06 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/3720/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Купалової Т. В.,
за участю представника позивача Ковтунець Ю. С.,
представника відповідача Богдана Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А «Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону».
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі №140/3517/25.
10.04.2025 суд постановив ухвалу у справі №140/3517/25 про роз'єднання позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги у справі №140/3517/25 роз'єднано в самостійні провадження, у тому числі провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А (справа №140/37210/25).
Ухвалою суду від 10.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, вирішено судовий розгляд справи №140/3720/25 проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним у даній справі наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А суму нестачі у розмірі 865025,62 грн віднесено на рахунок позивача та визнано його винним щодо неналежного виконання обов'язків військової служби.
Позивач вважає зазначений наказ протиправним, прийнятим з порушенням норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, з огляду на таке.
Так, в ході проведення службового розслідування було встановлено, що всупереч вимог Бойового статуту II, бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №4810Адск командно-спостережний пункт 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 (далі - ксП 9) розміщувалось поза межами батальйонного району оборони 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , що фактично призвело до понаднормової виплати додаткової винагороди особовому складу 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
Однак позивач зауважує, що виплата додаткової винагороди згідно чинного законодавства здійснюється на підставі наказів командирів військових частин, у даному випадку командира Військової частини НОМЕР_1 . В той же час, чинним законодавством на командира батальйону не покладено обов'язок нарахування грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, підлеглому особовому складу, а тому позивач не може нести відповідальність за накази вищого начальника. Також позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 9 знаходилося в межах батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону, оскільки відповідно до бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_1 район оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону був визначений значно ширшим, ніж про це заявлено відповідачем в оскаржуваному наказі та визначеного Бойовим статутом механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України. Крім того, відповідач посилається лише на ширину батальйонного району оборони, однак глибину батальйонного району оборони не зазначає. В той же час, згідно керівних документів ксП механізованої роти дозволено розміщувати в місцях, які забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, при цьому повинні враховуватися захисні і маскувальні властивості місцевості, положення і характер імовірних дій противника, особливості застосування своїх підрозділів і сусідів; ксП може розташовуватися на напрямку зосередження основних зусиль, але осторонь від об'єктів, по яких противник може нанести вогневе ураження. З урахуванням цього зазначив, що всі умови при виборі місця розташування ксП 9 були дотримані. При цьому, позивач наголошує на тому, що про місце розташування ксП 9 було достеменно відомо відповідачу, оскільки щоденно робилися донесення, будь-яких зауважень чи розпоряджень по зміні місця знаходження ксП 9 від відповідача не надходило. Крім того, вказав, що ні в акті службового розслідування, ні в оскаржуваному наказі, жодним чином не зазначено, які саме дії позивача призвели до завданих збитків державі, в акті службового розслідування відсутні посилання на настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та не з'ясовано його ставлення до виконання службових обов'язків. Також службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Разом з тим, оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення, чого останнім зроблено не було.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що під час службового розслідування було встановлено, що всупереч вимог Бойового статуту II, бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №4810 ІНФОРМАЦІЯ_1 9 з листопада 2023 року по грудень 2024 року не переміщувався та згідно додатку 2 «Перелік блок постів, опорних пунктів в смузі відповідальності» форма 5.18 - ксП знаходився поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Оскільки деякі військовослужбовці 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, котрі перебували на ксП 9, фактично не залучались до ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно та ротного опорного пункту включно (так як ксП знаходився поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ), то їм неправомірно відповідно до рапортів командира 3 механізованого майора ОСОБА_2 та майора ОСОБА_1 здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) та Порядком №260, а також виплата одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану; загальна сума понаднормової виплати додаткової винагороди вищевказаним військовослужбовцям складає 3027589,67 грн. Вказана шкода завдана внаслідок відображення майором ОСОБА_2 та майором ОСОБА_1 недостовірних даних у рапортах про виплату додаткової грошової винагороди і одноразової винагороди на період дії воєнного стану (в різних проміжках часу). З урахуванням цього зазначив, що майор ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності пропорційно часу перебування на посаді командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 або виконання обов'язків за вказаною посадою, а саме: у розмірі 865 025,62 грн. При цьому, за неналежне виконання обов'язків військової служби, визначених за посадою, порушення вимог статей 11, 16, 102 Статуту, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту в частині неналежного виконання обов'язків військової служби, визначених за посадою, чесного і сумлінного виконання військового обов'язку, що виявилось у зазначені недостовірних відомостей у рапорті про виплату додаткової грошової винагороди та одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану, що призвело до завдання державі збитків позивача правомірно визнано винним, але до дисциплінарної відповідальності не притягнуто у зв'язку з виключенням останнього зі списків особового складу частини. З метою відшкодування матеріальних збитків, відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» 19.03.2025 направлено належним чином завірені копії наказу від 14.03.2025 №1916А та матеріалів службового розслідування до військової частини НОМЕР_3 для притягнення до повної матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 за шкоду завдану державі у розмірі 865 025,62 грн.
