17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/20269/24
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2024 року № 0829479-2410-0625-UА18040030000089649; від 01 жовтня 2024 року № 1095286-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095287-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095288-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095289-2410-0625-UА18040030000089649.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що податковим органом безпідставно за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості", позаяк нежитлові будівлі: площею 587,5 кв.м (реєстраційний номер 2055304018220) та 990,7 кв.м (реєстраційний номер 1794786918220) використовуються у господарській діяльності: 25.99 виробництво інших готових металевих виробів (основний вид). Виробництво та реалізація "дверей металевих" підтверджується укладеними договорами з покупцями, видатковими накладними та рахунками-фактурами, а також банківськими виписками з надходженням платежів за призначенням "оплата за двері металеві". Оскільки об'єкти нежитлової нерухомості використовуються позивачем у господарській діяльності, яка відповідно до Національного класифікатора України класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікується у секції "С" "Переробна промисловість" підрозділ 25 "Виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування" пункт 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.", приміщення не здані в оренду, лізинг, позичку, відповідно, такі нежитлові приміщення не є об'єктом оподаткування відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).
Також позивач зауважує на порушенні контролюючим органом порядку винесення оскаржуваних рішень, які були надіслані позивачу 01 жовтня 2024 року, а не до 01 липня відповідно до приписів підпункті 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
Ухвалою cуду від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву акцентує на тому, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність таких умов: 1) використання споруди безпосередньо для промислового виробництва; 2) особа має бути промисловим товаровиробником. Разом з тим, аналіз відомостей про трудові відносини (форма Д5), штатні розписи, відомостей про нарахування заробітної плати, про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб у їх взаємозв'язку, поряд із відсутністю у позивача, як стверджує відповідач, основних засобів - приладдя та інструменту для виробництва дверей, що підтверджується відсутністю відповідного обліку основних засобів та ненаданням позивачем належних та достовірних доказів про наявність та використання відповідного приладдя для виробництва дверей, доводить, на переконання відповідача, те, що позивачем не здійснювалось виробництво дверей у 2023 році. Такі висновки, як зазначає відповідач, підкріплені й тим, що позивач з квітня по грудень 2023 року продав товар - двері у кількості 594 на загальну суму 5 078 100 грн та з травня по серпень 2023 року поніс витрати на отримання послуг та придбання товару на суму 350 899,85 грн, що свідчить про те, що отриманні доходи позивача є неспівмірними з видатками. Що ж до процедури прийняття спірних індивідуальних актів, відповідач зауважує на тому, що за наслідком використання позивачем права на звірку, передбаченого нормами підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України та застосування процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідачем було встановлено збільшення площі нерухомого майна позивача, що підлягає оподаткуванню податком на нерухомість, тому контролюючим органом було прийнято додаткові повідомлення-рішення про застосування до позивача податку на нерухомість (що відповідач деталізує у додаткових письмових поясненнях).
У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що податковим органом не спростовано доводів позивача, натомість підтверджено позицію позивача щодо застосування пільги оподаткування за пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки позивач є господарським товаровиробником (двері металеві) й упродовж спірного періоду (2023 року) провадив господарську діяльність з використанням спірних будівель та приміщень за видом згідно з Національним класифікатором України класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, який набрав чинності згідно з наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, здійснюючи основну діяльність, яка класифікується у секції С, а саме: секція С "Переробна промисловість", підрозділ 25 "Виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування", пункт 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.". Натомість оформлення трудових відносин на підприємстві позивача, на чому детально зупинився у відзиві відповідач, жодним чином не спростовує застосування податкової пільги на нормою пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Вирішуючи спір у цій справі суд виходить з такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 10 червня 2019 року зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ; види економічної діяльності: 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у." (основний.)
Упродовж 2023 року позивач був власником нежитлових будівель, а саме:
нежитлова будівля - гаражний бокс для автомобілів, загальною площею 587,5 м кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2055304018220;
нежитлові будівлі, загальною площею 990,7 м кв., які складаються із: будівлі гаража літ. "Е", загальною площею 316,6 м кв.; бані літ "Ж", загальною площею 90,8 м.кв.; виробничо-складської будівлі літ. "Р", загальною площею 66,2 м кв.; виробничо-складської будівлі літ. "П", загальною площею 517,2 м.кв., та розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1794786918220.
Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 20 червня 2024 року № 0829479-2410-0625-UA18040030000089649 на суму 39 362,50 грн, за податковий період 2023 рік; будівля, гаражний бокс для автомобілів, загальною площею 587,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;
від 21 серпня 2024 року № 1081669-2410-0625-UA18040030000089649 на суму 66 376,90 грн; за податковий період 2023 рік; нежитлові будівлі, загальною площею 990,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
За наслідком використанням позивачем права на звірку, передбаченого підпунктом 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України податковим органом було встановлено збільшення площі нерухомого майна позивача, що підлягає оподаткуванню податком на нерухомість, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2024 року:
№ 1095286-2410-0625-UА18040030000089649, податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об'єкта: гаражі; площа: 316,60; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; на суму 21 212,20 грн;
№ 1095287-2410-0625-UА18040030000089649, податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об'єкта: будівлі промисловості та склади: площа: 517,10; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; на суму 34 645,70 грн;
№ 1095288-2410-0625-UА18040030000089649, за податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об'єкта: інші будівлі, площа: 90,80; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; на суму 1 520,90 грн;
№ 1095289-2410-0625-UА18040030000089649, за податковий період: 2023 рік; адреса: АДРЕСА_2 ; тип об'єкта: будівлі промисловості та склади; площа: 66,20; назва платежу: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; на суму 1 478,47 грн.
Податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2024 року разом з податковим повідомленням-рішенням від 20 червня 2024 року № 0829479-2410-0625-UА18040030000089649, склали предмет оскарження у цій справі, й надаючи правову оцінку яким суд виходить з такого.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (положення ПК України тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Як передбачено у підпункті 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно із Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, до будівель промисловості належать будівлі класу 1251 "Будівлі промисловості".
Цей клас включає:
криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням;
1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості",
1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії",
1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості",
1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості",
1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості",
1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості",
1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості",
1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості",
1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Згідно із пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
За правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Окрім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу "будівлі промисловості", не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (справа № 820/3556/17).
У подальшому висновки касаційного суду у справі № 820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постановах: від 25 лютого 2020 року (справа № 0940/1708/18); від 05 березня 2020 року (справа № 825/1625/17), від 01 квітня 2020 року (справа № 120/4261/18-а), від 21 жовтня 2020 року (справа № 806/2686/18), від 11 листопада 2020 року (справа № 826/6647/17), від 17 січня 2024 року (справа № 520/2239/21) та ін.
У постанові від 02 липня 2025 року у справі № 580/5008/24 Верховний Суд виснував, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Тому, враховуючи висновки Верховного Суду, суд перевірив використання нежитлових приміщень в аспекті залучення до виробничого циклу виготовлення промислової продукції й з'ясував, що на доведення використання належних позивачу нежитлових будівель у металообробному виробництві - виготовленні вхідних металевих дверей, позивачем додано до позовної заяви договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, банківські виписки по рахунку на підтвердження руху коштів у процесі виробництва та реалізації готової продукції, а також фінансово-бухгалтерську та податкову звітність, зокрема:
договір від 08 грудня 2022 року № 08/12/2022 з ФОП ОСОБА_2 (Покупцем), за умовами у пункті 1.1 якого ФОП ОСОБА_1 (Продавець) зобов'язується передати у власність Покупця товар "Двері вхідні металеві"; місцем та адресою виготовлення товару є: АДРЕСА_3 . Передача готових дверей оформлена видатковими накладними: від 26 квітня 2023 року № РН-0000012, від 26 квітня 2023 року № РН-0000012, від 08 червня 2023 року № РН-0000016, від 12 червня 2023 року № РН-0000014, від 19 червня 2023 року № РН-0000017, від 25 липня 2023 року № РН-0000022. Також між ФОП ОСОБА_1 (Продавцем) та ФОП ОСОБА_2 (Покупцем) було укладено договір від 03 квітня 2023 року № 03/04/2023, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар "Двері вхідні металеві", на виконання якого та підтвердження виготовлення та передачу товару складено видаткові накладні: від 18 серпня 2023 року № РН-0000027, від 22 вересня 2023 року № РН-0000027;
договір від 02 грудня 2022 року № 02/12/2022 між ФОП ОСОБА_1 (Продавцем) та ФОП ОСОБА_3 (Покупцем), відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар "Двері вхідні металеві"; місцем та адресою виготовлення товару є: АДРЕСА_3 (видаткові накладні: від 04 травня 2023 року № РН-0000013, від 08 червня 2023 року № РН-0000015, від 06 липня 2023 року № РН-0000019, від 25 липня 2023 року № РН-0000021, від 24 серпня 2023 року № РН-0000025, від 17 листопада 2023 року № РН-0000030);
договір від 09 листопада 2023 року № 09/11/2023 з ФОП ОСОБА_4 (Одержувачем) щодо виготовлення та передачі ФОП ОСОБА_1 товару "Двері вхідні металеві", видаткові накладні від 28 листопада 2023 року № РН-0000031, від 21 грудня 2023 року № РН-0000032 та рахунки-фактури від 09 листопада 2023 року № СФ-0000030, від 28 листопада 2023 року № СФ-0000032, від 20 грудня 2023 року № СФ-0000033, що підтверджують передачу у власність Покупця товару "Двері вхідні металеві" на виконання умов договору;
договір від 01 січня 2023 року № 01/01/2023 року між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ФОП ОСОБА_5 (Одержувача) на постачання товару "Двері вхідні металеві", про що складено видаткові накладні: від 22 вересня 2023 року № РН-0000026 та від 29 грудня 2023 року № РН-0000033;
договір поставки від 23 грудня 2022 року № 159/ГК між ФОП ОСОБА_1 як Покупцем та ТОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика - Україна" як Постачальником, згідно з яким Постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити гофрокартонну продукцію. На підтвердження поставки відповідної продукції за видатковою накладною від 28 серпня 2023 року № 910 надано товарно-транспортну накладну від 28 серпня 2023 року № 00000007857 щодо перевезення товару до пункту розвантаження: АДРЕСА_1 .
Також доказами в матеріалах справи підтверджено, що означені нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів), яка належить позивачу на праві приватної власності, кадастровий номер 1822083000:01:000:1965, площею - 0,9315 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2755107518220, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), а про їх використання у господарській діяльності було повідомлення контролюючий орган поданням форми № 20-ОПП (про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність).
При цьому докази передання в оренду, лізинг, позичку спірних об'єктів нерухомості матеріали справи не містять, як і сторонами такі обставини не стверджуються: позивач заперечує, натомість відповідач аргументів на доведення протилежного не наводить.
Суд також бере до уваги й підтвердження з боку Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області у доданому до позову листі від 10 жовтня 2024 року № 163 щодо провадження господарської діяльності позивачем за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , оскільки позивач, на переконання суду, не позбавлений подання тих доказів, які він вважає належними та достатніми для цілей підтвердження відповідних обставин, на які він покликається в обґрунтування заявлених позовних вимог, й при цьому суд враховує це додатково та у взаємозв'язку з іншими доказами та визнає як додаткове підтвердження провадження господарської діяльності позивачем щодо виробництва металевих виробів з використанням спірних будівель.
Натомість відповідач, як свідчать обставини цієї справи, вдався до аналізу оформлення позивачем трудових відносин, обліку виробничих засобів та устаткування, а також економічної ефективності виробництва у розрізі видатків та прибутку, що, зрештою, не має переконливого впливу для вирішення ключового питання у цій справі щодо використання нежитлових будівель за їх призначенням з метою провадження виробничої діяльності.
Продовжуючи вирішення спору у цій справі, виходячи зі специфіки спірних правовідносин цієї справи суд враховує, що у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 120/11299/24 Верховний Суд зауважив на тому, пільга, визначена підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, прямо прив'язана до класифікації основної діяльності відповідно до секцій КВЕД, а тому обґрунтовано вважати, що законодавець мав на увазі саме основний вид економічної діяльності, визначений відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності 009:2010 та зазначений у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На користь цього свідчить: використання терміну "класифікується у секціях…", що є прямим посиланням саме на структуру КВЕД; та відсутність у нормі будь-якого відсилання до стандартів бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.
