025 року необхідно обчислювати десятиденний строк, в межах якого може бути подана позовна заява, що передбачено статтею 287 частиною 2 пунктом 1 КАС України. Зазначена норма є спеціальної до спірних правовідносин.
Водночас, з позовом до суду позивач звернувся лише 05 листопада 2025 року, тобто із пропуском десятиденного строку.
Таким чином, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності.
Необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суддя вважає, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим, адже не містить жодних обставин, які були б поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Отже, позивач не виконав вимог ухвали суду від 06 листопада 2025 року та не навів належних доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду і не надав відповідних доказів.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.
У пункті 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, то суддя вважає, що позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Грюнвальська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 43316386), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (вул. П. Мирного, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 37975895) та Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (вул. Дністровська, буд. 14, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76015, код ЄДРПОУ 37951998) про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що в силу ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі, якщо ухвалу було оскаржено та не скасовано судом апеляційної інстанції, така ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Д.В. Іванчулинець