17 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/3652/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ» (далі - позивач, ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ») звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000041/1 від 09.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2018 між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» (покупець) та компанією “MODELFORM» Sp.z o.o (попередня назва “ZAKLAD PRODUKCYJNY “EUROSTAL» Sp.z o.o.») (Республіка Польща, продавець) укладено контракт №1022 на поставку товарів, асортимент, кількість та ціни товару вказуються у специфікаціях, що формуються на кожну партію товару.
На виконання умов контракту ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» придбало у вказаної компанії товар згідно з специфікацію №127 від 04.10.2024. Загальна сума специфікації становить - 26466,00 Євро. Термін поставки - 30 днів. Умови ціни і постачання - EXW (Рибнік) Польща, згідно правил Інкотермс 2010 року.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 09.10.2024 декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205100008888U3, у графі 22 якої вказано ціну товару у розмірі 26466,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, що становить 1230319,76 грн (еквівалентно 27193,17 Євро - графа 12 МД) (з урахуванням витрат на транспортування).
Однак, відповідач прийняв оскаржуване рішення №UA205100/2024/000041/1 від 09.10.2024 про коригування митної вартості товарів №3 та №4 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000129. В результаті коригування митна вартість товару змінилась, що призвело до надмірної сплати митних платежів.
Позивач рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000041/1 від 09.10.2024 вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларант на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (Faktura) №535/10/2024 від 04.10.2024, автотранспортну накладну (CMR) б/н від 04.10.2024, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №95 від 07.10.2024, контракт №1022 від 22.10.2018, додаткові угоди №3 від 05.11.2021, №4 від 10.10.2022, №5 від 02.01.2024, специфікацію №127 від 04.10.2024 та копію митної декларації країни відправлення 24PL335010Е1188640 від 07.10.2024.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву від 09.05.2025 (а.с.48-57) відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA205100008888U3 від 09.10.2024 було виявлено, що митна вартість товарів 3-4, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- відповідно до умов поставки EXW витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, несе клієнт. Вартість таких витрат зазначена в графі 21 ДМВ в сумі 47,75 грн за 7425 кг (товар №3) та 1,29 грн за 200 кг (товар №4), що ставить під сумнів правильність повноти декларування даної складової митної вартості. Декларантом до митного оформлення фактично не надано договір-заявку на перевезення від 27.09.2024№1-3/1/27.09;
- в додатковій угоді №5 від 02.01.2024 зазначено, що внесено зміни до пункту 2.3 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 № 1022, а саме, що оплата за товар буде здійснюватися на умовах, зазначених в специфікаціях до договору. В специфікації від 04.10.2024 №127 не зазначені умови розрахунків за товар;
- числове значення товару №3, №4 в митній декларації країни відправлення 24PL335010E1188640 від 07.10.2024 не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №535/10/2024 від 04.10.2024.
Встановлені розбіжності є достатньою підставою для виникнення сумнівів у достовірності наданих документів та правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару за першим методом.
З огляду на вищевказане, у зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.
Проте декларант листом б/н від 09.10.2024 повідомив, що поданий перелік документів до митної декларації є вичерпним для підтвердження митної вартості та відмовився від надання додаткових документів.
У зв'язку з неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні: - Тов. 3 - 1,4467євро/кг МД № UA100120/2024/215871 від 13.06.2024; - Тов. 4 - 3,64 євро/кг МД №UA205050/2024/35340 від 04.10.2024. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено.
З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000041/1 від 09.10.2024 є правомірним, обґрунтованим та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.
У відповіді на відзив (а.с.95-102) позивач вказав, що подані до митного оформлення документи є вичерпні, не містять розбіжностей та ознак підробки, а в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість імпортованих товарів. Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (основним методом) при тому, що подані декларантом документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати, та витрати на транспортування.
Просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та витрати на переклад документів у розмірі 1200,00 грн.