Підсумовуючи колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у контексті застосування пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, термін "основна діяльність" слід розуміти як основний вид економічної діяльності, що:
- визначений платником податків відповідно до Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (через подання заяви до ЄДР);
- відображений у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як основний КВЕД;
- та відноситься до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.
Враховуючи ці висновки Верховного Суду, суд з'ясував, що згідно із реєстраційними записами у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20 квітня 2023 року внесено зміни до реєстраційних даних позивача в частині основного виду за КВЕД, який було визначено як основний: КВЕД (25.99.) "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.". Тож упродовж спірного періоду, починаючи з 20 квітня 2023 року, позивач провадив господарську діяльність за основним видом діяльності - 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.".
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 згідно з Національним класифікатором України Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, який прийнято та надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, з 20 квітня 2023 року провадить основну діяльність, яка класифікується у секції "С", а саме: секція С "Переробна промисловість", підрозділ 25 "Виробництво готових металевих виробів, крім машин і устатковання", пункт 25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.", чим спростовано доводи відповідача у цій частині щодо внесення відповідних змін поза межами спірного періоду.
Отже, під час судового розгляду цієї справи суд встановив, що об'єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу та які, як стверджує позивач є критими будівлями та використовуються ним у промисловому виробництві, відповідають ознакам будівель промисловості для використання у товарному виробництві, а діяльність (основний вид) ФОП ОСОБА_1 класифікована за КВЕД ДК 009:2010 у секції "С" (Переробна промисловість) та знаходиться в проміжку секцій B-F, як це встановлено вимогами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України для цілей застосування податкової пільги.
При цьому висновки суду узгоджуються з викладеним у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 2240/3410/18 правозастосуванням норми підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, на яку покликається відповідач. Натомість у вказаній справі, як слушно зауважує позивач, на вирішення Суду постало питання застосування пільги за підпунктом підпункту "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в аспекті доведення статусу сільськогосподарського товаровиробника та використання спірних об'єктів нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що робить відмінними обставини цієї справи. Адже, застосування правових висновків Верховного Суду обумовлено подібністю правовідносин, що насамперед, означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Оскільки позивач у справі № 2240/3410/18 наполягав на пільзі за нормою підпункту "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, висновки Верховного Суду у ключовому питанні у справі № 2240/3410/18 не є релевантними до цієї справи.
За встановлених обставин цієї справи та відповідно до правового регулювання спірних податкових правовідносин, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у такій категорії справ, суд доходить висновку, що належне позивачу нерухоме майно (нежитлові будівлі площею 587,5 кв.м та загальною площею 990,7 кв.м, розташовані у селі Іванівка, провулок Шкільний 5 та 7, Житомирського району Житомирської області ) у спірний період використовувалася ним за призначенням у господарській діяльності (у переробній промисловості) за проваджуваним основним видом (25.99 "Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у."), що класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, тому всупереч положенню підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України контролюючий орган помилково відніс означені нежитлові будівлі до категорії об'єктів оподаткування, що покладає безпідставний податковий тягар на платника.
Наведене, на переконання суду, доводить обґрунтованість заявлених позовних вимог та утворює достатні правові підстави для визнання протиправними спірних актів індивідуальної дії.
Враховуючи суть спору у цій справі та доводи сторін, суд зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Тому, виходячи зі специфіки спірних правовідносин, судом надано ґрунтовну та вичерпну юридичну оцінку усім визначальним та закцентованим сторонами доводам, які мають значення для вирішення цього спору.
Таким чином, суд доходить переконання, що у ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та не довів належними та достовірними доказами обґрунтованості оскаржуваних індивідуальних актів. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону, а встановлені судом обставини є достатніми та ґрунтовними для висновку про протиправність та, відповідно, скасування спірних податкових повідомлень-рішень, що є належним способом захисту та відновлення порушеного права платника податку.
Тому позов належить задовольнити.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6056 грн згідно з платіжною інструкцією від 17 жовтня 2024 року суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20 червня 2024 року № 0829479-2410-0625-UА18040030000089649, від 01 жовтня 2024 року № 1095286-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095287-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095288-2410-0625-UА18040030000089649, № 1095289-2410-0625-UА18040030000089649.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судовий збір у сумі 6056 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
17.11.25