17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 640/1053/21
категорія 102010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" до Київської міської ради, треті особи: Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Обслуговуючий кооператив відкритої автостоянки "Політ", про визнання протиправним та нечинним рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" (далі також - ТОВ "Супутник ЛТД") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просить визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року №22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на тому, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, однак, незважаючи на це, під час його прийняття відповідач не дотримав регуляторної процедури, передбаченої Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, не оприлюднив проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що є порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому просив позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 лютого 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника ТОВ "Супутник ЛТД" надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого приєднано копію листа від 28 січня 2021 року №053-1180 та копію проекту рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві".
10 лютого 2021 року представником комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі також - КП "Київтранспарксервіс") подано до Окружного адміністративного суду міста Києва письмові пояснення, в яких вказує що не погоджується із зазначеними у позовній заяві обставинами, вважає їх безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.
10 лютого 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Київської міської ради надійшло клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідач проти заявленого адміністративного позову заперечив, надавши Окружному адміністративному суду міста Києва відзив на позовну заяву від 10 лютого 2021 року, в якому зазначив про відсутність факту порушення Київською міською радою прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. Крім того зазначає, що посилання позивача на норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" також є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення не підпадає під дію даного Закону.
12 лютого 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника ТОВ "Супутник ЛТД" надійшли заперечення на письмові пояснення КП "Київтранспарксервіс".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року клопотання представника Київської міської ради про залучення третьої особи задоволено, залучено Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
10 березня 2021 року представником позивача подано до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідь на відзив, де він зазначає, що відповідачем не було спростовано його доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.
15 березня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Київської міської ради надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження адміністративних справ №640/1053/21 та №640/3379/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника Київської міської ради про об'єднання в одне провадження адміністративних справ №640/1053/21 та №640/3379/21 відмовлено.
25 березня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Київської міської ради надійшло клопотання про залишення позову без руху, яке мотивоване відсутністю належного обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року у задоволенні клопотання представника Київської міської ради про залишення позовної заяви без руху відмовлено.
24 травня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника Автокооператива "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року клопотання представника Автокооператива "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки про залучення третьої особи задоволено, залучено Автокооператив "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
11 червня 2021 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про зміну предмета позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року у задоволенні клопотання представника ТОВ "Супутник ЛТД" про зміну предмета позову відмовлено.
24 червня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника ТОВ "Супутник ЛТД" надійшли додаткові пояснення, в яких зокрема вказує, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року №22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" є регуляторним актом, а тому його прийняттю мала передувати визначена законом процедура.
05 липня 2021 року представником КП "Київтранспарксервіс" подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заперечення щодо зміни предмета позову.
11 серпня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Автокооператива "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких просить постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Супутник ЛТД" у повному обсязі, у заявку з безпідставністю та відсутністю порушень прав позивача.
23 жовтня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Київської міської ради надійшли пояснення у справі, в яких вказує, що 31 серпня 2021 року Київською міською радою прийнято рішення № 2185/2226 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві", яким таблицю 1 додатку 5, що визначає додатку 5, що визначає перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс", викладено новій редакції.
04 листопада 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника ТОВ "Супутник ЛТД" надійшли заперечення на письмові пояснення Київської міської ради.
14 лютого 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Київської міської ради та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення у справі, в яких вказує на відсутність порушень при прийнятті оскаржуваного рішення норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону №2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною 1 статті 27, частиною 3 статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною 1 статті 27, частиною 3 статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На підставі пункту другого розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, головуючою у справі визначено суддю Панкеєву В.А.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/1053/21 та призначено підготовче засідання у справі на 21 квітня 2025 року о 11:00 год. Крім того, даною ухвалою зобов'язано Київську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №640/1053/21 про визнання протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року №22/22 у виданні, в якому зазначене рішення було опубліковано.
28 березня 2025 року представником Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів та письмові пояснення у справі.
04 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання представника Київської міської ради про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, а також на виконання вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 640/1053/21 надано докази підтвердження розміщення публікації у виданні, в якому спірне рішення було офіційно оприлюднено (офіційне друковане видання Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Хрещатик"), а саме випуску газети "Хрещатик" від 01.04.2025 № 6 (28).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року клопотання представника Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради та представника Київської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
17 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання представника комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року клопотання представника комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
21.04.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 19.05.2025 о 10:00 год у зв'язку з неявкою представника позивача.
Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 13 травня 2025 року представник ТОВ "Супутник ЛТД" подала заяву у якій просить судове засідання, призначене на 19.05.2025 о 10:00 год призначити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року клопотання представника ТОВ "Супутник ЛТД" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
19.05.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.06.2025.