У клопотанні від 22.05.2025 відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою. Окрім того, вважає, що заявлений розмір витрат на залучення перекладача у сумі 1200,00 грн є неспівмірним із обсягом відповідної роботи (послуг), зважаючи на кількість текстової інформації у документах, які підлягали перекладу, до загального обсягу документа, а також складністю такої роботи у зв'язку із мовою перекладу (а.с.112-116).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
22.10.2018 між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» (покупець) та компанією “ZAKLAD PRODUKCYJNY “EUROSTAL» Sp.z o.o.») (Республіка Польща, продавець) укладено контракт №1022 на поставку продукції відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, об'ємі і по цінам, вказаним у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту
Відповідно до п. 1.2 контракту умови поставки вказуються в специфікаціях. Валюта ціни: польський злотий.
Відповідно до п. 2.3 контракту умови оплати - 100% післяплата на протязі 30 днів з дати відгрузки (а.с.16).
05.11.2021 між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» (покупець) та компанією “MODELFORM Sp.z o.o.» (продавець) укладено додаткову угоду №3 до контракту №1022 від 22.10.2018 відповідно до якої відбулась зміна назви продавця з “ZAKLAD PRODUKCYJNY “EUROSTAL» Sp.z o.o.» на “MODELFORM» Sp.z o.o. (а.с.17).
10.10.2022 між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» та компанією “MODELFORM Sp.z o.o.» укладено додаткову угоду №4 до контракту №1022 від 22.10.2018 відповідно до якої встановлено, що умови поставки вказуються в специфікаціях до контракту. Валюта ціни: польський злотий, євро. Валюта платежів: польський злотий, євро та добавлено нові банківські реквізити покупця (а.с.18).
02.01.2024 між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» та компанією “MODELFORM Sp.z o.o.» укладено додаткову угоду №5 до контракту №1022 від 22.10.2018 відповідно до якої внесено зміни в п. 2.3 контракту: оплата за товар відбувається на умовах, вказаних у специфікаціях до контракту (а.с.19).
На виконання умов контракту №1022 від 22.10.2018, сторони погодили специфікацію №127 від 04.10.2024 на наступний товар:
1. Портативний дуговий аналізатор металу SPECTROPORT, серійний номер: 21013997, потужність 60W, бувший у використанні - 1 шт., вартістю 17 500,00 Євро.
2. Стелажі L-480, б/у, вагою 7425 кг, загальною вартістю 2 376,00 Євро.
3. Теплообмінник ALFA LAVAL M 6-MFG L-702, рік виробництва: 2008 року, бувший у використанні - 1 шт., вартістю 290,00 Євро.
4. Пристрій ручного замикання MAPKATOP FLYMARKER PRO L807, живлення від акумулятора, бувший у використанні - 1 шт., вартістю 6 300,00 Євро (а.с.20).
Відповідно до погодженої специфікації №127 від 04.10.2024 загальна сума специфікації становить - 26 466,00 Євро. Термін поставки - 30 днів. Умови ціни і постачання - EXW (Рибнік) Польща, згідно правил Інкотермс 2010 року. Адреса доставки - Україна, м. Нововолинськ/м. Горохів.
11.12.2024 ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» здійснив оплату за придбаний товар згідно контракту №1022 від 22.10.1018 та специфікацій №122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131 на загальну суму 87 670,80 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №32 від 11.12.2024 (а.с.22).
09.10.2024 декларантом ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» до Волинської митниці подано митну декларацію №24UA205100008888U3 для митного оформлення в режимі імпорту товару:
1. Емісійний іскровий портативний спектрометр “Spectroport», б/у, рік випуску 2021, серійний номер 21013997, потужність 60 Вт. Працює на основі оптичного випромінювання (ультрафіолетового, видимої частини спектра, інфрачервоного), призначений для визначення кількісного спектрального аналізу металів та сплавів в ливарному виробництві.
2. Інструмент ручний електрифікований: ударно-точковий акумуляторний маркіратор, Markator FlyMarker PRO. Б/в - 1шт. Використовується для власних виробничих потреб.