У відповіді на відзив представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.
Ухвалою суду від 12.05.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, відмовлено.
Ухвалою суду від 17.07.2025 у задоволенні клопотань представника позивача та представника відповідача про зупинення провадження в даній адміністративній справі відмовлено.
Ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 06.11.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, а представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 у період з листопада 2024 року по грудень 2024 року виконував обов'язки командира 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
28.02.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №1572А «Про призначення службового розслідування за фактом розміщення командно - спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону».
За результатами вказаного службового розслідування складено акт службового розслідування, в якому зазначено, що 27.02.2025 від начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління підполковника ОСОБА_4 надійшов рапорт, що під час проведення перевірки відповідності додатку 2 «Перелік блок постів, опорних пунктів в смузі відповідальності» форма 5.18 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 встановлено, що ксП 9 знаходиться за межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону, та ротного опорного пункту на відстані 7500 метрів від лінії бойового зіткнення.
Так, з пояснень майора ОСОБА_1 , майора ОСОБА_5 , командира 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 , додатку 2 «Перелік блок постів, опорних пунктів в смузі відповідальності» форма 5.18 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , бойових розпоряджень командира механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , бойових розпоряджень командира Військової частини НОМЕР_1 встановлено наступне.
Бойовим наказом командира 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2023 №7 командиру 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 поставлено бойове завдання, а саме: зайняти ротний опорний пункт з визначеними у бойовому наказі розмежувальними лініями. КсП 9 після проведення рекогносцировки визначити своїм рішенням.
В подальшому, бойовим розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №4810Адск командиру 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 було визначено батальйонний район оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та поставлене бойове завдання: з метою недопущення подальшого просування противника в глибину оборони військової частини НОМЕР_1 з напрямків населених пунктів Першотравневе, Петропавлівка, Орлянське Куп'янського району Харківської області, продовжити стійко утримувати батальйонний район оборони з визначеними вказаним розпорядженням розмежувальними лініями.
В той же час встановлено, що ксП 9 з листопада 2023 року по грудень 2024 року не переміщувалось.
В ході службового розслідування, з додатку 2 «Перелік блок постів, опорних пунктів в смузі відповідальності» форма 5.18 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 9 знаходилось поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Отже, в ході службового розслідування було встановлено, що всупереч вимог Бойового статуту II, бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №4810 ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщувалось поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
З урахуванням наведеного в ході службового розслідування також були встановлені факти понаднормової виплати додаткової винагороди особовому складу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Так встановлено, що на ксП 9 у період з 01.06.2024 по 31.12.2024 перебував наступний особовий склад: командир бойової машини-командир 3 відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_7 , командир взводу зв'язку НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_8 , капітан ОСОБА_3 , старший телефоніст взводу зв'язку З механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_9 , механік-радіо телефоніст взводу зв'язку 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_10 , командир 2 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_11 , механік-водій медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_12 .