21 травня 2025 року представником ТОВ "Супутник ЛТД" подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить викласти позовні вимоги в наступній редакції:
- визнати протиправним та нечинним пункт 1.4 рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року № 22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві".
03 червня 2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви ТОВ "Супутник ЛТД" без розгляду.
03 червня 2025 року представником ТОВ "Супутник ЛТД" подано до суду заяву про зміну підстав позову, в якій просить залишити без розгляду заяву про зміну предмету позову та прийняти до розгляду заяву про зміну підстав позову. Зазначає, що незважаючи на наявність укладеного 07.02.2020 між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Супутник ЛТД" договору №ДНП-2020-02/09, предметом якого є експлуатація, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська,28, межах ІІІ зони паркування м. Києва, 24 грудня 2020 року Київською міською радою було прийнято рішення №22/22, яким внесено зміни до Таблиці №1 до додатка №5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, та виключено з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" паркувальний майданчик, розташований за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська,28, в межах територіальної ІІІ зони паркування м.Києва. Вказане слугувало, підставою для дострокового розірвання КП "Київтранспарксервіс" в односторонньому порядку укладеного з позивачем договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, у зв'язку із втратою права передачі паркувального майданчика в експлуатацію. Виключення 24 грудня 2020 року відповідачем з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" майданчику для паркування транспортних засобів, розташованого за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська,28, в межах територіальної ІІІ зони паркування м. Києва шляхом викладення таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" в новій редакції, відбулося безпідставно, без жодної на те підстави.
З огляду на вищевказане, позивач додає нову підставу позову, що виключення майданчика для паркування відбулося без наявності жодної на те підстави, адже відповідне виключення не може відбуватися просто так.
12 червня 2025 року представником відповідача подано до суду заперечення на вищезазначену заяву позивача, в якому просить задовольнити клопотання Київської міської ради від 03 червня 2025 року про залишення позову без розгляду, а заяву ТОВ "Супутник ЛТД" про зміну підстав позову - без задоволення.
13 червня 2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.
Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 16 червня 2025 року задоволено заяву представника позивача про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову, заяву представника позивача про зміну підстав позову прийнято до розгляду. Крім того, відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.
27 червня 2025 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що згідно з пояснювальною запискою до проєкту рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" під час провадження діяльності КП "Київтранспарксервіс" виникла необхідність внесення змін до таблиці № 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" у зв'язку зі зміною схем організації дорожнього руху на паркувальних майданчиках, а саме виключення відведених майданчиків для паркування з вулично-дорожньої мережі. Метою прийняття оскаржуваного рішення є реалізація на міському рівні норм Закону України від 16.01.2020 № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" та реалізація прав мешканців міста Києва на здійснення паркування своїх транспортних засобів законним, належним та безпечним шляхом, а також зменшення податкового навантаження на фізичних осіб платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, вважає, що зазначена додаткова підстава позову у заяві про зміну підстав позову є необґрунтованою.
27 червня 2025 року до суду від представника Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення у справі, які є ідентичними з письмовим пояснення, які надані представником відповідача.
02 липня 2025 року представником КП "Київтранспарксервіс" подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що рішення Київської міської ради від 24.12.2020 № 22/22 ухвалено в межах повноважень, передбачених ст.19 Конституції України, ст. ст.26, 28, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також Податковим кодексом України. Зміна таблиці 1 до додатка 5 до рішення № 242/5629 відбулась на підставі пояснювальної записки виконавчого органу Київради, в якій зазначалася об'єктивна потреба у виключенні майданчиків, що більше не використовуються за цільовим призначенням, у зв'язку зі змінами в організації дорожнього руху.
Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 29 вересня 2025 року представник Обслуговуючого кооперативу відкритої автостоянки "Політ" подав клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року клопотання представника Обслуговуючого кооперативу відкритої автостоянки "Політ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 06 жовтня 2025 року відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
З 31.03.2025 по 14.04.2025, з 07.07.2025 по 25.07.2025, 05.08.2025 по 25.08.2025, 31.10.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025, 21.03.2025, 23.05.2025, з 29.05.2025, 13.06.2025, 19.09.2025 та 17.10.2025 - на періодичному навчанні.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що пунктом 3 рішення Київської міської ради IV сесії V скликання від 26 червня 2007 року №930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м.Києві" визначено комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (додаток 5).
Таблицею №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629 визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
Рішенням Київської міської ради від 29 листопада 2018 року №222/6273 внесено зміни до таблиці 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" та в складі переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", визначено паркувальний майданчик, розташований за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська, 28, в межах територіальної III зони паркування м. Києва.
20 січня 2020 року було проведено аукціон щодо визначення переможця на право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул. Йорданська, 28, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.
Згідно з протоколом електронного аукціону від 20 січня 2020 року №UA-PS-2020-01-02-000067-3 переможцем визначено ТОВ "Супутник ЛТД".
07 лютого 2020 року між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Супутник ЛТД" укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від №ДНП-2020-02/09.
Відповідно до умов вказаного договору позивачу передано для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, Оболонський район, вул.Йорданська,28, в межах III територіальної зони для паркування міста Києва, що включає 115 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Договором від 07 лютого 2020 року № ДНП 2020-02/09 передбачена можливість розірвання договору в односторонньому порядку у випадку втрати КП "Київтранспарксервіс" права передачі паркувального майданчика в експлуатацію з моменту втрати такого права (пункт 7.7.3 зазначеного договору).
Київською міською радою 24 грудня 2020 року прийнято рішення №22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві", яким, зокрема, внесено зміни до Таблиці №1 до додатка №5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 29 листопада 2018 року №222/6273та виключено з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", паркувальний майданчик за адресою: м.Київ, Оболонський район, вул.Йорданська, 28, в межах територіальної ІІІ зони паркування міста Києва.
У зв'язку із прийняттям рішення від 24 грудня 2020 року №22/22 договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від 07 лютого 2020 року №ДНП-2020-02/09 розірвано, про що позивача повідомлено листом від 14 січня 2021 року №053/05-117.
Вважаючи таке рішення протиправними, таким, що порушує його права та законні інтереси, перешкоджає здійсненню господарської діяльності, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.
Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішеннями безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.
З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд насамперед повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи відповідає право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
Статтею 57 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина 2 статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина 1 статті 140).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина 1 статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина 1 статті 59).
Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 3.1. статті 3 ПК України визначено, що законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органі місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих податків належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно зі статтею 10 цього Кодексу до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Підпунктом 12.1.2. пункту 12.1. статі 12 ПК України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки і збори і визначає перелік місцевих податків і зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
За змістом підпунктів 12.3.1.-12.3.2. пункту 12.3. цієї норми сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктами 12.3.4.-12.3.5. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків і зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Пунктом 12.5. статті 12 ПК України чітко визначено, що офіційне оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4. цієї статті.
Збір за місця для паркування транспортних засобів передбачений положеннями статті 268-1 ПК України.
Підпунктом 268-1.1.1. пункту 268-1.1. статті 268-1 Податкового кодексу України визначено, що платником збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Підпунктом 268-1.1.2. цього пункту встановлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.
Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом І цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 268-1.3.1. пункту 268-1.3. статті 268-1 ПК ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Згідно з підпунктом 268-1.3.2. цієї норми при визначенні ставки збору сільські, селищні, міські ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.
Пунктом 268-1.4. статті 268-1 ПК України встановлено, що ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною, міською радою або радою об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Статтею 2 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також - Закон №280/97-ВР) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частиною 1 статті 10 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Частинами 1, 5, абзацом 1 частини 11 статті 59 цього Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Приналежність спірного рішення міської ради про встановлення місцевих податків та зборів до нормативно-правових актів з питань оподаткування місцевими податками та зборами прямо передбачена підпунктом 12.5. пункту 12. статті 12 ПК України.
За правилами частини 1 статті 67, частини 1 статті 74 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори (у тому числі й місцеві) в порядку і розмірах, установлених законом. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
За визначенням же пункту 6.1. статті 6 ПК України податком (у тому числі й місцевим податком і збором, як видом податку) є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно сплата місцевих податків та зборів, як безумовних платежів до місцевих бюджетів, є конституційним обов'язком кожного, у тому числі й суб'єктів господарювання, і обговорення цього питання на всеукраїнському рівні не допускається, а отже публічне обговорення питання податків, зокрема, й за процедурою, запровадженою Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не може бути здійснене і на рівні місцевому, інакше це суперечитиме положенням Конституції України та засадам законодавства України у сфері оподаткування.
Спірні правовідносини у цій справі охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1. статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
До складу податкового законодавства України віднесено й рішення, зокрема, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, як це визначено пунктом 3.1. статті 3 ПК України, однак у будь-якому випадку такі рішення повинні бути прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом і це прямо передбачено наведеною вище нормою.
