17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/4703/25
категорія 102090000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа - Служба безпеки України про визнання протиправним та сксаування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області рішення №18014500000020 від 06.02.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області рішення №18012500106102 від 06.02.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання виданої на ім'я громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 12.02.2025 йому вручено копію рішення №18014500000020 від 06.02.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» і одночасно вилучено посвідку на постійне проживання в Україні та вручено копію рішення Коростишівського відділу УДМС України в Житомирській області №1821130100017685 від 06.02.2025 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. При цьому позивачу не роз'яснено, за які саме його дії було прийнято оскаржуване рішення та не було повідомлено, за які саме його порушення прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, як це передбачено додатком 1 до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства. Позивач вважає оскаржувані рішення необгрунтованими, протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що він на законних підставах перебуває в Україні; звертаючись у 2022 році до УДМС України в Житомирській області із наданням дозволу на імміграцію був одружений з іммігранткою; за час шлюбу в Україні у них з дружиною народилося двоє дітей; починаючи з 26.07.2023 він зареєстрований як фізична особа-підприємець, фінансово забезпечує свою сім'ю і сплачує податки до держбюджету України; будь-яких дій, які б становили загрозу національній безпеці України та/або громадському порядку в Україні не вчиняв і не має наміру вчиняти.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позову, вказує, що в умовах воєнного стану в цілях національної безпеки України безумовним є виключне застосування вимог Закону України "Про імміграцію" з його механізмами та функціональними можливостями прийняття рішень, в межах визначених повноважень, за наявною про іноземців інформацією. Зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став лист Державної міграційної служби України до УДМС у Житомирській області №8.1-119/8.1.1-25 про розгляд подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (далі - ДЗНД СБУ) від 16.01.2025 №5/2/1-547 про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній, можливо, причетний до діяльності міжнародних терористичних організацій. Зазначено, що здійсненим комплексом перевірочних заходів встановлено, що вказаний іноземець сповідує радикальний іслам та підтримує зв'язок із прихильниками міжнародної терористичної організації «Ісламська Держава», має підроблений паспорт на установчі дані громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовуючи який ОСОБА_4 отримав посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видану 06.10.2017 УДМС в Хмельницькій області. На підставі викладеного, оскільки інформація, наведена у поданні Служби безпеки України не спростована та обставини, викладені у ньому не підлягають сумніву, існують підстави вважати, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а тому УДМС України в Житомирській області, приймаючи оскаржувані рішення від 06.02.2025 №18014500000020 і №18012500106102, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує про необгрунтованість подання СБУ та зазначає, що будь-які рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну, без належного доведення вини особи у вчиненні конкретних дій, є протиправними та такими, що порушують права такої особи. Твердження про сповідування радикального ісламу без належних доказів не може бути підставою для відкликання дозволу на імміграцію з підстав загрози національній безпеці України. На думку представника позивача, наявність інформації про підтримання особою зв'язку з прихильниками міжнародної терористичної організації може бути підставою для досудового розслідування, але не є достатньою підставою для обвинувачення особи у вчиненні дій що становлять загрозу національній безпеці України. З цих підстав вважає наведені у відзиві відповідача заперечення такими, що не спростовують підстав позову та правової позиції позивача.
Від УДМС України в Житомирській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягає на обгрунтованості подання Департаменту захисту національної державності СБУ, яке слугувало для прийняття оскаржуваних рішень та містило достатньо інформації для прийняття таких рішень з обгрунтувань, викладених вище. Також відповідач зазначає, що подання, яке стало передумовою прийняття оскаржуваних рішень, позивачем у встановленому порядку не оскаржувалося.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 Службу безпеки України залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Від Служби безпеки України надійшли пояснення до позову. Згідно наданих пояснень, Департаментом захисту національної державності СБУ у ході здійснення контррозвідувальних заходів з протидії діяльності міжнародних терористичних організацій у поле зору потрапив громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований Брусилівським сектором УДМС України в Житомирській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 від 28.11.2022.
Перевіркою встановлено, що вказана особа підтримувала спілкування із прихильниками ідеології міжнародної терористичної організації «Ісламська Держава».
У 2017 році ОСОБА_5 намагався легалізуватися на території України, використовуючи підроблений паспорт на установчі дані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Киргизької Республіки, на підставі якого був документований посвідкою на постійне проживання НОМЕР_1 , виданою УДМС України в Хмельницькій області.
На думку третьої особи, подання від 16.01.2025 №5/2/1-547 надіслано Департаментом захисту національної державності СБУ правомірно, і, як наслідок, Управлінням ДМС України в Житомирській області, керуючись ст.12 Закону України «Про імміграцію», правомірно прийнято рішення від 06.02.2025 №1801450000020 про відкликання дозволу на імміграцію в Україні та рішення №18012500106102 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 .
Оскільки і СБУ, і Управління ДМС України в Житомирській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, реагуючи на отриману інформацію та приймаючи відповідні рішення, а тому рішення Управління ДМС України в Житомирській області від 06.02.2025 №1801450000020 та №18012500106102 прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянину Республіки Узбекистан, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції закону на час прийняття рішення), а 29.11.2022 він документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 строком дії до 28.11.2032.
Позивачу 12.02.2025 була вручена копія рішення УДМС України в Житомирській області №18014500000020 від 06.02.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", а також копія рішення УДМС України в Житомирській області №18012500106102 від 06.02.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання.