Відповідно до рапортів командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 вказаним військовослужбовцям здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 та Порядком №260, а також виплата одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 9 знаходився за межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , то це свідчить проте, що зазначені військовослужбовці не мали права на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 гривень та одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану, оскільки не залучались до ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно та ротного опорного пункту включно.
Загальна сума понаднормової виплати додаткової винагороди вищевказаним військовослужбовцям складає 3 027 589,67 грн.
Вказана шкода завдана внаслідок відображення, зокрема, майором ОСОБА_1 у рапортах про виплату додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану недостовірних даних про виконання цими військовослужбовцями бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно та ротного опорного пункту включно.
Встановлено, що причинами даного правопорушення є, зокрема: неналежне виконання обов'язків військової служби з боку майора ОСОБА_1 , порушення ним вимог статей 11, 16, 102 Статуту, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту в частині неналежного виконання обов'язків військової служби, визначених за посадою, чесного і сумлінного виконання військового обов'язку, що виявилось у зазначені недостовірних відомостей у рапорті про виплату додаткової грошової винагороди та одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану.
14.03.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №1916А «Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону».
Пунктом 1 наказу від 14.03.2025 №1916А наказано службове розслідування вважати завершеним.
Пунктами 2, 4, 6, 8 вказаного наказу, які безпосередньо стосуються позивача, наказано:
2. Суму нестачі, що виникла внаслідок понаднормової виплати додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 3 027 589,67 грн розподілити між винними особами, зокрема, майором ОСОБА_1 .
4. Суму нестачі, що виникла внаслідок понаднормової виплати додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану за період з листопада 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 865 025,62 грн віднести на рахунок майора ОСОБА_1 .
6. Майора ОСОБА_1 за неналежне виконання обов'язків військової служби, визначених за посадою, порушення вимог статей 11, 16, 102 Статуту, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту в частині неналежного виконання обов'язків військової служби, визначених за посадою, чесного і сумлінного виконання військового обов'язку, що виявилось у зазначені недостовірних відомостей у рапорті про виплату додаткової грошової винагороди та одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану, що призвело до завдання державі збитків у розмірі 865 025,62 грн - визнати винним, але до дисциплінарної відповідальності не притягувати у зв'язку із виключенням військовослужбовця зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.03.2024 №69.
8. З метою відшкодування матеріальних збитків, відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до 19.03.2025 направити встановленим порядком належним чином завірену копію цього наказу та матеріалів службового розслідування до військової частини НОМЕР_3 для притягнення майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі у розмірі 865 025,62 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-XII).
Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Відповідно до статей 5, 6 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 101 Статуту внутрішньої служби передбачено, що командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Відповідно до статті 102 Статуту внутрішньої служби командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов'язаний: підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності; керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля); організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля); знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою; знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля); постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов'язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю; виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці; дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення; здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад; виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу; щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки; стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки; здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт; підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля); керувати господарством батальйону (корабля).
Відповідно до статей 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Абзацом 4 пункту 2 Розділу I даного Порядку визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
За приписами пунктів 1, 3 розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Відповідно до пунктів 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (пункт 1 розділу VIІІ Порядку №608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (пункт 2 розділу VIІІ Порядку №608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (пункт 3 розділу VIІІ Порядку №608).
З 31.10.2019 підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності регламентовані приписами Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ).
У розумінні статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;
Згідно із положеннями частини першої, другої, четвертої статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (стаття 5 Закону №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (частина перша статті 6 Закону №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (частина третя статті 6 Закону №160-ІХ).