Такі рішення органів місцевого самоврядування напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5. статті 12 ПК України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як Податковий кодекс України, так і Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Податкові правовідносини, як окремий і самостійний вид відносин, унормовується, насамперед, Податковим кодексом України, положення якого можуть бути змінені виключно шляхом внесення змін до нього відповідними законами України, а усі нормативно-правові акти, які входять до складу податкового законодавства України, повинні прийматися на підставі, за правилами та на виконання цього Кодексу.
Відтак, рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18.
Виходячи з такого, оскаржуване позивачем рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" за своєю правовою природою не є регуляторним актом, тому його винесенню не мала передувати визначена Законом України "Про державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" процедура прийняття.
У межах спірних правовідносин прийняті міською радою рішення є нормативно-правовими актами, приписи яких зокрема змінюють для платників права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади.
У Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 підкреслив значущість положення статті 55 Конституції України щодо захисту кожному у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.
За змістом частини першої цієї статті, такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Позивач посилався на те, що спірне рішення стосується його безпосередньо, оскільки орендований ним паркувальний майданчик, розташований за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська,28 визначено відповідачем у таблиці 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві", та відповідно, після виключення зазначеного паркувального майданчику з переліку таблиці 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві", позивач втратить право на експлуатацію, утримання та облаштування паркувального майданчика.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що оскаржуване рішення від 24.12.2020 №22/22 в частині виключення з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс", паркувального майданчика розташованого за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська,28, в межах територіальної ІІІ зони паркування міста Києва слугувало підставою для дострокового розірвання договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від 07.02.2020 №ДНП-2020-02/09, укладеного позивачем з КП "Київтранспарксервіс".
Проте, договірні правовідносини, що виникли внаслідок укладення договору між позивачем та КП "Київтранспарксервіс", не підлягають розгляду в межах цієї справи, оскільки предметом оскарження у даній справі відповідно до заявлених позовних вимог є саме рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року №22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві".
Так, з аналізу матеріалів справи встановлено, що рішенням Київської міської ради IV сесії V скликання від 26.06.2007 №930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві", КП "Київтранспарксервіс" визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м.Києві.
Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м.Києві (додаток 5 до рішення), відповідно до п.1.1 якого платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
У даному рішенні наведено також таблицю №1 "Перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" до додатку 5.
Суд зауважує, що таблиця 1 додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків та зборів у м.Києві" - додаток до рішення, є динамічним і може змінюватися в будь-який період часу, визначає перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за єдиним оператором з паркування транспортних засобів та стягнення збору за місця для паркування транспортних засобів, комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
Рішенням Київської міської ради від 29 листопада 2018 року №222/6273 внесено зміни до таблиці 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" та в складі переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", визначено паркувальний майданчик, розташований за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська, 28, в межах територіальної III зони паркування м. Києва.
Визначивши рішенням земельну ділянку місцем платного паркування та передавши вказану земельну ділянку в розпорядження КП "Київтранспарксервіс", як єдиного оператора у місті Києві з надання послуг з паркування, відповідач таким чином відніс цю земельну ділянку до об'єктів оподаткування збором за паркування відповідно до вимог Податкового кодексу України та дозволив організацію та експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів КП "Київтранспарксервіс".
Спірним рішенням Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" таблицю №1 до додатку 5 викладено в новій редакції, відповідно до якої виключено з переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", паркувальний майданчик за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул.Йорданська,28, в межах територіальної ІІІ зони паркування міста Києва.
Відповідачем було зазначено, що завданням оскаржуваного рішення є унормування положень рішення до вимог Закону України від 16.01.2020 № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" та реалізація прав мешканців міста Києва на здійснення паркування своїх транспортних засобів законним, належним та безпечним шляхом, а також зменшення податкового навантаження на фізичних осіб платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Суд повторно зауважує, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів (п.п.268. прим.1.1.2. п.268. прим.1.2. ст.268 прим. 1 Податкового кодексу України).
Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради контролюючому органу в порядку, встановленому розд. I ПК України.
Згідно з опублікованими на офіційному сайті Київської міської ради результатами поіменного голосування (персоніфікованого), проведеного 24.12.2020 № 43 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві" у голосуванні взяло участь 110 депутатів, з яких 67 голосували "за" внесення змін.
Статтею 37 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579 "Про Регламент Київської міської ради", визначено, що рішення Київради вважається прийнятим, якщо на пленарному засіданні за нього проголосувала більшість депутатів Київради від загального складу Київради, окрім випадків, передбачених Регламентом.
Відповідно, рішення Київради від 24.12.2020 № 22/22 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" прийнято на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог.
Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст.243-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" (шосе Харківське,172- б, оф.210, м.Київ, 02091, ЄДРПОУ:43438658) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
17.11.25