17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 640/1449/20
категорія 111030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оссойо" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оссойо" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, у якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.10.2019 №013632411.
В обґрунтування позову вказує, що Товариство самостійно уточнило позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету за травень 2019 року (рядок 18, уточнений показник - 1 977 003,00 грн.) та самостійно нарахувало штраф у зв'язку із виправленням помилки (рядок 18.1, показник - 59 310,00 грн.). Вказує, що 18.07.2019 ТОВ «ОССОЙО» подало Податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року, у рядку 20.1 Податкової декларації, Товариство відобразило показник 2036313,00 грн, що є сумою податкового зобов'язання з ПДВ та самостійно нарахованого штрафу в рядках 18 та 18.1 уточнюючої декларації за травень 2019 р. У зв'язку з цим суму податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Податкової декларації) зменшено на суму податкового зобов'язання з ПДВ та самостійно нарахованого штрафу, визначеного в рядках 18 та 18.1 уточнюючої декларації за травень 2019 р. У позові представник позивача зазначає, що за результатами камеральної перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «ОССОЙО, ГУ ДПС у м. Києві склало Акт № 1654/26-15-04-11-13 від 11.09.2019, в якому вважає, що ТОВ «ОССОЙО» порушило граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ та зобов'язане сплатити штраф у сумі 197 700,30 грн, що є 10 % від суми невчасно сплаченого грошового зобов'язання. На підставі висновків камеральної перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване рішення. Позивач, звертаючись до суду, не погоджується з вищенаведеними рішеннями контролюючих органів та вважає, що податкове повідомлення-рішення № 013632411 від 16.10.2019 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству та прийняте відповідачем на підставі невірних висновків. Позивач зазначає у позові, що чинним законодавством, зокрема ПК України, не передбачено, що зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ має відбуватись у строк сплати податкового зобов'язання з ПДВ, тобто з 20 числа, наступного за звітним місяця, згідно пункту 203.2 статті 203 ПК України та п. 57.1 ст. 57 ПК України. Також законодавством не передбачено, що таке зарахування відбувається у будь-який інший строк, пізніший від моменту подання податкової декларації з ПДВ. Позивач вважає, що задекларована сума податкового зобов'язання з ПДВ за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2019 року, мала бути зменшена згідно звітної податкової декларації з ПДВ за червень 2019 року 18.07.2019. На переконання позивача, зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ - 2 036 313,00 грн відбулося у цей же день - 18.07.2019, без порушення будь-якого строку сплати. З урахуванням вказаного, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 27.02.2020. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що на підставі даних інтегрованої картки платника встановлено, що в порушення вимог ПК України, позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 197700,30 грн із затримкою 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Відповідно на момент погашення в ІКП в автоматичному режимі розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України. Просить відмовити у задоволенні позову
Відповідь на відзив надійшла до суду 10.03.2020. Заперечуючи викладені у відзиві агрументи відповідача, представник позивача вказує, що відповідно до Акта №1654/26-15-04-11-13 від 11.09.2019 і ППР № 013632411 від 16.10.2019, контролюючий орган зараховував самостійно визначену позивачем суму в рядку 20.1 Податкової декларації в такому порядку: 7 000,00 грн. - 19.07.2019; 1 970 003,00 грн. - 22.07.2019. Граничним днем подання податкової декларації з ПДВ є 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.203.1. ст.203 ПК України, п. 49.18 ст. 49 ПК України). Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ст. 49 ПК України). 20.07.2019 (20 календарний день, що настають за останнім календарним днем звітного періоду червня 2019 р.) припадає на вихідний день (субота). Операційним (банківським) днем, що настає за вихідним днем є 22.07.2019 р. (понеділок). Це означає, що граничним днем подання податкової декларації з ПДВ за червень 2019 року було 22.07.2019 р. Про це безпосередньо зазначено в квитанції № 2 про прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року. Але зарахування частини суми відбулося 19.07.2019 р., а не в граничний день. Таке зарахування відбулося також і не в день, який слідує за граничним. Якщо слідувати логіці контролюючого органу (абз. 9 сторінки 2 відповіді на відзив), то зазначена сума мала би бути зарахована 23.07.2019 року - день, що настає за останнім днем відповідного граничного строку. Цього також не відбулося. Фактичні обставини справи, дії контролюючого органу та норми чинного законодавства свідчать про те, що п озивач виконав свої обов'язки щодо сплати податку на додану вартість шляхом зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в день подання відповідної декларації, тобто 18.07.2019.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На підставі пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 07 березня 2025 року, суддю Лавренчук О.В. визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи.
Суддя Лавренчук О.В. своєю ухвалою від 12.03.2025 прийняла справу до спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.03.2025 постановлено замінити відповідача у справі №640/1449/20 - Головне управління Державної податкової служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 13.06.2025.Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що при проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість, встановлено факти порушення платником ТОВ «ОССОЙО» (код ЄДРПОУ 41434866) граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 197700 грн. 30 коп. Податковий борг у розмірі 1977003 грн виник згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9156703023 від 18.07.2019 за травень 2019 року. Підприємством ТОВ «ОССОЙО» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2019 року за № 9156783395- від 18.07.2019, в якій зменшено суму податкового боргу за рахунок від»ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу. Зарахування суми, яка була вказана у рядку 20.1 податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у рахунок зменшення податкового боргу з ПДВ в інтегрованій картці платника проведено 22.07.2019. За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки від 11.09.2019 №1654/26-15-04-11-13 та направлено платнику засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомлення про вручення, отримано платником 17.09.2019. На підставі висновків перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до статті 126 Кодексу, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 16.10.2019 № 013632411 про застосування до ТОВ «ОССОЙО» (код ЄДРПОУ 41434866) штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 197700 грн 30 коп. Просить відмовити у задоволенні позову
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025, із 06.08.2025 по 26.08.2025 та із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що головним державним ревізором - інспектором відділу застосування штрафних санкцій з ПДВ управління адміністрування податків з юридичних осіб ГУ ДПС у м. Києві було здійснено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО", за результатом якої складено Акт від 11.09.2019 №1654/26-15-04-11-13 (далі - акт від 11.09.2019, а.с. 13-14).
У акті міститься таблиця 1 у якій вказано:
- дата документа: 18.07.2019;
номер документа 9156703023;
назва документа: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок
граничний термін сплати: 18.07.2019;
фактично сплачено: 22.07.2019;
кількість днів затримки: 4;
%: 10;
сума боргу 1970003;
сума штрафної санкції: 197000,0;
- дата документа: 18.07.2019;
номер документа 9156703023;
назва документа: Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок
граничний термін сплати: 18.07.2019;
фактично сплачено: 19.07.2019;
кількість днів затримки: 1;
%: 10;
сума боргу 7000;
сума штрафної санкції: 700.
У розділі "Висновки" Акта 11.09.2019 вказано: "Дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ОССОЙО» (код ЄДРПОУ 41434866) граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п.57Л ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (таблиця 1). Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 із змінами та доповненнями.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив Акт від 11.09.2019 у адміністративному порядку шляхом подання заперечення від 25.09.2019 (а.с. 15-16), за результатом розгляду якого відповідач залишив висновки Акта перевірки від 11.09.2019 №1654/26-15-04-11-13 без змін (а.с. 17-21).
На підставі висновків Акта від 11.09.2019, відповідачем було сформовано податкове повідомлення - рішення від 16.10.2019 №013632411, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" зобов'язано сплатити штраф за затримку на 4 1 календарних днів сплати грошового зобов'язання 1977003 грн, у розмірі 10% що становить 197070,30 грн (а.с. 22).
У розрахунку штрафних санкції до податкового повідомлення - рішення від 16.10.2019 №013632411 міститься інформація, ідентична тій, що вказана у таблиці 1 Акта від 11.09.2019.
Встановлено, що позивач подав скаргу від 04.11.2019 на податкове повідомлення - рішення від 16.10.2019 №013632411, яка рішенням ДПС від 26.12.2019 залишена без задоволення (а.с. 29-31).
Вважаючи податкове повідомлення - рішення від 16.10.2019 №013632411 протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За приписами п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Як передбачено п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація (з ПДВ) подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Разом з тим, відповідно до приписів пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Аналогічні положення містяться в пункті 57.1 статті 57 ПК України у якій зазначено, що саме платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ст. 50 ПК України передбачено право платника податків на здійснення коригування показників, задекларованих у раніше поданій звітності, в тому числі шляхом їх збільшення чи зменшення.
Так, згідно з положеннями п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, користуючись своїм правом на виправлення самостійно виявлених помилок у податкових деклараціях, направив 18 липня 2019 року до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Звітний період: липень 2019 року; звітний період, що уточнюється: травень 2019 року (а.с. 9 та а.с. 10 на звороті).
У рядку 18 "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету " уточнюючого розрахунку вказано: 1977003 грн; у рядку 18.1 "сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки (при позитивному значенні гр.6 р. 18) 59310 грн".
Квитанція №2 містить інформацію про прийняття 18 липня 2019 року Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 10)
При цьому, податкова декларація з податку на додану вартість (звітний період - червень 2019 року), отримана контролюючим органом 18 липня 2019 року. Граничний термін подання - 22 липня 2019 року (а.с. 11)
Відповідно до пп. 1 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету зазначається в рядку 18 податкової декларації з податку на додану вартість.
При цьому, у п. 1 та 2 розділу IV Порядку №21 визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення вбачається, що відповідач посилається на норму статті 126 ПК України, як на таку, щодо встановлено порушення строків сплати грошового зобов'язання.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому, специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу.
Отже при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не свідчить про погашення позивачем податкового боргу - узгодженого раніше грошового зобов'язання, як то зазначено контролюючим органом для цілей застосування штрафу відповідно до положень статті 126 Податкового кодексу України, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
У постанові від 23 січня 2018 року по справі №810/2108/16 Верховний Суд вказав на те, що притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.
На переконання суду, подання позивачем 18.07.2019 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок не є законодавчо визначеним способом погашенням податкового боргу та джерелом сплати платником податків узгодженого грошового зобов'язання у розумінні норм п.п.14.1.152 п.14.1. ст.14, ст. 50, ст. 87, ст. 126 ПК України, оскільки платник податків (позивач) не погашав податковий борг, не сплачував грошове зобов'язання, а корегував податкове зобов'язання в сторону зменшення та достовірності, що виключає наявність самого податкового боргу. Позивач фактично усував помилку допущену при визначені суми податкового зобов'язання, що тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань у встановленому порядку, уточнюючий розрахунок до податкової декларації не є передбаченими Податковим кодексом України підтверджуючим документом та формою сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу, а тому, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, розмір яких залежить від суми саме юридично наявного у платника податків задекларованого грошового зобов'язання, а далі, погашеного у зв'язку з цим податкового боргу та кількості днів затримки сплати грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акта камеральної перевірки від 11.09.2019 №1654/26-15-04-11-13 не може бути визнане об'єктивними і повними, адже перевіркою не встановлено факту оплати узгодженого грошового зобов'язання платником податків з простроченням для розрахунку відповідного штрафу у розмірі 10% відповідачем не доведено, тому сформоване на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені обставини, що підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2965,50 грн
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оссойо" (вул. Олеся Гончара, будинок 35, група нежилих приміщень 85Б, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 41434866) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, будинок 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 16.10.2019 №013632411.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оссойо" документально підтверджені судові витрати у сумі 2965 ( дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять ) гривень 50копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
17.11.25