Так, відповідно до вимог підпункту 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Частиною першою статті 7 Закону У №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
У силу вимог частини другої статті 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до вимог частини шостої статті 8 Закону №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з вимогами частини сьомої статті 8 Закону №160-ІХ, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За правилами частини восьмої статті 8 Закону №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Відповідно до статті 11 Закону №160-ІХ у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Як зазначалось вище, в ході проведення службового розслідування було встановлено, що бойовим наказом командира 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2023 №7 командиру 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 поставлено бойове завдання, а саме: зайняти ротний опорний пункт з визначеними у бойовому наказі розмежувальними лініями. КсП 9 після проведення рекогносцировки визначити своїм рішенням.
В подальшому, бойовим розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №4810Адск командиру 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 було визначено батальйонний район оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та поставлене бойове завдання: з метою недопущення подальшого просування противника в глибину оборони військової частини НОМЕР_1 з напрямків населених пунктів Першотравневе, Петропавлівка, Орлянське Куп'янського району Харківської області, продовжити стійко утримувати батальйонний район оборони з визначеними вказаним розпорядженням розмежувальними лініями.
В той же час встановлено, що ксП 9 з листопада 2023 року по грудень 2024 року не переміщувалось.
В ході службового розслідування, з додатку 2 «Перелік блок постів, опорних пунктів в смузі відповідальності» форма 5.18 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 9 знаходилось поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Отже, в ході службового розслідування було встановлено, що всупереч вимог Бойового статуту II, бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №4810 ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщувалось поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Вказане фактично призвело до понаднормової виплати у період з 01.06.2024 по 31.12.2024 додаткової винагороди особовому складу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , оскільки зазначені вище військовослужбовці не мали права на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 гривень та одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану, так як не залучались до ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно та ротного опорного пункту включно.
Загальна сума понаднормової виплати додаткової винагороди вищевказаним військовослужбовцям складає 3 027 589,67 грн.
Вказана шкода завдана внаслідок відображення, зокрема, майором ОСОБА_1 у рапортах про виплату додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану недостовірних даних про виконання цими військовослужбовцями бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно та ротного опорного пункту включно.
За результати вказаного службового розслідування 14.03.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято оскаржуваний наказ №1916А, пунктами 2, 4, 6, 8 якого суму нестачі, що виникла внаслідок понаднормової виплати додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 3 027 589,67 грн розподілено між винними особами, зокрема, майором ОСОБА_1 та суму нестачі, що виникла внаслідок понаднормової виплати додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану за період з листопада 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 865 025,62 грн віднесено на рахунок майора ОСОБА_1 , також позивача за неналежне виконання обов'язків військової служби, визначених за посадою, порушення вимог статей 11, 16, 102 Статуту, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту в частині неналежного виконання обов'язків військової служби, визначених за посадою, чесного і сумлінного виконання військового обов'язку, що виявилось у зазначені недостовірних відомостей у рапорті про виплату додаткової грошової винагороди та одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану, що призвело до завдання державі збитків у розмірі 865 025,62 грн - визнано винним, але до дисциплінарної відповідальності не притягнуто у зв'язку із виключенням військовослужбовця зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.03.2024 №69, крім того, з метою відшкодування матеріальних збитків, відповідно до вимог статті 11 Закону №160-ІХ направлено встановленим порядком належним чином завірену копію цього наказу та матеріалів службового розслідування до військової частини НОМЕР_3 для притягнення майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі у розмірі 865 025,62 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1-1 якої (в редакції від 20.06.2024, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено, що на період воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану також врегульовано розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197) (далі - Порядок №260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4, 9 розділу XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано розділом XXXVII Порядку №260.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XXXVII Порядку №260 на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
на тимчасово окупованій російською федерацією території України;
на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
на території противника.
Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій або бойове донесення;
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.
Матеріалами справи підтверджено, що дійсно т.в.о командира 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 подавалися рапорти про виплату за листопад-грудень 2024 року військовослужбовцям 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, під час перебування безпосередньо в районах їх здійснення.
В той же час, за позицією відповідача, оскільки в ході службового розслідування було встановлено, що у період з 01.06.2024 по 31.12.2024 ксП 9 розміщувалось поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , то у вказаний період вище зазначеним військовослужбовцям 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було понаднормово виплачено згідно рапортів, в тому числі майора ОСОБА_1 (у період з листопада 2024 року по грудень 2024 року), додаткову винагороду у розмірі до 100 000 гривень та одноразову грошову винагороду на період дії воєнного стану, так як такі військовослужбовці не залучались до ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно та ротного опорного пункту включно.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. розділу 2 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ, затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 25.05.2016 № 238 (далі - Бойовий статут II) батальйону призначається район оборони, роті - опорний пункт. Ширина району оборони батальйону може складати 3-5 кілометри (далі - км), опорного пункту роти 1-1,5 км по фронту. В залежності від завдання, умов обстановки і характеру місцевості фронт оборони може бути й іншим.
Відповідно до підпункту 15 пункту 1.2.1. розділу 1 Бойового статуту ІІ пункт управління - це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого здійснюється управління підрозділами під час підготовки бою (дій) та у ході його ведення. В батальйоні (роті) створюється ксП.
КсП повинен бути мобільним, мати надійний зв'язок і забезпечувати безперервне управління підрозділами в будь-якій обстановці на місці та під час руху. Він розгортається в місцях, які забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, при цьому повинні враховуватися захисні і маскувальні властивості місцевості, положення і характер імовірних дій противника, особливості застосування своїх підрозділів і сусідів. Як правило, ксП розташовується на напрямку зосередження основних зусиль, але осторонь від об'єктів, по яких противник може нанести вогневе ураження. В батальйоні (роті) передбачається декілька місць розгортання ксП.
На ксП батальйону (роти) разом з командиром, як правило, знаходяться командири доданих підрозділів. На ксП підрозділу першого ешелону можуть також розміщуватись артилерійський коректувальник і авіаційний навідник.
Для управління підрозділами у найбільш відповідальні періоди бою (дій) командир батальйону може висуватися в бойові порядки підрозділів першого ешелону, для чого там розгортається сП.
Переміщення ксП здійснюється тільки з дозволу старшого командира і проводиться організовано і приховано. Воно не повинно співпадати з вирішальними подіями в ході виконання завдання. Про зміну місця розташування ксП оповіщаються командири підлеглих, взаємодіючих підрозділів, сусіди.
На виконання вимог ухвали суду від 10.09.2025 відповідач у листі від 17.09.2025 №1060 зазначив, що ксП 9 у період з листопада по грудень 2024 року розміщувалось у районі населеного пункту Петропавлівка Куп'янського району Харківської області, однак за межами ротного опорного пункту так і батальйонного району оборони (зазначивши як відстань від ротного опорного пункту 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , так і відстань від батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону).
В той же час з пояснень майора ОСОБА_1 , майора ОСОБА_5 , командира 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 , відібраних в ході проведення службового розслідування, слідує, що причиною розміщення ксП 9 у визначеному районі було спричинене тим, що ситуація, яка складалася на той час, не дозволяла розмістити ксП на меншу дистанцію від лінії бойового зіткнення в батальйонному районі оборони 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 (висока активність ворожих дронів та артилерії, з метою недопущення втрати зв'язку з позиціями та збереження життя військовослужбовців було вибране найбільш вигідне місця для ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Також причиною було те, що в суміжних лісосмугах та місцевості були розміщення сусідні підрозділи, позиції та вогневі засоби, що не дозволяло здійснити приховане розміщення та маскування ксП. Місцевість, де було розгорнуто ксП 9, давало змогу більш ефективно здійснювати управління підрозділом під час виконання завдань за призначенням, а також дозволяло проводити приховане маскування та розміщення ксП. При цьому, про розміщення ксП 9 щоденно повідомлялося в штаб Військової частини НОМЕР_1 донесення.
Суд наголошує, що ані в акті службового розслідування, ані в наказі від 14.03.2025 №1916А, відповідачем не надано оцінки поясненням, в тому числі і позивача з приводу обставин, які були предметом службового розслідування.
