17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/21069/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови йому у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024, з урахуванням вимог статті 7 КАС України, висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 щодо не застосовування положень нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, а також того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили а суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ, пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (в редакції до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023 № 481), Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (в редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103), визначивши належні йому посадовий оклад і оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри усіх основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премій, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, із застосуванням розмірів надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії виключно відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та рішення (окремого доручення) Міністра оборони України оформленого телеграмою Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 16.01.2024 №183/уд про розмір грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2024 для перерахунку пенсії з 01.02.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Вважає, що з 01.01.2024 посадовий оклад та оклад за військовим званням повинні бути обчислені з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на поточний рік. Однак звернувшись до відповідача із заявою щодо виготовлення нової довідки із зазначенням в ній складових, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на поточний рік станом на 01.01.2024, та направлення такої до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позивач отримав відмову, мотивовану відсутністю на те обґрунтованих підстав.
Ухвалою суду від 03.09.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Крім того, відповідачем у відзиві зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
19.09.2025 та 17.10.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, 31.10.2025 - у відпустці.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Щодо викладених доводів представника відповідача у відзиві про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що відповідачем, в порушення положень статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформленого належним чином та викладеного окремим письмовим документом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не подавав. Із клопотанням в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення процесуального строку для подання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача також не звертався.
Викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23 до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ та членам їх сімей, не підлягає застосуванню встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2024 для перерахунку пенсії.
На звернення позивача про щодо направлення до пенсійного органу довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2024 для перерахунку пенсії відповідач листом повідомив про відсутність підстав для видачі нової довідки. Зазначив, що обласні територіальні центри комплектування не наділені повноваженнями самим визначати підстави для проведення перерахунку та самостійно (без вказівки органу який призначає та перераховує пенсії) готувати відповідні довідки для перерахунку пенсійного забезпечення і надсилати їх до Головних управлінь Пенсійного фонду України в областях (місті Києві).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 01.01.1992 (Закон - № 2262-ХІІ).
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - постанова № 704) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Так, спірні правовідносини виникли з приводу складення відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній до 20.05.2023, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова № 103), якою п.4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови № 103, яким п.4 постанови № 704 викладений у новій редакції.
Так, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за правовими висновками Верховного Суду розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018" на "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року".
Однак суд зауважує, що 20.05.2023 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704", якою затверджено:
"1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
2. Внести зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 гривні, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів."
Отже, з 20.05.2023 у зв'язку з внесенням постановою від 12.05.2023 № 481 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, як вказує позивач.
Тобто встановлення з 01.01.2024 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, з 01.01.2024 не настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії військовослужбовців, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а тому підстави для видачі спірної довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 відсутні.
При цьому, суд звертає увагу, що в обґрунтування свого права на видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 позивач посилається на норму постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, у редакції, яка втратила свою чинність.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України № 481 є чинною, у передбаченому законом порядку не скасована, а тому підстав застосування попередньої редакції постанови Кабінету Міністрів України № 704 у суду немає.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Так, за вищевикладеного нормативного регулювання в даних правовідносинах суд наголошує, що Кабінету Міністрів України право на визначення розміру грошового забезпечення надане статтею 9 Закону № 2262-XII. Розмір грошового забезпечення не може бути визначений іншим органом.
Отже, з 01.01.2024 не настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а тому відсутні підстави для видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024.
Викладене свідчить про те, що відповідач, відмовляючи у складенні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 (без отримання в установленому порядку списків та без рішень Уряду щодо грошового забезпечення за прирівняною посадою), діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 240/3097/24.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
17.11.25