Одночасно з цим, співробітником УДМС України в Житомирській області у позивача було вилучено посвідку на постійне проживання в Україні та вручено копію рішення Коростишівського відділу УДМС України в Житомирській області №1821130100017685 від 06.02.2025 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яке було прийнято на підставі подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 16.01.2025 №5/2/1-547 про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Вважаючи рішення відповідача про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та про відкликання посвідки на постійне проживання протиправними і такими, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491) іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні
За визначенням Закону № 2491 імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Частиною першою та п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Статтею 12 Закону № 2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо:
1) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
2) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
3) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" виїзд з України не дозволяється);
6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання;
7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України;
8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника громадянина України у разі невиконання ним своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу освіти, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту;
9) іммігранта затримано під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України чи порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї;
10) в інших випадках, передбачених законами України.
У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
Згідно положень статті 13 Закону № 2491, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Якщо після відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.
У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Відповідно до п. 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці 2 п. 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
З аналізу наведених норм вбачається, що подання органу, що ініціює питання скасування дозволу, має містити підстави для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491.
Разом з тим, з подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 16.01.2025 №5/2/1-547 вбачається, що під час здійснення заходів, пов'язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності отримано інформацію стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 / ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документованого Брусилівським сектором УДМС України в Житомирській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 на підставі дозволу на імміграцію, який можливо причетний до діяльності міжнародних терористичних організацій.
За наявними даними, громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_4 / ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сповідує радикальний іслам та підтримує зв'язок із прихильниками ідеології міжнародної терористичної організації «Ісламська Держава».
Здійсненням комплексів перевірочних заходів встановлено, що вказаний іноземець також має підроблений паспорт на установчі дані громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 / ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовуючи який ОСОБА_4 отримав посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 , видану УДМС України в Хмельницькій області.
Вказаним поданням від 16.01.2025 №5/2/1-547 СБУ інформувала Управління ДМС України в Житомирській області про зазначені обставини та ініціювала питання про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Узбекистан, та посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 як особі, чиї дії становлять загрозу національній безпеці України.
На підставі зазначеного подання УДМС України в Житомирській області прийнято оскаржувані рішення №18014500000020 від 06.02.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" та №18012500106102 від 06.02.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до положень ст. 12 Закону № 2491 підставами для скасування дозволу на імміграцію є, зокрема, загроза дій іммігранта національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
У свою чергу, Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 у справі № 802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зазначив, що ст. 12 Закону № 2491 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій.
Відтак, у поданні від 16.01.2025 №5/2/1-547 зазначено, що дії ОСОБА_1 становлять загрозу національній безпеці України, проте жодної конкретизації джерел походження інформації щодо позивача та доказів необхідності скасування дозволу на імміграцію як відповідачем, так і третьою особою не було надано.
З огляду на викладене, необхідність скасування дозволу на імміграцію, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте посилання на можливість протиправної поведінки мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем наявності підстав для припущень, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.
За змістом наявних матеріалів адміністративної справи, подання ґрунтувалось на наявності інформації щодо можливої причетності позивача до вчинення протиправної діяльності, яка полягає у сповідуванні радикального ісламу та підтриманні зв'язку з прихильниками міжнародної терористичної організації "Ісламська Держава", проте жодної конкретизації такої інформації та джерел її походження суду надано не було.
Також не конкретизовано, яким чином дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні з огляду на посилання на наявність підробного паспорта у позивача.
Третьою особою надано копію висновку експертного дослідження Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 13.06.2024 №387/1, згідно якого на досліджених електроних файлах " ОСОБА_4 " та "Рахманалієв Камалідін.jpg" зображена одна й та сама особа.
Проте, станом на момент винесення оскаржуваних рішень, відповідачем не надано доказів того, що позивач притягується до кримінальної відповідальності за вчинення вказаного вище правопорушення, йому повідомлена підозра, він має не зняту чи не погашену судимість, перебуваєу розшуку тощо.
Під час розгляду данного спору таких доказів суду також надано не було, як і не було повідомлено жодної конкретизації відкритих джерел походження інформації щодо позивача, що не дозволяє суду здійснити аналіз такої інформації.
Таким чином інформація, що покладена в основу оскаржуваних рішень, не підтверджується жодними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити про відсутність доказів того, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем вивчались обставини життя позивача, зокрема, постійне проживання на території України, наявність дітей і дружини, які також проживають в Україні, офіційне працевлаштування тощо.
Відтак, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач послався на положення ст. 12 Закону № 2491, проте не надав належних та допустимих доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Ймовірність настання негативних наслідків з боку позивача на території України є лише теоретичним припущенням суб'єкта владних повноважень, які можуть наступити або не наступити взагалі. Матеріали справи не містять доказів причетності позивача до діяльності міжнародної терористичної організації "Ісламська держава", про які зазначено в оскаржуваних рішеннях.
Відтак, суд вважає, що оскаржувані рішення були прийняті за відсутності фактичних та правових підстав, без переслідування легітимної мети, необґрунтовано, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між жорсткими і несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване дане рішення, а тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області рішення №18014500000020 від 06.02.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 та рішення №18012500106102 від 06.02.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання виданої на ім'я громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню. Натомість, відповідачем не було доведено наявності підстав для прийняття оскаржуваних рішень. Третя особа як ініціатор подання також не надала суду належних та допустимих доказів, які б давали достатньо підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідачем.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10005, РНОКПП/ЄДРПОУ: 37808497), третя особа Служба безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034074) про визнання протиправним та сксаування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області рішення №18014500000020 від 06.02.2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати прийняте Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області рішення №18012500106102 від 06.02.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання виданої на ім'я громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
17.11.25