про повернення позовної заяви
14 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/22801/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Наталія Миколаївна, розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу в період з 07.05.2022 по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 07.05.2022 по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
При первісному поданні позовної заяви та відповідного клопотання про поновлення строку звернення до суду представник позивача обґрунтовувала його пропуск посиланням на практику Верховного Суду у справах № 580/9660/23, №400/4829/24, № 200/5637/23, №160/5468/23, №500/6880/23, № 755/10947/17, №260/3564/22, №560/11102/23, №990/114/23 тощо, а також зазначала, що належним доказом про обсяг виплачених військовослужбовцю при звільненні сум, є грошовий атестат.
Однак, в даному контексті суд зауважує, що позивач помилково ототожнює щомісячне грошове забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю протягом проходження служби і не відображається у грошовому атестаті при звільненні військовослужбовця, з виплатами, що здійснюються при звільненні та підтверджуються відомостями грошового атестата.
Грошове забезпечення військовослужбовців складається з основних та додаткових щомісячних виплат, які мають систематичний характер і підлягають нарахуванню та виплаті щомісяця, відповідно до фактично займаної посади, вислуги років, умов служби тощо.
Звільнення ж є окремою правовою підставою для проведення остаточного розрахунку, до якого, як вказувалося вище, можуть включатися невиплачені суми, у разі наявності УБД - компенсація за невикористану додаткову відпустку; одноразова грошова допомога при звільненні; компенсація за недоотримане речове майно; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, якщо її не виплатили за рік служби; одноразова допомога для оздоровлення, якщо в поточному році її не було виплачено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки, звертаючись до суду 28.09.2025 року з позовними вимогами про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 року, позивач пропустив встановлений частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду.
Крім того, суд зауважив, що, зазначаючи в позовній заяві, зокрема, про проходження військової служби, представник позивача не вказала конкретного періоду проходження такої служби із зазначенням дати зарахування до списків військової частини та дати звільнення з частини і виключення із списків особового складу; не вказала дати звернення до відповідача та не надала копію відповідного адвокатського запиту.
Наведене представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обґрунтування пропуску строку з посиланням на практику Верховного Суду України суд не визнав поважними причинами пропуску строку звернення до суду та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду в частині позовних вимог щодо перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення, заявлених за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 року, а також документально підтверджених причин його пропуску;
- нової редакції позовної заяви (у кількості примірників відповідно до складу учасників справи) з викладенням обставин та приведенням позовних вимог з урахуванням висновку суду та наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.
На виконання вимог судової ухвали представником позивача подано уточнену позовну заяву, у якій зазначено період проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 з 07.05.2022 по 12.09.2023 року.
Крім того, представник позивача надала заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивуючи пропуск строку тим, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, застосованого при обчисленні грошового забезпечення позивача, а також грошової допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 07.05.2022 по 20.05.2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, 01.01.2023 року за останньою займаною посадою заявника з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 07.05.2022 по 20.05.2023 року.
При цьому, за твердженням представника позивача, останній не мав сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення.
Крім того, представник позивача вказує, що під час виконання бойового завдання позивач отримав травму, через яку проходив лікування і тому не зміг вчасно звернутись до суду з цим позовом.
На підтвердження цієї обставини позивач надала копію довідки Військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 року, з якої вбачається, що 03.02.2023 року позивач отримав вибухову травму під час виконання бойових завдань, а також медичну карту стаціонарного хворого, в якій зазначено дату госпіталізації позивача 24.12.2024 року.
Оцінюючи наведені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальним законом зобов'язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки згідно із частиною 2 статті КАС України і що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними (постанови Верховного Суду 10 лютого 2023 року по справі № 640/20580/20, від 9 листопада 2023 року у справі № 520/12478/22, від 26 квітня 2024 року у справі №160/6427/23 та інші).
Згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як передбачено частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, спеціальним законодавством, яке регламентує порядок здійснення виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак, такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Законом України від 01.07.2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набув чинності 19.07.2022 року (далі - Закон № 2352-ІХ), внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто частина 2 статті 233 КЗпП України стосується справ про суми заробітної плати (грошового забезпечення), які були нараховані та не виплачені працівникові при звільненні.
Що стосується справ про виплату грошового забезпечення, яке не було нараховано і виплачено позивачеві до звільнення, то в такому випадку слід керуватися частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Виплати, які належать військовослужбовцям при звільненні, визначаються, зокрема, Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою КМУ від 16.03.2016 р. № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", "Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, Законом України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" тощо.