3. Вироби з чорних металів: стелажі для штабелювання/транспортування, що були у використанні - металева тара - застосовуються в металургійній промисловості для складання, транспортування матеріалів та готової продукції - 7425 кг. Будуть використовуватись для власних виробничих потреб. Наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, подряпини.
4. Обладнання промислове для обробки матеріалів шляхом зміни температури: теплообмінник Alfa Laval M6 - 1шт., пластинчастий теплообмінник, основа якого - пакет металевих гофропластин з внутрішніми каналами для робочих рідин. Агрегати Alfa Laval M6 можуть застосовуватись для нагрівання та охолодження різних середовищ у тому числі із використанням пари. Б/в, рік випуску 2008. Використовується для власних виробничих потреб. Наявні сліди використання та пошкоджень, корозії, подряпини.
В графі 22 декларації вказано ціну товару у розмірі 26466,00 Євро. В графі 12 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування 32900,00 грн в сумі 1230319,76 грн (еквівалентно 27193,17 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: контракт №1022 від 22.10.2018; додаткову угоду №3 від 05.11.2021; додаткову угоду №4 від 10.10.2022; додаткову угоду №5 від 02.01.2024; специфікацію №127 від 04.10.2024; рахунок-фактуру (інвойс) NR №535/10/2024 від 04.10.2024; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 04.10.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №95 від 07.10.2024; договір про надання послуг митного брокера 03/2023 від 26.05.2023 та копію митної декларації країни відправлення 24PL335010Е1188640 від 07.10.2024 (а.с.16-21,23-24,26).
За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 02.07.2021 надіслано електронне повідомлення та запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що імпортувались, а саме: виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення); висновки про вартісні та якісні характеристики товарів (3-4), підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
Декларант листом б/н від 09.10.2024 повідомив, що поданий перелік документів до митної декларації є вичерпним. Будь-яких інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару подати не має змоги.
09.10.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000041/1 (а.с.10).
Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення митного оформлення за митною декларацією виявлено, що митна вартість товарів №3, №4, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- відповідно до умов поставки EXW витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, несе клієнт. Вартість таких витрат зазначена в графі 21 ДМВ в сумі 47,75 грн за 7425 кг (товар №3) та 1,29 грн за 200 кг (товар №4), що ставить під сумнів правильність повноти декларування даної складової митної вартості. Декларантом до митного оформлення фактично не надано договір-заявку на перевезення від 27.09.2024№1-3/1/27.09;
- в додатковій угоді №5 від 02.01.2024 зазначено, що внесено зміни до пункту 2.3 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 № 1022, а саме, що оплата за товар буде здійснюватися на умовах, зазначених в специфікаціях до договору. В специфікації від 04.10.2024 №127 не зазначені умови розрахунків за товар;
- числове значення товару №3, №4 в митній декларації країни відправлення 24PL335010E1188640 від 07.10.2024 не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №535/10/2024 від 04.10.2024.
У зв'язку з неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні: - Тов. 3 - 1,4467євро/кг МД № UA100120/2024/215871 від 13.06.2024; - Тов. 4 - 3,64 євро/кг МД №UA205050/2024/35340 від 04.10.2024. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено.
Зазначене рішення слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000129 (а.с.11).
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг за МД №24UA205100008925U6 від 10.10.2024 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - №3. Вироби з чорних металів: стелажі для штабелювання/транспортування, що були у використанні - металева тара - застосовуються в металургійній промисловості для складання, транспортування матеріалів та готової продукції…; товару - №4. Обладнання промислове для обробки матеріалів шляхом зміни температури: теплообмінник Alfa Laval M6 - 1шт., пластинчастий теплообмінник, основа якого - пакет металевих гофропластин з внутрішніми каналами для робочих рідин. Б/в, рік випуску 2008, - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс), міжнародну транспортну накладну (CMR), документи, що підтверджують вартість перевезення товару).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт №1022 від 22.10.2018, укладений між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» (покупець) та компанією “MODELFORM» Sp.z o.o. (Республіка Польща, продавець) та додаткові угоди №3 від 05.11.2021, №4 від 10.10.2022, №5 від 02.01.2024 містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов то строку поставки. Специфікація №127 від 04.10.2024 та рахунок-фактура (інвойс) NR №535/10/2024 від 04.10.2024, надані для підтвердження митної вартості товару, визначають вартість товару 26466,00 Євро (а.с.25-28,33).
Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Відповідно до п. 2.3 контракту умови оплати - 100% післяплата на протязі 30 днів з дати відвантаження (а.с.16). Додатковою угодою №5 від 02.01.2024 до контракту №1022 від 22.10.2018 внесено зміни в п. 2.3 контракту: оплата за товар відбувається на умовах, вказаних у специфікаціях до контракту (а.с.16,19).
Відповідно до специфікації №127 від 04.10.2024 загальна сума специфікації становить - 26 466,00 Євро. Термін поставки - 30 днів. Умови ціни і постачання - EXW (Рибнік) Польща, згідно правил Інкотермс 2010 року. Адреса доставки - Україна, м. Нововолинськ/м. Горохів. Окрім того, в специфікації зазначено, що інші договірні умови контракту №1022 від 22.10.2018 дійсні без змін, тобто відповідно до п. 2.3 контракту умови оплати - 100% післяплата на протязі 30 днів з дати відвантаження.
Відтак, на день митного оформлення товару за МД №24UA205100008888U3 від 09.10.2024 у позивача був відсутній обов'язок оплати товару та, як наслідок, надання банківського платіжного документа митному органу.
Натомість, платіжна інструкція в іноземній валюті №32 від 11.12.2024 на суму 87670,80 Євро підтверджує оплату наданого до митного оформлення товару, за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, а в призначенні платежу зазначено, що оплата проведена за придбаний товар згідно контракту №1022 від 22.10.1018 та специфікацій №122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131 (а.с.22).
Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що додатковою угодою №5 від 02.01.2024 внесено зміни до пункту 2.3 контракту №1022 від 22.10.2018, а саме, що оплата за товар буде здійснюватися на умовах, зазначених в специфікаціях до договору, натомість в специфікації від 04.10.2024 №127 не зазначені умови розрахунків за товар, суд зазначає, що умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором, у зв'язку з чим відсутність цієї інформації в специфікації не може свідчити про заниження митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16.
Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана МД №24UA205100008888U3 від 09.10.2024 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) NR №535/10/2024 від 04.10.2024, наданому позивачем для підтвердження митної вартості товару та становить 26466,00 Євро.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, в тому числі щодо якого здійснено коригування митної вартості товару, становить 26466,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Визначаючи митну вартість за першим методом за МД №24UA205100008888U3 від 09.10.2024, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (32900,00 грн).
На підтвердження витрат на доставку товару митному органу було надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №95 від 07.10.2024 (згідно договору-заявки №1-3/1/27.09 від 27.09.2024), відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 (перевізник) для ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» (замовник) надає транспортні послуги з перевезення на суму 45524,00 грн та згідно з яким транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом: 44-200 Rubnik, Polska - п/п Краківець (Україна) становлять - 32900,00 грн; п/п Краківець (Україна) - м. Горохів, Волинська область (Україна) - 12624,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 32900,00 грн (витрати з перевезення вантажу до кордону України та навантаження).
Суд вважає безпідставним посилання відповідача у спірному рішенні на те, що відповідно до умов поставки EXW витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, несе клієнт (при цьому вартість таких витрат зазначена в графі 21 МВ в сумі 47,75 грн за 7425 кг (товар 3) та 1,29 грн за 200 кг (товар 4), що ставить під сумнів правильність повноти декларування даної складової митної вартості), оскільки згідно наданого до матеріалів справи договору-заявки №1-3/1/27.09 від 27.09.2024, укладеного між ТОВ “Завод “Промлит» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець), вартість навантаження та розвантаження товару входить у вартість перевезення товару (а.с.25).
З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації МД №24UA205100008888U3 від 09.10.2024 митна вартість товару у розмірі 1230319,76 грн (еквівалентно 27193,17 Євро) включає вартість товару 26466,00 Євро і вартість витрат на перевезення вантажу до кордону України 32900,00 грн (еквівалентно 727,17 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи були надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №24UA205100008888U3 від 09.10.2024, та не було підстав для витребування додаткових документів що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на навантаження та страхування).
Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що числове значення товару №3, №4 в митній декларації країни відправлення 24PL335010E1188640 від 07.10.2024 не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №535/10/2024 від 04.10.2024, суд зазначає наступне.
Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Декларантом до митної декларації було надано рахунок, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Таким чином, будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, що підлягав митному оформленню, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС Держмитслужби та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205100/2024/000041/1 від 09.10.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2422,40 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 04.04.2025 №750 (а.с.7).
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
У відповіді на відзив представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, водночас відповідач у клопотанні від 22.05.2025 заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката до відповіді на відзив додано договір №75/24 від 17.10.2024 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ» та адвокатом Таргонієм П.В.; акт виконаних робіт №2 від 20.05.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) від 20.05.2025; рахунок №3 від 13.05.2025; платіжну інструкцію №72 від 13.05.2025; ордер серії АС №1135394 від 07.04.2025 (а.с.27-29, 105-107).
За умовами договору №75/24 від 17.10.2024 за надану адвокатом правову допомогу у справі в суді першої інстанції, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, клієнт сплачує гонорар в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт.
Вид та вартість послуг за договором №75/24 від 17.10.2024 визначено актом виконаних робіт №2 від 20.05.2025 та детальним описом робіт (наданих послуг) від 20.05.2025, згідно з якими вартість послуг адвоката становить 7000,00 грн, що включає правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості №UA205100/2024/000041/1 від 09.10.2024, та складається з наступних послуг: з'ясування фактичних обставин справи в клієнта (усна консультація) - 1 год; укладення договору про надання правової допомоги - 1 год; вивчення наданих документів, законодавства та судової практики, формування попередньої правової позиції по справі - 3 год; підготовка та оформлення позовної заяви - 4 год; вивчення та правовий аналіз відзиву на позовну заяву - 2,5 год; підготовка відповіді на відзив та додатків до неї - 3 год; підготовка детального опису робіт - 0,5 год, всього 15 год.
Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Суд зазначає, що акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт виконання зобов'язань адвоката перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов'язок сплатити гонорар.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є незначної складності; спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Щодо стягнення з відповідача витрат за послуги перекладача у сумі 1200,00 грн, суд зазначає наступне.
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат з надання ФОП ОСОБА_2 послуг на переклад документів позивачем надано акт виконаних робіт №18/04/25-03 від 18.04.2025 на суму 1200,00 грн, рахунок від 17.04.2025 №17/04/25-03 на суму 1200,00 грн та платіжну інструкцію від 23.04.2025 №825 на суму 5050,00 грн (а.с.108-110).
З акта виконаних робіт №18/04/25-03 від 18.04.2025 вбачається, що перекладачем Павлюк Л.В. виконано для замовника послуги перекладу з польської мови на українську наступних документів: рахунку-фактури №535/10/2024 від 04.10.2024; експортної МД 24PL335020Е1188640 від 07.10.2024; автотранспортної накладної (CMR) від 04.10.2024, та які містять відбиток печатки та штампу Бюро перекладів «АЗБУКА» (керівник Дроздов С.М.) (а.с.41-43).
Відтак, з Волинської митниці на користь позивача підлягають стягненню витрати на переклад документів у розмірі 1200,00 грн, які підтверджені належними доказами понесення таких витрат.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці №UA205100/2024/000041/1 від 09 жовтня 2024 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ» судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) та витрати на переклад документів у розмірі 1200,00 грн (одна тисяча двісті гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 49, код ЄДРПОУ 33273933).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Т.М. Димарчук