Більше того, з урахуванням вищевказаних пояснень слідує, що про місце розташування ксП 9 було достеменно відомо командиру Військової частини НОМЕР_1 (щоденно здійснювалось донесення), у свою чергу, будь-яких зауважень чи розпоряджень по зміні місця знаходження ксП 9 від останнього не надходило, при цьому, під час розгляду даної справи представник відповідача не заперечував вказаний факт.
Слід також зазначити, що відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.12.2024 №546 та від 03.01.2025 №5 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» у період з 01.11.2024 по 31.12.2024 Петропавлівська сільська територіальна громада Куп'янського району Харківської області була визначена районом ведення воєнних (бойових) дій (т. 4 а.с. 204-207).
Суд зауважує, що у рапортах про виплату додаткової винагороди за листопад-грудень 2024 року військовослужбовцям 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 (зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ) у розділі «Підстава» вказано номери та дати бойових розпоряджень як командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади (Військової частини НОМЕР_1 ), так і бойових розпоряджень командира 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , період безпосередньої участі вказаних військовослужбовців, район виконання бойових завдань (т. 4 а.с. 9-157).
Суд наголошує, що актом службового розслідування не встановлено факту невиконання вище вказаними військовослужбовцями бойових завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною НОМЕР_5 ешелону оборони або наступу до батальйону включно (вказано лише, що оскільки ксП 9 розміщувалось поза межами батальйонного району оборони НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , то ці військовослужбовці не залучались до ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення).
При цьому, у судових засіданнях, в яких брав участь безпосередньо ОСОБА_1 , останній зазначив, що ксП 9 було розміщено у визначеному командиром Військової частини НОМЕР_1 батальйонному районі оборони на південно-східних околицях населеного пункту АДРЕСА_1 було розгорнуто в такому місці, яке забезпечувало найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, а також безперервне управління, при цьому враховані захисні і маскувальні властивості місцевості. Крім того позивач наголошував, що вищезазначені військовослужбовці безпосередньо виконували поставлені бойові завдання під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення, виїжджаючи на позиції, які знаходилися на відстані від КсП 9, а тому рапорти на виплату додаткової винагороди формувалися за результатами виконання бойових завдань, а не за факт знаходження на КсП 9.
У свою чергу, матеріали службового розслідування не містять доказів, що військовослужбовці 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не виконували бойові завдання, за які відповідно до приписів Постанови №168 та Порядку №260, виплачується додаткова грошова винагорода у розмірі 100000,00 грн та одноразова винагорода на період дії воєнного стану.
Не надано таких доказів і суду під час розгляду даної справи.
Поряд з тим, в матеріалах справи наявні довідки, видані командиром Військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2025 №10570/А, №10571/А, №10572/А, №10573/А, №10574/А, №10575/А, №10576/А, тобто вже після проведення службового розслідування та прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, та цими довідками підтверджується безпосередня участь вказаних вище військовослужбовців у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, в тому числі за період з листопада по грудень 2024 року, та такі довідки видані на підставі відповідних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 та журналів бойових дій. Вказана обставина свідчить про те, що позиція відповідача є суперечливою.
Відповідно до пункту 1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
На переконання суду, службовим розслідуванням не було всебічно та у повному обсязі доведено належним чином факт невиконання вище зазначеними військовослужбовцями 3 механізованого батальйону Військової частини бойових (спеціальних) завдань та зроблено передчасні висновки про відсутність підстав для виплати їм додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану на підставі рапортів позивача за листопад-грудень 2024 року.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вказані обставини свідчити про формальний підхід до проведення службового розслідування та не повноту з'ясування всіх обставин, необхідних для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А «Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону», а саме пункти 2, 4, 6, 8 в частині, що стосується ОСОБА_1 не відповідають критеріям правомірного та обґрунтованого рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому такий наказ у вказаній частині належить визнати протиправним та скасувати.
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29). Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 4, 6, 8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А “Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя О. О. Андрусенко
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2025 року.