Виходячи з системного аналізу норм наведених нормативно-правових актів до виплат при звільненні військовослужбовця належать, зокрема:
- компенсація за невикористані щорічні відпустки, зокрема за минулі роки;
- компенсація за невикористану додаткову відпустку у разі наявності УБД - 14 діб за кожний рік служби (включаючи рік отримання УБД та рік звільнення);
- одноразова грошова допомога при звільненні;
- компенсація за недоотримане речове майно;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, якщо її не виплатили за рік служби;
- одноразова допомога для оздоровлення, якщо в поточному році її не було виплачено.
Як зазначалося у позовній заяві, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 07.05.2022 по 12.09.2023 року.
Враховуючи, що предметом позовних вимог є вимога щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 07.05.2022 по 20.05.2023 року, тоді як позивач припинив військову службу у відповідача 12.09.2023 року, спір у цій справі є трудовим спором, пов'язаним із виплатами під час проходження військової служби, а не з виплатами при звільненні з військової служби, які, серед іншого, позивач безпідставно включив до вимог за період, що передував його звільненню з військової служби.
Отже, в частині вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду в такому випадку слід керуватися частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Спірний період з 07.05.2022 по 20.05.2023 року умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19.07.2022 року) та після цього.
В частині вимог про перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 07.05.2022 до 19.07.2022 року спірні правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проте в частині вимог про перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року спірні правовідносини регулюються вже нині чинною редакцією частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Представник позивача, серед іншого, вважає, що початок перебігу тримісячного строку слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Водночас, про дату, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав представник позивача у клопотаннях про поновлення строку не вказала.
Відповідно до пункту 2 розділу І, пункту 1 розділу XXIII, пункту 1 розділу XXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років відносяться до щомісячних основних видів грошового забезпечення; надбавки, доплати, підвищення та премії - до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а грошові допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань - до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які надаються один раз на рік.
Чинним законодавством передбачена щомісячна оплата праці (виплата грошового забезпечення).
В пункті 8 розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 року № 260, зазначено:
"Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України)."
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Статтею 30 Розділу IV "Права працівника на оплату праці та її захист" Закону України "Про оплату праці" встановлений обов'язок роботодавця при кожній виплаті заробітної плати повідомити працівника про такі дані (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, і, відповідно, право працівника знати такі дані.
Отже, військовослужбовець, отримуючи грошове забезпечення щомісячно, може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк.
З огляду на імперативність норми закону про регулярність виплати заробітної плати (грошового забезпечення) право заявника на звернення до суду у разі незгоди із повнотою платежів з оплати праці у межах кожного окремого календарного місяця виникає не у момент настання події припинення публічної служби (у тому числі і у спосіб звільнення з військової служби), а у момент настання календарної дати, коли суб'єктом владних повноважень повинен бути проведений платіж за кожен окремий календарний місяць.
Поряд з цим, суд зауважує, що недотримання суб'єктом владних повноважень вимоги закону щодо повідомлення про розмір нарахувань у межах кожного окремого календарного місяця є підставою для вчинення заявником - найманим публічним службовцем (у тому числі і військовослужбовцем) відповідних дій, спрямованих на з'ясування дійсного стану власних прав (інтересів) у сфері оплати часу військової служби.
Отримуючи грошове забезпечення щомісячно, військовослужбовець може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Зважаючи на дату звернення з цим позовом, а саме 28.09.2025 року, представником позивача не наведено об'єктивних поважних причин, непереборних обставин, які б не дозволяли останньому вчасно звернутися до відповідача протягом спірного періоду, в тому числі і до моменту отримання травми, та поцікавитись розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а також порядку його розрахунку.
Крім того, до матеріалів справи не долучено доказів, які б свідчили про те, що після отримання травми позивач перебував у безперервному лікуванні або в такому стані здоров'я, що фактично унеможливлював звернення за правовою допомогою чи подання позову у розумні строки. Наявність госпіталізації у грудні 2024 року сама по собі не може свідчити про тривалу непрацездатність протягом усього періоду, а також не доводить того, що позивач не міг діяти розумно активно для захисту своїх прав ні до, ні після відповідного лікування. Відтак, не надано доказів, що позивач був обмежений у можливості своєчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідком неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду у встановлений судом строк або зазначення позивачем таких підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які будуть визнані неповажними, повернення позовної заяви.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З огляду на те, що судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в частині вимог про перерахунок та виплату позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 року, з врахуванням приписів частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позовну заяву позивачу в цій частині вимог.
Ця ухвала винесена з урахуванням перебування судді у відпустці.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу в частині позовних вимог щодо перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення, заявлених за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 року.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко