Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 листопада 2025 року Справа№200/6568/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач) з вимогами:
Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії від 22.08.2025 №914550152003.
Зобов'язати відповідача прийняти рішення про поновлення виплати та нарахування пенсії позивачу у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.08.2025 після проходження фізичної ідентифікації в режимі відеоконференцзв'язку ГУ ПФУ в Рівненській області було прийнято рішення №809755 про встановлення особи. 15.08.2025 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся з заявою про поновлення виплати пенсії. 22.08.2025 відповідачем було прийнято рішення про відмову у поновлення виплати пенсії. Вказує, що з діями відповідача неможливо погодитися, оскільки воно є безпідставним з правової точки зору і дискримінаційний по відношенню до позивача, як пенсіонера і особи похилого віку.
Ухвалою суду від 09.09.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справи. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою від 15.08.2025 про поновлення виплати пенсії згідно Закону України №1058.
Рішенням про встановлення особи №809755 Головного управління ПФУ в Рівненській області від 15.08.2025 «За результатами проведеного відеоконференцзв'язку 12.05.2025 09:30:00 (дата, час) та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу позивача встановлено. Зі слів заявниці отримує допомогу від органів рф.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.08.2025 №914550152003 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з підстав того, що відповідно п. 14-4 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Під час розгляду наданих документів встановлено, що у рішенні про встановлення особи за результатами відеоконференцзв'язку зазначено інформацію про одержання пенсії від органів російської федерації.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
Статтею 9 Закону №1058-IVвизначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 Закону № 1058-IV, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
У матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення відповідача про припинення позивачу нарахування та виплати пенсії з 11.02.2025 із зазначенням таких підстав припинення. Позивач підстави припинення виплат не оскаржує.
Виплата пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, проводилась відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 637).
Постановою № 637 визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду України опрацьовують наявну інформацію про результати проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеними особами, які одержують пенсію, та продовжують виплату пенсії у разі проходження фізичної ідентифікації особою; а для осіб, які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні та які не проходили фізичну ідентифікацію протягом дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжують виплату пенсії - до 31.03.2024, а після цієї дати - у разі проходження особою фізичної ідентифікації.
Відповідно до п.41 ч.1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.11-1 ч.1 ст.64 Закону № 1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити фізичну ідентифікацію пенсіонерів у випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. 20.03.2025 набув чинності «Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 (далі - Порядок № 299).
Відповідно до п.10 Порядку № 299 особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Заява про поновлення пенсії подається позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України (абз.1 п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22- 1) (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до абз.2 п.1.5 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог Постанови № 637.
Надаючи оцінку спірному рішенню суд зазначає наступне.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.08.2025 №914550152003 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з підстав того, що відповідно п.14-4 Прикінцевих положень Закону громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Під час розгляду наданих документів встановлено, що у рішенні про встановлення особи за результатами відеоконференцзв'язку зазначено інформацію про одержання пенсії від органів російської федерації.
Тобто єдиною підставою для відмови у поновленні виплат є те що під час розгляду наданих документів встановлено, що у рішенні про встановлення особи за результатами відеоконференцзв'язку зазначено інформацію про одержання пенсії від органів російської федерації.
Відповідно до п14-4 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Таким чином, відповідно до закону, факт неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації встановлюється на підставі інформації уповноважених органів Російської Федерації або на підставі заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Судом встановлено, що заява позивача про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації на виконання п.14-4 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV одночасно з заявою не надавалась.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.1.8 розділу І Порядку 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Суд звертає увагу, що у разі відсутності відповідного повідомлення позивача про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації відповідач повинен був повідомити позивача у визначений Порядком 22-1 спосіб про необхідність подання особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, водночас, доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.
Відповідач у рішенні зазначає, що у рішенні про встановлення особи за результатами відеоконференцзв'язку зазначено інформацію про одержання пенсії від органів російської федерації.
Згідно з рішенням про встановлення особи №809755 Головного управління ПФУ в Рівненській області від 15.08.2025 «За результатами проведеного відеоконференцзв'язку 12.05.2025 09:30:00 (дата, час) та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу позивача встановлено. Зі слів заявниці отримує допомогу від органів рф.
Відповідно до п.6 Порядку № 299 одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
Фізична ідентифікація одержувачів як процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, здійснюється органами Пенсійного фонду України або установою уповноваженого банку, в якій особа отримує пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати.
До фізичної ідентифікації прирівнюється ідентифікація особи, між іншим, за допомогою відеоконференцзв'язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час сеансу якого пред'являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, встановленого правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.
Таким чином, ідентифікація за допомогою відеоконференцзв'язку проводиться з метою встановлення ідентифікаційних даних особи, на підставі пред'явлених документів, що посвідчують особу. Встановлення обставин щодо отримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації під час ідентифікації а ні законом, а ні порядком не передбачено.
Таким чином висновки відповідача у спірному рішенні щодо відмови в призначенні позивачу пенсії є передчасними.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії від 22.08.2025 №914550152003 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача прийняти рішення про поновлення виплати та нарахування пенсії позивачу у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону № 1058 і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо поновлення виплати позивачу пенсії.
Разом з тим, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.1 ст.5 та п.4 ч.2 ст.245 КАС України.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.08.2025 з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
У ч.1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Нормами ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У ч.8 ст. 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у перерахунку пенсії від 22.08.2025 №914550152003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2025 з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Судове рішення складено 13.11.2025
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова